Ухвала

від 30.03.2023 по справі 646/377/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 646/377/23 (1-кс/646/131/23) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/818/293/23 Суддя доповідач ОСОБА_2

Категорія: арешт майна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2023 року про арешт майна, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою постановлено Клопотання слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 1 ГУ НП в Харківській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Слобідської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області ОСОБА_9 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221140000123 від 27.01.2023 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України- задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майно а саме: купюру номіналом 10 (десять) гривень з номером ЮЖ 7038942 у кількості 1 (одна) шт.; купюру номіналом 20 (двадцять) гривень з номером ЄА 6089513 у кількості 1 (одна) шт.; купюру номіналом 20 (двадцять) гривень з номером ЮВ 3327240 у кількості 1 (одна) шт.; купюру номіналом 5 (п`ять) гривень з номером НГ 2809369 у кількості 1 (одна) шт.; монети номіналом 2 (дві) гривні у кількості 2 (двох) шт.; монети номіналом 1 (одна) гривня у кількості 2 (двох) шт.; одна монета номіналом 50 копійок у кількості 1 (одна) шт.; мобільний телефон ТМ Хіаоmу моделі M1908C3jG з іmеі 1: НОМЕР_1 , іmеі 2: НОМЕР_2 бірюзового кольору в чохлі чорного кольору; шапку зелену, ззовні схожу на військову та штани зеленого кольору, шляхом заборони користування, відчуження та розпорядженням будь-яким особам, із подальшим зберіганням відповідно до «Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду», затвердженої наказом № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 року у камері схову речових доказів ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області.

В обґрунтування прийняв того рішення слідчий суддя виходив з того, що є передбачені законом підстави для накладення арешту на тимчасово вилучене в ході обшуку майно, з метою збереження речових доказів а отже, клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу судді скасувати та відмовити у клопотанні про арешт майна, а також поновити строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що вилучене майно - речові докази не містять слідів злочину.

Зокрема, підозрюваний ОСОБА_6 не заволодівав ніяким майном потерпілого.

Крім того, вилучене в ОСОБА_6 майно - грошові кошти та телефон не містять жодних слідів злочину.

Назване майно не є доказом кримінального правопорушення та не підлягає спеціальній конфіскації.

Відтак як вилучення цього майна так і накладення на нього арешту є безпідставним.

У судове засідання учасники судового провадження не з`явились, про час та місце розгляду подання були повідомлені належним чином, подали клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх відсутності

За таких обставин, згідно з ч.4 ст.34 КПК України, неприбуття зазначених учасників кримінального провадження не перешкоджає розгляду питання.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так, ч.2ст.170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя,суд повинен враховувати: 1)правову підставу для арешту майна; 2)можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння,передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальної конфіскації майна(якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно, вказане в клопотанні та арештоване слідчим суддею, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Фактично, доводи апеляційної скарги апелянта зводяться до того, що арештоване майно не має ніякого відношення до вчиненого кримінального правопорушення не використовувався у вчиненні незаконних дій та не містить слідів злочину, а тому законних підстав для арешту його майна немає.

Колегія суддів вважає відкидає такі доводи апелянта, виходячи з наступного.

Так, згідно матеріалів провадження майно, на яке слідчим суддею накладено арешт у відповідності до ст. 98 КПК України визнано речовим доказом у справі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

Решта доводів, на які посилається в апеляційній скарзі її автор також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не спростовують правильність висновків зазначених в ній, а ґрунтуються лише на суб`єктивних оціночних судженнях.

Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.

Також, Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та належним чином мотивованою і підстав для її скасування, за доводами апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2023 року про арешт майна - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді