Ухвала

від 03.04.2023 по справі 289/317/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №289/317/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2023 року колегія суддів Житомирського апеляційного суду

в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

(в режимі відеоконференції)

представника власника майна

адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 лютого 2023 року,

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання слідчого СВ ВП №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та накладено арешт на вантажний автомобіль у складі сідлового тягача «VOLVO FM 12380», реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепа «KOGEL SN 24», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_8 , шляхом заборони на їх відчуження, в задоволенні решти клопотання відмовлено.

Частково задовольняючи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для накладення арешту на майно, для повного та об`єктивного розслідування провадження необхідно провести ряд експертиз з метою встановлення істини у кримінальному провадженні та з метою забезпечення відшкодування шкоди у разі доведення вини.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, власник майна ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на вказане майно. Вказує, що слідчий суддя не надав оцінки тому факту, що дерева, які перевозилися вилученими транспортними засобами, були зрубані на кладовищі у селі Ставки, Радомишльської ОТГ та могли впасти будь-якої миті, спричинивши тяжкі наслідки для життя і майна громадян. Посилається на те, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено, що арештоване майно є доказом злочину та підлягає спеціальній конфіскації, а також не вказано, що транспортні засоби зберегли будь-які відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення. Звертає увагу, що у даному провадженні відсутня шкода, оскільки стороною обвинувачення не надано доказів того, що деревина є незаконно зрубаною, крім того, від жодної особи не надходили звернення щодо незаконної порубки 35 м3 дерев породи сосна. Додатково зазначає, що на день розгляду справи в суді першої інстанції, жодній особі у даному кримінальному провадженні не пред`явлено підозри, жодну особу не визнано потерпілою, розмір завданих збитків не визначено, цивільний позов не заявлено.

Заслухавши доповідь судді, представника власника майна, який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, прокурора, який вважав оскаржувану ухвалу законною і обґрунтованою, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання про арешт майна, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Згідно ст.170 КПК України, під арештом майна розуміється тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 та ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З матеріалів судового провадження вбачається, що ВП №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, відомості щодо якого внесені до ЄРДР за №12023060450000036 від 10.02.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України.

Постановою слідчого слідчої групи ВП №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 від 10.02.2023 вантажний автомобіль у складі сідлового тягача «VOLVO FM 12380», реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричеп «KOGEL SN 24», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_8 та свідоцтво про реєстрацію сідлового тягача «VOLVO FM 12380» серії НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію напівпричепа «KOGEL SN 24» серії НОМЕР_4 , видані ТСЦ 1845, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12023060450000036 та приєднано до матеріалів кримінального провадження.

10.02.2023 слідчий слідчої групи ВП №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 , за погодженням прокурора Радомишльського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вище вказане майно.

Ухвалою слідчого судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 лютого 2023 року частково задоволено клопотання слідчого СВ ВП №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та накладено арешт на вантажний автомобіль у складі сідлового тягача «VOLVO FM 12380», реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепа «KOGEL SN 24», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_8 , шляхом заборони на їх відчуження, в задоволенні решти клопотання відмовлено.

Колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді про накладення арешту на вищевказане майно, оскільки воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.

З урахуванням наведеного, доводи власника майна в тій частині що, дерева, які перевозилися вилученими транспортними засобами, були зрубані на кладовищі у селі Ставки, Радомишльської ОТГ та могли впасти будь-якої миті, спричинивши тяжкі наслідки для життя і майна громадян; незазначення в оскаржуваній ухвалі, що арештоване майно є доказом злочину та підлягає спеціальній конфіскації; не вказано, що транспортні засоби зберегли будь-які відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення; відсутність шкоди у даному провадженні, є передчасними та їм буде надана оцінка в ході досудового розслідування.

Проаналізувавши матеріалисудового провадженнята доводиапеляційної скарги,апеляційний суддійшов висновку,що зклопотання слідчогота доданихдо ньогоматеріалів існуютьрозумні підозри вважати, що на даному етапі кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги про те, що на день розгляду справи в суді першої інстанції, жодній особі у даному кримінальному провадженні не пред`явлено підозри, жодну особу не визнано потерпілою, розмір завданих збитків не визначено, цивільний позов не заявлено, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки ч.3 ст.170 КПК України передбачено можливість накладення арешту на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, з метою збереження речових доказів.

Апеляційний звертає увагу, що арешт майна є тимчасовим заходом, тобто він не є безстроковим, та обмежений строком досудового розслідування, який чітко регламентований статтею 219 КПК України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що після проведення певних процесуальних та слідчих дій, в тому числі, експертних досліджень, буде встановлена належність або неналежність вилученого майна до обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, що не позбавляє власника майна в подальшому ставити питання про скасування арешту в порядку статті 174 КПК України.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 09 червня 2005 року у справі «Бакланов проти російської федерації», рішення ЄСПЛ від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти російської федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 лютого 2023 року, якою частково задоволено клопотання слідчого СВ ВП №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та накладено арешт на вантажний автомобіль у складі сідлового тягача «VOLVO FM 12380», реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепа «KOGEL SN 24», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_8 , шляхом заборони на їх відчуження, в задоволенні решти клопотання відмовлено без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: