Постанова

від 20.06.2023 по справі 2-1156-1/10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

20 червня 2023 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/9051/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Поливач Л. Д.,

за участю секретаря Ратушного А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна"

на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва

від 10 квітня 2023 року про залишення без розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця

в складі судді Ключник А. С.

у справі №2-1156-1/10 Святошинського районного суду м. Києва

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна"

на бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречухи Олега Ярославовича,

боржник - ОСОБА_1 ,

У С Т А Н О В И В:

23 березня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг", Товариство) звернулося до Святошинського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - ВПВР УЗПВР у м. Києві та Київській області, Відділ) Гречухи О. Я. (далі - старшого державний виконавець), в якій просив:

визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця ВПВР УЗПВР у м. Києві та Київській області Гречухи О. Я.; щодо не перерахування коштів від реалізації майна боржника - стягувачу;

зобов'язати старшого державного виконавця ВПВР УЗПВР у м. Києві та Київській області Гречуху О. Я. перерахувати кошти від реалізації майна боржника - стягувачу.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року скаргу залишено без розгляду, у зв`язку з тим, що скаргу подано з пропуском строку, визначеного ч. 1 ст. 449 ЦПК України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ТОВ "ОТП Факторинг" подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права.

Як на підставу скасування ухвали суду скаржник посилався на те, що скаргу подано на бездіяльність старшого державного виконавця, а не на дії державного виконавця, як неправильно зазначив суд в оскаржуваній ухвалі.

Вказував, що в скарзі на бездіяльність державного виконавця детально розписано щодо триваючого характеру неправомірної бездіяльності державного виконавця.

Судом не враховано правові висновки з аналогічних процесуальних питань, які викладені в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №127/2-2177/2005 та від 08.07.2020 у справі №589/6044/13, та згідно яких залишення скарги на бездіяльність державного виконавця, яка триває, без розгляду з мотивів пропуску процесуального строку подання скарги є такою, що вчинена з порушенням норм процесуального права.

За наведених обставин, просив скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скаржник - ТОВ "ОТП Факторинг", належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив. 01 червня 2023 року від адвоката ТОВ "ОТП Факторинг" - Череда Т. М. надійшла заява проводити судове засідання, призначене на 20.06.2023, за відсутності представника Товариства.

ВПВР УЗПВР у м. Києві та Київській області належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив.

Боржник ОСОБА_1 , належним чином повідомлялася про день, час та місце судового засідання на 20.06.2023, шляхом направлення судової повістки за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі. Судова повістка повернулася на адресу суду без вручення ОСОБА_1 з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до суду першої інстанції із заявами, в тому числі 15.11.2022 із заявою про відкладення розгляду справи, в якій повідомила про те, що вона з початку війни в Україні виїхала закордон, де перебуває під тимчасовим захистом до цього часу; телефоном на даний час не користується, який в неї був (том 9, а. с. 36-37).

Водночас, ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про те, що вона не проживає за вказаним у матеріалах справи місцем проживання, в порушення вимог ч. 1 ст. 131 ЦПК України не виконала свого обов'язку, як учасника судового процесу, та не повідомила суду зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) під час провадження справи. Так, в заяві від 15.11.2022 ОСОБА_1 лише зазначила, що на даний час вона знаходиться за межами України, але не зазначила адреси свого місцезнаходження.

Таким чином, з урахуванням наведених обставин, в силу ч. 2 ст. 131 ЦПК України ОСОБА_1 вважається такою, що належним повідомлена про розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явилися в судове засідання, та їхніх представників.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником недотримано строків на звернення зі скаргою до суду, визначених ст. 449 ЦПК України.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Частиною п`ятою статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі - Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Положеннями статті 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Положення наведених статей дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність.

Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу. Отже, ухвала про залишення скарги на бездіяльність державного виконавця, яка триває, без розгляду з мотивів пропуску процесуального строку подання скарги є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 23 жовтня 2019 року у справі №127/2-2177/2005, від 08 липня 2020 року у справі №589/6044/13 та від 21 грудня 2021 року у справі №760/19348/20.

Зважаючи на те, що предметом даної скарги є оскарження стягувачем бездіяльності старшого державного виконавця ВП ВР УЗПВР у м. Києві та Київській області Гречухи О. Я. щодо не перерахування коштів від реалізації майна боржника стягувачу, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ "ОТП Факторинг" звернувся із зазначеною скаргою поза межами процесуального строку, передбаченого статтею 449 ЦПК України.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції про залишення скарги без розгляду є незаконною та перешкоджає подальшому провадженню у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими. У зв'язку з цим відсутні підстави для аналізу інших доводів апеляційної скарги.

Оскільки, згідно вимог Глави 3 Розділу VII "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ЦПК України, повноваженнями щодо постановлення ухвали за результатами розгляду скарги на дії та рішення приватного виконавця наділений суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, колегія суддів вважає, що ухвала суду про залишення без розгляду скарги на дії та рішення приватного виконавця підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 379, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" - задовольнити.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

Л. Д. Поливач