Постанова

від 21.06.2023 по справі 905/1793/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 905/1793/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Картере В.І.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 21.06.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Донецькій області

на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2022

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2023

у справі

за позовом Керівника Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області, м.Слов`янськ в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Донецькій області, м.Костянтинівка

до Державного підприємства "Лиманське лісове господарство", м.Лиман

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національного природного парку "Святі гори", м. Святогірськ

про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконної рубки дерев на території об`єкту природно-заповідного фонду без одержання лімітів та наявності дозволу в сумі 11 459 480,00 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Рішенням господарського суду Донецької області від 27.12.2019 по справі №905/1793/19 у задоволенні позовних вимог керівника Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Донецькій області до ДП «Лиманське лісове господарство» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконної рубки дерев на території об`єкту природно-заповідного фонду без одержання лімітів та наявності дозволу в сумі 11 459 480,00 грн відмовлено.

2. Додатковим рішенням господарського суду Донецької області від 17.01.2020 стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 500,00 грн.

3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 рішення місцевого суду від 27.12.2019 залишено без змін.

4. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.10.2020 рішення Господарського суду Донецької області від 27.12.2019 та постанова суду апеляційної інстанції від 02.06.2020 були скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. При новому розгляді справи №905/1793/19, Господарський суд Донецької області прийняв рішення від 24.06.2021, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2022, про відмову у задоволенні позову.

Вказані судові акти місцевого та апеляційного судів були залишені без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.08.2022.

6. До господарського суду надійшла заява б/н від 31.05.2021 представника ДП «Лиманське лісове господарство» Постельги І. про:

- стягнення за рахунок бюджетних асигнувань позивача ДЕІ у Донецькій області на користь ДП «Лиманське лісове господарство» витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 98 650,00 грн (19500 + 65000 + 14150 грн);

- стягнення за рахунок бюджетних асигнувань позивача ДЕІ у Донецькій області витрат відповідача на отримання висновку спеціалістів Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого науково-правового висновку у розмірі 15.000,00 грн.

7. Також, представник ДП «Лиманське лісове господарство» Постельга І. подала аналогічні за змістом заяви б/н від 21.02.2022 та б/н від 24.08.2022 про:

- стягнення за рахунок бюджетних асигнувань позивача ДЕІ у Донецькій області на користь ДП «Лиманське лісове господарство» витрат на професійну правничу допомогу в ході розгляду справи у касаційній інстанції в розмірі 65 000,00 грн та витрат на податки і збори у розмірі 26 975 грн;

- стягнення за рахунок бюджетних асигнувань позивача ДЕІ у Донецькій області на користь ДП «Лиманське лісове господарство» витрат на професійну правничу допомогу в ході розгляду справи у суді першої інстанції, а саме: витрат на отримання науково-правового висновку спеціалістів Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого у розмірі 15 000,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 500,00 грн.

Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій

8. Додатковим рішенням Господарського суду Донецької області від 06.12.2022 у справі №905/1793/19, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2023, заяви б/н від 21.02.2022, б/н від 24.08.2022 представника ДП «Лиманське лісове господарство» Постельги І. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду. Заяву б/н від 31.05.2021 представника ДП «Лиманське лісове господарство» Постельги І. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань позивача ДЕІ у Донецькій області (85114, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Петровського, 18А, код ЄДРПОУ 38034476) на користь ДП «Лиманське лісове господарство» (84404, Донецька область, м.Лиман, вул.Костянтина Гасієва, 1А, код ЄДРПОУ 00991717) витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 84 500,00 грн. В задоволенні іншої частини заяви б/н від 31.05.2021 представника ДП «Лиманське лісове господарство» Постельги І. - відмовлено.

8.1. Суди виходили з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів у порядку ст.ст.74, 76-77 ГПК України на підтвердження доводів щодо неспівмірності/надмірності стягнутих місцевим господарським судом витрат на професійну правничу допомогу, як і не надано жодних доказів на їх спростування. Доводи позивача є суб`єктивною оцінкою певних обставин справи та спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що представник відповідача надавав правові послуги відповідно до умов договору про надання правової допомоги, отже, виходячи з принципу змагальності господарського судочинства (ст.13 ГПК України), позивач не довів неспівмірності витрат на правову допомогу наданням відповідних доказів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. До Верховного Суду від Державної екологічної інспекції у Донецькій області (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 905/1793/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Позивача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, що стягуються з Позивача.

9.1. Скаржник переконує, що В оскаржуваних судових рішеннях не застосовано висновки про застосування ст. 129 ГПК України, які містяться у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 по справі № 922/2685/19, від 27.01.2022 по справі № 910/6360/20.

9.2. Крім того, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані докази у справі для встановлення обставин відповідності заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу складності справи та обсягу наданих послуг щодо професійної правничої допомоги.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

10. Відзиву не надано.

Провадження у Верховному Суді

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Державної екологічної інспекції у Донецькій області у справі № 905/1793/19 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М. що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2023.

12. Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2023 року, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції у Донецькій області, яка подана на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 по справі № 905/1793/19. Призначено до розгляду касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Донецькій області на 21 червня 2023 року о 12:00 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

13. У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Огородніка К.М., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Державної екологічної інспекції у Донецькій області у справі № 905/1793/19 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Пєскова В.Г. що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судові рішення попередніх інстанцій слід залишити без змін, виходячи з такого.

15. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

16. Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі дійшли висновку стосовно часткової обґрунтованості клопотань відповідача про стягнення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги при розгляді справи в суді першої інстанції та відповідно зменшили розмір заявлених до стягнення з позивача судових витрат на оплату професійної правничої допомоги.

17. Судова колегія погоджується з цими висновками судів з огляду на таке.

18. Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

19. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

20. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

21. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

22. У частині третій статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

23. Частинами першою-другою статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

24. Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

25. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

26. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

27. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

28. За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

29. Проте, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат". Розділяючи ці поняття, слід зазначити таке.

30. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

31. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

32. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

33. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

34. Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

35. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 ГПК України).

36. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

37. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

38. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20.

39. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

40. Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

41. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

42. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19.500,00 грн (під час первісного розгляду справи) відповідачем було надано суду акти від 11.11.2019 та від 26.12.2019 здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) за договором про надання правової допомоги від 14.10.2019 (т.3, а.с.57-58), згідно яких ДП «Лиманське лісове господарство» адвокатом були надані наступні послуги на суму 19500 грн (у заявленій частині): усне консультування ДП «Лиманське лісове господарство» - 2 год. х 500 грн (за 1 год.) = 1000 грн; вивчення законодавчої бази та судової практики, практики ЄСПЛ - 3 год. х 500 грн (за 1 годину) = 1500 грн; підготовка відзиву на позовну заяву 3 год. х 500 грн (за 1 год.) = 1500 грн; підготовка клопотань у справі 1 год. х 500 грн (за 1 год.) = 500 грн; ознайомлення з матеріалами справи у Господарському суді Донецької області (17.10.2019) 1 год. х 500 грн = 500 грн;представлення інтересів клієнта в суді у судових засіданнях у м.Харків (1 засідання - 3000 грн), 17.10.2019, 11.11.2019; 18.12.2019; 27.12.2019 = 12000 грн;підготовка виступу у дебатах (пояснення) 5 год. х 500 грн. (за 1 год.) = 2500 грн.

43. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 65.000,00 грн (під час первісного касаційного розгляду справи) відповідачем надано суду акт від 28.10.2020 здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) за договором про надання правової допомоги від 07.10.2020 (т.4, а.с.182), за яким ДП «Лиманське лісове господарство» адвокатом були надані наступні послуги на суму 65 000,00 грн (у заявленій частині): проведення 07.10.2020 наради з клієнтом, де погоджено тактику захисту, здійснення вивчення та аналіз вимог касаційної станції 5 000,00 грн; підготовка відзиву на касаційну скаргу, розрахунку витрат та направлення сторонам 10 000,00 грн; представлення інтересів клієнта у судовому засіданні (1 засідання) 20 000,00 грн; складання клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу 5000,00 грн; складання заяви про намір на відшкодування витрат 5000 грн; складання та подання до суду промови в судових дебатах (20 годин * 1000 грн (за 1 годину) = 20.000 грн.

44. Суд першої інстанції, дослідивши надані відповідачем докази, дійшов висновку, що заявлені до стягнення суми витрат на послуги адвоката у загальних розмірах 19 500,00 грн та 65 000,00 грн (разом 84 500,00 грн) є співмірними із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), підтверджуються відповідними доказами, а тому заява про відшкодування витрат в цій частині підлягає задоволенню і з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

45. Таким чином, суд, на виконання вимог частини 5 статті 129 ГПК України, врахувавши ціну позову (11 459 480,00 грн) та дослідивши надані відповідачем докази, дійшов до висновку, що розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу доведений, документально обґрунтований.

46. Крім того, як вже зазначалось, згідно ч.5 ст.126 ГПК України, скаржник мав право подати суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката із обґрунтуванням неспівмірності цих витрат.

47. Однак, ДЕІ у Донецькій області зверталась до суду з клопотанням б/н від 29.11.2022, яке мало назву «про зменшення розміру витрат на правничу допомогу», але за змістом цього документу та у прохальній частині позивач просив суд відмовити у відшкодуванні витрат відповідача в повному обсязі, що не може вважатись зменшенням відповідних витрат.

48. Крім того, при поданні апеляційної скарги а також при поданні касаційної скарги, ДЕІ у Донецькій області порушує питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 0 грн, що є вимогою відмовити у відшкодування витрат.

49. З огляду на викладене суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ретельно проаналізувавши подані відповідачем докази стосовно розміру понесених витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, враховуючи доцільність цих витрат з урахуванням складності цієї справи та обсягу наданої послуги, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про прийняття додаткового рішення і стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 84 500,00 грн.

50. Наведене вище спростовує доводи касаційної скарги щодо того, що суди не враховували позицію і доводи позивача при розгляді питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а також заперечення про завищення розміру цих витрат.

51. Суд касаційної інстанції констатує, що не існує єдиного арифметичного алгоритму для визначення (обчислення) витрат на професійну правничу допомогу, а суди повинні у кожному конкретному випадку, керуючись положеннями статей 126, 129 ГПК України, визначати розмір цих витрат та їх розподіляти, наводячи відповідні мотиви прийнятих рішень стосовно цих витрат, що і було зроблено судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі.

52. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до незгоди скаржника з оскаржуваними рішенням, а також до необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

53. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

54. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

56. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

57. Ураховуючи наведені положення законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Донецькій області залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі №905/1793/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.Г. Пєсков

В.І. Картере