Рішення

від 03.04.2023 по справі 918/1132/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" квітня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/1132/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Костюкович Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави

до відповідача - 1 Білокриницької сільської ради

до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, повернення земельної ділянки.

В засіданні приймали участь:

Представник прокуратури: Гіліс Ірина Володимирівна (в залі суду);

Представник відповідача - 1: не з`явився;

Представник відповідача - 2: Войцехівський Олександр Володимирович (поза межами приміщення суду).

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

30 грудня 2022 року керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача - 1 Білокриницької сільської ради (далі - відповідач - 1) до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ" (далі - відповідач - 2) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що рішення Білокриницької сільської ради № 894 від 23 червня 2022 року "Про передачу земельної ділянки в оренду" є неправомірним та таким, що суперечить вимогам встановленим законодавством України, а тому вказане рішення та укладений на його підставі договір оренди землі від 08 липня 2022 року, (укладений між Білокриницькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідлаьнісю"АГРО-НВ") підлягають до визнання недійсними.

Отже, зважаючи на вищевикладені обставини, прокурор просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Білокриницької сільської ради № 894 від 23 квітня 2022 року "Про передачу земельної ділянки в оренду" та визнати недійсним договір оренди землі від 08 липня 2022 року укладений між Білокриницькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ".

В судовому засіданні 03 квітня 2023 року представник прокуратури позовні вимоги підтримав та просив суд позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Відповідач - 1 у свою чергу заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній не визнає позовних вимог з наступних обставин.

28 грудня 2009 року між Білокриницькою сільською радою та Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" укладено договір оренди землі на земельну ділянку площею 8,6530 (кадастровий номер 5624680700:02:005:0020), з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для обслуговування виробничої бази).

Відповідач - 1 зазначає, що встановлена за договором оренди землі, орендна плата за користування вищевказаної земельною ділянкою не сплачувалась з грудня 2017 року, що несло систематичний характер.

Надалі за позовом заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Білокриницької сільської ради 17 березня 2021 року господарським судом міста Києва прийнято рішення про розірвання договору оренди землі площею 8,6530 га (кадастровий номер 5624680700:02:005:0020) та повернення земельної ділянки в землі запасу комунальної власності Білокриницької сільської ради.

З моменту припинення договору оренди з 17 березня 2021 року по 08 липня 2022 року земельна ділянка фактично перебувала в користуванні Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" та здійснювалась підприємницька діяльність без правовстановлюючих документів па землю даним підприємством. Відповідно плата за користування земельною ділянкою до бюджету сільської ради не надходила.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26 червня 2020 року відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз".

Відповідач - 1 звертає увагу суду на те, що на виконання вимоги Рівненської окружної прокуратури від 10 грудня 2021 року № 50-7078 вих-21, останнім 29 грудня 2021 року здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ" передано на зберігання майно Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз", яке надалі використовує земельну ділянку комунальної власності площею 8,6530 (кадастровий номер 5624680700:02:005:0020).

На переконання відповідача - 1, зважаючи на те, що на даній земельній ділянці хаотично розміщені об`єкти нерухомого майна Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" та керуючись п. 7.8. договору зберігання майна від 01 липня 2018 року № 02-07/2018 (із змінами), укладеного між Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ", де зазначено, що зберігай має право укласти договір оренди земельної ділянки, на якій знаходиться майно з розпорядниками земельної ділянки та самостійно здійснювати платежі з оренди, органом місцевого самоврядування прийнято рішення за взаємною згодою із зберігачем майна не порушувати цілісність земельної ділянки та укласти договір оренди землі терміном на 1 рік.

На думку відповідача - 1, відповідно до статей 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з метою наповнення місцевого бюджету, діючи виключно в інтересах громади, винесено питання на розгляд сесії сільської ради про передачу земельної ділянки в тимчасове користування терміном на один рік зберігачу майна (Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз") Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ" та прийнято відповідне рішення № 894 від 23 червня 2022 року, в результаті чого укладено договір оренди від 08 липня 2022 року.

Відповідач - 1 стверджує, що у разі розірвання договору оренди землі укладеного між Білокриницькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ" держава в особі сільської ради втратить значні надходження до бюджету громади, оскільки згідно істотних умов договору оренди землі на даний час Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО- НВ" сплачено до бюджету Білокриницької сільської ради орендну плату в сумі 494 182 грн. 08 коп.

Окрім того, відповідач - 1 зазначає, що у разі скасування рішення сільської ради та визнання договору оренди землі недійсним, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ" використовувати земельну ділянку, однак вже безкоштовно та стягнути будь-які збитки із Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" буде неможливо, оскільки останній перебуває в процесі банкрутства.

Зважаючи на вказані вище обставини, відповідач - 1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання 03 квітня 2023 року представник відповідача - 1 не з`явився.

Окрім того, відповідач - 2 у свою чергу також заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній не визнає позовних вимог з наступних обставин.

Відповідач - 2 заперечує представництво держави прокуратурою даній справі, оскільки на думку останнього уповноваженим органом, який здійснює відповідні функції держави і який повинен бути визначений як позивач, є територіальний орган Держгеокадастру, оскільки саме він здійснює контроль за використанням і охороною земель усіх категорій і форм власності, а також за додержанням земельного законодавства, у тому числі органами місцевого самоврядування.

Органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Відповідач - 2 зазначає, що держава визначила Держгеокадастр державним органом, уповноваженим здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, в тому числі з питань надання земель у користування, оренду, продажу прав на земельні ділянки на конкурентних засадах.

Отже, на думку відповідача - 2 саме Держгеокадастр є органом, уповноваженим державою здійснювати у спірних правовідносинах функції нагляду (контролю) за дотриманням органом місцевого самоврядування встановленого законом порядку передачі земельних ділянок у користування.

Окрім того, відповідач - 2 звертає увагу суду на те, що відповідно до пункт 7.3. договору зберігання № 02-07/2018 від 01 липня 2018 року в редакції викладеній у додатковій угоді №1 від 01 липня 2018 року передбачає, що поклажодавець (Приватне акціонерне товариство "Компанія "Райз") надає свою згоду зберігачу (Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ") на використання зберігачем майна, переданого на відповідальне зберігання, для своїх господарських потреб за умови використання його за призначенням. Пунктом 7.4. договору зберігання № 02-07/2018 від 01 липня 2018 року, в редакції викладеній у додатковій угоді № 1 від 01 липня 2018 року, визначено, що зберігач має право використовувати майно з дати набрання чинності угоди. Пунктом 7.5. Договору зберігання № 02-07/2018 від 01 липня 2018 року, в редакції викладеній у додатковій угоді № 1 від 01 липня 2018 року, передбачено, що зберігач повинен щоквартально сплачувати поклажодавцю плату за фактичне користування майном. Пунктом 7.8. Договору зберігання № 02-07/2018 від 01 липня 2018 року, в редакції викладеній у додатковій угоді № 3 від 01.07.2018 сторони передбачили, що поклажодавець надає дозвіл зберігачу на те, що зберігач має право укласти договір оренди земельної ділянки (земельних ділянок), на яких знаходиться майно з розпорядниками земельної ділянки (земельних ділянок) та самостійно здійснювати платежі з оренди.

Відповідач - 2 звертає увагу суду на те, що відповідно до статті 796 Цивільного кодексу України, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Таким чином на думку відповідача - 2, останній фактично будучи орендарем нерухомого майна, що знаходиться за адресою вул. Рівненська, 114, с. Біла Криниця Рівненської області на земельній ділянці з кадастровим номером 5624680700:02:005:0020 площею 8.6528 га, у відповідності до норм чинного в Україні законодавства мав право на укладення договору оренди земельної ділянки з Білокриницькою сільською радою.

Також відповідач - 2 зауважує, що 26 червня 2020 року ухвалою Господарського суду міста Києва відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз", на думку відповідача - 2 вказані обставини свідчать, що власник нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5624680700:02:005:0020 площею 8,6528, не може забезпечити виплату орендної плати в разі укладання договору оренди з органом місцевого самоврядування, що б призвело до ненадходжень значних коштів до місцевого бюджету і, відповідно, недосягненні найбільш ефективного управління комунальним майном громади. 17 березня 2021 року рішенням по справі № 910/628/20 (918/82/20) розірвано договір оренди та повернуто земельну ділянку з кадастровим номером 5624680700:02:005:0020 площею 8,6528 га (договір укладений між Білокриницької сільської ради та Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз").

Зважаючи на викладені обставини, відповідач - 2 стверджує, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5624680700:02:005:0020 площею 8,6528 знаходяться об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), які перебувають у власності юридичної особи, що виключає можливість продажу, передачі в користування такої земельної ділянки на конкурентних засадах (на земельних торгах), нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5624680700:02:005:0020 площею 8,6528 передане в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ" а орган місцевого самоврядування не приймав рішень, що суперечать нормам матеріального права України, та дотримався принципів збалансованого економічного інтересу, ефективності, доцільності при укладанні оспорюваного договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5624680700:02:005:0020.

Зважаючи на вказані вище обставини, відповідач - 2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 03 квітня 2023 року представник відповідача - 2 позовні вимоги заперечив з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та у своїх заперечення на відповідь на відзив.

Заяви та клопотання у справі.

30 грудня 2022 року керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача - 1 Білокриницької сільської ради до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, повернення земельної ділянки.

20 січня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача - 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

23 січня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача - 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

24 січня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача - 1 в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову.

03 лютого 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника прокуратури в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив відповідача - 1, в якому останній спростовує доводи відповідача - 1 викладеного у відзиві на позовну заяву.

06 лютого 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача - 2 в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову.

20 лютого 2023 до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача - 2 надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив.

29 березня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача - 1 надійшло клопотання, в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату оскільки уповноважений представник перебуває у відпустці.

Розглянувши клопотання відповідача - 1 про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно вимог пунктів 2, 4, 6, 7 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Судом також враховано, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Судом враховано той факт, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, докази чого наявні у матеріалах справи. Окрім того, слід зазначити, що суд неодноразово відкладав розгляд справи.

З огляду на те, що розгляд справи № 918/1132/22 неодноразово відкладався та у зв`язку із його неявкою у призначене судове засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, вимоги частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач - 1 не позбавлений права направити у судове засідання іншого представника, оскільки відповідно до частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22 грудня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/1132/22 за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави до відповідача - 1 Білокриницької сільської ради до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, повернення земельної ділянки, розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 23 січня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23 січня 2023 року відкладено розгляд підготовчого засідання на 06 лютого 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06 лютого 2023 року відкладено розгляд підготовчого засідання на 20 лютого 2023 року.

Судове засідання 20 лютого 2023 року не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Войтюка В.Р. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01 березня 2023 року призначено підготовче судове засідання на 20 березня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20 березня 2023 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/1132/22 за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави до відповідача - 1 Білокриницької сільської ради до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, повернення земельної ділянки та призначено розгляд справи № 918/1132/22 до судового розгляду по суті на 03 квітня 2023 року.

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення, висновок суду та джерела права й акти їх застосування.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд встановив наступне.

28 грудня 2009 року між Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" та Білокриницькою сільською радою укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5624680700:02:005:0020.

01 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ" (зберігач) та Приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (поклажодавець) укладено договір зберігання №02-07/2018 та передано на зберігання з правом користування нерухоме майно, яке знаходиться за адресою вул. Рівненська, 114, с. Біла Криниця Рівненської області (далі - договір зберігання).

Відповідно до умов вищевказаного договору, зберігач зобов`язується зберігати майно, яке передане йому іншою стороною - поклажодавцем, і повернути це майно поклажодавцеві у схоронності у визначений цим договором строк.

Найменування, кількість, початок строку та кінцевий строк зберігання майна, вартість послуг зберігання, зазначається у відповідному додатку до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункт 7.3. договору зберігання в редакції викладеній у додатковій угоді № 1 від 01 липня 2018 року передбачає, що поклажодавець надає свою згоду зберігачу на використання зберігачем майна, переданого на відповідальне зберігання, для своїх господарських потреб за умови використання його за призначенням.

Пунктом 7.4. договору зберігання, в редакції викладеній у додатковій угоді № 1 від 01 липня 2018 року, визначено, що зберігач має право використовувати майно з дати набрання чинності угоди.

Пунктом 7.5. Договору зберігання, в редакції викладеній у додатковій угоді № 1 від 01 липня 2018 року, передбачено, що зберігач повинен щоквартально сплачувати поклажодавцю плату за фактичне користування майном.

Згідно до пункту 7.8. договору зберігання, в редакції викладеній у додатковій угоді № 3 від 01 липня 2018 року сторони передбачили, що поклажодавець надає дозвіл зберігачу на те, що зберігач має право укласти договір оренди земельної ділянки (земельних ділянок), на яких знаходиться майно з розпорядниками земельної ділянки (земельних ділянок) та самостійно здійснювати платежі з оренди.

У подальшому Приватне акціонерне товариство "Компанія "Райз" звернулося до Білокриницької сільської ради з листом № 22-02/2022 від 22 лютого 2022 року, у якому зазначило, що на виконання умов договору зберігання № 02-07/2018 від 01 липня 2018 року, надає свою згоду на укладення Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ" договору оренди з розпорядником земельної ділянки загальною площею 8,6528 га кадастровий номер 5624680700:02:005:0020, на якій знаходиться нерухоме майно.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ" звернулося з листом № 22/02-2022 від 22 лютого 2022 року до Білокриницької сільської ради, у якому останнє просило укласти договір оренди земельної ділянки площею 8.6528 га к.н. 5624680700:02:005:0020, мотивуючи тим, що згідно договору зберігання № 02-07/2018 від 01 липня 2018 року надано можливість самостійно укладати договір оренди з розпорядником земельної ділянки, на якій знаходяться відповідні об`єкти нерухомого майна.

Зважаючи на вказані обставини, рішенням Білокриницької сільської ради № 894 від 23 червня 2022 року передано в оренду на один рік земельну ділянку площею 8,6528 га кадастровий номер 5624680700:02:005:0020 за адресою: вул. Рівненська, 114, с. Біла Криниця, Рівненський р-н, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для обслуговування виробничої бази) - Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ".

На підставі вище вказаного рішення 08 липня 2022 року між Білокриницькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ" укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди землі).

За умовами п. 1 договору оренди землі, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для обслуговування виробничої бази) з к.н. 5624680700:02:005:0020, яка розміщена в с. Біла Криниця по вул. Рівненській. 114 на території Білокриницької сільської ради на підставі рішення Білокриницької сільської ради від 23 червня 2022 року № 894 В оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,6528 га.

Відповідно до п. 3 договору оренди землі, на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна:автозаправочна станція (реєстраційний номер 618636), будівля адміністративно-територіального центру (АТЦ Б.Криниця) (реєстраційний номер 86429), митно ліцензійна площадка, насосна станція (реєстраційний номер 619992), побутове приміщення (будівля побутового блоку (реєстраційний номер 86394), пост охорони В (реєстраційний номер 620098), пост охорони Г (реєстраційний номер 620220), пост охорони Д (реєстраційний номер 620338), розчинно-бетонний вузол (реєстраційний номер 19454), склад запчастин (реєстраційний помер 619039), арковий склад А1 (реєстраційний номер 616345), арковий склад А2 (реєстраційний номер 616760), арковий склад A3 (реєстраційний номер 618636), склад цементу, заправочна станція, туалет дерев`яний з обшивкою профлистом, пожежні резервуари, огорожа, проїзди, рампа), що передані на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ" - зберігачу майна Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз".

Вказаний договір оренди землі укладено на 1 рік (п. 8 договору). Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 988 364, 12 грн. без ПДВ в рік, що становить 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнта індексації за 2021 рік - 1.1. (п. 9 договору).

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 21 Договору).

На переконання прокуратури, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТРО-НВ" не є власником нерухомого майна, яке розміщене на спірній земельній ділянці, наявний договір зберігання вищевказаного нерухомого майна не наділяє останнього правом на отримання земельної ділянки в оренду на підставі ч. 2 ст. 134 ЗК України чи ст.120 ЗК України у зв`язку з розміщенням на ній нерухомого майна, оскільки товариство не є власником такого майна та визначення у п. 7.8. договору зберігання про можливість укладення Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ" договору оренди земельної ділянки, на яких знаходиться майно, з розпорядниками земельної ділянки (земельних ділянок) та самостійно здійснювати платежі з оренди, не свідчить про надання товариству повноважень на укладення договорів від імені Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз", як це визначено чинним законодавством.

Отже, зважаючи на вказані вище обставини, прокуратура вважає за необхідне визнати незаконним та скасувати рішення Білокриницької сільської ради № 894 від 23 квітня 2022 року "Про передачу земельної ділянки в оренду" та визнати недійсним договір оренди землі від 08 липня 2022 року укладений між Білокриницькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ".

Наведені обставини стали причиною звернення прокуратури з позовом та є предметом спору у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в даній справі підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування", на органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб покладено обов`язок діяти лише па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Конституції України, право територіальних громад на самостійне вирішення питань місцевого значення в межах Конституції і законів України (місцеве самоврядування) здійснюється через сільські, селищні, районні, міські, обласні ради та їх виконавчі органи.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26 березня 2002 року № 6-рп/2002 визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які є не органами державної влади, а представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов`язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України.

Гарантоване державою місцеве самоврядування передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 8, 19, 140, 143, 144, 146 основного Закону України.

Отже, з аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та, приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання па відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування.

Додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, який закріплено у ст. 68 Конституції України (кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей), відображає фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмежень наділених владою суб`єктів діяти виключно відповідно до установлених чинним законодавством України цілей їх утворення.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до статті 172 ЦК України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом. Аналогічна норма міститься і у ст. 80 ЗК України.

Отже, територіальна громада, як власник об`єктів права комунальної власності, делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом, ЦК України та ЗК України.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад, керуючись законом, здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 зазначеного Закону встановлено, що до компетенції рад відносяться питання щодо регулювання земельних відносин у відповідності до вимог чинного законодавства. Повноваження сільських, селищних, районних, міських, обласних рад та їх виконавчих органів визначені в ст. ст. 8-12 ЗК України (розпорядження землями, передача земельних ділянок у власність громадянам та юридичним особам, надання земельних ділянок у користування, вилучення земельних ділянок, викуп земельних ділянок для суспільних потреб, організація землеустрою тощо). Аналогічні повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин визначено у главі 3 ЗК України.

Відповідно до ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У силу законодавчих приписів рішення суб`єктів владних повноважень не є абсолютними (у розумінні їх здійснення "на власний розсуд"), вони реалізуються самостійно, але в межах повноважень, прямо передбачених Конституцією та законами України.

З огляду на викладене суб`єкт владних повноважень, який діє в інтересах територіальної громади як власника майна, повинен вчиняти щодо нього будь-які дії виходячи з волі та волевиявлення власника, у межах і спосіб волевиявлення, що характеризує добросовісність набуття права власності (володіння, користування, розпорядження).

Верховний Суд України у постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-2161 цс 16. від 23 листопада 2016 року у справі № 3-1058гс16, від 25 січня 2017 року у справі № 916/2131/15, Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 916/2130/15 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц зазначили, що прийняття органом місцевого самоврядування рішень усупереч вимогам, встановлених законодавством, не буде відображати волю територіальної громади як власника, оскільки її інтереси визначаються доцільністю, економністю та ефективністю використання майна.

Порушення вимог законодавства під час розпорядження земельними ділянками комунальної власності не тільки не відображає волю територіальної громади на розпорядження земельними ділянками комунальної форми власності, а й порушує суспільні інтереси та інтереси територіальної громади.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частинами 1, 2 ст.83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в)землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Таким чином, Білокриницька сільська рада наділена правом передачі земельних ділянок у користування (оренду) із земель комунальної власності.

При цьому, таке питання може бути вирішено сільською радою якщо інше не встановлено законом, лише відповідно до законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, від імені та в інтересах Білокриницької територіальної громади, у межах компетенції ради, встановленої законом.

Згідно з ч. 1 ст. 144 Конституції України, формами та засобами реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування є рішення уповноважених органів, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що способом реалізації компетенції органу місцевого самоврядування є нормативні та інші акти (ненормативні) у формі рішень.

Рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування щодо розпорядження землями комунальної власності є зовнішнім вираженням законодавчо обумовленої управлінської діяльності та владної волі суб`єкта владних повноважень, який в інтересах територіальної громади як власника землі здійснює правомочність щодо розпорядження нею з дотриманням земельних інтересів суспільства в цілому та територіальної громади зокрема.

Прийняття органом місцевого самоврядування рішень ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних відносин.

Правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб`єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов`язків учасників конкретних правовідносин тощо.

Ненормативними актами є індивідуально-правові акти (юридичні факти), на підставі яких у конкретних суб`єктів правовідносин (фізичних осіб та/чи юридичних осіб приватного права) виникають, змінюються або припиняються конкретні права і обов`язки.

При ньому акт уповноваженого органу місцевого самоврядування може мати юрисдикційний зміст та можуть бути підставою для набуття у власність чи користування фізичними та юридичними особами земельних ділянок комунальної власності. У такому разі акт уповноваженого органу місцевого самоврядування набуває нової правової якості, оскільки фактично стає актом зі здійснення правомочності власника земельної ділянки у частині розпорядження нею.

При реалізації рішення уповноваженого органу у випадку не досягнення мети, з якою воно видається, ненормативний акт зазвичай не вичерпує свою дію фактами його застосування, а діє впродовж тривалого часу, а тому не має одноразового застосування.

Ненормативні акти індивідуальної дії у сфері земельних відносин також можуть діяти тривалий проміжок часу з моменту їх прийняття до моменту їх виконання, що породжує можливість їх судового оскарження.

