Постанова

від 04.04.2023 по справі 761/3040/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/3040/23

провадження № 22-ц/824/7042/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.

при секретарі Кошель К. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевбул» про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Валерія Володимировича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року в складі судді Романишеної І. П.,

встановив:

26.01.2023 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевбул» (далі - ТОВ «Шевбул») про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності та яку він використовує у своїй господарській діяльності як фізична особа-підприємець.

Вказував, що залиття його квартири сталося з вини власника квартири НОМЕР_1 , що розташована поверхом вище, яким є ТОВ «Шевбул», код ЄДРПОУ 39569142.

Відповідно до висновків комісії, викладених в Акті залиття від 06 лютого 2020 року, причиною залиття квартири позивача є розрив труби до радіатора опалення, який знаходиться в квартирі НОМЕР_1 . Пошкодження системи опалення сталося внаслідок встановлення металопластикової труби невідомої конструкції.

Загальна майнова шкода, завдана йому внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , склала 507 559,44 грн.

З огляду на виникнення між сторонами грошового зобов`язання з факту завдання шкоди, наявні правові підстави нарахування на суму завданої шкоди інфляційних втрат в розмірі 242 825,76 грн та трьох процентів річних - 45 225,56 грн.

Посилаючись на вказані обставини просив стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди в розмірі 795 610,76 грн, суму витрат на проведення експертного дослідження в розмірі 23 535,36 грн та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у вказаній справі. Роз`яснено, що позивач має право в порядку господарського судочинства звернутись з позовом до належного суду.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач використовує житлове приміщення в своїй господарській діяльності, звертається до суду як фізична особа-підприємець, а тому за характером спірних правовідносин спір має розглядатись в порядку господарського судочинства.

У лютому 2023 року до Київського апеляційного суд у надійшла апеляційна скарга представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука В. В.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставою апеляційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі №367/4695/20 та від 26 жовтня 2020 року у справі №229/1026/21.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що спір між сторонами виник не у зв`язку із здійсненням господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , не у зв`язку з укладенням, зміною, розірванням і виконанням правочинів у господарській діяльності, які віднесені до юрисдикції господарських судів, що між сторонами взагалі відсутні будь-які господарські відносини, а позовні вимоги стосуються відшкодування збитків, завданих залиттям приміщення квартири, яке належить ОСОБА_1 .

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

В судовому засіданні представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвокат Ковальчук В. В. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник ТОВ «Шевбул» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , складається з 6 кімнат, жилою площею 145,20 кв.м., загальною площею 222,70 кв.м., а також власником квартири НОМЕР_2 , яка розташована за цією адресою та складається з 3 кімнат, жилою площею 65,40 кв.м., загальною площею 247,70 кв.м.

ОСОБА_1 11.04.2002 зареєстрований як фізична особа-підприємець, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 2428918890, місце проживання фізичної особи-підприємця - АДРЕСА_2 .

Власником квартири НОМЕР_1 , що розташована поверхом вище квартир позивача, є ТОВ «Шевбул», основним видом діяльності якого є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відповідно до Акту про залиття від 06.02.2020, причиною залиття квартири АДРЕСА_1 є розрив підвідної труби до радіатора опалення, який знаходиться в квартирі НОМЕР_1 .

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Перелік категорій справ, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, визначено у статті 20 ГПК України.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі № 7367/4695/20, на яку посилається заявник в апеляційній скарзі.

Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 492/1519/15-ц у постанові від 15 січня 2020 року дійшла до висновку, що критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Під господарською діяльністю, за визначенням статті 3 Господарського кодексу України, розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру , що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суб`єктами господарювання є, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці ( п.2 ч.2 ст.55 Господарського кодексу України).

Тобто підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. І згідно з положеннями статті 320 ЦК України така фізична особа має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

У силу частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України фізичні особи-підприємці мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Водночас набуття фізичною особою статусу підприємця не означає, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських , а всі спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти також як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно.

Отже, вирішення питання юрисдикційної належності спору за участю фізичної особи-підприємця залежить від того, чи виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є правовідносини господарськими.

Подібного за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.02.2020 у справі №916/385/19.

Предметом спору в справі, що розглядається, є відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартир, що належать позивачу на праві власності, який на момент набуття права власності на це майно та на момент заподіяння шкоди був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вказував, що використовує вказане майне у своїй господарській діяльності. Водночас, за доводами позивача, заподіяна його майну шкода завдана з вини ТОВ «Шевбул» внаслідок неналежного утримання ним свого майна.

Тобто, позивач звернувся за захистом порушених прав, які виникли з факту спричинення майнової шкоди, завданої фізичній особі - підприємцю, а не фізичній особі внаслідок пошкодження майна, яке він використовує для власного проживання.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спір стосовно відшкодування позивачу завданої шкоди внаслідок спірного залиття підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами відсутні будь-які господарські відносини, не спростовують господарсько-правовий характер спору в цій справі, спрямованого на відновлення прав позивача, як підприємця.

При цьому позивач не посилався на те, що використовує приміщення квартир саме для забезпечення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, та не надавав з цього приводу відповідних доказів.

Отже, суд першої інстанції правомірно вирішив спір у цій справі як такий, що за змістом спірних правовідносин та суб`єктним складом є господарським.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Валерія Володимировича залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 квітня 2023 року.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. А. Семенюк