Ухвала

від 05.04.2023 по справі 947/6128/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/494/23

Справа № 947/6128/23 1-кс/947/2566/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_6

представника власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 , який діє в інтересах ТОВ «ОРЛАН ЗТ», на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2023 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №12017160000000027, внесеного до ЄРДР 16.01.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України,

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт шляхом заборони користування та розпорядження оригіналом державного акту про право постійного користування землею Серія ОД-05-04 від 01.09.1995 року.

Рішення слідчогосудді мотивованетим,що зазначене майно має ознаки речового доказу відповідно до ст. 98 КПК України, а накладання арешту необхідно з метою його збереження.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді представник власника майна ОСОБА_8 , який діє в інтересах ТОВ «ОРЛАН ЗТ», подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвалу слідчого судді постановлена без достатніх на це підстав та з суттєвими порушеннями норм КПК України, з огляду на наступне:

- клопотання про арешт майна розглянуто без виклику власника майна, що свідчить про порушення ч. 2 ст.172 КПК України;

- відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня, натомість, майно було вилучене 16.11.2017 року, а прокурор звернувся з клопотанням про арешт майна у лютому 2023 року;

- в ухвалі слідчого судді не приведено об`єктивних підстав та будь-якого обґрунтування, якому чи яким із критеріїв визначеним статтею 98 КПК України відповідає майно, яке зазначене у клопотанні;

- у вказаному кримінальному провадженні не вносилися відомості до ЄРДР як про юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально - правового характеру;

- стороною обвинувачення не доведена істотна шкода або тяжкі наслідки, тобто об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

На підставі вищевикладеного апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволені клопотання прокурор про арешт майна.

Позиції учасників судового розгляду.

В судовому засіданні апеляційного суду представник власника майна ОСОБА_7 доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсязі та просила її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді. Крім того, повідомив, що в рамках вказаного кримінального провадження постановою від 31.03.2023 року призначено судово технічну експертизу документа, а саме державного акту про право постійного користування землею Серія ОД-05-04 від 01.09.1995 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст.404КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приписами ч. 1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст.41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до приписів ч. 1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При цьому, ч. 2 вказаної норми встановлює, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

На підставі аналізу змісту клопотання про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження №12017160000000027, внесеного до ЄРДР 16.01.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, прокурор визначив метою накладення арешту на оригінал державного акту про право постійного користування землею Серія ОД-05-04 від 01.09.1995 року, його збереження як речового доказу.

Відповідно до клопотання, уході здійснення досудового розслідування в зазначеному кримінальному провадженні, встановлено, що 16.05.1980 року рішенням виконкому Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів №379 схвалено проект детального планування курорту «Сергіївка». Проектом детального планування курорту «Сергіївка», складеного у грудні 1979 загальна територія складала 692 га.

В той же час, 03.06.1980 рішенням виконкому Одеської обласної ради №364 затверджено проект детального планування курорту «Сергіївка», згідно якого будівництво курорту повинно здійснюватися відповідно до даного проекту.

Після проголошення Україною незалежності, 30.01.1992 рішенням Білгород-Дністровської районної ради №137-21 затверджено проекти створених територій та встановлення меж сільських та селищних рад народних депутатів, в тому числі Сергіївської.

Одеським філіалом Інституту землеустрою Української академії наук 07.04.1995 на підставі завдання Сергіївської селищної ради та договору №169 від 1994 року розроблено проект встановлення меж населеного пункту смт Сергіївка, загальною площею 631 га, згідно державного акту на право користування землею Б №032837 цільове призначення для будівництва об`єктів курорту.

Згідно проекту, межі села Сергіївка узгодженні з сусідніми землекористувачами, районним землевпорядником, інспекцією по охороні навколишнього природного середовища, районним архітектором, СЕС, районним ДРСУ.

Відповідно до вищевказаного проекту до меж населеного пункту села Сергіївка входять сільськогосподарські угіддя рілля загальною площею 188, 5 га, в межах населеного пункту.

Станом на 1995 рік сільськогосподарські угіддя рілля загальною площею 188,5 га використовувались ЖКГ курорту Сергіївка для забезпечення харчування відпочиваючих.

Так, 11.03.1994 рішенням №998-ХХІ голови Білгород-Дністровської районної ради ОСОБА_9 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою ПАТ «Орлан» для ведення сільськогосподарської діяльності у розмір 170 га.

В подальшому, 24.06.1995 головою Білгород-Дністровського районної ради ОСОБА_10 винесено рішення №183-ХХІІ, яким для сільськогосподарських потреб передається ТОВ «Орлан ЗТ»188, 5 га. на праві постійного користування.

Разом з тим, згідно ст. 19 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання , із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу , для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською селищною Радою народних депутатів.

Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 Кодексу.

Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.

Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки.

До клопотання додаються: копія генерального плану будівництва або інші графічні матеріали, що обґрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, титульний список або довідка про фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші матеріали.

Статтею 31 Земельного кодексу України від 18.12.1990 передбачено, що вилучення земель на території району за межами населених пунктів для надання їх у тимчасове користування для сільськогосподарського використання в порядку, передбаченомустаттями 77 і 79 цього Кодексу, а також для передачі у власність або надання у користування для ведення селянського (фермерського) господарства провадиться за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів.

Разом з тим, в порушення вищенаведених вимог закону, 01.09.1995 голова районної ради ОСОБА_10 в інтересах ВАТ «Орлан» (теперішня назва ТОВ «Орлан ЗТ») видали державний акт на право постійного користування землею серії ОД-05.04, згідно якому ВАТ «Орлан» надано право постійного користування 183 га., для сільськогосподарського використання.

В подальшому, у 2007 році здійснено реєстрацію земельної ділянки в земельному кадастрі на підставі рішення №109 від 25.12.2006 про затвердження проекту землеустрою та відновлення меж земельної ділянки в натурі

Проте, допитані як свідки депутати Сергіївської селищної ради Одеської області, пояснили, що питання щодо надання дозволу ВАТ «Орлан» виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі, що знаходяться в постійному користуванні вказаного підприємства на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою не розглядалось та рішення за результатом його розгляду не приймалось.

Також, відповідно до висновку експертизи з питань землеустрою № 1113/7011/7012/7013/7014/7015/7016/7017/18-21, земельна ділянка, яка визначена Державним актом на право постійного користування землею серії ОД-05-04 від 01.09.1995 загальною площею 183 га, до виготовлення вказаного акту, розташовувалась на території Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України відносились до категорії землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Під час оформлення вказаного державного акту було змінено цільове призначення частини земель курорту «Сергіївка» площею 183 га, з будівництва об`єктів курорту на сільськогосподарське використання, що в свою чергу призвело до зміни категорії земель з природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення на землі сільськогосподарського призначення.

Так, в ході здійснення досудового розслідування, 16.11.2017 року на підставі ухвали слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей і документів з можливістю їх вилучення, які перебувають у володінні ТОВ «Орлан ЗТ» код ЄДРПОУ 14365515 від 08.11.2017 (справа № 522/20887/17, провадження по справі № 1-«кс»/522/21579/17) вилучено документацію, яка містить відомості про підстави володіння ТОВ «Орлан ЗТ» земельною ділянкою загальною площею 183 га, у тому числі оригінал державного акту про право постійного користування землею Серія ОД-05-04 від 01.09.1995.

Згідно постанови прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 від 27.02.2023 року державний акт про право постійного користування землею Серія ОД-05-04 від 01.09.1995, було визнано речовим доказом.

Згідно із ч. 3 ст.170КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення,зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числіпредмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Частиною 2 статті 364 КК України, за якою здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному проваджені, передбачена кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

З огляду на зазначене, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що державний акт про право постійного користування землею Серія ОД-05-04 від 01.09.1995, має доказове значення та є достатні підстави вважати, що збереження цього речового доказу необхідно для здійснення належного досудового розслідування кримінального провадження, оскільки органу досудового розслідування в рамках зазначеного кримінального провадження, серед іншого, необхідно встановити дотримання земельного законодавства службовими особами Білгород-Дністровської районної ради при виданні державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ОД-05-04 від 01.09.1995.

Вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна, апеляційний суд враховує також і сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Таким чином, втручання держави в право володіння майном в даному конкретному випадку є законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання здійснено на підставі чинного КПК, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, сумісних з принципами Конвенції.

Втручання є виправданим, так як воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об`єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, оцінюючи пропорційність, апеляційний суд виходить з того, що досягти легітимної мети за допомогою інших заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, ніж арешт майна, не можливо, застосовані слідчим суддею суду першої інстанції обмеження стосовно вказаного майна не є надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

З огляду на зазначене посилання апелянта на те, що у вказаному кримінальному провадженні не вносилися відомості до ЄРДР як про юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально - правового характеру, не мають правового значення.

Окрім того, як було повідомлено прокурором у судовому засіданні та надано копії документів, на теперішній час досудове розслідування зазначеного кримінального провадження триває, та 31.03.2023 року було призначено судово технічну експертизу документа, а саме державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ОД-05-04 від 01.09.1995.

Апеляційний суд звертає увагу, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення досудового розслідування, його межі у часі окреслені строками, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.

Разом з цим, у подальшому власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положень ст. 174 КПК України.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та апеляційним судом не встановлено.

Щодо доводів апелянта, які стосуються порушенням прокурором строків звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, то апеляційний суд зазначає наступне.

Варто розрізняти такі терміни, як « тимчасове вилучення майна» та « тимчасовий доступ до речей і документів».

Отже, тимчасове вилучення майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження і означає фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, зазначене у частині другій статті 167 Кримінального процесуального кодексу України, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання проарешт майнаабо його повернення, або йогоспеціальну конфіскаціюв порядку, встановленому законом (частина перша статті 167 КПК України).

У свою чергу, тимчасовий доступ до речей і документів є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (стаття 131 КПК України) та полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Крім того, тимчасовий доступ до речей і документів надається ухвалою слідчого судді тоді, коли є підстави вважати, що це допоможе отримати інформацію, що буде корисною для розслідування кримінального правопорушення.

Апеляційним судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2017 року було задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_11 та надано тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні ТОВ «Орлан ЗТ» код ЄДРПОУ 14365515», з можливістю їх вилучення, зокрема до державного акту про право постійного користування землею Серія ОД-05-04 від 01.09.1995 року ( справа № 522/20887/17, провадження № 1-«кс»/522/21579/17). Тобто, слідчий суддя зазначеною ухвалою визначив обсяг тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні ТОВ «Орлан ЗТ», а саме надав право на вилучення документів ( перелік яких наявний в резолютивній частині ухвали ).

На підставі наведено, колегія суддів констатує, що державний акт про право постійного користування землею Серія ОД-05-04 від 01.09.1995 року, який вилучений на підставі ухвали слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей і документів в рамках кримінального провадження №12017160000000027, внесеного до ЄРДР 16.01.2017 року, не мав статусу тимчасово вилученого майна.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання апелянта відносно порушень вимог ст. 172 КПК України та розгляду клопотання без повідомлення власника майна, оскільки у своєму клопотанні прокурор порушував питання щодо розгляду клопотання за відсутності власників майна.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідно дост. 170 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини кримінального провадження, беручи до уваги, що обмеження права власності є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, є правові підстави для арешту майна, тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст. 24, 98, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 , який діє в інтересах ТОВ «ОРЛАН ЗТ», - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2023 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №12017160000000027, внесеного до ЄРДР 16.01.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4