СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
пр. № 4-с/759/65/23
ун. № 2-1156-1/10
17 липня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Марченко В.В., представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» Череди Т.М., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на бездіяльність: Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречуха Олега Ярославовича, боржник: ОСОБА_1 , у виконавчому провадженні НОМЕР_1,
ВСТАНОВИВ:
27 березня 2023 року скаржник Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулось до Святошинського районного суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречуха Олега Ярославовича, боржник: ОСОБА_1 , у виконавчому провадженні НОМЕР_1, в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречуха Олега Ярославовича щодо неперерахування коштів від реалізації майна боржника стягувачу;
зобов`язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречуха Олега Ярославовича перерахувати кошти від реалізації майна боржника - стягувачу.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року скаргу залишено без розгляду, у зв`язку з тим, що скаргу подано з пропуском строку, визначеного ч. 1 ст. 449 ЦПК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 20.06.2023 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.07.2023 року справу передано для розгляду судді Ключнику А.С.
В обґрунтування скарги скаржником зазначено, що на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий лист по справі №2-1156-1/10 виданий 13.05.2011 року Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу за рішенням суду для задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
28.04.2017 року відбулися електронні торги з продажу майна в межах ВП НОМЕР_1, лот №208538. Покупцем було внесено кошти на депозитний рахунок Відділу.
Проте, в подальшому ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.09.2017 року зупинено реалізацію арештованого майна - нежитлового приміщення №84 (аптечних, лікувально-діагностичних закладів, загальною площею 95,4 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (в межах виконавчого провадження НОМЕР_1). Як наслідок, кошти від реалізації майна боржника стягувачу перераховані не були.
В подальшому вищезгадані заходи забезпечення позову у цивільній справі №759/11040/17 скасовані на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 17.11.2022 року.
25.11.2022 року на адресу Відділу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було направлено заяву про перерахування коштів з проханням терміново продовжити примусове виконання рішення суду в межах виконавчого провадження НОМЕР_1.
Разом з тим, державним виконавцем ігноруються вимоги ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» щодо строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій, що змусило скаржника звернутися до суду.
У судовому засіданні представник скаржника Череда Т.М. підтримала вимоги скарги у повному обсязі з підстав викладених у ній.
Інші учасники судового процесу в засідання суду не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Положеннями статті 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Положення наведених статей дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність.
Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу.
Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 23 жовтня 2019 року у справі №127/2-2177/2005, від 08 липня 2020 року у справі №589/6044/13 та від 21 грудня 2021 року у справі №760/19348/20.
Як вбачається із матеріалів справи, на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий лист по справі №2-1156-1/10 виданий 13.05.2011 року Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу за рішенням суду для задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
28.04.2017 року відбулися електронні торги з продажу майна в межах ВП НОМЕР_1, лот №208538. Покупцем було внесено кошти на депозитний рахунок Відділу.
Проте, в подальшому ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.09.2017 року зупинено реалізацію арештованого майна - нежитлового приміщення №84 (аптечних, лікувально-діагностичних закладів, загальною площею 95,4 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (в межах виконавчого провадження НОМЕР_1). Як наслідок, кошти від реалізації майна боржника стягувачу перераховані не були.
В подальшому вищезгадані заходи забезпечення позову у цивільній справі №759/11040/17 скасовані на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 17.11.2022 року.
25.11.2022 року на адресу Відділу ДВС, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було направлено заяву про перерахування коштів з проханням терміново продовжити примусове виконання рішення суду в межах виконавчого провадження НОМЕР_1.
Разом з тим, державним виконавцем ігноруються вимоги ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» щодо строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій, що змусило скаржника звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.
При вирішенні цієї справи суд керується насамперед нормами прямої дії та найвищої юридичної сили Конституції України, у статті 129 якої обов`язковість судових рішень віднесено до основних засад судочинства. За змістом статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення КСУ від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує самій сутності права на справедливий суд (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення КСУ від 26 червня 2013 року №5-рп/2013).
У Рішенні №2-рп(ІІ)/2019 від 15 травня 2019 року Конституційний Суд України окремо наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні частиною другою статті 129-1 Конституції України; порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою свого позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Європейський суд з прав людини також неодноразово наголошував на необхідності дотримання державою принципу обов`язковості судових рішень. Так, зокрема, у рішеннях «Шмалько проти України», №60750/00, 20.07.2004, §43; «Савицький проти України», №38773/05, 26.07.2012, §147; «Глоба проти України», №15729/07, 05.07.2012, §§26-27; «Бурдов проти Росії», №59498/00, 07.05.2002, §32 ЄСПЛ зазначив, що гарантоване статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній з сторін.
Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці («Фуклєв проти України», №71186/01, 07.06.2005, §84).
Саме на державу покладається обов`язок вжиття усіх необхідних заходів для того, щоб виконати остаточне рішення суду, та діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимог статті 6 Конвенції («Comingersoll S.A. проти Португалії», №35382/97, 06.04.2000, §23; "Глоба проти України", №15729/07, 05.07.2012, §27). У вказаних рішеннях ЄСПЛ також окремо наголосив на тому, що сама правова природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
Згідно зі статтею 18 ЦПК України, статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України; невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
При вирішенні цієї справи суд враховує також правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі №905/2458/16 де зазначено, що принцип обов`язковості судового рішення та обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин справи, враховувати, чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі і судом) виконанню остаточного судового рішення, чи навпаки, перешкоджає такому виконанню; дії (бездіяльність) та рішення виконавця підлягають оцінці судом з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення; оцінка обставин справи, доводів учасників справи та висновки, зроблені на підставі такої оцінки, не можуть бути на користь обставин, які спрямовані на перешкоджання виконанню остаточного судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Керуючись ст. 18, 35 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 255, 260, 261, 353, 354, 355, 447, 448, 449, 450, 451, 452, 453 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на бездіяльність: Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречуха Олега Ярославовича, боржник: ОСОБА_1 , у виконавчому провадженні НОМЕР_1 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречуха Олега Ярославовича щодо неперерахування коштів від реалізації майна боржника стягувачу.
Зобов`язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречуха Олега Ярославовича перерахувати кошти від реалізації майна боржника - стягувачу.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ключник А.С.
Суд | Святошинський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 17.07.2023 |
Оприлюднено | 18.07.2023 |
Номер документу | 112216832 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) |
Цивільне
Святошинський районний суд міста Києва
Ключник А. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні