Ухвала

від 07.09.2021 по справі 755/18495/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №755/18495/20 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1

Провадження №11-сс/824/3672/2021 Доповідач ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2021 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду у складі:

Головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

адвоката, яка діє

в інтересах власника майна

ТОВ «АГРОКОН-ТРЕЙД» ОСОБА_7 ,

адвоката, яка діє

в інтересах власника майна

ТОВ «ЛЕМАР ПЛЮС» ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання за апеляційними скаргами адвоката, яка діє в інтересах власника майна ТОВ «АГРОКОН-ТРЕЙД» ОСОБА_7 , та адвоката, яка діє в інтересах власника майна ТОВ «ЛЕМАР ПЛЮС» ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №42019000000002471 від 26.11.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.1 ст.204 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

25 травня 2021 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження №42019000000002471 від 26.11.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.1 ст.204 КК України, а саме: майна, вилученого під час обшуку приміщень зерносховища та спиртосховища 22.05.2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на прозорої рідини з характерним запахом спирту в кількості 6092 декалітрів, та зерно кукурудзи вагою 435 тонн.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року клопотання задоволено.

Обґрунтовуючи своє рішення слідчий суддя послався на врахування кваліфікації кримінальних правопорушень, за якими здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, доведеності, що вилучене майно може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, оскільки містить інформацію про обставини вчинення кримінальних правопорушень.

На вказану ухвалу слідчого судді адвокат, яка діє в інтересах власника майна ТОВ «АГРОКОН-ТРЕЙД» ОСОБА_7 , та адвокат, яка діє в інтересах власника майна ТОВ «ЛЕМАР ПЛЮС» ОСОБА_8 , подали апеляційні скарги, в яких не погоджуються з ухвалою, вважають її незаконною та необґрунтованою, оскільки клопотання розглянуто слідчим суддею без виклику власника майна чим позбавлено можливості надати пояснення щодо законності походження арештованого майна. Зазначають, що вилучене у складських приміщеннях зерно було передано його власником ТОВ «АГРОКОН-ТРЕЙД» на відповідальне зберігання ТОВ «ЛЕМАР ПЛЮС», при цьому, клопотання про арешт майна не містить жодних обґрунтувань необхідності накладення арешту, оскільки майно належить особі, яка фактично не має жодного відношення до господарської діяльності ТОВ «ЛЕМАР ПЛЮС». Крім того, звертають увагу, що майно має статус тимчасово вилученого майна та прокурором не дотримано передбачений кримінальним процесуальним кодексом 48-годинний строк на звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна. Тому, просять скасувати ухвалу слідчого судді від 25 травня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

Заслухавши:

доповідача суддю апеляційного суду;

прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг;

адвоката, яка діє в інтересах власника майна ТОВ «АГРОКОН-ТРЕЙД» ОСОБА_9 та адвоката, яка діє в інтересах власника майна ТОВ «ЛЕМАР ПЛЮС» ОСОБА_8 , які підтримали доводи апеляційних скарг та просили її задовольнити;

ознайомившись з матеріалами клопотаннята обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до такого висновку.

Положенням ч.1 ст.131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього кодексу.

Як вбачається з матеріалів провадження та ухвали слідчого судді, Офісом генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42019000000002471 від 26.11.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.1 ст.204 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи, діючи спільно та за попередньою змовою зі службовими особами підприємств-виробників спирту: ДП «Укрспирт», Стадницького МПД, Червонослобідського МПД, Сторинобабського МПД, Струтинського МПД, Рава-Руського МПД, Вузлівського МПД, Новосілківського МПД, Артемівського МПД (ТОВ «Лемар Плюс» (код 43291860), Караванського МПД, Липницького МПД, ДП «Угерський спиртовий завод», ДП «Попівський експериментальний завод», ДП «Бучацький мальтовий завод», ДП «Холминський спиртовий завод», Чуднівської філії ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» та інших протягом 2019-2021 років організували незаконне виготовлення підакцизних товарів спирту (спиртових дистилятів, спиртовмісних сумішей, алкогольних напоїв) без відображення вказаних операцій в звітних та облікових документах.

В подальшому вказані незаконно виготовлені підакцизні товари зберігались, транспортувались та збувались за готівку підприємствам реального сектору економіки, стосовно яких здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019000000002471, для використання у технологічних процесах виробництва.

22 травня 2021 року на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва проведено обшук за адресою: Харківська область, м. Мерефа, вул. Погребняка Якима, 2, на території спритзаводу який перебуває у власності ТОВ «Артемівський спиртовий завод 1840», фактично використовується ТОВ «Лемар Плюс» (код ЄДРПОУ 43291860), під час якого виявлено та вилучено прозору рідину з характерним запахом спирту в кількості 6092 декалітрів та зерно кукурудзи вагою 435 тонн.

23 травня 2021 року постановою старшого слідчого з особливо важливих справ четвертого відділу управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України ОСОБА_10 зазначене вище майно, вилучене в ході обшуку, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42019000000002471.

Тому, розглядаючи клопотання слідчого про накладення арешту на майно, у відповідності до ст.173 КПК України слідчий суддя правильно встановив обґрунтованість визнання вказаного майна матеріальними об`єктами, що містять в собі ознаки, визначені у ст.98 КПК України, та прийшов до правильного висновку про те, що незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, знищенню речових доказів та проведенню судово-технічної експертизи документів.

Доводи апеляційних скарг щодо відсутності доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об`єктивні підстави вважати вилучене під час обшуку майно матеріальними об`єктами, що містять на собі сліди злочину, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки слідчим доведено, що дане майно відповідає критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, має важливе значення для встановлення об`єктивних обставин під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, його визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а метою його арешту є забезпечення зберігання речових доказів.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з встановленими обставинами кримінального провадження та кваліфікації злочину який розслідується, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно у діяв у спосіб і у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянтів стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

Крім того, в апеляційних скаргах апелянти як підставу для відмови в арешті майна посилаються на те, що прокурором не дотримано 48-годиннх строк на звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого. Проте з такими доводами сторони захисту суд апеляційної інстанції погоджується не в повному обсязі, враховуючи, що вказана обставина не може бути підставою для відмови в арешті майна, оскількипорушення строку звернення до суду з клопотанням про арешт майна, яке має ознаки речового доказу, не позбавляє таке майно доказової сили в кримінальному провадженні та потребує здійснення судового контролю за його збереженням шляхом застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

У відповідності до ч.1 ст.405 КПК України апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених Главою 31 КПК України.

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання прокурора, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, та приходить до висновку, щоапеляційні скарги адвоката, яка діє в інтересах власника майна ТОВ «АГРОКОН-ТРЕЙД» ОСОБА_7 , та адвоката, яка діє в інтересах власника майна ТОВ «ЛЕМАР ПЛЮС» ОСОБА_8 , необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №42019000000002471, залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги адвоката, яка діє в інтересах власника майна ТОВ «АГРОКОН-ТРЕЙД» ОСОБА_7 , та адвоката, яка діє в інтересах власника майна ТОВ «ЛЕМАР ПЛЮС» ОСОБА_8 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №42019000000002471 від 26.11.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.1 ст.204 КК України, а саме: майна, вилученого під час обшуку приміщень зерносховища та спиртосховища 22.05.2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: прозорої рідини з характерним запахом спирту в кількості 6092 декалітрів, та зерно кукурудзи вагою 435 тонн, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_11