Ухвала

від 04.04.2023 по справі 755/18495/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/18495/20

Провадження №: 1-кс/755/850/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" квітня 2023 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , перевіривши виконання вимог ст.ст. 303, 304 КПК України за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна,-

в с т а н о в и в:

04 квітня 2023 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 35 КПК України, автоматизованою системою документообігу суду було визначено головуючого слідчого суддю ОСОБА_1 та передано скаргу - 04 квітня 2023 року.

Слідчий суддя, перевіривши виконання вимог ст.ст. 303, 304 КПК України за скаргою, встановив наступне.

Зі змісту скарги вбачається, що четвертим відділом управління розслідування кримінальних проваджень ГСУ ФР ДФС України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019000000002471 від 26.11.2019., скаржник просить витребувати у слідчого з ОВС 4-го відділу УР КП ГСУ ДФС України чи його правонаступників тимчасово вилучене майно.

Згідно із ст. 132 Кримінального процесуального кодексу України щодо територіальної підсудності, скарга підлягає розгляду місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться зазначений орган досудового розслідування.

Частиною другою ст. 132 КПК України встановлено, що слідчим суддею, повноважним розглядати питання, віднесені до його компетенції на стадії досудового розслідування, є слідчий суддя місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду за місцем розташування органу досудового розслідування, що закріплено у положеннях частини першої ст. 306 КПК України.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

З сукупного аналізу вищенаведених положень законодавства варто зробити висновок, що під порушенням правил підсудності розуміється відкриття провадження і розгляд справи тим судом першої інстанції, до повноважень якого не відноситься вирішення даного спору.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 304 КПК України, скарга повертається, якщо скарга не підлягає розгляду в цьому суді.

Разом з тим, скаржником не конкретизований орган досудового розслідування бездіяльність якого оскаржується. А тому слідчий суддя позбавлений можливості визначити, в межах територіальної юрисдикції якого суду знаходиться даний орган досудового розслідування.

Враховуючи вищевказане, слідчий суддя приходить до висновку про повернення скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 304, 309, 369-372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого - повернути скаржнику.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя