Постанова

від 10.04.2023 по справі 511/2409/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5110/23

Справа № 511/2409/22

Головуючий у першій інстанції Гниличенко М.В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.04.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Лозко Ю.П., Карташова О.Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України) цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , законним представником якого є ОСОБА_2 ,

на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 31 січня 2023 року, постановлену судом у складі судді Гниличенко М.В. у м. Одеса,

за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 , законним представником якого є ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини у батька, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини у батька в обґрунтування якого зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, від якого мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розлучення 15.02.2022 року дитина проживала з ОСОБА_1 . Відповідач 08.10.2022 року забрав дитину від матері та не повертає.

Позивач просила суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 . Постановити рішення про негайне відібрання у ОСОБА_2 малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , і повернення його до матері ОСОБА_1 за місцем її мешкання.

У грудні 2022 року ОСОБА_3 , через законного представника ОСОБА_2 (батько), як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд прийняти позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до спільного розгляду із первісною позовною заявою та зустрічною позовною заявою, об`єднавши їх в одне провадження. У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовити та задовольнити зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 . Задовольнити повністю позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком - ОСОБА_2 .

У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просив суд у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовити повністю, задовольнити зустрічну позовну заяву та визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 .

Київський районний суд м. Одеси ухвалою від 31 січня 2023 року позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору малолітнього ОСОБА_3 , через законного представника батька ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітньої дитини, та через уповноваженого представника батька адвоката Якименка Миколу Миколайович, до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини у батька повернув.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , через законного представника ОСОБА_2 , як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 31 січня 2023 року та постановити ухвалу про прийняття позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору малолітнього ОСОБА_3 через законного представника батька ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітньої дитини та через уповноваженого представника батька та дитини адвоката Якименка М.М. до ОСОБА_1 про визнання місця проживання малолітньої дитини до спільного розгляду з первісною позовною заявою ОСОБА_1 та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 у справі № 511/2409/22, об`єднавши їх в одне провадження та направити матеріали провадження для продовження розгляду у межах справи № 511/2409/22 до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 , через законного представника ОСОБА_2 , як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, посилається на те, що суд першої інстанції позбавив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору права доступу до судочинства та отримання ефективного судового захисту. Зазначає, що права, свободи та інтереси малолітніх дітей віком до 14 років захищають у суді їх батьки, з огляду на це з позовом до суду має право звернутись не безпосередньо малолітня особа віком до 14 років від свого імені, а визначені законом особи, яким надано право на захист інтересів малолітньої дитини, від свого імені з зазначенням того, що позов заявлено в інтересах малолітньої особи. На думку скаржника, суд першої інстанції незаконно ототожнив право на звернення особи до суду з вчиненням окремої процесуальної дії - з`ясування думки дитини під час вирішення спорів про її місце проживання.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.02.2023 року роз`яснювалося ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, проте відзиву не надходило.

Копія ухвали про відкриття провадження та копія апеляційної скарги надіслана ОСОБА_1 на електронну адресу зазначену нею у заяві для листування, та отримані 13.03.2023 року, що підтверджується довідками.

Представником ОСОБА_2 - Якименко М.М. копія ухвали про відкриття провадження у справі отримана 01.03.2023 року у особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.04.2023 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.

За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Постановляючи ухвалу від 31 січня 2023 року про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що малолітня особа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має часткову цивільну дієздатність, яка не передбачає здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати обов`язки шляхом подання через законного представника позовної заяви, та не може бути позивачем або третьою особою у цивільному процесі. Суд першої інстанції вважав, що вказаний позов фактично нівелює норми ст. 171 Сімейного Кодексу України про те, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї, тому дійшов висновку про повернення позовної заяви на підставі ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Роздільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 25 жовтня 2022 року.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 15.11.2022 року провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини у батька відкрито.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 14.12.2022 року передано вказану цивільну справу за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси.

У грудні 2022 року ОСОБА_3 , як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору звернувся через законного представника ОСОБА_2 до суду з позовною заявою.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.01.2023 року вказану цивільну справу прийнято до провадження, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до статей 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

У справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Частиною першою статті 18 СК України визначено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14 років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу, а частиною четвертою статті 152 СК України визначено право дитини на звернення за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла 14 років.

Частиною першою та другою статті 160 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (частина третя статті 160 СК України).

Частина п`ята статті 55 Конституції України визначає, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до 14 років захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. За клопотанням малолітньої особи, якщо це відповідає її інтересам, суд може призначити або замінити законного представника.

Аналіз зазначених норм права свідчить, що з позовом до суду має право звернутися не безпосередньо малолітня особа віком до 14 років від свого імені, а визначені законом особи, яким надано право на захист інтересів малолітньої дитини, від свого імені з зазначенням того, що позов заявлено в інтересах малолітньої особи.

Зазначений висновок Верховного Суду викладений у постанові від 23 червня 2022 року у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-18232св21).

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Згідно з вимогами статті 46 ЦПК України цивільна процесуальна правоздатність - здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи; її мають усі фізичні і юридичні особи.

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Процесуальним засобом реалізації батьками права на судовий захист своєї дитини, гарантованим статтею 55 Конституції України, є процесуальне представництво. Воно забезпечує участь у цивільному процесі батьків, надає їм можливість використовувати всі передбачені законодавством юридичні можливості для ведення цивільних справ у суді та захисту суб`єктивних прав й інтересів дитини. Батьки мають право виступати представниками дитини, зокрема, у цивільному процесі.

Цивільне процесуальне представництво - це такі юридичні відносини, за якими одна особа - представник - виконує на підставі повноваження, наданого йому, зокрема, законом, процесуальні дії в цивільному судочинстві на захист прав і охоронюваних законом інтересів іншої особи. Представник у цивільному судочинстві покликаний виконувати дві функції - захищати права та інтереси осіб, які беруть участь у справі (здійснювати правозаступництво); представляти таких осіб, бути їх повіреними (здійснювати процесуальне представництво).

Процесуальний представник не заміщає сторону в цивільному судочинстві, а діє поряд з нею, на захист її суб`єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. Особиста участь у справі дитини не є перешкодою для участі у цій справі батьків дитини як її законних представників.

У частині першій статті 242 ЦК України закріплено, що законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей є батьки (усиновлювачі).

Здійснювати захист прав дитини, в тому числі у судах, у першу чергу покликані її батьки. Захист прав та інтересів дитини здійснюється її батьками через відсутність у дитини цивільної процесуальної дієздатності (стаття 47, частина перша статті 59 ЦПК України).

Батьки, які представляють інтереси своєї дитини у суді, можуть вчиняти від її імені усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти дитина як особа, що бере участь у справі (стаття 64 ЦПК України). У цьому випадку батьки повинні захищати права і інтереси дітей, а не свої права і інтереси.

Відповідно до ч. 4 ст.185 ЦПК України позовна заява повертається, зокрема коли її подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Із матеріалів справи вбачається, що малолітній ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, через свого законного представника ОСОБА_2 , що відповідає наведеним нормам права.

ОСОБА_3 є учасником справи, але в силу віку не може самостійно реалізувати свої права, тому його інтереси представляє батько ОСОБА_2 як законний представник.

Проте судом першої інстанції зазначені обставини не враховано.

Тому висновок суду першої інстанції про те, що поданий позов від імені малолітнього ОСОБА_3 через його законного представника ОСОБА_2 поданий особою, яка не має процесуальної дієздатності не відповідає зазначеним нормам права.

Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що достатніх підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_3 , як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, поданої законним представником ОСОБА_2 (батьком), на підставі ч. 4 ст. 185 ЦПК України у суду першої інстанції не було.

Вимога скаржника про постановлення ухвали про прийняття позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору малолітнього ОСОБА_3 через законного представника батька ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітньої дитини та через уповноваженого представника батька та дитини адвоката Якименка М.М. до ОСОБА_1 про визнання місця проживання малолітньої дитини до спільного розгляду з первісною позовною заявою ОСОБА_1 та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 у справі № 511/2409/22, об`єднання їх в одне провадження є необґрунтованою, оскільки вирішення питання щодо прийняття позовної заяви та об`єднання справ в одне провадження не відноситься до компетенції суду апеляційної інстанції, а вирішується судом першої інстанції відповідно до положень ст. 187, 188 ЦПК України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що питання про відкриття провадження у справі вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , законним представником якого є ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 31 січня 2023 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 10 квітня 2023 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді Ю.П. Лозко

О.Ю. Карташов