Ухвала

від 16.05.2023 по справі 761/3040/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

16 травня 2023 року

місто Київ

справа № 761/3040/23

провадження № 61-5823ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ковальчук Валерій Володимирович, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевбул» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів з розгляду процесуальних питань, пов`язаних з рухом справи

У січні 2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевбул» (далі - ТОВ «Шевбул»), просив стягнути з відповідача на свою користь на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, 795 610,76 грн, інфляційні втрати - 242 825,76 грн, три проценти річних - 45 225,56 грн, витрати за проведення експертного дослідження - 23 535,36 грн та судові витрати.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 січня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, у відкритті провадження у цій справі відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що до суду у порядку цивільного судочинства звернулася саме фізична особа-підприємець з позовними вимогами до юридичної особи щодо заподіяння шкоди майну, яке використовується у господарській діяльності, що підтверджено висновком експертів, доданого позивачем до позовної заяви, дійшли висновку, що такий спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Суди першої та апеляційної інстанцій також врахували, що у позовній заяві ФОП ОСОБА_1 зазначив, що квартиру АДРЕСА_1 , яка зазнала залиття, він використовує у своїй господарській діяльності.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся до суду за захистом порушених прав, які виникли внаслідок завдання майнової шкоди саме фізичній особі-підприємцю, водночас доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 про те, що між сторонами відсутні будь-які господарські відносини, не спростовують господарсько-правового характеру спору в цій справі, спрямованого на відновлення прав позивача як підприємця.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2023 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ковальчук В. В., на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, у якій заявник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено правила визначення предметної та суб`єктної юрисдикції, оскільки між сторонами відсутні господарські відносини, спір стосується відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири, належної саме фізичній особі.

Суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі № 367/4695/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, та застосовані норми права

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішеннь, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків про незаконність та неправильність судових рішень.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Визначити, яким саме судом та за якими правилами має бути розглянутий спір і має судова юрисдикція.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Водночас за приписами частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною першою статті 20 (далі - ГПК України) передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. Зокрема, зазначено, що це стосується також інших справ у спорах між суб`єктами господарювання(пункт 15 частини першої статті 20 ГПК України).

Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Вирішення питання про юрисдикційність спору за участю фізичної особи-підприємця залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

Згідно з частинами першої, другої статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці (пункт 2 частини другої статті 55 ГК України).

Отже, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з частиною першою статті 320 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Спори про поновлення порушених прав суб`єктів господарювання та відшкодування завданої їм шкоди внаслідок вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 147 ГК України майнові права суб`єктів господарювання захищаються законом. Збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Право власності та інші майнові права суб`єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що із позовом до суду у порядку цивільного судочинства ОСОБА_1 звернувся саме як фізична особа-підприємець з позовними вимогами до юридичної особи - товариства. Судами враховано, що позивач у позовній заяві зазначив, що майно (квартира), яке пошкоджено внаслідок залиття, використовується ним у його господарській діяльності, що також підтверджено висновком експертизи, доданої позивачем до позовної заяви.

Отже, спір виник у межах правовідносин з відшкодування майнової шкоди, заподіяної суб`єкту господарювання (позивачу) діями юридичної особи (товариства), який є власником квартири, в якій стався розрив труби до радіатора опалення, що призвело, на переконання позивача, до залиття належної йому квартири.

Ознаками господарського спору є, зокрема, участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 916/385/19.

Висновки судів попередніх інстанцій у цій справі з питання визначення юрисдикції наявного між сторонами спору узгоджуються з висновками, які викладено у постанові Верховного Суду у справі з подібними правовідносинами та суб`єктним складом сторін спору.

Так, у справі № 910/5630/20 Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду (постанова від 08 березня 2023 року) касаційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» залишив без задоволення, а оскаржувані судові рішення з вирішення спору по суті (про відшкодування майнової шкоди внаслідок залиття нежитлових приміщень) - без змін. Суд касаційної інстанції відхилив доводи заявника про те, що зазначений спір за позовом фізичної

особи-підприємця не належить до юрисдикції господарського судочинства, оскільки спір у справі за змістом спірних правовідносин та суб`єктним складом сторін є господарським.

Отже, оцінивши предмет спору та заявлений позивачем суб`єктний склад, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що цей спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства в порядку, визначеному ГПК України, та на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України відмовив у відкритті провадження в порядку цивільного судочинства.

За наведених обставин, доводи касаційної скарги, що судом першої та апеляційної порушено визначення предметної та суб`єктної юрисдикції є безпідставними та спростовано встановленими судами попередніх інстанцій обставинами.

Заявник як на підставу касаційного оскарження посилається на неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 23 березня 2021 року у справі № 367/4695/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21.

У справі № 367/4695/20 Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року, якими відмовлено у відкритті провадження з мотивів належності справи до юрисдикції господарських судів, та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, дійшла висновку, що висновок судів попередніх інстанцій про віднесення справи до юрисдикції господарських судів є помилковим.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки позов Громадська організація «Ірпінська спілка споживачів» подала не для захисту власних інтересів як суб`єкта цивільних відносин, а в інтересах невизначеного кола споживачів міста Ірпеня, спір між сторонами є спором про право цивільне, виник фактично між споживачами послуг та КП «УЖКГ «Ірпінь» і спрямований на захист прав споживачів міста Ірпеня щодо проведення відповідачем перерахунку послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, тому він має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

У справі № 229/1026/21 Велика Палата Верховного Суду залишила без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою ухвалу суду першої інстанції про відмову відкритті провадження з мотивів необхідності розгляду справи у порядку адміністративного судочинства, скасовано.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскільки позовні вимоги юридичної особи до приватного виконавця пов`язані з недоговірними зобов`язаннями, а саме у зв`язку з набуттям майна без достатньої правової підстави (винагороди приватного виконавця), то відповідні обставини підлягають встановленню під час вирішення питання щодо задоволення позовних вимог по суті, а відповідно підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд касаційної інстанції також зазначив, що за загальними правилами процесуальних кодексів скарги на рішення, дії та бездіяльність службових осіб під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні.

Отже, наведені висновки Великої Палати Верховного Суду хоча і містять висновки щодо розмежування юрисдикційності спорів, проте стосуються неподібних правовідносин.

Аргументи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки спір належить розглядати за правилами господарського судочинства та не свідчать про порушення судами норм процесуального права.

Висновки

Отже, відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги ФОП ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосовування судами норм процесуального та матеріального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись частиною четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ковальчук Валерій Володимирович, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевбул» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак