Постанова

від 28.03.2023 по справі 910/17743/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2023 р. Справа№ 910/17743/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Полякова Б.М.

Гарник Л.Л.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

представників згідно протоколу судового засіданні від 28.03.2023,

розглянувши апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 08.12.2022 (суддя Пасько М.В.)

у справі №910/17743/18

за заявою Публічного акціонерного товариства "Авант-банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" (код 38831569)

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі 910/17743/18 (910/3920/20) відмовлено в задоволенні заяви ліквідатора боржника про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника/засновників та третіх осіб у зв`язку з банкрутством боржника.

Судове рішення обґрунтоване тим, що провадження у даній справі про банкрутство боржника було відкрито 24.01.2019, а Кодекс України з процедур банкрутства набрав чинності 21 квітня, введений в дію 21 жовтня 2019 року, тобто норми про притягнення керівника, засновників та третіх осіб за доведення до банкрутства не існувало, а відтак була відсутня цивільна відповідальність в рамкам справи про банкрутство боржника.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ліквідатор боржника звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022, ухвалити нове рішення про задоволення заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням до банкрутства на винних осіб.

В основу доводів апеляційної скарги покладені висновки про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права про заходи субсидіарної відповідальності - ч. 2 ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства та ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Суд першої інстанції не застосував норму ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та дійшов помилкового висновку про те, що норма про субсидіарну відповідальність не діяла на період вчинення винних дій відповідачами у справі. Дійшовши висновку про відсутність підстав для застосування заходів субсидіарної відповідальності, суд першої інстанції не спростував жодного доводу та доказу ліквідатора. При цьому, ліквідатор зазначив, що у заяві детально описані винні дії відповідачів по доведенню боржника до банкрутства із посиланням на докази та зазначенням нормативних підстав для застосування заходів субсидіарної відповідальності з посиланням на висновки Верховного Суду в подібних спорах.

Так, ліквідатор зазначив, що у заяві про субсидіарну відповідальність викладено обставини про заборгованість ТОВ "Аврора-У", осіб, що винні у доведенні товариства до банкрутства - колишні посадові особи ТОВ "Аврора-У", ПАТ "Авант-банк", ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний", ТОВ "Арт трейдінг", дії відповідачів, які призвели до банкрутства.

Так, відповідачі брали участь у безпідставному виділенні на користь ТОВ "Аврора-У" у період 2015 року кредитних коштів ПАТ "Авант-банк" у загальному розмірі 97,9 млн грн, які безпідставно були перераховані наступному отримувачу ТОВ "Арт трейдінг".

При чому, ліквідатор вказав, що встановив факт відсутності будь-якого майна, чи грошових коштів банкрута, які підлягають включенню до ліквідаційної маси. Тобто, боржник на момент отримання кредитних коштів не мав активів, які б забезпечували виконання зобов`язань за кредитним договором. Для отримання кредиту використано договори постачання та зберігання товарів із ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний". Однак, у справі про банкрутство доведено, що цей договір не виконувався сторонами і реального руху майна за ним не було. Відтак, договори із ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" укладені та використані виключно із метою отримання кредитних коштів та створення видимості наявності майна у банкрута.

Внаслідок таких дій у боржника утворився борг перед банком, який в подальшому став підставою для банкрутства товариства. Посадові особи банкрута не звітували до органів ДПС про господарські операції із отримання кредитних коштів та не вживали жодних дій для припинення товариства та ухиляються від будь-яких заходів у процедурі банкрутства (ухилення від інвентаризації, ухилення від надання документів та інформації ліквідатору, ухилення від участі у справі про банкрутство).

Ліквідатор, із посиланням на висновки Верховного Суду в постанові від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, обґрунтував підстави покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб, що брали участь у виведенні коштів із ПАТ "Авант-банк", а саме на ПАТ "Авант-банк", ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний", ТОВ "Експерт-альянс", ПАТ "Страхова компанія "Арсенал страхування" та колишніх кінцевих бенефіціарних власників та керівника ТОВ "Арт трейдінг".

На переконання ліквідатора, ним підтверджено доказами факт доведення ТОВ "Аврора-У" до банкрутства через винні дії відповідачів із отримання кредитних коштів у банку і їх подальше перерахування на користь ТОВ "Арт трейдінг" без мети отримання прибутку від таких операцій. Відповідачі, в свою чергу, не спростували доводів ліквідатора у поданих відзивах.

Таким чином, за доводами ліквідатора, наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду та прийняття нового рішення про задоволення заяви про субсидіарну відповідальність, що дозволить погасити вимоги кредиторів банкрута.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/17743/18 за апеляційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022; розгляд справи призначено на 21.02.2023.

21.02.2023 в судовому засіданні була оголошена перерва до 14.03.2023 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 14.03.2023 була оголошена перерва до 28.03.2023.

28.03.2023 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувану ухвалу належить змінити з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство до 21.10.2019 регулювалось Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон про банкрутство), а з 21.10.2019 - Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, на розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/8137/19 про банкрутство ТОВ "Аврора-У", провадження у якій відкрито 24.01.2019 за заявою Публічного акціонерного товариства "Авант-банк".

Ухвалою попереднього засідання від 16.04.2019 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕйПіЕс Україна" про заміну кредитора у справі; замінено кредитора у справі Публічне акціонерне товариство "Авант-банк" його правонаступником - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕйПіЕс Україна"; визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕйПіЕс Україна" кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" на суму 111016728,27 грн, з яких: 17620,00 грн - вимоги першої черги, 110999108,27 грн - вимоги четвертої черги; затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 111016728,27 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.

У лютому 2022 року ліквідатор боржника, посилаючись на норми Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 23, 62 Закону України "Про господарські товариства", ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство, звернувся в господарський суд у даній справі із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства на винних осіб, в якій просив покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника в сумі 111016728,27 грн у зв`язку із доведенням його до банкрутства на:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (учасники та керівники ТОВ "Аврора-У"),

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (всі посадові особи ПАТ "Авант-банк"), ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (уповноважені представники ПАТ "Авант-банк"),

Приватне акціонерне товариство "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" (контрагент боржника та постачальник за договором № 11/2014ТБ на постачання продукції від 09.11.2014),

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експерт-альянс" (суб`єкт оціночної діяльності, виконавець звітів з незалежної оцінки товарів в обороті (належних боржнику) від 22.09.2015 та від 20.11.2015),

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал страхування" (страховик заставного майна боржника - товарів в обороті),

ОСОБА_18 (кінцевий бенефіціарний власник ТОВ "Арт трейдінг" через участь у ТОВ "Імперіал агро" та ТОВ "ГРУ-М" станом на 22.09.2015), ОСОБА_19 (кінцевий бенефіціарний власник ТОВ "Арт трейдінг" через участь у ТОВ "Імперіал агро" та ТОВ "ГРУ-М" станом на 25.11.2015), ОСОБА_20 (керівник ТОВ "Арт трейдінг").

За твердженням ліквідатора, в результаті дій вказаних вище осіб боржник став неплатоспроможним, що призвело до його банкрутства та унеможливило проведення розрахунків з ініціюючим кредитором.

Так, Приватне акціонерне товариство "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" поставило на користь боржника продукцію (бетонні вироби, суміші та матеріали) за договором на постачання продукції № 11/2014ТБ від 09.11.2014 згідно специфікації на загальну суму 127307700,00 грн.

В подальшому боржник як поклажодавець уклав з ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" як зберігачем договір зберігання № 4-280 від 10.11.2014 з метою зберігання товару на складі за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, 60.

Директор боржника ОСОБА_2 подав ПАТ "Авант-банк" складські розписки про наявність товару на складах ТОВ "Аврора-У" станом на 21.09.2015, а саме, на складі за адресою: Київська обл., Фастівський район, с. Кощіївка, вул. Титова, 201 на суму 78520433,33 грн, на складі за адресою: Київська обл., Броварський район, Погребський шлях, 26 на суму 4663750,00 грн, на складі за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, 60 на суму 12209000 грн

Боржник уклав із ПАТ "Авант-банк" кредитний договір № К-Ю/15/036 від 22.09.2015 на суму 80000000 грн та Додатковий договір № 1 від 20.11.2015 про збільшення кредиту до 100 000 000 грн.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором боржник передав банку на підставі договору застави № 3-Ю/15/067 від 22.09.2015 в заставу товар, який перебував на зберіганні ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний".

Товар, який був предметом договору застави, був оцінений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Експерт-альянс", про що складені звіти від 22.09.2015 на суму 95393183,33 грн та від 20.11.2015.

Заставне майно було застраховане страховиком ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал страхування" за умовами договору добровільного страхування майна № 227/15-Из/Ц1 від 22.09.2015.

Представники ПАТ "Авант-банк Потімко С.М. та Шевчук Ю.В. здійснили перевірку предмету застави, що складні акти перевірки товару, що надається в заставу, від 22.09.2015 та від 20.11.2015.

Боржник сплатив на користь ТОВ "Арт трейдінг" грошові кошти в сумі 12000000 грн як оплату за договором купівлі-продажу № 00189 від 22.09.2015, що підтверджується випискою по рахунку за 23.09.2015.

Боржник сплатив на користь ТОВ "Арт трейдінг" грошові кошти в сумі 23000000 грн як оплату за договором купівлі-продажу № 00189 від 22.09.2015, що підтверджується випискою по рахунку за 23.09.2015.

Боржник сплатив на користь ТОВ "Арт трейдінг" грошові кошти в сумі 35000000 грн як оплату за договором купівлі-продажу № 00189 від 22.09.2015, що підтверджується випискою по рахунку за 24.09.2015.

Боржник сплатив на користь ТОВ "Арт трейдінг" грошові кошти в сумі 3000000 грн як оплату за договором купівлі-продажу № 00189 від 22.09.2015, що підтверджується випискою по рахунку за 25.09.2015.

Боржник сплатив на користь ТОВ "Арт трейдінг" грошові кошти в сумі 6994183,33 грн як оплату за договором купівлі-продажу № 00189 від 22.09.2015, що підтверджується випискою по рахунку за 13.10.2015.

Боржник сплатив на користь ТОВ "Арт трейдінг" грошові кошти в сумі 18000000 грн як оплату за договором купівлі-продажу № 025/11-01 від 25.11.2015, що підтверджується випискою по рахунку за 25.11.2015.

Всього боржник перерахував на користь ТОВ "Арт трейдінг" грошові кошти в сумі 97994183,33 грн.

За рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2016 було стягнуто з ТОВ "Аврора-У" на користь ПАТ "Авант-банк" заборгованість за кредитним договором № К-Ю/15/036 від 22.09.2015 в загальному розмірі 111021514,71 грн та судовий збір в сумі 206700 грн.

Вказана заборгованість стала підставою для звернення ПАТ "Авант-банк" до господарського суду та відкриття провадження у даній справі № 910/17743/18 про банкрутство ТОВ "Аврора-У".

На переконання ліквідатора боржника, в результаті дій посадових осіб, учасників ТОВ "Аврора-У", посадових осіб банку, посадових осіб та учасників ТОВ "Арт трейдінг", а також ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний", ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал страхування", ТОВ "Експерт-альянс" виникла заборгованість, яка залишається непогашеною у зв`язку з відсутністю активів у банкрута, що призвело до стійкої неплатоспроможності та банкрутства боржника.

Як було зазначено вище, за наслідками розгляду заявлених арбітражним керуючим вимог ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №910/17743/18 у задоволенні заяви відмовлено повністю з підстав того, що станом на дату відкриття даної справи про банкрутство не існувало норми про притягнення керівника, засновників та третіх осіб за доведення до банкрутства, а відтак була відсутня цивільна відповідальність в рамкам справи про банкрутство боржника.

Станом на час відкриття провадження у даній справі про банкрутство, а саме на 24.01.2019 був чинний Закон про банкрутство.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

з 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, у ч. 2 ст. 62 якого встановлено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Тобто норми про субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, які містив Закон про банкрутство та чинний КУзПБ є аналогічними.

Ліквідатор свою заяву обґрунтовує, в тому числі, і ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство, у зв`язку з чим колегія суддів, погоджуючись із доводами апеляційної скарги, зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та безпідставне відхилення заяви ліквідатора з цієї підстави.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, окрім помилкового висновку про відсутність норми права, що врегульовує спірні правовідносини, оскаржуване рішення суду першої інстанції не містить жодної оцінки наявних у справі доказів, наданих сторонами аргументів, викладених у заявах по суті спору, а також обставинам справи, на які посилались ліквідатор та відповідачі, з його тексту не вбачається встановлення судом першої інстанції обставин наявності або відсутності таких складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона правопорушення, а також причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства).

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів встановила порушення судом першої інстанції як неправильне застосування норм матеріального права так і порушення процесуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з приписами частини першої статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Метою апеляційного перегляду справи є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи повторно.

Отже, оскільки судом було розглянуто справу та зроблено висновки про відмову у задоволенні вимог, суд апеляційної інстанції, користуючись правами суду першої інстанції, в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, з метою здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості та балансу інтересів, має дослідити всі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності з наданням їм належної правової оцінки, тобто розглянути справу повторно.

Так, користуючись правами суду першої інстанції, в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом під час перегляду справи в апеляційному порядку, досліджуючи матеріали справи та подану ліквідатором заяву по суті заявлених в ній вимог, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

В силу положень ч. 3 цієї статті Господарського кодексу України умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Передбачено такі види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальна (ст. 219 КК України), адміністративна (ст. ст. 164-15, 166-16, 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та цивільна - субсидіарна як різновид цивільної (ч. 2 ст. 61 КУзПБ, ч. 4 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" тощо).

Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема, КУзПБ.

Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Вона є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку ч. 2 ст. 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

У цих висновках суд звертається до сталої правової позиції (з урахуванням тотожного регулювання питання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників як за ст. 61 КУзПБ, так і ст. 41 Закону про банкрутство), що сформульована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 28.08.2018 у справі №927/1099/13, від 18.10.2018 у справі №923/1297/14, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15, від 03.09.2019 у справі №923/1494/15, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились не задоволеними у справі про банкрутство.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого ч. 2 ст. 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч.ч. 1 і 3 ст. 4 КУзПБ.

Щодо об`єктивної сторони правопорушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи ч. 2 ст. 61 КУзПБ і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (ст. 42 ГК України).

Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності, окрім вини, є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

При цьому, виходячи з положень ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із елементів/ складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 16.06.2020 у справі №910/21323/16).

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

При цьому, на ліквідатора відповідно до ч. 5 ст. 61 КУзПБ покладається обов`язок доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства).

Водночас, притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

З вищевикладеного можна дійти висновку, що у разі якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного. (Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №917/1500/18(917/1932/20), від 07.04.2021 у справі №911/1815/17, від 24.02.2021 у справі №Б8/191-10, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20).

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Так, звертаючись до суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, арбітражний керуючий зазначає, що в результаті незаконних дій посадових осіб та учасників ТОВ "Аврора-У", посадових осіб банку, посадових осіб та учасників ТОВ "Арт трейдінг", а також ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний", ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал страхування", ТОВ "Експерт-альянс" виникла кредиторська заборгованість в сумі 111016728,27 грн, яка залишається непогашеною у зв`язку з відсутністю активів у банкрута, що призвело до стійкої неплатоспроможності та банкрутства боржника. Тобто, вказані особи, за доводами ліквідатора, створили умови (уклали договори поставки, зберігання без мети їх реального виконання, здійснили оцінку заставного майна, застрахували заставне майно) з метою отримання банківського кредиту та подальшого виводу грошових коштів на користь третьої особи. При цьому, ліквідатор зазначає, що заставне майно фактично було відсутнє у боржника станом на дату отримання кредиту, а перерахування грошових коштів на користь ТОВ "Арт трейдінг" відбувалось на підставі договорів купівлі-продажу по яких сторони не подавали податкової звітності, що ставить під сумнів реальність цих угод. Відтак, неправомірні дії колишнього керівництва ТОВ "Аврора-У" полягають у безпідставному виведені кредитних коштів в якості оплати за договорами в загальному розмірі 97994183,33 грн з метою подальшого ухилення від погашення кредиторської заборгованості перед кредитором.

Колегія суддів зазначає, що суб`єктом притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника згідно з ч. 2 ст. 62 КУзПБ можуть бути особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

Отже, належить відхилити доводи та вимоги ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на посадових осіб ПАТ "Авант-банк", посадових осіб та учасників ТОВ "Арт трейдінг", ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний", ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал страхування", ТОВ "Експерт-альянс" з огляду на відсутність будь-яких доказів на підтвердження можливості впливу таких осіб на дії боржника (прийняття управлінських рішень, розпорядження фінансовими ресурсами тощо), що б могли призвести до його неплатоспроможності.

В той же час, управління боржником здійснювали його учасники та керівник товариства згідно зі статутом товариства з обмеженою відповідальністю.

Саме, дії з отримання кредиту та подальшим перерахуванням грошових коштів на користь ТОВ "Арт трейдінг", за доводами ліквідатора, стали обставинами доведення боржника до банкрутства.

Як вбачається з матеріалів справи, з 25.08.2015 єдиним учасником та директором ТОВ "Аврора-У" був ОСОБА_2 .

Відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ "Аврора-У" від 25.08.2015 (протокол № 25/08) ОСОБА_1 вийшла зі складу учасників товариства, а ОСОБА_2 прийнятий до складу учасників та призначений директором ТОВ "Аврора-У".

Кредитний договір був укладений 22.09.2015, а кредитні грошові кошти в сумі 97994183,33 грн надійшли на рахунок боржника у період з 23.09.2015 по 25.11.2015, і в цей же період в цій же сумі були перераховані на користь ТОВ "Арт трейдінг" як оплата за договором купівлі-продажу від 22.09.2015 та договором купівлі-продажу від 25.11.2015.

При цьому, кредитний договір укладений від імені боржника його директором ОСОБА_2 , всі первинні документи з метою укладання кредитного договору та договору застави також складені вказаною особою.

Відтак, належить відхилити вимоги ліквідатора про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника ОСОБА_1 , яка не була учасником товариства у період виникнення умов, що в подальшому призвели до банкрутства товариства-боржника.

Що ж до дій ОСОБА_2 щодо перерахування грошових коштів на користь ТОВ "Арт трейдінг", то колегія суддів відхиляє доводи ліквідатора, що такі дії були очевидно неправомірними.

Матеріалами справи підтверджено, що грошові кошти були перераховані як плата на підставі договору купівлі-продажу від 22.09.2015 та договору купівлі-продажу від 25.11.2015. Докази на підтвердження фіктивності, як про це стверджує ліквідатор, суду не надані. Не надані і докази визнання вказаних договорів недійсними з інших підстав, відтак суд має виходити з презумпції правомірності правочину, встановленого статтею 204 Цивільного кодексу України.

Також, колегія суддів зазначає, що з матеріалів кредитної справи, копія яка була додана ліквідатором до заяви, вбачається здійснення посадовою особою ПАТ "Авант-банк" перевірки цільового використання кредитних коштів по договору про надання кредиту № К-Ю/15/036 від 22.09.2015, про що складено відповідні акти про використання кредитних коштів згідно умов кредитного договору, що підтверджується платіжними документами.

Одночасно ліквідатор не надав докази на підтвердження вжиття дієвих та вичерпних дій і заходів з метою повернення до ліквідаційної маси боржника грошових коштів, які він вважає були незаконно виведені із володіння боржника, як то звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсними правочину, повернення одержаного за недійсним правочином, стягнення безпідставно одержаних грошових коштів тощо. При цьому, доводи ліквідатора про вчинення таких дій - письмова вимога до про надання первинних документів - не підтверджені будь-якими доказами. Тобто, доводи ліквідатора про незаконність дій керівництва боржника не підтверджене беззаперечними доказами.

Недоведеність ліквідатором доводів заяви про покладення субсидіарної відповідальності з огляду на приписи КУзПБ, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні такої заяви, позаяк не доведено наслідв-причиний зв`язк між діями керівника та учасника товариства-боржника по доведенню його банкрутства.

Одночасно слід зазначити, що наведені ліквідатором доводи можуть свідчити про вчинення вказаними ліквідатором особами кримінально караного діяння, що не входить до предмету доказування у даній справі та належить до компетенції відповідних державних органів, які здійснюють нагляд за законністю у відповідній сфері.

Згідно ст. 277 ГПК України підставами для зміни судового рішення є:

1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Як було встановлено вище, висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ліквідатора є помилковими і апеляційним судом визнано такими, що порушують норми матеріального та процесуального права.

Втім, оскільки вказані порушення Господарського суду міста Києва не призвели до прийняття неправильного по суті рішення про відмову у задоволенні заявлених ліквідатором вимог про покладення субсидіарної відповідальності, наявні правові підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни мотивувальної частини оскаржуваного рішення з викладенням його в редакції, наведеній у даній постанові, в той час як в решті рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №910/17743/18 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції даної постанови.

3. В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №910/17743/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.04.2023.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді Б.М. Поляков

Л.Л. Гарник