Постанова

від 03.04.2023 по справі 905/1793/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2023 року м. Харків Справа № 905/1793/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Семченко Ю.О.

представників сторін не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Донецькій області (вх.№336Д/3) на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2022 прийнятого за заявою ДП «Лиманське лісове господарство» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №905/1793/19 (суддя Паляниця О.Ю., повний текст додаткового рішення складено 16.12.2022)

за позовом Керівника Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області, м.Слов`янськ в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Донецькій області, м.Костянтинівка

до Державного підприємства «Лиманське лісове господарство», м.Лиман

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національного природного парку «Святі гори», м.Святогірськ

про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконної рубки дерев на території об`єкту природно-заповідного фонду без одержання лімітів та наявності дозволу в сумі 11.459.480,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.12.2019 по справі №905/1793/19 у задоволенні позовних вимог керівника Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Донецькій області до ДП «Лиманське лісове господарство» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконної рубки дерев на території об`єкту природно-заповідного фонду без одержання лімітів та наявності дозволу в сумі 11.459.480,00 грн відмовлено.

Додатковим рішенням господарського суду Донецької області від 17.01.2020 стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19.500,00 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 рішення місцевого суду від 27.12.2019 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.10.2020 рішення Господарського суду Донецької області від 27.12.2019 та постанова суду апеляційної інстанції від 02.06.2020 були скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи №905/1793/19, Господарський суд Донецької області прийняв рішення від 24.06.2021, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2022, про відмову у задоволенні позову.

Вказані судові акти місцевого та апеляційного судів були залишені без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.08.2022.

До господарського суду надійшла заява б/н від 31.05.2021 представника ДП «Лиманське лісове господарство» Постельги І. про:

- стягнення за рахунок бюджетних асигнувань позивача ДЕІ у Донецькій області на користь ДП«Лиманське лісове господарство» витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 98.650,00 грн (19500 + 65000 + 14150 грн);

- стягнення за рахунок бюджетних асигнувань позивача ДЕІ у Донецькій області витрат відповідача на отримання висновку спеціалістів Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого науково-правового висновку у розмірі 15.000,00 грн.

Також, представник ДП «Лиманське лісове господарство» Постельга І. подала аналогічні за змістом заяви б/н від 21.02.2022 та б/н від 24.08.2022 про:

- стягнення за рахунок бюджетних асигнувань позивача ДЕІ у Донецькій області на користь ДП «Лиманське лісове господарство» витрат на професійну правничу допомогу в ході розгляду справи у касаційній інстанції в розмірі 65.000,00 грн та витрат на податки і збори у розмірі 26.975 грн;

- стягнення за рахунок бюджетних асигнувань позивача ДЕІ у Донецькій області на користь ДП «Лиманське лісове господарство» витрат на професійну правничу допомогу в ході розгляду справи у суді першої інстанції, а саме: витрат на отримання науково-правового висновку спеціалістів Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого у розмірі 15.000,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19.500,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Донецької області від 06.12.2022 у справі №905/1793/19 заяви б/н від 21.02.2022, б/н від 24.08.2022 представника ДП «Лиманське лісове господарство» Постельги І. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду. Заяву б/н від 31.05.2021 представника ДП «Лиманське лісове господарство» Постельги І. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань позивача ДЕІ у Донецькій області (85114, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Петровського, 18А, код ЄДРПОУ 38034476) на користь ДП «Лиманське лісове господарство» (84404, Донецька область, м.Лиман, вул.Костянтина Гасієва, 1А, код ЄДРПОУ 00991717) витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 84.500,00 грн. В задоволенні іншої частини заяви б/н від 31.05.2021 представника ДП «Лиманське лісове господарство» Постельги І. - відмовлено.

У вказаному додатковому рішенні суд зазначив, що виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, враховуючи обставини справи, витрати відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 84.500,00 грн є такими, що підлягають відшкодуванню позивачем.

Позивач з вказаним додатковим рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене додаткове рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання Державної екологічної інспекції у Донецькій області про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, заявлених відповідачем, до суми 0 грн. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що рішення прийнято в порушення норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; без з`ясування всіх обставин справи та належної оцінки.

В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення судом першої інстанції не було дотримано вимоги стосовно співмірності розміру витрат зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи та часом, витраченим на її виконання.

Крім того, як зазначає позивач, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, доказів оплати адвокату грошових коштів за надані послуги.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Попков Д.О., Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДЕІ у Донецькій області. Встановлено строк до 20.03.2023 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України. Призначено справу до розгляду на 03.04.2023. Витребувано матеріали справи №905/1793/19 з Господарського суду Донецької області. Участь сторін та третіх осіб у судовому засіданні визнана не обов`язковою.

На виконання вимог ухвали суду з Господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи №905/1793/19.

Учасники справи (повноважні представники) про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення на їх поштові та електронні адреси, що наявні у матеріалах справи (повідомлені учасниками справи шляхом зазначення у документах, які надавались до суду).

Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).

Ухвали суду у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим. Тобто, ухвала суду від 27.02.2023 оприлюднена на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 01.03.2023 і з цього моменту стала загальнодоступною для ознайомлення.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання. Суд визнавав явку представників сторін необов`язковою та повідомляв, що їх нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників), а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов`язковою, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви за відсутності представників сторін у даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до ст.221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст.244 Господарського процесуального кодексу України).

На виконання наведених вище вимог процесуального законодавства, 01.06.2021 на адресу суду відповідачем скеровано заяву б/н від 31.05.2021 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, згідно з якою відповідач просив: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань позивача ДЕІ у Донецькій області на користь ДП «Лиманське лісове господарство» витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 98.650 грн (19500 + 65000 + 14150 грн); стягнути за рахунок бюджетних асигнувань позивача ДЕІ у Донецькій області витрати відповідача на отримання висновку спеціалістів Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого науково-правового висновку у розмірі 15000 грн.

Витрати ДП «Лиманське лісове господарство» складаються з наступного:

1) витрати відповідача на отримання висновку спеціалістів Національного юридичного університету ім.Ярослава Мудрого науково-правового висновку з питання порядку отримання лімітів під час виконання санітарних рубок 15.000,00 грн. Понесення витрат підтверджується: копією платіжного доручення №99 від 24.10.2019, актом надання послуг;

2) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19.500,00 грн (під час первісного розгляду справи). Понесення витрат підтверджується: договором про надання правової допомоги від 14.10.2019, додатковою угодою №1, рахунками на оплату №1 від 15.10.2019, №2 від 26.12.2019, актами виконаних робіт від 11.11.2019, 26.12.2019, платіжним дорученням №72 від 15.10.2019 на суму 10.000,00 грн;

3) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 65.000 грн (під час первісного касаційного розгляду справи), які складаються з наступного: нарада з клієнтом, на якій погоджено тактику захисту, вивчення та аналіз вимог касаційної скарги 5000,00 грн; підготовка відзиву на касаційну скаргу, розрахунок витрат та направлення сторонам 10.000,00 грн; представлення інтересів клієнта у судовому засіданні 20.000,00 грн; складання клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу 5.000,00 грн; складання заяви про намір на відшкодування витрат 5.000,00 грн; складання та подання до суду промови в судових дебатах 20.000,00 грн;

4) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14.500,00 грн (під час нового розгляду). Понесення витрат підтверджується: рахунком №1 від 01.02.2021, актом виконаних робіт від 04.02.2021, платіжним дорученням №91 від 22.03.2021 на суму 14.150 грн.

До вказаної заяви були додані (у копіях): акт від 04.02.2021 здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) за договором про надання правової допомоги від 01.02.2021; договір від 01.02.2021 про надання правової допомоги; платіжне доручення №91 від 22.03.2021 на суму 14.150 грн, рахунок №1 від 01.02.2021.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-4 статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Дослідивши надані відповідачем докази, судова колегія приймає до уваги наступне.

Позивач звертаючись до суду з апеляційною скаргою просить скасувати додаткове рішення господарського суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання Державної екологічної інспекції у Донецькій області про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, заявлених Відповідачем, до суми 0 грн. При цьому, з тексту апеляційної скарги вбачається, що апелянт не заперечує проти тієї частини додаткового рішення, яким відмовлено в задоволенні частини заяви б/н від 31.05.2021 ДП «Лиманське лісове господарство» Постельги І. та залишено без розгляду заяви б/н від 21.02.2022, б/н від 24.08.2022.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки заявником апеляційної скарги не піднімається питання щодо перегляду додаткового рішення в частині залишення без розгляду заяв ДП «Лиманське лісове господарство» б/н від 21.02.2022, б/н від 24.08.2022 та часткової відмови у задоволенні заяви б/н від 31.05.2021, з урахуванням вимог вищенаведеної норми судова колегія переглядає додаткове рішення суду лише в частині стягнення 85.500,00 грн.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19.500,00 грн (під час первісного розгляду справи) відповідачем було надано суду акти від 11.11.2019 та від 26.12.2019 здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) за договором про надання правової допомоги від 14.10.2019 (т.3, а.с.57-58), згідно яких ДП «Лиманське лісове господарство» адвокатом були надані наступні послуги на суму 19500 грн (у заявленій частині):

-усне консультування ДП «Лиманське лісове господарство» - 2 год. х 500 грн (за 1 год.) = 1000 грн;

- вивчення законодавчої бази та судової практики, практики ЄСПЛ - 3 год. х 500 грн (за 1 годину) = 1500 грн;

- підготовка відзиву на позовну заяву 3 год. х 500 грн (за 1 год.) = 1500 грн;

- підготовка клопотань у справі 1 год. х 500 грн (за 1 год.) = 500 грн;

- ознайомлення з матеріалами справи у Господарському суді Донецької області (17.10.2019) 1 год. х 500 грн = 500 грн;

- представлення інтересів клієнта в суді у судових засіданнях у м.Харків (1 засідання - 3000 грн), 17.10.2019, 11.11.2019; 18.12.2019; 27.12.2019 = 12000 грн;

- підготовка виступу у дебатах (пояснення) 5 год. х 500 грн. (за 1 год.) = 2500 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 65.000,00 грн (під час первісного касаційного розгляду справи) відповідачем надано суду акт від 28.10.2020 здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) за договором про надання правової допомоги від 07.10.2020 (т.4, а.с.182), за яким ДП «Лиманське лісове господарство» адвокатом були надані наступні послуги на суму 65.000,00 грн (у заявленій частині):

- проведення 07.10.2020 наради з клієнтом, де погоджено тактику захисту, здійснення вивчення та аналіз вимог касаційної станції 5.000,00 грн;

- підготовка відзиву на касаційну скаргу, розрахунку витрат та направлення сторонам 10.000,00 грн;

- представлення інтересів клієнта у судовому засіданні (1 засідання) 20.000,00 грн;

- складання клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу 5.000,00 грн;

- складання заяви про намір на відшкоування витрат 5000 грн;

- складання та подання до суду промови в судових дебатах (20 годин * 1000 грн (за 1 годину) = 20.000 грн.

Суд першої інстанції, дослідивши надані відповідачем докази, дійшов висновку, що заявлені до стягнення суми витрат на послуги адвоката у загальних розмірах 19.500,00 грн та 65.000,00 грн (разом 84.500,00 грн) є співмірними із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), підтверджуються відповідними доказами, а тому заява про відшкодування витрат в цій частині підлягає задоволенню і з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частинами 1, 3 ст.131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним положенням Конституції України кореспондуються положення ст.16 ГПК України, якою передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 7 ст.43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, порядок обчислення якого (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката, фінансового стану клієнта та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу та обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст.129 ГПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Отже, у розумінні зазначених норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд першої інстанції, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №920/1007/19, №873/56/21 від 08.07.2021.

При цьому, слід враховувати правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі №925/1137/19 в якій висловлено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначено, що за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

З огляду на викладене недоречними є заперечення позивача про ненадання відповідачем рахунку на оплату послуг адвоката.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09.04.2019р. у справі №826/2689/15 зазначив, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Таким чином, судова колегія, на виконання вимог частини 5 статті 129 ГПК України, враховує ціну позову (11.459.480,00 грн) та дослідивши надані відповідачем докази, дійшла висновку, що розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу доведений, документально обґрунтований.

Крім того, як вже зазначалось, згідно ч.5 ст.126 ГПК України, апелянт мав право подати суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката із обґрунтуванням неспівмірності цих витрат.

Однак, ДЕІ у Донецькій області зверталась до суду з клопотанням б/н від 29.11.2022, яке мало назву «про зменшення розміру витрат на правничу допомогу», але за змістом цього документу та у прохальній частині позивач просив суд відмовити у відшкодуванні витрат відповідача в повному обсязі, що не може вважатись зменшенням відповідних витрат. При поданні апеляційної скарги, ДЕІ у Донецькій області також порушує питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 0 грн, що також фактично є вимогою відмовити у відшкодування витрат.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, зменшення розміру витрат на правничу допомогу є правом суду, а не обов`язком.

Водночас, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, покладається обов`язок доведення неспівмірності витрат (ч.6 ст.126 ГПК України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.11.2020 у справі №911/4242/15 дійшов висновку, що у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Крім того, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, а не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права. Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу, витраченого адвокатом на виконання робіт.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5 7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись названими положеннями законодавства, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Проте, апелянтом не надано належних та допустимих доказів у порядку ст.ст.74, 76-77 ГПК України на підтвердження доводів щодо неспівмірності/надмірності стягнутих місцевим господарським судом витрат на професійну правничу допомогу, як і не надано жодних доказів на їх (витрат на професійну правничу допомогу) спростування. Зазначені доводи скаржника є суб`єктивною оцінкою певних обставин справи та спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що представник відповідача надавав правові послуги відповідно до умов договору про надання правової допомоги. Отже, виходячи з принципу змагальності господарського судочинства (ст.13 ГПК України), позивач не довів неспівмірності витрат на правову допомогу наданням певних доказів з посиланням на відповідні матеріали справи.

Інші доводи апеляційної скарги відхиляються судовою колегією як такі, що спростовані викладеними вище висновками Східного апеляційного господарського суду та не доводять наявності правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги ДЕІ в Донецькій області за наведеними в ній мотивами.

Аналізуючи мотивацію ухваленого місцевим господарським судом додаткового рішення крізь призму ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд апеляційної інстанції зауважує на належному виконанні покладеного на суд обов`язку щодо мотивації прийнятого місцевим судом додаткового рішення, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів сторін ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та демонструє справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі з належним застосуванням принципів господарського судочинства згідно з ч.3 ст.2 ГПК України.

З урахуванням вимог ч.4 ст.129 ГПК України, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 84.500,00 грн.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, а додаткового рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2023 у справі №905/1793/19 без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Донецькій області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2022 у справі №905/1793/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.04.2023

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка