Постанова

від 04.04.2023 по справі 941/1296/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

04 квітня 2023 року м. Кропивницький

справа № 941/1296/20

провадження № 22-ц/4809/102/23

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Письменного О.А.,

за участю секретаря судового засідання Гончар В.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Приватне сільськогосподарське підприємство «Богнер»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Богнер» на рішення Петрівського районного судуКіровоградської області від 03серпня 2022року у складі судді Шаєнко Ю.В.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Богнер» (далі по тексту ПСП «Богнер») про визнання недійсною додаткову угоду від 10 січня 2020 року укладеної між між ОСОБА_1 та ПСП «Богнер» до договору оренди землі від 30 липня 2010 року, який укладений між ОСОБА_2 та ПСП «Богнер» та зобов`язання ПСП «Богнер» повернути належну їй земельну ділянку кадастровий номер 3524980800:02:000:0238, яка розташована на території Богданівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області.

В обґрунтуванняпозову посилаласяна те,що їй після смерті матері на праві власності належить земельна ділянка площею 5,8444 га, розташована на території Богданівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3524980800:02:000:0238. Зазначена земельна ділянка перебувала в оренді у ПСП «Богнер» на підставі договору оренди землі, укладеного 30 липня 2010 року із попереднім власником - покійною матір`ю позивача. 06 серпня 2020 року вона дізналася з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, що на даний час діє додаткова угода, яка укладена 10 січня 2020 року нею з ПСП «Богнер» до договору оренди землі №041038200159 від 30 липня 2010 року на строк дії до 30 липня 2040 року. Однак, вона не укладала додаткової угоди до договору оренди з відповідачем та не підписувала договору, тому змушена звернутися до суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

В ході розгляду справи судом першої інстанції від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову (а.с.31-32), в якій сторона позивача просить судусунути перешкоди в користуванні належним позивачу майном, шляхом повернення в користування і володіння земельної ділянки площею 5,8444 га, кадастровий номер 3524980800:02:000:0238, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Богданівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, та скасувати державну реєстрацію договору оренди землі загальноюплощею 5,8444 га, кадастровий номер 3524980800:02:000:0238, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Богданівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, укладеного 30 липня 2010 року між ОСОБА_1 та ПСП «Богнер» Петрівського району Кіровоградської області.

Рішенням Петрівського районного судуКіровоградської області від 03 серпня 2022 року позовзадоволено. Скасовано державну реєстрацію додаткової угоди від 10 січня 2020 року, укладеної між ПСП «Богнер» Петрівського району Кіровоградської області та ОСОБА_1 до договору оренди землі від 30 липня 2010 року. Зобов`язано ПСП «Богнер» Петрівського району Кіровоградської області усунути перешкоди в користуванні та повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5,8444 га, кадастровий номер 3524980800:02:000:0238, розташовану на території Богданівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ПСП «Богнер» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відзив на апеляційнускаргудо апеляційного суду не надходив.

Сторони у судове засідання апеляційного суду 04 квітня 2023 року не з`явилися. Про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Колегія суддів постановила ухвалу про слухання справи у відсутності сторін на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що спадкоємцем майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер 3524980800:02:000:0238, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Богданівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, є її дочка - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 26 жовтня 2017 року, зареєстрованого у реєстрі за номером 467 (а.с.6).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №101680792 власником земельної ділянки площею 5,8444 га, кадастровий номер 3524980800:02:000:0238, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Богданівської сільської радиПетрівського району Кіровоградської області є ОСОБА_1 (а.с.10).

30 липня 2010 року між померлою ОСОБА_2 та ПСП «Богнер» було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який був зареєстрований 30 липня 2010 року у Петрівському відділі Кіровоградської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що в державному реєстрі вчинено запис №041038200159, строком на 10 років.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказувала, що лише 06 серпня 2020 року дізналася про наявність додаткової угоди, укладеної 10 січня 2020 року начебто між нею та ПСП «Богнер» до договору оренди землі №041038200159 від 30 липня 2010 року на строк дії до 30 липня 2040 року.

Ухвалою Петрівського районного судуКіровоградської області від 06 травня 2021 року за клопотанням сторони позивача була призначена судова почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено експертам Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інститут судових експертиз (а.с.56).

Висновком судово-почеркознавчої експертизи від 16 серпня 2021 року №2208/2209/21-27підписв додатковій угоді від 10 січня 2020 року до договору оренди землі від 30 липня 2010 року, укладеному від імені ОСОБА_1 з ПСП «Богнер» на оренду земельної ділянки площею 75,8444 га кадастровий номер 3524980800:02:000:0238, у графі «Орендодавець» від імені ОСОБА_1 , виконаний рукописним способом, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів, а також підпис в додатковій угоді від 10 січня 2020 року до договору оренди землі від 30 липня 2010 року, укладеному від імені ОСОБА_1 з ПСП «Богнер» на оренду земельної ділянки площею 75,8444 га кадастровий номер 3524980800:02:000:0238, у графі «Орендодавець» від імені ОСОБА_1 , виконаний не самою ОСОБА_1 , а іншою особою (а. с.74-79).

Разом з апеляційною скаргою відповідачем було направлено до апеляційного суду клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення, чи виконано підпис у додатковій угоді від 10 січня 2020 року до договору оренди землі від 30 липня 2010 року, укладеному ОСОБА_1 з приватним сільськогосподарським підприємством «Богнер» на оренду земельної ділянки, особисто нею чи іншою особою, надавши примірник додаткової угоди до договору, який зберігається у відповідача. Клопотання обґрунтовано тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, послався на висновок експерта №2208/2209/21-27 від 16 серпня 2021 року,виконаний експертами Кропивницького відділення КНДІСЕ, за яким підпису додатковій угоді від 10 січня 2020 року до договору оренди землі від 30 липня 2010 року, укладеному від імені ОСОБА_1 з ПСП «Богнер», на оренду земельної ділянки площею 75,8444 га, кадастровий номер 3524980800:02:000:0238, у графі «Орендодавець» від імені ОСОБА_1 , виконаний рукописним способом, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів, а також підпис у додатковій угоді від 10 січня 2020 року до договору оренди землі від 30 липня 2010 року, укладеному від імені ОСОБА_1 з ПСП «Богнер», на оренду земельної ділянки площею 75,8444 га, кадастровий номер 3524980800:02:000:0238, у графі «Орендодавець» від імені ОСОБА_1 , виконаний не самою ОСОБА_1 , а іншою особою. Посилався на те, що у розпорядження експерта було надано один екземпляр оскаржуваної додаткової угоди від 10 січня 2020 року, який надійшов на виконання ухвали суду від органу, що провів державну реєстрацію. Між тим, у відповідача існує другий примірник оскаржуваної угоди, який судом витребувано не було, проте дослідження другого примірника має істотне значення для складення повного та об`єктивного висновку. У суді першої інстанції відповідач звернувся з клопотанням про проведення повторної судової почеркознавчої експертизи, однак ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2022 року у задоволенні клопотання було відмовлено (а.с.141-143)

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08 листопада 2022 року було задоволено клопотання ГончаренкаВіталія Олексійовича,який дієв інтересахПСП «Богнер»,про призначення повторноїсудової-почеркознавчоїекспертизита зупинено провадження у справі на час її проведення (а.с.162-163).

Відповідно до висновку експерта Кіровоградського науково-дослідного криміналістичного центру МВС України від 28 грудня 2022 року № СЕ-19/112-22/9532-ПЧ досліджувані підписи, розташовані в: графі «ОРЕНДОДАВЕЦЬ» в двох примірниках додаткової угоди від 10 січня 2020 року до договору оренди землі від 30 липня 2010 року, укладених між ОСОБА_1 та ПСП «Богнер»в особідиректора НеродиА.М.(кадастровийномер 3524980800:02:000:0238,площа 5,8444га)ймовірно виконані ОСОБА_1 (а.с.175-184).

Відповідно до ч.1ст.316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1ст. 317 ЦК України).

За правиламист.318 ЦК Українисуб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначеністаттею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Згіднозі ст.321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК Українивизначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до цієї статті власник має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, звернувшись до суду із відповідним негаторним позовом. Підставою для подання такого негаторного позову є вчинення будь-якою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження, користування належним йому майном. Для подання негаторного позову достатньо, щоб такі дії об`єктивно порушували права власника та щоб такий позов відповідав усім формальним вимогам процесуального права і містив усі основні елементи цивільно-правового позову, якими є його предмет і підстава.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугуватимуть посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Отже, право власності як абсолютне право, має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Як убачається із матеріалів справи ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою про визнання недійсною додаткової угоди та зобов`язання повернути належну їй земельну ділянку. До закінчення підготовчого засідання стороною позивача було подано заяву про зміну предмета позову, а саме про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації (а.с.3-4, 31-32).

Такі дії позивача є належним способом захисту її прав, враховуючи положення постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц, в якій Велика Палата відступає від наведеного висновку у своїй постанові від 16 червня 2020 року по справі № 145/2047/16-ц шляхом уточнення. А саме, встановлено що, зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельної ділянки вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця земельних ділянок.

Статтею 202 ЦК Українивстановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.3ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

За змістом ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч.1ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Із змісту положення ч.1 ст.14 Закону України «Про оренду землі» слідує, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

На підставіст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Недотримання письмової форми договору оренди землі свідчить про те, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору. Такий договір є неукладеним, тобто такий, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Як убачаєтьсяз висновкуВеликої ПалатиВерховного СудуУкраїни усправі №145/2047/16-цвід 16червня 2020року підписисторін єневід`ємним елементом,реквізитом письмовоїформи договору,а наявністьпідписів маєпідтверджувати намірита волевиявленняучасників правочину,а такожзабезпечувати їхідентифікацію.Коли сторонане виявляласвою волюдо вчиненняправочину,до набуттяобумовлених нимцивільних правта обов`язківправочин єтаким,що невчинений,права таобов`язки затаким правочиномособою ненабуті,а правовідносиниза ним-не виникли.Договір єукладеним,якщо сторонив належнійформі досяглизгоди зусіх істотнихумов договору.

На підтвердження обставини непідписання додаткової угоди у справі у суді першої інстанції проведена судова почеркознавча експертиза, за висновком якої підпис у додатковій угоді від 10 січня 2020 року від імені ОСОБА_1 , виконаний не самою ОСОБА_1 , а іншою особою. Проте, на думку колегії суддів, висновок експерта №2208/2209/21-27 від 16 серпня 2021 року,виконаний експертами Кропивницького відділення КНДІСЕ, не може бути достовірним, належним та достатнім доказом обставин, на який посилався суд першої інстанції при вирішенні даного спору.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Зі змісту спірної додаткової угоди від 10 січня 2020 року до договору оренди землі від 30 липня 2010 року убачається, що додаткову угоду укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких перебуває в орендодавця, другий у орендаря, а третій у органі, який провів його державну реєстрацію. Позивач заперечував наявність у нього примірника договору, однак орган, який провів реєстрацію, та сторона відповідача надали примірники додаткової угоди.

Пунктом 1.1глави 1розділу ІНауково-методичнихрекомендації зпитань підготовкита призначеннясудових експертизта експертнихдосліджень,затверджених наказомМіністерства юстиціїУкраїни від08жовтня 1998року №53/5,зареєстрованих уМінюсті 03листопада 1998року за №705/3145, основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису.Об`єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Тому апеляційний суд не приймає до уваги висновок судово-почеркознавчої експертизи від 16 серпня 2021 року №2208/2209/21-27 зважаючи на те, що призначена судом першої інстанції судова почеркознавча експертиза була проведена експертами Кропивницького відділення КНДІСЕ лише з використанням одного примірника додаткової угоди, без дослідження другого примірника спірної додаткової угоди від 10 січня 2020 року до договору оренди землі від 30 липня 2010 року, який був у наявності у відповідача та не витребуваний судом.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті12, частиною першою статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Частиною другоюстатті 78 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Колегія суддів, враховуючи те, що за результатом повторної судової-почеркознавчої експертизи від 28 грудня 2022 року № СЕ-19/112-22/9532-ПЧ встановлено, що підпис в оспорюваному правочині виконаний самою позивачкою, приходить до висновку про те, що підстав для задоволення вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації з підстав відсутності волевиявлення позивачки немає.

Відповідно до ч.1ст.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права, а відтак і помилкового визначення юридичних наслідків цих обставин. Зазначене відповідно до вимог ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Частиною 13 ст. 141 ЦПК Українипередбачено, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати, які було сплачено за подання апеляційної скарги по справі у розмірі 1261,20 та оплату судової експертизи у розмірі 10873,92 грн.

Керуючись ст. ст.367,374,376,382 - 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Богнер» задовольнити.

Рішення Петрівського районного судуКіровоградської області від 03 серпня 2022 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Богнер» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , с. Олександро-Мар`ївка, Кіровоградська область) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Богнер» (ЄРДПОУ 04345279, вул. Інгулецька, село Богданівка, Кіровоградська область) судові витрати у розмірі 12135 (дванадцять тисяч сто тридцять п`ять) грн 12 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 квітня 2023 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді C.М.Єгорова

О.А. Письменний