Постанова

від 13.09.2023 по справі 918/1132/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 918/1132/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представників учасників справи:

Офісу Генерального прокурора - Голуб Є. В.,

Білокриницької сільської ради - Кузьмич Л. І.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-нв" - Войцехівський О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.06.2023

(судді Василишин А. Р., Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л.)

у справі за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави

до Білокриницької сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-нв",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Райз",

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, повернення земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи

1.1. Керівник Рівненської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Білокриницької сільської ради (далі - Білокриницька сільрада, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-нв" (далі - ТОВ "Агро-нв", відповідач-2), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача-1 від 23.06.2022 №894 "Про передачу земельної ділянки в оренду";

- визнати недійсним договір оренди землі від 08.07.2022, укладений відповідачами;

- зобов`язання відповідача-2 повернути відповідачу-1 земельну ділянку площею 8,6528 га з кадастровим номером 5624680700:02:005:0020.

1.2. На обґрунтування позову зазначив, що спірне рішення відповідача-1 є неправомірним та таким, що суперечить вимогам законодавства України, а тому й укладений на його підставі договір оренди землі слід визнати недійсним.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Відповідач-2 (зберігач) та третя особа (поклажодавець) 01.07.2018 уклали договір зберігання №02-07/2018 та передали на зберігання з правом користування нерухоме майно, яке знаходиться за адресою вул. Рівненська, 114, с. Біла Криниця Рівненської області (далі - договір зберігання), за умовами якого зберігач зобов`язався зберігати майно, яке передане йому іншою стороною і повернути це майно поклажодавцю у схоронності у визначений цим договором строк.

2.2. Найменування, кількість, початок строку та кінцевий строк зберігання майна, вартість послуг зберігання, зазначається у відповідному додатку до цього договору зберігання, який є його невід`ємною частиною.

2.3. Згідно з пунктом 7.8 договору зберігання (в редакції додаткової угоди від 01.07.2018 № 3) поклажодавець надає зберігачу дозвіл на те, що зберігач має право укласти договір оренди земельної ділянки (земельних ділянок), на яких знаходиться майно з розпорядниками земельної ділянки (земельних ділянок) та самостійно здійснювати платежі з оренди.

2.4. Третя особа 22.02.2022 звернулася до відповідача-1 з листом № 22-02/2022, в якому зазначила, що на виконання умов договору зберігання, надає свою згоду на укладення відповідачем-2 договору оренди з розпорядником земельної ділянки загальною площею 8,6528 га кадастровий номер 5624680700:02:005:0020, на якій знаходиться нерухоме майно.

2.5. Відповідач-2 звернувся до відповідача-1 з листом від 22.02.2022 № 22/02-2022, в якому просив укласти договір оренди земельної ділянки площею 8,6528 га кадастровий номер 5624680700:02:005:0020, оскільки договором зберігання надана можливість самостійно укладати договір оренди з розпорядником земельної ділянки, на якій знаходяться відповідні об`єкти нерухомого майна.

2.6. Відповідач-1 23.06.2022 прийняв рішення № 894, яким вирішив передати відповідачу-2 в оренду на один рік земельну ділянку площею 8,6528 га кадастровий номер 5624680700:02:005:0020 за адресою: вул. Рівненська, 114, с. Біла Криниця, Рівненський район, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для обслуговування виробничої бази).

2.7. 08.07.2022 відповідач-1 та відповідач-2 на підставі рішення відповідача-1 від 23.06.2022 № 894 уклали договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди землі), за умовами якого відповідач-1 надав, а відповідач-2 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 8,6528 га кадастровий номер 5624680700:02:005:0020 в с. Біла Криниця по вул.Рівненській, 114 для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для обслуговування виробничої бази).

2.8. Відповідно до пункту 3 договору оренди землі на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: автозаправочна станція (реєстраційний номер 618636), будівля адміністративно-територіального центру (АТЦ Б.Криниця) (реєстраційний номер 86429), митно ліцензійна площадка, насосна станція (реєстраційний номер 619992), побутове приміщення (будівля побутового блоку (реєстраційний номер 86394), пост охорони В (реєстраційний номер 620098), пост охорони Г (реєстраційний номер 620220), пост охорони Д (реєстраційний номер 620338), розчинно-бетонний вузол (реєстраційний номер 19454), склад запчастин (реєстраційний помер 619039), арковий склад А1 (реєстраційний номер 616345), арковий склад А2 (реєстраційний номер 616760), арковий склад A3 (реєстраційний номер 618636), склад цементу, заправочна станція, туалет дерев`яний з обшивкою профлистом, пожежні резервуари, огорожа, проїзди, рампа), що передані на зберігання відповідачу-2 (зберігачу майна) третьою особою.

2.9. Пунктом 8 договору оренди землі визначено, що договір оренди землі укладено на 1 рік.

2.10. Згідно з пунктом 21 договору оренди землі після припинення дії договору оренди землі відповідач-2 повертає відповідачу-1 земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

2.11. Прокурор звернувся з позовом про визнання незаконним та скасування рішення відповідача-1 від 23.04.2022 № 894 "Про передачу земельної ділянки в оренду", визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки відповідачу-1, оскільки відповідач-2 не є власником нерухомого майна, яке розміщене на спірній земельній ділянці і договір зберігання нерухомого майна не є підставою для отримання відповідачем-2 земельної ділянки в орендне користування на підставі статті 120 чи частини другої статті 134 Земельного кодексу України у зв`язку з розміщенням на ній нерухомого майна; визначення у пункті 7.8 договору зберігання про можливість укладення відповідачем-2 договору оренди земельної ділянки, на якій знаходиться майно, з розпорядником земельної ділянки та самостійно здійснювати платежі з оренди, не свідчить про надання відповідачу-2 повноважень на укладення договорів від імені третьої особи, як це визначено чинним законодавством.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Господарський суд Рівненської області рішенням від 03.04.2023 задовольнив позов.

3.2. Мотивував рішення тим, що у відповідача-2 відсутні підстави, передбачені статтями 120, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статтею 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), для отримання в оренду спірної земельної ділянки на позаконкурентних засадах.

3.3. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Райз" (далі - ПАТ "Райз, третя особа).

3.4. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 21.06.2023 скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову.

3.5. Зазначив, що на спірній земельній ділянці знаходяться об?єкти нерухомого майна, що належать на праві власності третій особі - Приватному акціонерному товариству "Райз", якими користується відповідач-2 на договірних підставах. Водночас прокурор, зважаючи на вимоги статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не навів обґрунтування того, чиї саме невизнані, оспорені, або ж порушені права будуть захищені цим позовом та якого результату прагне досягти прокурор, подаючи такий позов, оскільки договір оренди спірної земельної ділянки мусить мати місце бути в юридичній площині даних правовідносин.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. 13.07.2023 Перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 (повний текст складений 23.06.2023), в якій просить скасувати її та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

4.2. Зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята за неправильного застосування статей 120, 134 ЗК України, статей 377, 936, 944 ЦК України та статті 86 ГПК України та без урахування того, що у відповідача-2 відсутні підстави для отримання в оренду спірної земельної ділянки на позаконкурентних засадах, оскільки відповідач-2 не є власником нерухомого майна, розміщеного на спірній земельній ділянці та між відповідачами відсутні відносини щодо державно- приватного партнерства.

4.3. Посилається на відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування у подібних правовідносинах частини другої статті 134 ЗК України щодо можливості надання у користування на позаконкуретній основі земельної ділянки комунальної форми власності у разі укладення договору зберігання між суб`єктами приватного права. Зазначає також про необхідність формування висновку щодо визначення правової природи договору зберігання, положення якого містять умови щодо можливості відплатного користування предметом зберігання та укладення угод від імені власника нерухомого майна, зокрема договору оренди земельної ділянки, на якій знаходиться нерухомість (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

4.4. Прокурор також зазначає, що право розпорядження землями комунальної власності належить у даному випадку Білокриницькій сільраді, як органу місцевого самоврядування, проте, саме вказаний орган допустив порушення вимог закону під час прийняття спірного рішення від 23.06.2022 № 894, а у подальшому уклавши договір оренди з відповідачем-2, що виключає можливість здійснення ним захисту законних інтересів держави у спірних правовідносинах у спосіб, який обрав прокурор. Таким чином, як вказує прокурор, орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах відсутній, у зв`язку з чим наявні підстави для набуття прокурором статусу позивача відповідно до приписів статті 53 ГПК України.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Відповідачі у відзивах на касаційну скаргу прокурора просять відмовити повністю у задоволенні касаційної скарги, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 залишити без змін.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

6.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення відповідача-1 "Про передачу земельної ділянки в оренду" від 23.06.2022 № 894, визнання недійсним договору оренди землі від 08.07.2022, повернення відповідачу-1 земельної ділянки, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прокурор не навів обґрунтування того, чиї саме невизнані, оспорені, або ж порушені права будуть захищені цим позовом та якого результату прагне досягти прокурор, подаючи такий позов, оскільки договір оренди спірної земельної ділянки має місце бути в юридичній площині даних правовідносин.

