Постанова

від 27.04.2021 по справі 549/204/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 549/204/20 Номер провадження 22-ц/814/182/21Головуючий у 1-й інстанції Крєпкий С. І. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.

за участю секретаря Ткаченко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури Плескача Олега Юрійовича

на рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 15 жовтня 2020 року, ухвалене суддею Крєпким С.І., повний текст рішення складено 26.10.2020 року,

у справі за позовом Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області Котяш Андрія Івановича в інтересах держави в особі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства Пирятинське лісове господарство до ОСОБА_1 , Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - товариство з обмеженою відповідальністю Баришівська зернова компанія про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

ВСТАНОВИЛА:

21 травня 2020 року прокурор звернувся до суду з вказаним позовом в інтересах держави в особі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства Пирятинське лісове господарство до ОСОБА_1 , Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Чорнухинської РДА №24 від 24.01.2006 р. в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за межами населених пунктів Вороньківської сільської ради та передачі у власність ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ПЛ №138334, виданий на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010654500046;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі ДП Пирятинське лісове господарство земельну ділянку з кадастровим номером 5325180800:00:005:0052, площею 4,14 га, яка знаходиться в адміністративних межах Чорнухинської селищної ради;

-стягнути з відповідачів на користь прокуратури Полтавської області понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 306 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що передача у власність ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , спірної земельної ділянки, відбулася з порушенням вимог законодавства, оскільки ця земельна ділянка в силу положень ст.ст.19,57,84 ЗК України та ст.5 ЛК України відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 15 жовтня 2020 року у задоволенні позову Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області Котяш Андрія Івановича в інтересах держави в особі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства Пирятинське лісове господарство до ОСОБА_1 , Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - товариство з обмеженою відповідальністю Баришівська зернова компанія про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, - відмовлено.

З рішенням місцевого суду не погодився Перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури Плескач О.Ю., оскарживши його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, прохає скасувати рішення, ухвалити нове про задоволення позову.

Вважає, що позовні вимоги доведені належними доказами, наданими місцевому суду, зокрема, оригіналами планово-картографічних матеріалів за 1989 -1999 р.р., які підтверджують той факт, що частина спірної земельної ділянки сформована за рахунок земель лісового фонду; інформацією, наданою ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція з доданими викопіюваннями з Публічної кадастрової карти щодо накладення спірної земельної ділянки на землі ДП Пирятинське лісове господарство Вороньківського лісництва; технічною документацією по перерозподілу земель між землеволодільцями та землекористувачами на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району; інформацією у проекті розташування земельних ділянок (паїв) СТОВ Темп .

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Костюченко П.О. як представник третьої особи - ТОВ Баришівська зернова компанія , прохає відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування відзиву вказує, що прокурор не обґрунтував підстави представництва держави в суді згідно вимог ст.23 Закону України Про прокуратуру ; у позові не зазначено власника частини спірної земельної ділянки, на час виникнення спірних правовідносин, до компетенції якого входило право розпорядження цією земельною ділянкою, що унеможливлює правильно визначити характер спірних правовідносин та склад їх учасників; не підтверджено право постійного користування землями лісогосподарського призначенн ДП Пирятинське лісове господарство ; надані прокурором лісовпорядкувальні планшети не є належними та допустимими доказами.

У письмових поясненнях, що надійшли до апеляційного суду 22.02.2021 р., представник ДП Пирятинський лісгосп прохає розглядати справу у відсутність підприємства.

Також прохає задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення місцевого суду, задовольнивши позов прокурора, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка відведена в оренду за рахунок земель лісогосподарського призначення. Вказує, що ДП Пирятинський лісгосп не надавало дозволів на вилучення спірних земель з лісового фонду та зміну їх цільового призначення, а також не погоджувало межі.

Відзиви від інших учасників справи не надходили.

У судове засідання з`явився прокурор. Інші учасники справи до апеляційного суду не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідач ОСОБА_1 повідомлена в порядку, визначеному ч. 11 ст. 128 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням голови Чорнухинської районної державної адміністрації від 24.01.2006 р. №24 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, зокрема ОСОБА_2 , площею 4,14 га, в тому числі ріллі - 4,14 га (т.1 а.с.27).

На підставі цього розпорядження ОСОБА_2 було видано державний акт серії ПЛ №138334 від 27.07.2006 р. на право власності на земельну ділянку площею 4,14 га, розташованої на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5325180800:00:005:0052, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010654500046 (т.1 а.с.28).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником земельної ділянки, площею 4,14 га, кадастровий номер 5325180800:00:005:0052, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 29.11.2012 державним нотаріусом Чорнухинської нотаріальної контори, є ОСОБА_1 . Дата державної реєстрації - 13 серпня 2014 року (запис №6681232) (т.1 а.с.29).

Вказана земельна ділянка передана в оренду ТОВ "БЗК" відповідно до договору оренди земельної ділянки від 04.02.2013.

Право оренди згідно з вказаним договором, 20.01.2015 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис №8443904).

За повідомленням Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція від 25.03.2019 №247, межі земельної ділянки з кадастровим номером 5325180800:00:005:0052, площею 4,1412 га, мають частковий перетин з межами Державного лісового фонду у кварталі 38 та у кварталі 41 Вороньківського лісництва Державного підприємства Пирятинське лісове господарство , про що зазначеним підприємством складено схему розташування земельних ділянок, в тому числі з вказаним кадастровим номером відносно кв.38, 41 Вороньківського лісництва ДП "Пирятинський лісгосп".

Орієнтовна площа перетину з межами кв.38 становить 2,9670 га, орієнтовна площа перетину з межами кв. 41 - 0,1498 га (т.1,а.с.31).

Лубенською місцевою прокуратурою Полтавської області листом за №33/7-1978 вих-20 від 20.02.2020 повідомлено Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України та ДП Пирятинське лісове господарство стосовно встановлених порушень законодавства та з проханням вжити заходів щодо їх усунення, в тому числі звернення з відповідними позовами (т1, а.с.42-44).

Згідно з відповіддю №102 від 04.03.2020 ДП Пирятинське лісове господарство , часткове накладення сформованих земельних ділянок інших суб`єктів господарювання на суміжні ділянки лісового фонду ДП "Пирятинське господарство" не призводить до фактичного зайняття земельних ділянок та їх незаконного використання, оскільки накладення носять характер землевпорядних помилок, які виникли під час ведення Державного земельного кадастру (т.1, а.с.45).

В судовому засіданні місцевим судом було оглянуто та досліджено:

1) оригінал технічної документації по перерозподілу земель між землеволодільцями та землекористувачами на території Воронькіської сільської ради народних депутатів Чорнухинського району Полтавської області (Селянська спілка ім.Карла Маркса)

2)оригінал технічної документації по виконанню підготовчих робіт для виготовлення і видачі Державного акту на право колективної власності на землю і Державного акту на право постійного користування землею селянській спілці ім.Карла Маркса Чорнухинського району Полтавської області 1996 року;

3)проект розташування земельних часток (паїв) СТОВ "Темп" на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області 2003 року;

4) оригінали планшетів та таксаційних описів.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що прокурор не довів належним і допустимими доказами той факт, що спірна земельна ділянка сформована за рахунок земель лісового фонду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Згідно з частинами другою, третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (стаття 13 ЗК України).

Відповідно до частин першої, другої, пункту ґ частини четвертої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення (частини друга, третя статті 56 ЗК України).

Відповідно до частин першої статті 57 ЗК України, частини першої статті 17 ЛК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Згідно з ст.55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України (в редакції станом на 29.03.2006) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Частиною другою статті 5 ЛК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Стаття 57 ЛК України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт б частини першої статті 164 ЗК України).

Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21 січня 2015 року у справі №6-224цс14).

Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до частин першої, третьої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч.3,4, п.п.3,4 ч.5 ст.12, ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

Згідно з ч.ч.1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції правильно встановив, що в матеріалах справи відсутні докази накладення земельної ділянки кадастровий номер 5325180800:00:005:0052 на земельні ділянки лісового фонду, розташованих в кварталах 38, 41, зокрема чітку площу та конфігурацію накладення.

Також суд обґрунтовано не взяв до уваги повідомлення ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" та схему розташування земельних ділянок, оскільки це повідомлення та схема розташування земельної ділянки з вказаним кадастровим номером відносно кварталів 38, 41 ДП "Пирятинське лісове господарство" Вороньківського лісництва містять орієнтовну, а не конкретну площу перетину, та ґрунтується на матеріалах лісовпорядкування 2009 року. Тоді як ОСОБА_2 став власником зазначеної земельної ділянки раніше - у 2006 році.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості витребування на користь держави в особі ДП Пирятинське лісове господарство земельної ділянки площею 4.14 га, враховуючи те, що орієнтовна площа накладення в загальному розмірі складає 3.1168 га. При цьому, прокурором не вказано, хто є власником та, відповідно, кому належить право витребування земельної ділянки площею 1.0232 га (4.14 га-3.1168 га), враховуючи те, що дана земельна ділянка не належить до земель лісового фонду.

Клопотань про призначення судової земельно-технічної експертизи для встановлення точних даних стосовно розміщення земельних ділянок 38 та 41 кварталів відносно ділянки з кадастровим номером 5325180800:00:005:0052, прокурором та державними установами, інтереси яких представляв прокурор, не заявлялося ні в місцевому, ні в апеляційному судах.

Як убачається з матеріалів справи, Слідчим відділом Чорнухинського ВП ГУ НП в Полтавській області проводилося досудове розслідування кримінального провадження № 42018171240000230, розпочатого за ч. 1 ст. 366 КК України щодо порушення вимог земельного законодавства під час відведення земель у приватну власність на території Чорнухинського району Полтавської області за рахунок земель лісового фонду, в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 5325180800:00:005:0052 (т. 1 а.с. 42).

Проте, постановою слідчого СВ Чорнухинського ВП ГУ НП в Полтавській області від 29.05.2020 р. кримінальне провадження № 42018171240000230 від 05.12.2018 р., закрито у зв`язку з закінченням строків досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.

При цьому, зі змісту цієї постанови вбачається, що під час проведення досудового розслідування слідчим була винесена постанова про призначення земельної технічної експертизи № 42 від 24.12.2019 р., яка повернута без виконання у зв`язку з ненаданням каталогів координат поворотних точок меж земельних ділянок з технічної документації із землеустрою на земельні ділянки з вказаними кадастровими номерами.

Приймаючи до уваги те, що прокурор не довів належними і допустимими доказами наявність факту накладення земельної ділянки, кадастровий номер 5325180800:00:005:0052 на земельні ділянки лісового фонду, розташованих в кварталах 38, 41, зокрема чітку площу та конфігурацію накладення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, переважно дублюють обґрунтування позовної заяви, належними і допустимими доказами не підтверджені, тому до уваги колегії суддів не приймаються, та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Посилання представника третьої особи у відзиві на апеляційну скаргу на те, що прокурор не обґрунтував підстави представництва держави в суді згідно вимог ст.23 Закону України Про прокуратуру , до уваги колегії суддів не приймаються, оскільки прокурором при зверненні до суду з позовом в інтересах держави в особі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства Пирятинське лісове господарство належним чином обґрунтовано підстави представництва, що проаналізовано місцевим судом та відображено в рішенні.

Рішення місцевого суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури Плескача Олега Юрійовича залишити без задоволення.

Рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 15 жовтня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 11.05.2021 р.

Головуючий: О.В.Чумак

Судді: Ю.В.Дряниця

Т.О.Кривчун