Постанова

від 05.04.2023 по справі 344/7485/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/7485/22

Провадження № 22-ц/4808/476/23

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,

за участю секретаря Мельник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Франківськміськбуд» на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 20 лютого 2023 року, постановлену в складі судді Домбровської Г.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Франківськміськбуд» про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Франківськміськбуд» про визнання права власності на квартину АДРЕСА_1 .

14.02.2023 року представник ТОВ «Франківськміськбуд» в порядку, передбаченому статтею 116 ЦПК України, звернулася до суду із заявою про забезпечення доказів способом витребування у позивача ОСОБА_1 оригіналів банківських квитанцій або квитанцій до прибуткових касових ордерів про зарахування грошей до каси ТОВ «Франківськміськбуд» на підставі Договору купівлі-продажу від 07.03.2013 року №Ф/Н150-69 та огляду цих документів судом.

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що позивач на підтвердження своїх позовних вимог не долучила до позовної заяви належні докази здійснення нею оплати квартири за Договору купівлі-продажу від 07.03.2013 року №Ф/Н150-69, зокрема, банківські квитанції або квитанції про зарахування грошей до каси ТОВ «Франківськміськбуд», оформлені відповідно до вимог ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, які в неї мають бути наявні, якщо вона таку оплату здійснила. Вказані документи є необхідними для доведення факту здійснення оплат за вказаним Договором та відповідного права власності позивача на спірну квартиру.

Вказані документи в ТОВ «Франківськміськбуд» відсутні, тому збирання або подання відповідних доказів суду відповідачем є неможливим.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 20 лютого 2023 року в задоволенні вказаного клопотання про забезпечення доказів шляхом їх витребування відмовлено.

Не погоджуючись із такою ухвалою, представник відповідача адвокат Широких Ю.В. подала апеляційну скаргу. Вважає дану ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції послався на нерелевантний висновок Верховного Суду, а саме на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 03.07.2019 року у справі №9901/845/18, яка розглядалась у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, і предмет позову у ній стосувався визнання протиправним і скасування рішення ВККС. Натомість у цій цивільній справі позивач просить визнати за нею право власності на квартиру.

Вказує, що підстави для відмови в задоволенні заяви відповідача, зазначені в оскарженій ухвалі, не відповідають змісту заяви та нормам процесуального права, на які послався суд першої інстанції. Зокрема, ч. 1 ст. 116 ЦПК України не вимагає подання доказів існування реальної загрози неможливості чи утруднення збирання чи подання доказів, а лише наявності підстав припускати, що засіб доказування буде втрачений або його подання стане згодом неможливим або утрудненим. Водночас в оскарженій ухвалі не зазначено і судом не враховано, що під час судового засідання представник позивача під звукозапис вказав, що його довірителька ОСОБА_1 не зобов`язана зберігати докази оплати спірної квартири, що в сукупності з фактом того, що ОСОБА_1 не долучила до своєї позовної заяви належні докази здійснення нею оплати за договором, дає підстави вважати, що такі документи будуть втрачені в майбутньому.

Вважає, що висновок суду про те, що у заяві про забезпечення доказів відсутнє обґрунтування необхідності саме забезпечення витребуваних доказів, не зазначено належних та допустимих доказів, не відповідає змісту заяви, в якій зазначено конкретні докази, які необхідно витребувати.

Стверджує, що судом також не враховано, що на даний час справа знаходиться на стадії підготовчого провадження, після закриття якого та призначення справи до розгляду у суду не буде процесуальної можливості перевірити належними та допустимими доказами факт оплати за спірну квартиру, який є істотною обставиною, що має бути встановлена у цій категорії справ, а у відповідача - спростувати цей факт.

Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, заяву про забезпечення доказів задовольнити.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що саме відповідач повинен надавати докази, які його представник просить витребувати. Відповідач не заперечує факту повної оплати нею коштів в 2014-2015 роках, однак намагається через суд витребувати докази, а у випадку ненадання таких позивачем в подальшому змінити свою позицію, що гроші нібито не оплачені. Вважає, що заява про забезпечення доказів способом витребування по своїй суті та змісту є заявою про витребування доказів і підстав згідно ст. 84 ЦПК України для звернення до суду із такою немає, оскільки відповідач не звертався до позивача із заявою про отримання зазначених доказів. Крім того, клопотання про витребування доказів, яке названо заявою про забезпечення доказів, подано з пропуском строку, встановленого ЦПК України, а його копії не надано позивачу. Звертає увагу суду на той факт, що договір купівлі-продажу, який був предметом розгляду двох судових справ Верховним Судом, було укладено ще 10 років тому, і такий виконаний покупцем квартири в частині обов`язку оплати 8 років тому. Просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта адвокат Широких Ю.В. доводи та вимоги апеляційної скарги підтримала.

Представник позивача адвокат Маланюк О.Я. щодо задоволення апеляційної скарги заперечив, просив ухвалу суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Забезпечення доказів - це оперативне закріплення у встановленому цивільним процесуальним законом порядку відомостей про факти, яке вчиняється суддею з метою використання їх як докази при розгляді та вирішенні цивільних справ у суді. Забезпечення доказів у жодному випадку не можна ототожнювати із їх дослідженням або оцінкою. Єдина мета забезпечення доказів - це їх фіксація для забезпечення можливості їх дослідження та оцінки при подальшому розгляді справи.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Отже, метою такого процесуального інституту, як забезпечення доказів, є допомога особам, котрі беруть участь у справі, одержати для подання до суду докази, отримання яких у майбутньому може стати неможливим або утрудненим. Забезпечення доказів спрямоване на недопущення їх знищення чи втрати. При цьому такі докази мають існувати на момент подання заяви про забезпечення доказів, і особа, яка подає відповідну заяву, повинна вказати на обставини, що можуть свідчити про те, що в майбутньому певний доказ може бути втрачений, або його стане складніше подати.

Як визначено ч. 1 ст. 117 ЦПК України, у заяві про забезпечення доказів зазначається: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти; 4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; 5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів; 6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази; 7) перелік документів, що додаються до заяви.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.11.2021 року у справі №520/14132/18 (провадження №61-13531сво21) зазначено, що у кожному конкретному випадку необхідно враховувати не лише резолютивну частину ухвали суду першої інстанції, а й сутність клопотання учасника справи та за якою процедурою суд розглянув таке клопотання: як витребування доказів чи як забезпечення доказів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі за №9901/385/19 дійшла висновку, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналіз вказаних норм процесуального права свідчить про те, що питання щодо забезпечення доказів вирішується судом у тому випадку, якщо надання таких доказів є необхідним та є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Забезпечення доказів спрямоване на недопущення їх знищення чи втрати. Ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах, і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Схожі висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №635/7732/19 (провадження №61-19460ск20).

Звернувшись до суду із заявою про забезпечення доказів в порядку ст.ст. 116-118 ЦПК України, представник ТОВ «Франківськміськбуд»просив забезпечитидокази способомвитребування упозивача ОСОБА_1 оригіналів банківськихквитанцій абоквитанцій доприбуткових касовихордерів прозарахування грошейдо касиТОВ «Франківськміськбуд»на підставіДоговору купівлі-продажувід 07.03.2013року №Ф/Н150-69та оглядуцих документівсудом.Вказував,що вказанідокази позивач на підтвердження своїх позовних вимог не долучила до позовної заяви, у відповідача такі відсутні, а тому збирання або подання відповідних доказів суду відповідачем є неможливим.

При цьому, в заяві відсутні будь-які посилання на те, що докази, які просять забезпечити, витребовуються з метою запобігання їх втраті.

Надавши юридичну оцінку заяві про забезпечення доказів з урахуванням викладених у ній обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що подана заява не відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 116 ЦПК України, оскільки не містить належних обґрунтувань та доказів на підтвердження наявності реальних ризиків чи загроз того, що докази, про забезпечення яких порушує питання представник відповідача, можуть бути втрачені або їх збирання або подання стане згодом неможливим чи утрудненим.

А з огляду на те, що під час розгляду заяви не доведено підстав для забезпечення доказів в порядку статей 116-118 ЦПК України, оскільки зазначені докази можуть бути витребувані судом за обґрунтованою заявою сторони у справі в порядку ст. 84 ЦПК України, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні такої заяви.

Відповідач помилково ототожнив витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим, та витребування доказів як сприяння суду сторонам в поданні відповідного доказу, який неможливо отримати самостійно.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що ТОВ «Франківськміськбуд» не позбавлений можливості заявити відповідне клопотання про витребування необхідних доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Наведене спростовує також посилання апелянта на те, що в іншому випадку у суду не буде процесуальної можливості перевірити належними та допустимими доказами факт оплати за спірну квартиру, який є істотною обставиною, що має бути встановлена у цій категорії справ, а у відповідача - спростувати цей факт.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд першоїінстанції пославсяна нерелевантнийвисновок ВеликоїПалати ВерховногоСуду,висловлений упостанові від03.07.2019року усправі №9901/845/18,яка розглядаласьу порядкуадміністративного,а нецивільного судочинства,і предметпозову уній стосувавсявизнання протиправнимі скасуваннярішення ВККС,то такіне спростовуютьправильності висновківсуду,оскільки вданому випадкудосліджується питанняпроцесуального порядкузабезпечення доказів,а непредмета спору,і наявнаподібність правового регулювання забезпечення доказів.

Також такі ж висновки щодо необхідності зазначення підстав на наявність ризику втрати доказів (документів), які просить витребувати сторона в заяві про забезпечення доказів, та подання нею доказів, що вказані документи у майбутньому не вдасться отримати взагалі, містяться і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів палат Касаційного цивільного суду, зокрема, від 22 червня 2021 року у справі №635/7732/19 (провадження №61-19460ск20), від 01 квітня 2020 року у справі №367/6751/18-ц (провадження №61-23322св19), тощо.

Таким чином доводи апеляційної скарги правильності вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже апеляційну скаргу ТОВ «Франківськміськбуд» слід залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду від 20 лютого 2023 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Франківськміськбуд» залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 20 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: І.В. Бойчук

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 11 квітня 2023 року.