6.3. Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

6.4. Частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що способом реалізації компетенції органу місцевого самоврядування є нормативні та інші акти (ненормативні) у формі рішень.

6.5. Рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування щодо розпорядження землями комунальної власності є зовнішнім вираженням законодавчо обумовленої управлінської діяльності та владної волі суб`єкта владних повноважень, який в інтересах територіальної громади як власника землі здійснює правомочність щодо розпорядження нею з дотриманням земельних інтересів суспільства в цілому та територіальної громади зокрема.

6.6. Прийняття органом місцевого самоврядування рішень у формі ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних відносин.

6.7. Правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб`єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов`язків учасників конкретних правовідносин тощо.

6.8. Ненормативними актами є індивідуально-правові акти (юридичні факти), на підставі яких у конкретних суб`єктів правовідносин (фізичних осіб та/чи юридичних осіб приватного права) виникають, змінюються або припиняються конкретні права і обов`язки.

6.9. При цьому акт уповноваженого органу місцевого самоврядування може мати юрисдикційний зміст та можуть бути підставою для набуття у власність чи користування фізичними та юридичними особами земельних ділянок комунальної власності. У такому разі акт уповноваженого органу місцевого самоврядування набуває нової правової якості, оскільки фактично стає актом зі здійснення правомочності власника земельної ділянки у частині розпорядження нею.

6.10. Ненормативні акти індивідуальної дії у сфері земельних відносин можуть діяти тривалий проміжок часу з моменту їх прийняття до моменту їх виконання та можуть бути актами одноразового застосування коли вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

6.11. На виконання рішення відповідача-1 "Про передачу земельної ділянки в оренду" від 23.06.2022 № 894 відповідач-1 з відповідачем-2 уклали договір оренди землі від 08.07.2022, а, отже, слід дійти висновку, що вказане рішення відповідача-1 виконано шляхом укладення договору, тому вичерпало свою дію фактом його виконання і задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування такого рішення не може призвести до захисту будь-чиїх прав чи інтересів, тобто така вимога не є належним способом захисту прав. Натомість права та обов`язки у спірних орендних правовідносинах виникають саме в силу договору оренди, який і слід перевіряти та предмет законності.

6.12. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

6.13. В частині позовних вимог про визнання недійсним договору, суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що в силу вимог пункту 2 статті 134 ЗК України, у відповідач-1 відсутнє право здійснювати продаж права користування такою земельною ділянкою на торгах будь-якій іншій особі, окрім як третій особі власнику нерухомого майна чи особі, котра б здійснювала всю цивілістичну тріаду власника такого майна (володіння, користування та розпорядження), котрою в даній справі в силу умов договору зберігання є саме відповідач-2. Разом з тим, третя особа, діючи в передбачений Законом спосіб скористалися своїм правом та уклала договір зберігання із відповідачем-2, яким надала право на користування нерухомим майном на спірній земельній ділянці та право укласти договір оренди такою земельною ділянкою, що й зумовило необхідність укладення договору оренди земельної ділянки. На думку суду апеляційної інстанції договір зберігання нерухомого майна, укладений відповідачем-2 та третьою особою, є змішаним договором. При цьому відповідачу-2, в силу умов договору зберігання, надано право на користування, в тому числі й зберігання нерухомим майном, яке розміщене на спірній земельній ділянці. Виходячи з цього, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач-2 є користувачем майна, розміщеного на спірній земельній ділянці, що в свою чергу вказує на безпідставність посилань прокурора на норми чинного законодавства, якими обґрунтовано позовні вимоги.

6.14. Колегія суддів не надає правової оцінки договору зберігання нерухомого майна, укладеного відповдіачем-2 та третьою особою, оскільки така оцінка не є необхідною для вирішення спору. Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що наділення відповдіача-2 договором, який сторони назвали договором зберігання, правом користування об`єктами нерухомого майна, власником яких, як встановлено судом апеляційної інстанції є третя особа, означає саме по собі набуття відповідачем-2 також права користування відповідною земельною ділянкою, оскільки користування такими об`єктами без одночасного користування земельною ділянкою, на яких вони розміщені, є неможливим. Але набуття відповідачем-2 права користування об`єктами нерухомого майна, розміщеними на земельній ділянці, за договором з власником цих об`єктів (відмінним від власника земельної ділянки), не наділяє відповідача-2 правом на укладення з власником земельної ділянки договору оренди землі, оскільки таке право належить виключно власнику об`єктів нерухомого майна (абзац другий частини другої статті 134 ЗК України).

6.15. Отже, спірний договір спрямований на незаконне заволодіння майном (земельною ділянкою) в порушення встановленого порядку. Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що згідно з частинами першою, другою статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним; позовна вимога про визнання правочину нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо юридичних наслідків недійсного правочину, одна із сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, оцінює правочин на предмет його нікчемності. Такі висновки сформульовані у постановах від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (пункти 84-86), від 12.10.2021 у справі № 910/17324/19 (пункти 61-62), від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18 (пункти 120-124), від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (пункти 72-73), від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 (пункт 95), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 59).

6.16. Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення відповідача-1, а також визнання недійсним договору оренди землі загалом є правильними, однак з урахуванням мотивів відмови, наведених у цій постанові.

6.17. Звертаючись з позовною вимогою про зобов`язання відповідача-2 повернути відповідачу-1 спірну земельну ділянку, прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка підлягає поверненню її власнику, яким є відповідач-1.

6.18. Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду сформулювала правові висновки щодо володіння орендарем нерухомим майном (постанова від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19, а саме, тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку. Тобто, суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визначається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна, а тимчасовим володільцем земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право оренди землі. При цьому, судове рішення про задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

6.19. Водночас, у цій справі судами попередніх інстанцій не встановлено, що право оренди відповідача-2 спірної земельної ділянки зареєстроване у Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Отже, спір в частині позовної вимоги про зобов`язання відповідача-2 повернути земельну ділянку відповідачу-1 не є спором про витребування земельної ділянки з тимчасового володіння орендаря (відповідача-2).

6.20. Якщо на земельній ділянці державної або комунальної власності розташовані об`єкті нерухомого майна, які знаходяться у приватній власності, то земельна ділянка не може бути передана її власником у користування будь-кому, окрім власника таких об`єктів. При цьому, відсутність оформленого договору оренди земельної ділянки не припиняє права власника користуватися належними йому об`єктами нерухомого майна, а таке користування є неможливим без одночасного користування земельною ділянкою під цими об`єктами.

6.21. Тому повернення земельної ділянки особою, чиє право користування не зареєстроване, але яка користується об`єктами нерухомого майна, розташованими на ній, можливе лише шляхом припинення користування цими об`єктами і звільнення їх від рухомого майна такої особи. Зазначені дії вчиняються на користь власника об`єктів нерухомого майна, а не на користь власника земельної ділянки.

6.22. У цій справі прокурор просить, як вже зазначалося вище, зобов`язати відповідача-2 повернути земельну ділянку на користь власника земельної ділянки - відповідача-1, а не на користь власника об`єктів нерухомого майна - третьої особи. Водночас, саме третя особа є належним позивачем за цією вимогою, але має лише статус третьої особи у цій справі.

6.23. Отже, в частині зазначеної позовної вимоги, як правильно вказав суд апеляційної інстанції, прокурор не довів порушення прав та законних інтересів держави, бо незаконне користування земельною ділянкою шляхом незаконного користування об`єктами нерухомого майна може порушити права лише власника таких об`єктів, тобто третьої особи.

6.24. Зважаючи на те, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, колегія суддів не вважає за необхідне давати відповідь на кожен аргумент касаційної скарги з огляду на висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" "Руїз Торіха проти Іспанії" (хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент), оскільки неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших, встановлених судом обставин.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

7.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

7.4. З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції (резолютивна частина) підлягає залишенню без змін з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови, а касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

8. Судові витрати

8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 у справі № 918/1132/22 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський