Ухвала

від 10.04.2023 по справі 2-1156-1/10

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

пр. № 4-с/759/40/23

ун. № 2-1156-1/10

10 квітня 2023 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Ключник А.С., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на дії: Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречуха Олега Ярославовича, боржник: ОСОБА_1 , у виконавчому провадженні НОМЕР_1,

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2023 року скаржник Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулось до Святошинського районного суду міста Києва зі скаргою на дії Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречуха Олега Ярославовича, боржник: ОСОБА_1 , у виконавчому провадженні НОМЕР_1, в якій просить:

визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречуха Олега Ярославовича щодо неперерахування коштів від реалізації майна боржника стягувачу;

зобов`язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречуха Олега Ярославовича перерахувати кошти від реалізації майна боржника - стягувачу.

Скаргу обґрунтовано тим, що на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий лист по справі №2-1156-1/10 виданий 13.05.2011 року Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу за рішенням суду для задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

28.04.2017 року відбулися електронні торги з продажу майна в межах ВП НОМЕР_1, лот №208538. Покупцем було внесено кошти на депозитний рахунок Відділу.

Проте, в подальшому ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.09.2017 року зупинено реалізацію арештованого майна - нежитлового приміщення №84 (аптечних, лікувально-діагностичних закладів, загальною площею 95,4 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (в межах виконавчого провадження НОМЕР_1). Як наслідок, кошти від реалізації майна боржника стягувачу перераховані не були.

В подальшому вищезгадані заходи забезпечення позову у цивільній справі №759/11040/17 скасовані на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 17.11.2022 року.

25.11.2022 року на адресу Відділу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було направлено заяву про перерахування коштів з проханням терміново продовжити примусове виконання рішення суду в межах виконавчого провадження НОМЕР_1.

Разом з тим, державним виконавцем ігноруються вимоги ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» щодо строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій, що змусило скаржника звернутися до суду.

Дослідивши матеріали скарги, та додані до неї документи, суддя вважає встановленим наступне.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Приписами ч. 1 ст. 449 ЦПК визначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

В свою чергу ч. 2 ст. 449 ЦПК України зазначено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з матеріалів скарги 27.03.2023 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до Святошинського районного суду м. Києва із зазначеною скаргою.

Наведене дає підстави вважати, що скаржником пропущено строк, встановлений положеннями ст. 449 ЦПК України.

Заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин його пропуску поважними матеріали справи не містять.

Разом із тим, згідно роз`яснень, які містяться в п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" від 17 жовтня 2014 року N 6, скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Цивільне судочинство, відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

При цьому поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя і, зокрема гарантується тим, що суд має бути не заформалізованим, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ "Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі" (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява N 39199/98, п. 62), "Воловік проти України" від 6 грудня 2007 року, заява N 15123/03.

У Рішенні в справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява N 23436/03 ЄСПЛ зазначено: "Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А N 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).

Отже, виходячи з того, що скарга не містить заяви про поновлення процесуального строку, за відсутності зазначення поважності причин неможливості вчинити певні процесуальні дії у визначений законом строк, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення скаржнику строку для подачі скарги на дії державного виконавця.

Керуючись статтями 127, 260, 447, 449 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на дії: Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречуха Олега Ярославовича, боржник: ОСОБА_1 , у виконавчому провадженні НОМЕР_1 - залишити без розгляду та повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ключник А.С.