Ухвала

від 10.04.2023 по справі 912/1173/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 912/1173/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Суховий В.Г. (головуючий), Берднік І.С., Зуєв В.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Селянського (фермерського) господарства Антонова Петра Івановича (далі - CФГ Антонова Петра Івановича, позивач, скаржник)

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2022 та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2023

у справі № 912/1173/21

за позовом CФГ Антонова Петра Івановича

до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області; 2) Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області; 3) ОСОБА_1 ; 4) ОСОБА_2 ; 5) ОСОБА_3 ; 6) ОСОБА_4 ; 7) ОСОБА_5 ; 8) ОСОБА_6 ; 9) ОСОБА_7 ; 10) Приватного підприємства "Лекс-Інфо"; 11) Добровеличківської селищної ради; 12) ОСОБА_8 ,

про визнання права постійного користування, визнання недійсним розпорядження, скасування державної реєстрації та припинення права власності, визнання недійсними договорів оренди,

ВСТАНОВИВ:

CФГ Антонова Петра Івановича 11.02.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2023 у справі № 912/1173/21; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Також, до матеріалів касаційної скарги додано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2023 для розгляду касаційної скарги у справі № 912/1173/21 визначено колегію суддів у складі: Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Зуєв В.А.

Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2023 касаційну скаргу CФГ Антонова Петра Івановича у справі № 912/1173/21 залишено без руху з тих підстав, що: касаційна скарга в частині визначеної підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки скаржником не зазначено самих висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах сформульованих у постановах Верховного Суду, перелік яких наведено у касаційній скарзі. Щодо іншої підстави залишення касаційної скарги без руху, Верховний Суд зазначив, що до матеріалів касаційної скарги не додано документа на підтвердження сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, а клопотання про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню, оскільки на скаржника не поширюється дія статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Вказаною ухвалою суду надано скаржнику строк тривалістю 10 днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання: касаційної скарги в новій редакції із урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України; документа на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.

Роз`яснено скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Копію ухвали Верховного Суду від 27.02.2023 отримано CФГ Антонова Петра Івановича - 07.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а, отже, останній день усунення недоліків касаційної скарги припадає на 17.03.2023.

CФГ Антонова Петра Івановича 15.03.2023 (згідно з відмітками на поштовому конверті) надіслано на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду супровідний лист з матеріалами усунених недоліків касаційної скарги, який зареєстрований канцелярією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 21.03.2023.

До матеріалів усунених недоліків касаційної скарги скаржником додано: касаційну скаргу в новій редакції з доказами надіслання її копії іншим учасникам даної справи; копію платіжної інструкції № 22 від 10.03.2023 на суму 81 720,00 грн.

Перевіривши касаційну скаргу в новій редакції на відповідність вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та підлягає поверненню з огляду на таке.

У касаційній скарзі в новій редакції скаржник із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Верховний Суд зазначає, що з огляду на зміст наведених вище вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах.

У цьому випадку скаржнику у касаційній скарзі необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

Судом встановлено, що у касаційній скарзі в новій редакції скаржник лише посилається на висновки щодо застосуванням норми права, викладених у постановах від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17 та від 03.11.2021 у справі № 817/1911/17.

Однак, посилання скаржника у касаційній скарзі в новій редакції на не врахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, від 15.06.2022 у справі № 924/482/21 та постановах Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 904/1801/19, від 10.08.2022 у справі № 921/68/21, не можна вважати належним обґрунтуванням такої невідповідності, оскільки в порушення приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, по-перше, скаржник не зазначає про застосування якої норми права у подібних правовідносинах зроблено висновки у цих постановах, по-друге, не зазначає самих висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах сформульованих у вище наведених постановах Верховного Суду, що не були враховані в оскаржуваних судових рішеннях у даній справі.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу касаційного оскарження.

Лише посилання скаржника на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, як на підставу касаційного оскарження судового рішення, без зазначення правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що не були враховані в оскаржуваному судовому рішенні, не є належним виконанням приписів пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу.

Отже, перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги в новій редакції на відповідність вимогам ГПК України, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга в частині визначеної підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу, а тому касаційна скарга в новій редакції не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню відповідно до частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Водночас, Верховний Суд зазначає, що скаржником усунуто недоліки касаційної скарги в частині надання документа на підтвердження сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі та доказів надіслання копії касаційної скарги (в новій редакції) іншим учасникам даної справи з урахуванням вимог статті 291 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 292 ГПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про повернення касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Отже, враховуючи, що CФГ Антонова Петра Івановича не усунув недоліки касаційної скарги в частині надання касаційної скарги в новій редакції з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги зазначені в ухвалі від 27.02.2023 у справі № 906/930/21 не виконано, а тому касаційна скарга з доданими до неї матеріалами підлягає поверненню у відповідності до частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню. Такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Керуючись статтею 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Антонова Петра Івановича на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2023 у справі № 912/1173/21 не приймати до розгляду і повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Суховий

Судді І. Берднік

В. Зуєв