До таких актів, які не вичерпали свою дію, можна віднести рішення уповноваженого органу про продаж земельних ділянок або прав на них на земельних торгах; про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) або у власність; про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки тощо.

Указані рішення уповноваженого органу істотно відрізняються від актів ненормативного характеру індивідуальної дії, дія яких вичерпується незалежно від моменту) їх виконання (рішення про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність або користування земель; технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості; проведення інвентаризації тощо).

Зокрема, Верховний Суд України у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 2340/4521/18 зазначив, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є тотожним передачі земельної ділянки у власність або користування.

Згідно зі ст. 152 ЗК України, захист прав на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, визнання угоди недійсною.

Згідно із імперативними вимогами ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В даному контексті слід звернути увагу, що у п. 5 рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року, зазначено, що зі змісту ч. 2 ст. 144 Конституції України та ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є, також, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом у справах, предметом позову, в яких є вимога про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним та його скасування (зокрема, у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 922/1363/19, від 14 травня 2020 року у справі № 927/580/19, від 12 грудня 2019 року у справі №924/817/16).

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувану (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину. що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Статтею 134 ЗК України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, окрім іншого, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності.

Окрім того, відповідно до ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувана, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувана (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Суд зазначає, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ" відсутні підстави передбачені ст. ст. 120, 134 ЗК України, ст. 377 ЦК України для отримання в оренду спірної земельної ділянки на позаконкурентних засадах.

Відтак, згідно з обставинами справи внаслідок прийняття незаконного рішення органом місцевого самоврядування у юридичної особи виникло право користування земельною ділянкою.

Зважаючи на встановлені судом вище обставини, наявні підстави для визнання рішенням Білокриницької сільської ради № 894 від 23 червня 2022 року незаконним та скасування а позовні вимоги у даній частині до задоволення.

Щодо підстав визнання договору оренди землі недійсним, суд зазначає наступне.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено ст. 124 ЗК України, за змістом ч. 1 якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 134 цього Кодексу (ч. 2 ст. 124 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зокрема, не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності уразі, окрім іншого, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч. 2 ст. 134 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим. Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 2 ст. 123 ЗК України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування пової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тобто, за недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійсниш реституцію у натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Крім того, наслідком недійсності правочину є відшкодування за рахунок винної сторони другій стороні недійсного правочину або третій особі збитків і моральної шкоди, завданих у зв`язку із вчиненням недійсного правочину (ч. 2 ст. 216 ЦК України).

Отже, ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України); додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв`язку із вчиненням такого правочину (частина друга статті 216 цього кодексу).

Правові наслідки, передбачені частинами 1 та 2 ст. 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч. 3 ст. 216 ЦК України).

Отже, суд зазначає, що з огляду на викладене та враховуючи що Білокриницькою сільською радою всупереч вимогам чинного законодавства прийнято рішення № 894 від 23 червня 2022 року та за відсутності правових підстав укладено договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ" договір оренди землі від 08 липня 2022 року, то останній підлягає визнанню недійсним а орендована земельна ділянка поверненню.

Суд, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення відповідачами норм земельного, цивільного законодавства, тому, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Отже, з правовою позицією та аргументами прокурора суд погоджується та приймає останні.

Щодо правової позиції відповідачів, суд зазначає наступне.

Посилання на те, що саме Держгеокадастр є органом, уповноваженим державою здійснювати у спірних правовідносинах функції нагляду (контрою) за дотримання органом місцевого самоврядування встановленого законом порядку передачі земельних ділянок у користування, суд оцінює критично зважаючи на таке.

Згідно із частинами другою та третьою статті 4 ГПК України державні органи та органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що держава може вступати в цивільні (господарські) та адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цих правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Також Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що і в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18, від 26 червня 2019 року у справі № 5 87/430/16-ц).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади чи інший суб`єкт владних, повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновки, що суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу влади докомпетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів державиу спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункти 50, 51 указаної постанови).

У Рішенні № 3-рп/99 від 8 квітня 1999 року, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", Конституційний Суд України у процесі дослідження встановив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як встановлено судом, у даній справі необхідність захисту інтересів держави зумовлена тим, що в межах відносин з розпорядження землями територіальної громади та надання в користування земельної ділянки із земель комунальної власності орган місцевого самоврядування - Білокриницька сільська рада, всупереч інтересам територіальної громади прийняла незаконне рішення щодо розпорядження землею, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, порушивши встановлений порядок.

Тому, саме Білокриницька сільська рада має бути відповідачем у такій справі.

У той же час орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави відсутній, тому прокурор звертається до суду як самостійний позивач.

Згідно із частинами першою та другою статті 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

За змістом положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно.; до частини першої статті 122 ЗК України, якою унормовано повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Матеріалами справи встановлено, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю.

За статтею 9 ЗК України до повноважень Білокриницької сільської ради у земельних відносинах належить розпорядження землями територіальної громади міста, надання у користування земельної ділянки із земель комунальної власності, тобто здійснення функцій у відносинах з надання земельної ділянки у користування.

У рішенні "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (пункт 71) ЄСПЛ зазначав про принцип "належного урядування", який, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див,там само).

У даній справі необхідність захисту інтересів держави полягає в необхідності захисту територіальної громади, яка відповідно до статті 13 Конституції України є власником землі та інших природних ресурсів, адже передача спірної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів призводить до втраченої можливості отримати максимально великий розмір орендної плати у разі продажу права оренди на земельних торгах.

При цьому, позов подано для усунення помилки, допущеної самим органом місцевого самоврядування при наданні земельної ділянки в оренду, тобто Білокриницька сільська рада у такій справі має бути відповідачем.

Водночас інший орган, який відповідно до чинного законодавства здійснює функції з розпорядження землями територіальної громади, відсутній.

Так, за частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Крім того, згідно з абзацом п`ятим статті 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

З наведених норм права вбачається, що до повноважень Держгеокадастру віднесено функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 ЗК України), а також державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності (абзац п`ятий статті 15-2 ЗК України).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний контроль за використанням та охороною земель також здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом, у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю.

За змістом статті 6 цього ж Закону до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать:

- здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання; розміщення, проектування, будівництва та введення в дію об`єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель; виконання комплексу необхідних заходів щодо захисту земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, псування, забруднення, засмічення відходами, заростання бур`янами, чагарниками та дрібноліссям; дотримання строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов`язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов`язаних з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених робочим проектом землеустрою; дотримання правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереження захисних насаджень і межових знаків; додержання встановленого законодавством порядку визначення та відшкодування втрат лісогосподарського виробництва; додержання строків розгляду заяв чи клопотань щодо набуття і реалізації прав на землю;

-внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель; обмеження або зупинення освоєння земельних ділянок у разі розробки корисних копалин, у тому числі торфу, проведення геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт з порушенням вимог земельного законодавства України; припинення будівництва та експлуатації об`єктів у разі порушення вимог земельного законодавства України до повного усунення виявлених порушень їх наслідків; припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону;

-одержання в установленому законодавством порядку від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, власників і користувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок документів,, матеріалів та іншої інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань;

-участь у розробці нормативно-правових актів з питань державного контролю за використанням та охороною земель;

-вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам;

-звернення до суду з позовами про визнання недійсними угод, укладених із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок державної, комунальної власності;

-вирішення інших питань відповідно до закону.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 (далі - Положення), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 1 червня 2021 року у справі №925/929/19 року зробила висновок про те, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Державний орган виконавчої влади, який здійснює контроль у сфері земельних відносин, - Держгеокадастр не наділений законом правом на звернення до суду з позовом про скасування рішень органу місцевого самоврядування, оскільки спірна земельна ділянка не є землею сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу.

Однак позов у даній справі поданий в межах спору про право користування земельною ділянкою, у якому територіальна громада Білокриницької сільської ради є учасником цивільних відносин та стороною спору. Територіальна громада здійснює свої цивільні права та обов`язки через орган місцевого самоврядування в межах його компетенції, встановленої законом, - сільську раду, замість якої й діє прокурор, а не в межах відносин, зазначених у статті 1 Закону України "Про державний контроль зі використанням та охороною земель".

Аналогічна позиція викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року по справі № 910/5201/19.

Разом з тим, Білокриницька сільська рада є відповідачем за вимогою про визнання незаконним та скасування рішення , у зв`язку з чим не може бути позивачем, оскільки чинним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача і відповідача (правова позиція Верховного Суду України, ухвала від 02 лютого 2011 року у справі № 6- 58203св10).

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного і. іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення.

Також, ст. 134 ЗК України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренда, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, окрім іншого, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Як встановлено судом вище, у Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-HB" відсутні підстави передбачені ст. ст. 120, 134 ЗК України,ст. 377 ЦК України для отриманняв оренду спірної земельної ділянки на позаконкурентних засадах.

Так, за умовами оспорюваного договору, на земельній ділянці площею 8,6528 га к.н. 5624680700:02:005:0020 розміщені об`єкти нерухомого майна, що передані на зберігання Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-HB" згідно договору зберігання № 02-07/2018 від 01 липня 2018 року додаткових угод до договору зберігання № 3 від 01 липня 2018 року та № 4 від 01 серпня 2019 року.

Отже, власником нерухомого майна є саме Приватне акціонерне товариство "Компанія "Райз".

Необґрунтованим є посилання на договір зберігання № 02-07/2018 та додаткову угоду № 3 до нього, відповідно до якої поклажодавець надає дозвіл зберігачу на те, що зберігай має право укласти договір оренди земельної ділянки (земельних ділянок), на яких знаходиться майно з розпорядниками земельної ділянки (земельних ділянок) та самостійно здійснювати платежі з оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам.

Суд зазначає, що вказане вище положення договору зберігання не свідчить про надання товариству повноважень на укладення договорів від імені Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз", як це визначено чинним законодавством.

Отже, положення земельного законодавства містять чітку норму, що право на отримання в оренду на позаконкурентних засадах земель державної чи комунальної власності надано саме власникам об`єктів нерухомого майна, що на них знаходяться.

Жодні виключення щодо можливості передачі цього права інших суб`єктам, що фактично використовують нерухоме майно чинним законодавством не передбачені.

Білокриницька територіальна громада, як власник спірної земельної ділянки, делегує Білокриницькій сільській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Таким чином, здійснення Білокриницькою сільською радою права власності, зокрема розпорядження земельною ділянкою, не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених законом, не може вважатись вираженням волі територіальної громади.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду України по справах № 6-2161цс16, № 522/10652/15-ц.

У той же час, протиправне, всупереч положенням земельного законодавства надання органом місцевого самоврядування в оренду земельної ділянки комунальної власності створює сприятливі умови для незаконного використання земель.

Щодо втручання у право на мирне володіння майном, суд зазначає наступне.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Оскільки спірне рішення сільської ради про передачу в оренду земельної ділянки, та укладений в подальшому на його підставі договір оренди землі суперечать положенням земельного законодавства з підстав, викладених у позовній заяві, то слід вважати, що майно вибуло з володіння власника - територіально громади поза його волею й він має право бути повернутим територіальній громаді в осіб Білокриницької сільської ради.

Суд зазначає, що повернення у комунальну власність землі, в незаконний спосіб переданої фізичній особі в оренду, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням.

Щодо інших аргументів відповідачів, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10 лютого 2010 року).

Отже, доводи відповідачів, викладені у відзивах на позовну заяву, суд відхиляє як такі, що необґрунтовані та не доведені.

Відтак, виходячи з вищевикладеного, суд з правовою позицією відповідачів не погоджується.

Порушені права та інтереси позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Судові витрати

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 4 962 грн. 00 коп.

У зв`язку із повним задоволенням позову, та враховуючи, що в результаті неправильних дій відповідачів, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 4 962 грн. 00 коп., покладається на відповідачів.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Білокриницької сільської ради №894 від 23.06.2022 "Про передачу земельної ділянки в оренду".

3. Визнати недійсним договір оренди землі від 08.07.2022, укладений між Білокриницькою сільською радою та ТОВ "АГРО-НВ".

4. Зобов`язати ТОВ "АГРО-НВ" повернути земельну ділянку площею 8,6528 га. к.н. 5624680700:02:005:0020, яка розміщена в с. Біла Криниця по вул. Рівненській, 114 Білокриницькій сільській раді.

5. Стягнути з Білокриницької сільської ради (вул. Рівненська, 94, с. Біла Криниця, Рівненський р-н., Рівненська обл., 35342 код ЄДРПОУ 04387125) на користь Рівненської обласної прокуратури ( р/р НА 228201720343130001000015371, МФО 82172, ЗКГІО 02910077. ДКСУ м.Київ, код класифікації - 2800) 2 481(дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ" (вул. Перемоги, 121, корпус В, кабінет 401, м. Київ, 03170КОД ЄДРПОУ 32015568) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р НА 228201720343130001000015371, МФО 82172, ЗКГІО 02910077. ДКСУ м.Київ, код класифікації - 2800) 2 481(дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору.

7. Видати накази після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набиає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11 квітня 2023 року.

Суддя Войтюк В.Р.