Постанова

від 30.03.2023 по справі 450/924/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/924/20 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І.І.

Провадження № 22-ц/811/2785/22 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.

з участю: ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Пустомитівської міської ради Львівської області, ОСОБА_1 про визнання додаткового строку для прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні2020року ОСОБА_3 звернувся досуду зпозовом до Пустомитівської міської ради Львівської області, ОСОБА_1 про визнання додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 (заповідач). За померлою доглядала матір позивача, а тому йому не було відомо про існування заповіту, яким померла ОСОБА_5 розпорядилась щодо частини належного їй майна, а саме земельною ділянкою площею 2,1518 га. кадастровий номер 4623685900:000:12:0030 та площею 0,7070 га. га, кадастровий номер 4623685900:08:001:0001, які розташовані на території Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, та заповіла такі саме ОСОБА_3 .

Вказував, що дізнавшись про існування заповіту позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак 10 березня 2020 року отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 пропустив строк на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 та із представлених нотаріусу документів не можливо ствердити прийняття таким спадщини після смерті заповідача, не підтверджено факт проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Зазначав, що нотаріусом йому було рекомендовано звернутись до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини або із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Зважаючи на вищевикладені обставини, з метою захисту своїх законних прав та інтересів, просив встановити йому додатковий строк у два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 вересня 2022 року позов ОСОБА_3 до Пустомитівської міської ради Львівської області, ОСОБА_1 про визнання додаткового строку для прийняття спадщини задоволено.

Встановлено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю 2 (два) календарні місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що ОСОБА_3 не довів суду факт, що він отримав заповіт після спливу 6-ти місячного строку для прийняття спадщини, що спричинило пропуск строку для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Стверджує, що всю інформацію, яка містила персональні дані спадкодавця та спадкоємця та була зазначена в заповіті, нотаріус отримав завчасно від єдиної людини, яка його привезла додому до спадкодавця позивача ОСОБА_6 , в користь якого і було складено заповіт і вказане свідчить про те, що останній знав про складення заповіту ОСОБА_5 в його користь.

Також зазначає, що відсутня поважна причина для пропуску ОСОБА_3 строку для прийняття спадщини, яка би була пов`язана з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на подання заяви про прийняття спадщини на майно ОСОБА_5 ..

Просить рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається із копії свідоцтва про смерть від 09 січня 2019 року, серія НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Відповідно до заповіту ОСОБА_5 від 07 березня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Олефіром Р. В., зареєстрованого в реєстрі за № 847, заповідач на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належні їй на праві власності земельні ділянки площею 2,1518 га, кадастровий номер 4623635900:000:12:0030 та площею 0,7070 га, кадастровий номер 4623685900:08:001:0001, які розташовані на території Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, їх цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, заповіла ОСОБА_3 .

Відтак, позивач ОСОБА_3 є спадкоємцем за заповітом померлої спадкодавиці, ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що після смерті спадкодавиці ОСОБА_3 у шестимісячний строк, встановлений ст. 1270 ЦК України, не встиг звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, з причин необізнаності про наявність заповіту.

Звертаючись до суду із позовом позивач стверджує, що про існування вказаного заповіту позивачеві не було відомо, оскільки спадкодавицю до смерті доглядала (разом з іншими) мати позивача, а дізнавшись про існування заповіту позивач звернувся до приватного нотаріуса з метою оформлення спадкових прав, однак приватний нотаріус Олефір Р. В. постановою від 10 березня 2020 року відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що вбачається із наявної в матеріалах справи копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 .

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Окрім того, згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 63 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 7, 209, 188, 214 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 283/8882 (чинних на час виникнення спірних правовідносин), довідки про заповіти (про наявність заповіту, його зміст та ін.) видаються особам, щодо яких було складено заповіт, а також органам, переліченим в абзаці третьому пункту 7, та спадкоємцям за законом тільки після смерті заповідача за умови подання свідоцтва про його смерть. При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині. Нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Отже, Закон пов`язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.

Встановлено, що всупереч вищезгаданих вимог законодавства нотаріус не вчинив дій для повідомлення ОСОБА_3 , як спадкоємця після смерті ОСОБА_5 , у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом до Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , а також на дві земельні ділянки площею 2,1518 га та 0,7070 га, які розташовані на території Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (Цивільна справа № № 450/3887/19).

В межах розгляду вищевказаної справи постановою Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року, яка була залишена в силі Верховного Суду від 14 листопада 2022 року встановлено, що на момент смерті спадкодавця ОСОБА_5 були чинні два заповіти від 21 березня 2017 року, складений на ім`я ОСОБА_1 та від 07 березня 2018 року, складений на ім`я ОСОБА_3 , при цьому останній у відповідній частині скасував заповіт, складений на ім`я ОСОБА_1 від 21 березня 2017 року.

Судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що оскільки кожен наступний заповіт скасовує попередній відповідач ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом від 21 березня 2017 року могла успадкувати лише інше майно ніж визначене у заповіті на користь ОСОБА_3 від 07 березня 2018 року, а тому визнання для останнього додаткового строку для прийняття спадщини та прийняття ним такої, не порушує її прав як спадкоємиці за заповітом після смерті ОСОБА_5 , оскільки у випадку неприйняття останнім спадщини за заповітом з урахуванням відсутності спадкоємців за законом та таких що мають обов`язкову частку у спадковому майні після смерті ОСОБА_5 таке майно могло б бути лише визнане відумерлим та перейти у власність територіальної громади, від якої, разом з тим, на адресу суду надійшла заява про визнання позову.

У постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, провадження № 61-38298св18, викладено висновок, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що ОСОБА_3 є спадкоємцем за заповітом майна померлої ОСОБА_5 , разом з померлою не проживав, про існування заповіту, складеного на його ім`я у встановленому законом порядку нотаріусом не був повідомлений, та дізнався про його наявність поза межами строку, передбаченого частиною першою статті 1270 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказані обставини свідчать про поважність причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця при поданні заяви про прийняття спадщини, що є підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що ОСОБА_7 було відомо про існування заповіту, оскільки він в день складення заповіту привіз нотаріуса до спадкодавиці не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки одне лиш доправлення нотаріуса до спадкодавиці для посвідчення заповіту не може бути з урахуванням принципів нотаріальної таємниці доказом обізнаності про існування заповіту як і те, що нотаріусом не було роздруковано як стверджує відповідач тексту заповіту у будинку спадкодавиці, свідчити про обов`язковість обізнаності про існування заповіту позивачем, оскільки нотаріусом могли бути підготовлені різні варіанти заповіту заздалегідь на різних спадкоємців, а який саме було обрано спадкодавицею міг достовірно знати лише нотаріус та спадкодавця ОСОБА_5 .

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст.374 ст.ст.375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 10 квітня 2023 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.