Постанова

від 12.04.2023 по справі 136/845/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 136/845/22

Провадження № 22-ц/801/466/2023

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванець О. Д.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 рокуСправа № 136/845/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Сала Т. Б., Якименко М. М.,

розглянувши впорядкуписьмовогопровадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 нарішення Липовецькогорайонного судуВінницької області, ухвалене у цій справі 05грудня 2022року у м. Липовець суддею цього суду Іванцем О.Д., дата складання його повного тексту невідома,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, мотивуючи його тим, що відповідач є її батьком, а вона досягла повноліття та навчається з 01 жовтня 2021 року на денній формі в Опольському університеті в Польщі на 1 курсі, спеціальність «Перекладач з англійської та польської мови». Вона потребує матеріальної допомоги для забезпечення основних життєвих потреб, однак під час навчання на денній формі не може піти працювати, щоб забезпечувати себе. Крім того, плата за навчання складає 2500 злотих за семестр, а за проживання в гуртожитку 425 злотих в місяць. Після досягнення позивачем повноліття відповідач матеріальної допомоги не надає, хоча він є працездатною, фізично здоровою особою і тому має можливість сплачувати аліменти.

Пославшись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила суд стягувати з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини від його заробітку щомісячно на її утримання у період навчання до 30 вересня 2024 року.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 05 грудня 2022 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягнення з 30 червня 2022 року і до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. Вирішено питання розподілу судових витрат щодо судового збору.

Не погодившисьіз ухваленимрішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якійпосилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване рішення змінити, зменшивши розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача з 1/4 до 1/8 частки від усіх його видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову і до закінчення позивачем навчання, зазначивши дату закінчення навчання 30 вересня 2024 року.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд відповідно до вимогст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Статтею 375 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст.12,81 ЦПК Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалівсправивбачається,що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується її свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 12 грудня 2003 року (а.с. 6).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 21 березня 2006 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано 21 березня 2006 року (а.с.7).

З 23 листопада 2007 року ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 23 листопада 2007 року (а.с.57).

Крім того, у ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 02 листопада 2012 року (а.с.58).

Свідоцтвом від 23 червня 2022 року підтверджується, що ОСОБА_6 проживала у 2021-2022 навчальному році у гуртожитку Дім Студента СПУЙНІК УО. Місце в гуртожитку призначене до 30 червня 2022 року. Повна місячна оплата за проживання становить 425 злотих (а.с.8, 17-20).

Відповідно до довідки про продовження іноземцем стаціонарного навчання у Опольському університеті від 26 червня 2022 року ОСОБА_6 була прийнята на період з 01 жовтня 2021 року до 30 вересня 2024 року на стаціонарне навчання на платній основі за спеціальністю «Еnglish in public communication» (англійська мова в публічному спілкуванні). Студентка оплатила за навчання за 2 семестр в навчальному році 2021-2022 в сумі 2500 злотих. Оплата за навчання складає: 2500 злотих за семестр, 5000 злотих на рік (а.с.9-10, 22-25).

Довідкою Головного ЦОСІ ДПС України №136/845/22/5239 від 25 липня 2022 року підтверджується неодноразове перетинання ОСОБА_2 державного кордону на виїзд та в`їзд в період з 12 вересня 2017 року до 15 червня 2022 року (а.с.69).

Згідно довідки №2308 від 26 липня 2022 року, виданої Центром надання адміністративних послуг Липовецької міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на його утриманні перебуває матір - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.61), що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 від 17 березня 1980 року (а.с. 59).

З паспорта матері відповідача серії НОМЕР_6 , виданого Липовецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 12 листопада 2001 року вбачається, що вона прописана за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.60).

Листом ТСЦ МВС №0541 від 09 серпня 2022 року №31/2-1437 підтверджується, що за ОСОБА_2 15 січня 2019 року зареєстровано транспортний засіб марки Mazda 2, 2004 року випуску, та 02 червня 2021 року транспортний засіб марки Toyota Corolla, 2008 року випуску (а.с.74).

Згідно відповіді ГУ ДПС У Вінницькій області від 11 серпня 2022 року за період з 1 кварталу 2021 року по 2 квартал 2022 року інформація про доходи ОСОБА_2 відсутня (а.с.84-85).

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до положень ст. 182 СК Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Як роз`яснено Пленумом Верховного Суду України у п. 20 постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

СК України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18.

Встановивши вказані вище обставини, суд першої інстанції, керуючись наведеними нормами матеріального права, врахувавши факти, що мають бути встановлені судом при розгляді такої категорії справ, а саме: досягнення донькою 18-річного віку; продовження нею навчання на контрактній основі, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі, зокрема на оплату навчання, необхідність оплати харчування, придбання одягу, взуття, канцелярських товарів та наявність інших необхідних життєвих витрат; можливість відповідача надавати матеріальну допомогу та наявність на його утриманні неповнолітньої дитини, дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, визначивши аліменти, які підлягають стягненню, у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог визначивши строк стягнення аліментів до закінчення терміну навчання, але не більше, ніж до досягнення двадцяти трьох років є безпідставними, оскільки термін навчання, який зазначено судом у рішенні, співпадає з датою 30 вересня 2022 року, яка і була вказана позивачем в позовній заяві та підтверджується Довідкою про продовження іноземцем стаціонарного навчання (а.с.22-25). Саме ж формулювання «до досягнення двадцяти трьох років» узгоджується з вимогами ч. 1 ст.199 СК України та не може трактуватись як вихід судом за межі позовних вимог. Крім того, вказане не суперечить і ч.2 ст. 199 СК України, у якій зазначено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Апеляційним судом відхиляються доводи скаржника про те, що судом не враховано обов`язок матері позивача утримувати її, оскільки в даному випадку вирішується питання щодо утримання дитини батьком. Посилання скаржника про задовільний матеріальний стан матері позивача є голослівним, оскільки останній не надав, а матеріали справи не містять жодних доказів з цього приводу.

На думку апеляційного суду, розмір аліментів 1/8 частки з усіх видів доходу, який просить скаржник стягувати з нього на утримання позивача, є недостатнім для забезпечення основних потреб повнолітньої доньки, яка навчається на контрактній основі, натомість визначений судом розмір аліментів задовольняє потреби дитини, на яку вони стягуються, при цьому не порушуючи права іншої дитини ОСОБА_2 .

Скаржником не доведено належними та допустимими доказами наявність у нього будь-яких інших обставин, за яких він не змозі виконувати обов`язок зі сплати аліментів на утримання своєї повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у визначеному рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 05 грудня 2022 року розмірі.

Всі інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом першої інстанції, однак висновків суду не спростовують, а тому також відхиляються.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень ст.375ЦПК Україниапеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.367,374,375,382 - 384,389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити беззадоволення,рішення Липовецькогорайонного судуВінницької областівід 05 грудня 2022 року без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді Т. Б. Сало

М. М. Якименко