Постанова

від 11.04.2023 по справі 629/3710/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3267/23 Справа № 629/3710/20 Суддя у 1-й інстанції - РУДЕНКО В. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря Усик А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

-за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

-за апеляційною скаргою адвоката Івченка Дмитра Юрійовича в інтересах ОСОБА_2 ,

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2022 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

14.08.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про поділ майна подружжя. Позивач просив суд поділити спільне майно подружжя, визнавши за ним право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; частину житлового будинку АДРЕСА_2 ; 4 торгівельні споруди, що знаходяться за адресою : АДРЕСА_3 .

Просив визнати за відповідачкою право власності на автомобіль TOYOTA COROLLA номер VIN № НОМЕР_1 , 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ; частину житлового будинку АДРЕСА_2 ; 5 торгівельних споруд, що знаходяться за адресою : АДРЕСА_3 .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2022 року позовні вимоги задоволені частково.

Поділена спільна сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином:

Визнано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 загальною площею 40,2 кв.м, житловою площею 18,2 кв.м; на автомобіль TOYOTA COROLLA номер VIN № НОМЕР_1 , 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .

Визнано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 49,2 кв.м., житловою площею 28,0 кв.м.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) 23975 (двадцять три тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 50 копійок різниці вартості вказаного майна при поділі.

Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) компенсацію вартості дев`яти тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в розмірі 529249 (п`ятсот двадцять дев`ять тисяч двісті сорок дев`ять) гривень 50 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

30.01.2023 року від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2022 року, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та винесення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що позивач з відповідачкою в період з 11.06.2011 року по 03.03.2020 року перебували у юридичному шлюбі, під якого придбали все спірне майно, що перелічено у позові. Позивач просив суд визнати за ним право виділити йому двокімнатну квартиру в АДРЕСА_5 торгівельні споруди, по АДРЕСА_6 , частину житлового будинку в АДРЕСА_2 . Все інше майно виділити відповідачці.

Позивач не згоден з проведеним розподілом майна.

Також позивач не згоден з висновками суду щодо визначення оцінки вартості майна.

09.02.2023 року від адвоката Івченка Дмитра Юрійовича в інтересах ОСОБА_2 надійшла апеляційна скарга на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2022 року, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення компенсації вартості !/2 частини тимчасових споруд у розмірі 529249 гривень 50 копійок.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що у справі не має правовстановлюючих документів на тимчасові споруди, отже не встановлено факту того, що вони були придбані під час шлюбу.

Майно фізичної особи-підприємця, як майно для професійної діяльності, слід розглядати як його особисту приватну власність.

Вважає, що приймаючи рішення про стягнення на користь позивача компенсацію вартості тимчасових споруд, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від представника відповідачки, адвоката Івченко Д.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві ставиться питання про відмову у задоволенні апеляційної скарги позивача. Зазаначено, що у двокімнатній квартирі, що знаходиться у АДРЕСА_4 зареєстрована відповідачка та малолітня дитина, тому суд правильно вирішив про розподіл квартири саме відповідачці.

Судом першої інстанції правильно визначена вартість тимчасових споруд. А вважаючи на той факт, що ці тимчасові споруди є предметом підприємницької діяльності відповідачки, вона взагалі не підлягають розподілу.

В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ

Позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі. Позивач пояснив, що житловий будинок АДРЕСА_2 фактично не пригідний для житла. Його придбали, оскільки земельна ділянка, на які знаходиться будинок може в майбутньому бути використана для ведення господарської діяльності. Позивач пояснив, що в нього взагалі не має свого житла, автомобілем фактично весь час користується відповідачка, тому він просить автомобіль залишити за нею, а інше майно поділити по частині. Що стосується тимчасових споруд, то він також надавав гроші для їх будівництва, тому вважає, що вони також повинні бути розділені.

Інші сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (т.9 а.с.74-76), у судове засідання не з`явились, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу адвоката Івченка Дмитра Юрійовича в інтересах ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно частково задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення з наступних підстав.

Судом інстанції встановлені наступні обставини справи:

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 липня 2011 року до 03.03.2020 року. За період перебування у шлюбі подружжям була придбана квартира за адресою: АДРЕСА_4 за договором купівлі-продажу від 19.07.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Степанчук Н.О. Право власності на вказане майно за договором купівлі-продажу зареєстровано за відповідачем. При встановлення вартості квартири, суд першої інстанції керується звітом про оцінку майна від 30.03.2021 року ТОВ «Преміум Клар», де вартість квартири становить 251500,00 грн., проведеною за замовленням позивача, відповідачем вартість вказаної квартири визнана.

Також подружжям було придбано житловий будинок АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу житлового будинку від 11.05.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Степанчук Н.О. Право власності на вказане майно за договором купівлі-продажу зареєстровано за відповідачем. При встановлення вартості будинку, суд першої інстанції керується звітом про оцінку майна від 30.03.2021 року ТОВ «Преміум Клар», де вартість будинку становить 151451,00 грн., проведеною за замовленням позивача, оскільки відповідачем вартість вказаного будинку визнана.

Крім того, подружжям під час шлюбу придбано автомобіль марки TOYOTA COROLLA номер VIN № НОМЕР_1 , 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , який зареєстрований 25.12.2013 року за відповідачем, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 . В даному випадку суд першої інстанції при встановлення вартості автомобіля керувався висновком спеціаліста з оцінки майна ТОВ «Аргумент-Експерт» від 13.12.2022 року, де вартість будинку становить 148000,00 грн., проведеною за замовленням відповідача, оскільки відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007 року № 11 вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. При цьому суд першої інстанції не прийняв до уваги звіт про оцінку майна, складений 30.03.2021 року ТОВ « Оціночна компанія «Спарта», оскільки з часу оцінки пройшло понад півтора року, дійсна вартість майна на час розгляду справи фактично визначена іншим висновком спеціаліста, який не спростований позивачем.

Також, під час шлюбу сторін на підставі рішень Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 24 квітня 2018 року № 249, 250, 251, від 13 вересня 2018 року № 609, відповідачу, надано згоду на розміщення тимчасових споруд для проведення підприємницької діяльності - 9 зблокованих торговельних павільйонів з реалізації промислових та продовольчих з автобусною зупинкою товарів на 10 років за адресою: АДРЕСА_3 . На замовлення відповідача Відділом містобудування, архітектури та земельних відносин Лозівської міської ради були видані паспорти прив`язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до висновків спеціаліста з оцінки майна тимчасових споруд зблокованих торгівельних павільйонів з реалізації промислових та продовольчих товарів з автобусною зупинкою від 12.12.2022 року, складених ТОВ «Аргумент-Експерт», оціночна вартість двох зблокованих торгівельних павільйонів за адресою: АДРЕСА_3 становить 286678,00 грн., трьох зблокованих торгівельних павільйонів за адресою: АДРЕСА_3 становить 330778,00 грн., чотирьох зблокованих торгівельних павільйонів за адресою: АДРЕСА_3 становить 441043,00 грн. При цьому суд не першої інстанції прийняв до уваги звіти про оцінку майна, складені 30.03.2021 року ТОВ «Преміум Клар», оскільки термін чинності даних оцінок складає 6 місяців, таким чином на час розгляду справи термін чинності вичерпаний, вартість майна на час розгляду справи, визначена ТОВ «Аргумент-Експерт» не спростована позивачем.

Встановив вказані обставини судом першої інстанції прийняте рішення про поділ майна подружжя, але с таким рішенням колегія суддів апеляційного суду погодитись не може з наступних підстав.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

З викладеного аналізу правового обґрунтування поділу, вбачається що предметом такого поділу є майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Чи є майном тимчасові споруди, яким документом засвідчено право власності на них, як треба провести їх розподіл.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» мала архітектурна форма це невелика споруда декоративного, допоміжного чи іншого призначення, що використовується для покращення естетичного вигляду громадських місць і міських об`єктів, організації простору та доповнює композицію будинків, будівель, їх комплексів.

До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади; монументальна, декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); садово-паркове освітлення, ліхтарі; сходи, балюстради; паркові містки; обладнання дитячих ігрових майданчиків; павільйони зупинок громадського транспорту; огорожі, ворота, ґрати; меморіальні споруди (надгробки, стели, обеліски тощо); рекламні та інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші об`єкти, визначені законодавством.

Крім того, частиною другою наведеної статті передбачено, що до малих архітектурних форм також відносяться тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності одноповерхові споруди, що виготовляються з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюються тимчасово, без улаштування фундаменту, а також тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності, яка може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Не підлягають державній реєстрації речові права на малі архітектурні форми (частина 4 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Водночас, згідно з пунктом 2.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 №105, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 27.07.2006 за №880/12754, до малих архітектурних форм у зеленому господарстві віднесено штучні архітектурно-об`ємні елементи садово-паркової композиції: альтанки, бесідки, ротонди, перголи, трельяжі, арки, кіоски, павільйони, палатки, знаки, які об`єднані загальним художнім задумом, що виконують утилітарні та декоративні функції, садово-паркові меблі, обладнання ігрових та господарських майданчиків, декоративні вази, паркові скульптури, урни, питні фонтанчики тощо.

Не підлягають державній реєстрації речові права тимчасові споруди, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є можливим без їх знецінення та зміни призначення.

Таким чином, можливо прийти до висновку, що тимчасові споруди або малі будівельні форми не є нерухомим майном, не потребують державної реєстрації. Документів, що посвідчують на них право власності не існує, а отже не існує і предмету, який засвідчується відповідним документом.

Тобто не має предмету, який підлягає розподілу між подружжям.

Відповідно, якщо тимчасові споруди не є предметом поділу, розподілу між подружжям підлягають лише фактичні витрати з сімейного бюджету, що були використані на будівництво тимчасових споруд.

А тому висновки експертиз про ринкову вартість вже готових для використання тимчасових споруд не мають значення та не повинні враховуватись судом при розгляді справи.

Як вбачається із матеріалів справи, рішеннями Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 24 квітня 2018 року № 249, 250, 251, від 13 вересня 2018 року № 609, ОСОБА_2 , надано згоду на розміщення тимчасових споруд для проведення підприємницької діяльності - 9 зблокованих торговельних павільйонів з реалізації промислових та продовольчих з автобусною зупинкою товарів на 10 років за адресою: АДРЕСА_3 .

Реалізуючи ці рішення, ОСОБА_2 уклала договір з НВП «Електропром» на виконання комплексних будівельно-монтажних робіт для спорудження малих будівельних форм, що розміщені за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 (т.2 а.с.259-260).

З копій Актів здачі-приймання виконаних робіт (т.2 а.с.260) вбачається, що загальна вартість робіт склала 528189 гривень (264109, 50 грн., 123457, 00 грн., 140625, 50 грн.) і саме ця сума підлягає поділу між подружжям.

Розподіл малих будівельних форм в натурі, як того бажає позивач провести не можливо, оскільки земельна ділянка під ці будівлі має цільове призначення та виділена саме відповідачці, а юридична природа самих малих будівельних форм описана вище.

Враховуючи, що самі малі будівельні форми фактично знаходяться у користуванні відповідачки, то з неї на користь позивача підлягає стягненню частина вартості їх будівництва, що складає 264094 (двісті шістдесят чотири тисячі дев`яносто чотири) гривні 50 копійок.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Щодо іншого майна, яке поділено судом першої інстанції між сторонами у справі, колегія суддів зазначає, наступне.

В судовому засіданні позивач пояснив, що автомобілем фактичне користується відповідачка. Автомобіль знаходиться у неї, тому він просить й залишити автомобіль відповідачці, стягнувши з неї половину його вартості.

Позивач також просить визнати за ним право власності на частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 49,2 кв.м., житловою площею 28,0 кв.м., а іншу частину за відповідачкою, оскільки в нього не має іншого житла.

Право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 загальною площею 40,2 кв.м, житловою площею 18,2 кв.м позивач також просить визнати по частині за кожним з колишнього подружжя, оскільки на земельній ділянці знаходиться маленький будинок, який не придатний для використання під житло. Там можливо використовувати лише земельну ділянку.

Вказані обставини заслуговують на увагу, оскільки саме такий розподіл буде справедливий.

При таких обставинах апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи, що в оскаржуємому рішенні є неправильне застосування норм матеріального права, апеляційна скарга представника відповідачки підлягає частковому задоволенню.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 та вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо рухомого та нерухоме майна: квартири АДРЕСА_1 ; автомобіль TOYOTA COROLLA, д.н.з. НОМЕР_2 , 2013 року випуску; земельної ділянки, кадастровий номер 6311000000:13:032:0096 та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч.1 ст.158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотання учасника справи.

Враховуючи, що спір вирішено по суті у заходах забезпечення позову відпала необхідність, тому су вважає необхідним їх скасувати.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Івченка Дмитра Юрійовича в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2022 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності по частині за кожним на житловий будинок АДРЕСА_2 загальною площею 40,2 кв.м, житловою площею 18,2 кв.м;

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності по частині за кожним на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 49,2 кв.м., житловою площею 28,0 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на автомобіль TOYOTA COROLLA номер VIN № НОМЕР_1 , 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) частину ринкової вартості автомобіля TOYOTA COROLLA номер VIN № НОМЕР_1 , 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 у розмірі 23975 (двадцять три тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) частину коштів витрачених на будівництво дев`яти тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у розмірі 264094 (двісті шістдесят чотири тисячі дев`яносто чотири) гривні 50 копійок.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено та долучено до матеріалів цивільної справи 11 квітня 2023 року.

Судді: