Постанова

від 22.05.2024 по справі 756/6627/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

справа № 756/6627/20

провадження № 61-6919св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач -- Товариство з обмеженою відповідальністю «Броварський алюмінієвий завод»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський алюмінієвий завод» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року та додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 січня 2023 року, ухвалених у складі судді Яценко Н. О., постанови Київського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Сушко Л. П., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Броварський алюмінієвий завод» про захист трудових прав, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки при звільненні, компенсації за невикористану відпустку.

Позовна заява мотивована тим, що у період з 03 серпня 2015 року до 29 листопада 2019 року він працював у ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на посаді комерційного директора. Трудові правовідносини були припинені згідно з його заявою про звільнення, поданою відповідачу 29 листопада 2019 року.

Вказував, що того самого дня його було звільнено із займаної посади за згодою сторін у порядку, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Відповідач, усупереч вимог статті 47 КЗпП України не видав йому у день звільнення належно оформлену трудову книжку, що стало підставою для вимушеного прогулу, а також не здійснив того самого дня повний розрахунок з виплати заробітної плати. Зазначав, що відповідач не виплатив йому компенсацію за невикористану відпустку за період з 01 січня 2018 року до 29 листопада 2019 року.

Позивач навів розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу через невидачу трудової книжки за період з 30 листопада 2019 року (наступний день після звільнення) до дня фактичного розрахунку - 31 травня 2020 року, кількість днів прострочення за період складає 114 днів.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: зобов`язати ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» видати йому трудову книжку; стягнути з ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на свою користь: середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 листопада 2019 року до 31 травня 2020 року у розмірі 398 532 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 червня 2020 року до дати видачі трудової книжки із розрахунку, що його середньоденний заробіток становить 3 465,5 грн, компенсацію за невикористану відпустку за період з 01 січня 2018 року до 29 листопада 2019 року у розмірі 159 413 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов`язано ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» видати трудову книжку ОСОБА_3 .

Стягнуто з ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки при звільненні за період з 30 листопада 2019 року до 15 листопада 2022 року у розмірі 100 000 грн; компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за період з 01 січня 2018 року до 29 листопада 2019 року - 1 644грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що трудова книжка ОСОБА_2 дійсно не була видана йому день звільнення. Станом на час розгляду справи трудова книжка ОСОБА_2 знаходиться у відповідача.

При цьому, оскільки розмір компенсації (398 532 грн) суттєво перевищує середньомісячну заробітну плату позивача під час перебування у трудових відносинах з відповідачем, суд дійшов висновку, що з урахуванням принципу справедливості та співмірності з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою у видачі трудової книжки у розмірі 100 000 грн.

Загальна кількість днів щорічної основної відпустки, яку позивач використав під час роботи у ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» становить 67 днів, а не 76, як зазначав у відповіді на позов відповідач, загальна кількість днів відпустки, на яку позивач мав право під час роботи у ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» за період з 03 серпня 2015 року до 29 листопада 2019 року становить 103 дні, тому відповідач повинен був у день звільнення виплатити позивачу компенсацію за 36 днів невикористаної щорічної основної відпустки.

Додатковим рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11 січня 2023 року заяву представника ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Судове рішення мотивовано тим, що, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в загальному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням пропорційності розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням ціни позову, а також враховуючи те, що судом розглядалася не лише вимога майнового характеру, але й вимога немайнового характеру, суд вважав можливим зменшити заявлений розмір витрат на правничу допомогу з 51 000 грн та стягнути з відповідача на користь позивача 10 000 грн, що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та частково задоволених вимог.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» залишено без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року - без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, ухваливши законне та обґрунтоване рішення по суті спору.

Суд погодився з тим, що ОСОБА_1 довів, що йому не було видано трудову книжку у день звільнення, а ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» не надав судам переконливих доказів, що затримка видачі трудової книжки відбулася з вини роботодавця.

Апеляційний суд вважав правильними розрахунки суду першої інстанції щодо виплати позивачу компенсації за невикористану щорічну основну відпустку.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» залишено без задоволення, а додаткове рішення цього ж суду від 11 січня 2023 року - без змін.

Апеляційний суд погодився із судом першої інстанції про те, що позивач довів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а також з визначеним судом розміром, до якого такі витрати необхідно зменшити, враховуючи принципи справедливості, виваженості та законності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2023 року до Верховного Суду, ТОВ «Броварський алюмінієвий завод», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд, а також ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій послалися на правові висновки Верховного Суду, які не є аналогічними з тими правовідносинами, що склалися у цій справі, оскільки у справах різний предмет спору.

Вважає, що товариство вчинило всі залежні від себе дії щодо повідомлення ОСОБА_2 про необхідність отримання трудової книжки, а тому її не було видано робітнику з його вини. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги відповідні докази, які підтверджують намагання товариства вручити трудову книжку ОСОБА_2 , які були подані після закриття підготовчого судового засідання з обґрунтованим клопотанням про поновлення строку на подання доказів, адже вони мають виняткове значення для правильності вирішення спору.

Посилається на відповідну практику Верховного Суду.

Вказує, що застосування до роботодавця таких санкцій, як стягнення середнього заробітку за час невидачі трудової книжки при звільненні, можливо виключно у разі доведення його вини у затримці видачі трудової книжки, проте, вважає, що такої вини ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» доведено не було.

Крім того, вважає завищено та недоведеною суму витрат на професійну правничу допомогу, яка була стягну судом першої інстанції з ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на користь ОСОБА_2 , а суд апеляційної інстанції належної правової оцінки доводам апеляційної скарги не надав.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Танцюра Ю. Б., подала до Верховного Суду з відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи не спростовують правильність ухвалених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, а доводи відповідача є безпідставними, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 року у складі колегії суддів: ОСОБА_4 (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В., відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

14 липня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 листопада 2023 року справу передано судді-доповідачу ОСОБА_5, у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_4 .

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А., у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_5 .

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2024 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі наказу ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» від 31 липня 2015 року № 1-к ОСОБА_1 з 03 серпня 2015 року був прийнятий на роботу у ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на посаду комерційного директора з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.

Наказом ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» від 29 листопада 2019 року № 817-К/тр ОСОБА_1 був звільнений з роботи за згодою сторін згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України на підставі поданої ним заяви від 29 листопада 2019 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 березня 2019 року у справі № 824/232/2018, від 05 лютого 2020 року у справі № 761/29172/18, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18, від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18, від 09 червня 2021 року у справі № 521/14321/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також вказує на необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотання про поновлення строку на подання доказів (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових рішень судів попередніх інстанцій по суті спору

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України (тут і далі у редакції, чинній на момент звільнення позивача) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (частина друга статті 116 КЗпП України).

Згідно із частинами першою, другою статті 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться (частина четверта статті 48 КЗпП України).

Частиною п`ятою статті 48 КЗпП України передбачено, що порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною п`ятою статті 235 КЗпП України встановлено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи касаційної скарги по суті спору зводяться до того, що ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» не видало ОСОБА_3 трудову книжку в день звільнення саме з вини останнього, який не був на роботі у день звільнення, а у подальшому товариство вчинило всі можливі від себе дії для її вручення позивачу, але той ухилився від отримання.

Верховний Суд не може погодитися з такими доводами касаційної скарги та вважає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції законними та обґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що у справах, у яких оспорюється недотримання процедури звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Однією з частин процедури звільнення є й вручення працівнику належно оформленої трудової книжки у день звільнення відповідно до положень статті 47 КЗпП України.

Суд обґрунтовано послався на те, що наказ від 29 листопада 2019 року № 817-К/тр про звільнення позивача з роботи було видано на підставі особистої заяви ОСОБА_2 , датованої тим самим числом - 29 листопада 2019 року, і зареєстрованої у канцелярії ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» 29 листопада 2019 року за вхідним № 807.

За наведених обставин у суду були беззаперечні підстави вважати, що позивач був присутній на робочому місці 29 листопада 2019 року та особисто подав заяву до канцелярії ТОВ «Броварський алюмінієвий завод», оскільки доказів зворотного матеріали справи не містять.

Колегія суддів відхиляє доводи заявника про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи доказів поза межами строку їх подання.

Відповідно до частин третьої-п`ятої статті 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Всупереч наведеним нормам процесуального права, ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» письмово не повідомляло суд про те, що той чи інший доказ не може бути поданий у визначений строк.

Згідно із частиною восьмою статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не були подані в строк, суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Верховний Суд погоджується з судами попередніх інстанцій про те, що, подаючи докази поза межами процесуального строку, ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» не довело ні об`єктивних обставин, які унеможливлювали подати відповідні докази своєчасно, ні їх виключне значення для правильного вирішення справи, оскільки повідомлення, датовані 29 листопада 2019 року, не спростовують факт знаходження ОСОБА_2 на роботі у цей день, а, відповідно, порушення роботодавцем положень статті 47 КЗпП України щодо вручення трудової книжки у день звільнення, також не пояснюють, з яких причин товариство у подальшому не вчиняло намагань виконати свій обов`язок.

Європейський суд з прав людини також вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України»).

Колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги на те, що суди попередніх інстанцій не забезпечили належного дослідження обставин справи, доказів та не відповіли на всі аргументи позовної заяви та апеляційної скарги, тому їх судові рішення не можна вважати обґрунтованими, оскільки вважає, що суд першої інстанції та апеляційний суд встановили обставини справи у достатньому обсязі для ухвалення правильних по суті, законних та обґрунтованих судових рішень.

Заявник не довів, що є його процесуальним обов`язком (статті 10, 81 ЦПК України), що саме з вини позивача товариство не видало йому трудову книжку. Верховний Суд уважає, що роботодавець не вчинив всіх передбачених законодавством дій для вручення звільненому працівнику трудової книжки.

Отже, вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться виключно до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка в зазначеній частині ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Щодо судових рішень про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Взявши до уваги надані позивачем докази про понесення витрат на правничу допомогу, врахувавши часткове задоволення позовних вимог, обсяг фактично наданих послуг, характер виконаної адвокатом роботи, принцип співмірності та розумності судових витрат, пропорційність розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням ціни позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявник довів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, судом таку заяву було задоволено частково та зменшено заявлений розмір таких витрат з 51 000 грн до 10 000 грн.

Враховуючи наведене, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, щозавищено та не доведено суму витрат на професійну правничу допомогу, яка була стягнута судом першої інстанції з ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на користь ОСОБА_2 .

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський алюмінієвий завод» залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року та додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 січня 2023 року, постанови Київського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець