Постанова

від 05.04.2023 по справі 756/6627/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №756/6627/20 Головуючий у 1 інстанції: Яценко Н.О.

провадження №22-ц/824/6137/2023 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 квітня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Сушко Л.П., Суханової Є.М.,

при секретарі: Панчошній К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський алюмінієвий завод» на додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський алюмінієвий завод» про захист трудових прав, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, -

в с т а н о в и в :

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив суд зобов`язати ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» видати трудову книжку ОСОБА_1 , стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період від 30.11.2019 року до 31.05.2020 року у розмірі 398 532 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період від 01.06.2020 року до дати видачі трудової книжки позивачу з розрахунку, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 3 465 грн 50 коп., компенсацію за невикористану відпустку за період від 01.01.2018 року до 29.11.2019 року у розмірі 159 413 грн та витрати на сплату судового збору у розмірі 6 697 грн.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року позов задоволено частково.

Зобов`язано ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» видати трудову книжку ОСОБА_1 .

Стягнуто з ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки при звільненні за період від 30.11.2019 року до 15.11.2022 року в розмірі 100 000 грн.

Стягнуто з ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за період від 01.01.2018 року до 29.11.2019 року у розмірі 1 644 грн.

Стягнуто з ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 016 грн 44 коп.

Стягнуто з ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на користь держави судовий збір у сумі 840 грн 80 коп.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

21 листопада 2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Танцюра Ю.Б. направила до суду заяву про розподіл судових витрат у справі.

В своїй заяві посилається на те, що рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 15.11.2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, проте питання про розподіл витрат на правничу допомогу при постановленні рішення судом не вирішено.

Зазначає, що подаючи до Оболонського районного суду міста Києва позовну заяву з додатками, позивач наводив попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, які він планує понести у зв`язку з розглядом даної справи. У вказаному розрахунку позивач зазначив, що планує понести, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 75 000 грн. відповідно до договору про надання правової допомоги №20/02-01 від 04.02.2020 року.

Додатковим рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11 січня 2023 року заяву задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

В задоволенні решти стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні заяви.

Скаргу обґрунтовує тим, що ухвалюючи додаткове рішення, суд виходив з того, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Тобто, фактично, суд погодився з думкою представника позивача про те, що розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, може визначатись як фіксована грошова сума, вказана в договорі про надання правової допомоги і не потребує додаткового підтвердження.

Вважає, що суд не врахував того, що в даному випадку мова йде про те, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється саме судом, і це чітко визначено положеннями ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Саме для уникнення зловживання адвокатом і клієнтом своїми правами «свободи укладення договору», законодавець встановив, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Разом з тим, законодавець застеріг, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (за змістом вимог частини 4 ст.137 ЦПК України).

Також, законодавець передбачив, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 ст.137 ЦПК України).

Тобто, під час розгляду судом заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, мова йшла про те, що сторона зобов`язана за рішенням суду компенсувати виключно витрати іншої сторони на правничу допомогу, доведені в суді належними доказами, а не оплачувати забаганки сторін, захмарні гонорари або безпідставне, надмірне збагачення адвокатів тощо.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Крім того, розраховуючи розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд першої інстанції враховував те, що судом розглядалася не лише вимога майнового характеру, але й вимога немайнового характеру.

Відповідач не погоджується з таким рішенням суду, оскільки задовольняючи вимогу немайнового характеру, суд першої інстанції помилково зобов`язав ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» відновити права позивача, які не були порушені.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в загальному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням пропорційності розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням ціни позову, а також враховуючи те, що судом розглядалася не лише вимога майнового характеру, але й вимога немайнового характеру, суд вважав можливим зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрати за надання правової допомоги в сумі 10 000 грн, що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та частково задоволених вимог.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що у липні 2020 року позивач звернувся до суду через уповноваженого представника - адвоката Савінського К.В. з позовом до ТОВ «Броварський алюмінієвий завод», в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період від 30.11.2019 року до 31.05.2020 року у розмірі 398 532 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період від 01.06.2020 року до дати видачі трудової книжки позивачу з розрахунку, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 3 465 грн 50 коп., компенсацію за невикористану відпустку за період від 01.01.2018 року до 29.11.2019 року у розмірі 159 413 грн та витрати на сплату судового збору у розмірі 6 697 грн.

В своєму позові позивач посилався на те, попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правову допомогу складав 75 000 грн.

Встановлено, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 15.11.2022 року позов задоволено частково. Зобов`язано ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» видати трудову книжку ОСОБА_1 ; стягнуто з ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки при звільненні за період від 30.11.2019 року до 15.11.2022 року в розмірі 100 000 грн; стягнуто з ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за період від 01.01.2018 року до 29.11.2019 року у розмірі 1 644 грн; стягнуто з ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 016 грн 44 коп.; стягнуто з ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на користь держави судовий збір в сумі 840 грн 80 коп. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, позивач подав до суду докази понесення ним судових витрат на правничу допомогу під час розгляду справи №756/6627/20 у суді першої інстанції, а саме: належним чином засвідчену копію договору про надання правової допомоги №20/02-01 від 04.02.2020 року, в якому ОСОБА_1 надає повноваження адвокатам АО «Еверлігал» на представництво його інтересів у судах; належним чином засвідчену копію Додаткової угоди №1/2 від 23.03.2020 року до Договору про надання правової допомоги №20/02-01 від 04.02.2020 року, укладеного між АО «Еверлігал» та ОСОБА_1 , в якій, зокрема визначена вартість послуг правової допомоги з представництва інтересів ОСОБА_1 у суді першої інстанції у справі за позовом ТОВ «Броварський алюмінієвий завод»; належним чином засвідчену копію Додаткової угоди №1 від 23.03.2023 року на продовження строку дії договору про надання правової допомоги №20/02-01 від 04.02.2020 року на строк до 31.12.2020 року; належним чином засвідчену копію Додаткової угоди №2 від 29.04.2020 року на продовження строку дії договору про надання правової допомоги №20/02-01 від 04.02.2020 року на строк до 31.12.2023 року; належним чином засвідчену копію рахунку №154 від 15.11.2022 року на оплату правової допомоги ТОВ «Еверлігал» згідно з додатковою угодою №1/2 від 23.03.2020 року до договору про надання правової допомоги №20/02-01 від 04.02.2020 року; належним чином засвідчену копію Акту №1 приймання-передачі наданих юридичних послуг/правової допомоги за додатковою угодою №1/2 від 23.03.2020 року до договору про надання правової допомоги №20/02-01 від 04.02.2020 року, підписаного ОСОБА_1 та АО «Еверлігал» від 15.11.2022 року; детальний опис виконаних адвокатами робіт (наданих послуг) під час розгляду судом першої інстанції справи №756/6627/20.

Представництво інтересів позивача у цій справі здійснювалося адвокатами АО «Еверлігал» на підставі договору №20\02-01 від 04.02.2020 року, що підтверджується відповідними даними, зазначеними у ордері про надання правової допомоги, який виданий адвокатам Савінському К.В., Фоменко М.В. та Танцюрі Ю.Б. на представництво інтересів позивача у Оболонському районному суді м.Києва у справі №756/6627/20.

Також встановлено, що 23 березня 2020 року Об`єднання та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №20/02-01 від 04.02.2020 року, у пункті 2 погодили, що розмір винагороди Об`єднання за надання правової допомоги, обсяг якої визначено у пункті 1 цього додатку, під час розгляду справи в суді першої інстанції становить фіксовану грошову суму у національній валюті України (гривні ) у розмірі 51 000 грн.

Також, представник позивача надав суду детальний опис робіт із зазначенням витраченого часу, де в загальному представником орієнтовно витрачено 15 год. 30 хв., і орієнтовно вартість однієї години дорівнює 3290 грн./год.

Відповідно до детального опису представник позивача вказує наступні найменування наданої послуги та орієнтовний витрачений час : Аналіз документів, наданих клієнтом, зокрема, але не виключно роздруківки електронного листування ОСОБА_1 з представником ТОВ «Броварський алюмінієвий завод», банківської виписки за рахунком ОСОБА_1 в АТ «АСВІО БАНК» за контрактом №2832002454, інших документів, пов`язаних з перебуванням клієнта у трудових відносинах з ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» - 1 год.; здійснення розробки та узгодження стратегії захисту прав та інтересів клієнта у спірних правовідносинах - 0,5 год.; збір додаткової доказової бази, зокрема, шляхом направлення численних адвокатських запитів - 1,5 год; підготовка на направлення до Оболонського районного суду міста Києва позовної заяви від імені ОСОБА_1 до ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» про захист трудових прав, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсацію за невикористану відпустку - 5 год; підготовка та направлення до Оболонського районного суду м.Києва клопотання від 03.06.2020 року про витребування доказів - 0,5 год; аналіз відзиву відповідача та доданих до нього документів - 1 год.; аналіз документів, наданих представником відповідача у судових засіданнях під час підготовчого провадження - 0,5 год; підготовка та направлення до суду відповіді на відзив у справі №756/6627/20 - 1,5 год.; участь у судових засіданнях Оболонського районного суду м.Києва під час розгляду справи №756/6627/20 - 2 год.

Згідно зі змістом ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Також, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні в розмірі 51 000 грн.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За матеріалами справи позовні вимоги задоволено частково. Представник відповідача посилався на те, що суд повинен стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 5872 грн.

З врахуванням положення ст.141 ЦПК України, та зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в загальному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням пропорційності розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням ціни позову, а також враховуючи те, що судом розглядалася не лише вимога майнового характеру, але й вимога немайнового характеру, суд першої інстанції вірно вважав можливим зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрати за надання правової допомоги в сумі 10 000 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та частково задоволених вимог.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський алюмінієвий завод» залишити без задоволення.

Додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 11 квітня 2023 року.

Головуючий:

Судді: