Ухвала

від 07.04.2023 по справі 753/4969/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4969/23

провадження № 2/753/3884/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2023 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Сирбул О.Ф., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства культури та інформаційної політики України, Державного підприємства «Центр захисту інформаційного простору України» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2023 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства культури та інформаційної політики України, Державного підприємства «Центр захисту інформаційного простору України» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ст. 187 ЦПК України, суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Позовна заява за змістом і формою повинна відповідати ст.ст. 175,177 ЦПК України.

При вивчені позовної заяви та доданих до неї документів судом встановлено, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 176, 177 ЦПК України.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем не виконано вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 та п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, а саме: не у повному обсязі зазначено ціну позову; разом з обґрунтованим розрахунком щодо нарахування та заявленої до стягнення суми середнього заробітку.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові №2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у позовній заяві повинні міститися не лише позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину».

Відповідно до норм чинного ЦПК України, у позовній заяві почергово повинно бути викладено по кожній позовній вимозі: зміст позовної вимоги, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує цю позовну вимогу та зазначення доказів, що її підтверджує, наявність підстав для звільнення від доказування.

Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин підстави також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем та найголовніше - для визначення предмета доказування по даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, що порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Вивченням позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам п. 4 ч. 3 ст.175 ЦПК України, оскільки у позові не коректно викладено зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, зокрема: у пункті 6 позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу при цьому жодним чином ні у змісті позовної заяви ні у прохальній частині не визначає розмір, який підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так позивач звертаючись до суду із вказаним позовом заявляє такі позовні вимоги, а саме: - про визнання протиправним та скасування наказу 60-К від 27.02.2023; - про поновлення на роботі; - про стягнення моральної шкоди; - про стягнення среднього заробітку за час вимушеного прогулу, що є окремими самостійними позовними вимогами.

При зверненні до суду із вказаним до суду позивачем надано до матеріалів позовної заяви квитанцію на суму 2 684, 00 грн., вказуючи на те, що позивач має сплати судовий збір за позовну вимогу, зокрема: за майнову вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

Тоді як позивач при зверненні до суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування наказу 60-К від 27.02.2023; поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вважає себе звільненим від сплати судового збору, з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір» та судової практики сформованої Верховним судом, оскільки вказані вимоги взаємопов`язані і є належним способом захисту позивача при розгляді таких категорій справ.

Проте, суддя не може погодитись з такими доводами позивача у повному обсязі з огляду на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем у порушення вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України не сплачено судовий збір, за позовну вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку, та немайнову вимогу про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, що є самостійними позовними вимогами, та підлягають сплаті судового збору за кожну вимогу окремо.

За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку.

Такі правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 та ухвалах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі №505/3097/17, від 28 лютого 2019 року у справі №442/2603/18, від 05 березня 2019 року у справі № 554/7844/18, від 21 березня 2019 року у справах №341/437/18, №544/528/18-ц, від 07 червня 2019 року у справі №755/14829/18 від 12 червня 2019 року у справі №759/10039/18.

Таким чином, позовна вимога про стягнення середнього заробітку, що не є заробітною платою, підлягає оплаті судовим збором за ставками, передбаченими для позовних вимог майнового характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтями 3 і 4 Закону України «Про судовий збір» визначено об`єкти справляння судового збору, його розміри та перелік позовних заяв чи інших заяв, передбачених процесуальним законодавством, за подання яких судовий збір не справляється.

Згідно приписів п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1073,60 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (13 420,00 грн.).

Ставка судового збору за подачу до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 2023 рік становить 1073,60 грн. (п. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»).

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України встановлено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується чи оспорюванню сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Вказівка позивача на ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» та ч. 2 ст. 176 ЦПК України не заслуговують на увагу, оскільки вказані норми права підлягають застосуванню у випадках коли: по-перше, позивачем вже визначено ціну позову; по-друге, ціна позову не відповідає вартості спірного майна, або ціну його неможливо встановити на день звернення до суду з позовом, а не розмір суми коштів, які позивач просить суд стягнути з відповідача, у позовах про стягнення грошових коштів.

Таким чином, враховуючи предмет позову, підстави для застосування вказано норми закону у суду відсутні.

При цьому, позивач не позбавлений сплатити судовий збір з розрахунку попередньо визначеної ціни позову на час звернення до суду з вказаним позовом до суду.

Таким чином, позивачу слід уточнити позовну вимогу про стягнення середнього заробітку, зазначивши у прохальній частині суму, яка підлягає до стягнення з відповідача (період стягнення), вказавши у позовній заяві ціну позову, з врахуванням суми стягнення моральної шкоди та середнього заробітку загалом, надавши документ, що підтверджує доплату судового збору з розрахунку (ціна позову*1%, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), як за позовну вимогу майнового характеру (без врахувавання вже сплаченої суми судового збору) та позовну вимогу про визнання незконним та скасування наказу про звільнення у розмірі 1073,60 грн.

Враховуючи те, що визначені недоліки перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі, суддя приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У звязку з викладеним, позивачу необхідно подати нову редакцію позовної заяви, з дотриманням вимог зазначених у вказаній ухвалі суду у відповідній кількості примірників до кількісного складу учасників процесу (ч. 1 ст. 177 ЦПК України), а також докази доплати судового збору в оригіналі.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства культури та інформаційної політики України, Державного підприємства «Центр захисту інформаційного простору України» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - залишити без руху та надати строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем даної ухвали.

Копію ухвали направити позивачу.

Роз`яснити, що якщо у визначений строк недоліки не будуть усунені, позовна заява на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України буде вважаться неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: