Постанова

від 05.11.2007 по справі 20-12/292

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-12/292

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

30 жовтня 2007 року   Справа № 20-12/292

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Антонової І.В.,

суддів                                                                      Видашенко Т.С.,

                                                                                          Ткаченка М.І.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Страз-Ідал",

відповідача:  Бондар Віктор Іванович,  довіреність № 1-юр від 25.07.07, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобильний дім",

відповідача: не з'явився, Севастопольська міська державна адміністрація,

відповідача: не з'явився, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобильний дім" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Харченко І.А.) від 16 вересня 2007 року у справі №20-12/292

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Страз-Ідал" (вул. Вакуленчука, 29,Севастополь,99053)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобильний дім" (вул. Горпіщенка, 138,Севастополь,99022)

Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Леніна, 2,Севастополь,99011)

Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)

про спонукання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою; за зустрічним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобильний дім"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Страз-Ідал"

про спонукання виконати договорні зобов'язання по пунктам 1.3, 3.2.2 договору № 1 від 12.01.2001 про дольову участь в будівництві та не перешкоджати експлуатувати будівлі та споруди, визнання товариства з обмеженою відповідальністю "Страз-Ідал" таким, що втратив право користування земельною ділянкою   

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Страз-Ідал”, звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” про спонукання усунути перешкоди  в користуванні земельною ділянкою, звільнивши її від розташованого на ній автотранспорту та демонтувати тимчасовий ангар.

В процесі розгляду справи позивач звернувся з клопотанням про уточнення позовних вимог та просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться в постійному користуванні позивача, шляхом зносу гаража-стоянки з пунктом торгово-сервісного обслуговування, розташованого по вул.. Вакуленчука, 29 (Руднєва ,35-б) в місті Севастополі.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 18 липня 2007 року вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на гараж-стоянку з пунктом торгово-сервісного обслуговування, заборонено комунальному підприємству „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації нерухомого майна” Севастопольської міської ради вчиняти будь-які дії, пов'язані з реєстрацією права власності  на зазначене майно.

26 липня 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” звернулось до господарського суду міста Севастополя  із зустрічною позовною заявою  до товариства з обмеженою відповідальністю „Страз-Ідал” про спонукання виконати договірні  зобов'язання за пунктами 1.3, 3.2.2  договору № 1 від 12 січня 2001 року про дольову участь в будівництві та не перешкоджати експлуатувати  будівлі та споруди, визнання товариства з обмеженою відповідальністю „Страз-Ідал” таким, що втратив право користування земельною ділянкою.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 26 липня 2007 року зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” прийнята для спільного розгляду з первісним позовом, справі привласнено № 20-12/292.

04 вересня 2007 року від товариства з обмеженою відповідальністю „Страз-Ідал” надійшло клопотання про зміну позовних вимог, у яких він просить  визнати недійсним Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 391-р від 18 травня 2003 року, свідоцтво про право власності від 28 травня 2003 року ,визнати право власності за товариством з обмеженою відповідальністю „Страз-Ідал” на гараж-стоянку, зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться в постійному користуванні позивача, шляхом звільнення від автомобільного транспорту, зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні гаражем-стоянкою шляхом звільнення  від автомобільного транспорту.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 06 вересня 2007 року залучено до участі у справі у якості другого відповідача Севастопольську міську державну адміністрацію.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 24 вересня 2007 року  залучено до участі у справі у якості другого відповідача Фонд комунального майна Севастопольської міської ради.

Рішенням  господарського суду  міста Севастополя  від  26 вересня 2007 року  у справі № 20-12/292 (суддя Харченко І.А) позов товариства з обмеженою відповідальністю „Страз-Ідал” задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 28 березня 2003 року, видане Севастопольською міською державною адміністрацією  товариству  з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” на гараж-стоянку з пунктом торгово-сервісного обслуговування, розташовану у місті Севастополі по вул. Руднєва ,35-б.

Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю „Страз-Ідал” право власності на гараж-стоянку з пунктом торгово-сервісного обслуговування, розташовану у місті Севастополі по вул. Руднєва, 35-б.

Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” усунути перешкоди в користуванні товариству з обмеженою відповідальністю „Страз-Ідал” земельною ділянкою, яка знаходиться в постійному користуванні товариства з обмеженою відповідальністю „Страз-Ідал” на підставі Державного акта 11-КМ № 005575 від 06 квітня 1998 року, розташованою під гаражем-стоянкою з пунктом торгово-сервісного обслуговування, розташованим у місті Севастополі по вул. Руднєва, 35-б в місті Севастополі шляхом звільнення займаної території від автомобільного транспорту.

Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” усунути перешкоди в користуванні товариству з обмеженою відповідальністю „Страз-Ідал” гаражем-стоянкою з пунктом торгово-сервісного обслуговування, розташованим у місті Севастополі по вул. Руднєва, 35-б в місті Севастополі шляхом його звільнення від автомобільного транспорту.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 391-р від 18 березня 2003 року  відмовлено.

У задоволенні зустрічних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім”  відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Севастополя від 18 липня 2007 року, шляхом накладання арешту на гараж-стоянку з пунктом торгово-сервісного обслуговування, розташований у місті Севастополі по вул. Руднєва, 35-б та заборони комунальному підприємству „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської ради вчиняти будь-які дії, зв'язані з реєстрацією або перереєстрацією права власності на гараж-стоянку з пунктом сервісного обслуговування, розташований по вул. Руднєва, 35-б у місті Севастополі.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати  рішення господарського суду міста Севастополя та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні первинного позову та задовольнити  зустрічні позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” обґрунтовані неповним з'ясуванням  місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, а також порушенням норм матеріального права.

Так, апелянт вважає,  що  місцевим господарським судом не було враховано, що в процесі  будівництва  товариство з обмеженою відповідальністю „Страз-Ідал” фінансування будівництва спірного об'єкту не здійснювало, у зв'язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” було вимушено повністю здійснити  його будівництво за власні кошти.

Також,  за твердженням апелянта, місцевим господарським судом не було вказано на яких підставах спірний об'єкт був признаний незаконним будівництвом, тоді як товариством з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” було отримано усі необхідні дозвільні документи на вказане будівництво.

Необґрунтованим, на думку апелянта, також є висновок суду щодо будівництва спірного об'єкту на земельній ділянці, не призначеній для цього, зокрема, судом не було вказано якому конкретно виду цільового призначення не відповідає будівництво  спірного об'єкту.

У судове засідання, призначене на 30 жовтня 2007 року, представники позивача та відповідачів,  Севастопольської міської державної адміністрації та Фонду комунального майна Севастопольської міської ради не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією, від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю брати участь у судовому засіданні.

Враховуючи, що  відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає  можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.

Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

06 квітня 1998 року Севастопольською міською державною адміністрацією  надано у постійне користування спільному Українсько-Російському підприємству „Страз-Ідал”, правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю „Страз-Ідал”, земельну ділянку площею 1.1920 гектарів, що розташована за адресою: м. Севастополь ,вул.. Вакуленчука, 29 для будівництва та обслуговування будівель і споруд трансформаторного заводу, про що було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою  ІІ-КМ № 005575.

12 січня 2001 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” та спільним Українсько-Російським підприємством „Страз-Ідал” був укладений договір № 1 „Про дольову участь у будівництві”.

Згідно з пунктом 1.1 Договору товариство з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” на дольових засадах взяло участь в будівництві об'єкту нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, яка знаходилась в користуванні спільного Українсько-Російського підприємства „Страз-Ідал”.

Пунктом 2.2 Договору сторони зазначили, що товариство з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” здійснює фінансування будівництва об'єкту в розмірі 99 % від його вартості, а спільне Українсько-Російське підприємство „Страз-Ідал” –в розмірі 1% від будівництва.

В пункті 1.4 Договору № 1 від 12 січня 2001 року спільне Українсько-Російське підприємство „Страз-Ідал” уповноважило  товариство з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” здійснювати функції замовника-забудовника об'єкту, представляти інтереси у відносинах з держаними органами виконавчої влади, перед третіми юридичними та фізичними особами, підписувати документи, подавати від імені спільного Українсько-Російське підприємства „Страз-Ідал” заяви, звернення та документи, розписуватися за них  та здійснювати всі дії, пов'язані з договором № 1 від 12 січня 2001 року.

Позивачем також був узгоджений проект будівництва гаража-стоянки з пунктом торгово-сервісного обслуговування, у якому, так само як і в акті державної технічної комісії від 16 січня 2003 року,  затвердженим товариством з обмеженою відповідальністю "Страз-Ідал", товариство з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” було зазначено  замовником-забудовником.

16 січня 2003 року згідно з  актом державної  технічної  комісії „Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту”, який в робочому проекті був перейменований в „Гараж-стоянку з пунктом торгово -   сервісного обслуговування”, вказаний об'єкт був прийнятий в експлуатацію у встановленому порядку.

В пункті 1 акту державної  технічної  комісії від 16 січня 2003 року вказано, що будівництво спірного об'єкту здійснювалось товариством з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” та СП „Страз-Ідал” саме на підставі договору № 1 від 12 січня 2001 року „Про дольову участь в будівництві”.

В пункті 2.2 договору сторони встановили, що об'єм  фінансування з боку СП „Страз-Ідал” може бути зменшений, що повинно враховуватись при реєстрації права власності на об'єкт.

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 24 січня 2003 року за № 136-р був затверджений акт державної технічної  комісії по прийняттю в експлуатацію закінченого будівництвом  гаража-стоянки з пунктом торгово-сервісного обслуговування по вул. Вакуленчука, 29 в місті Севастополі. У якості замовника зазначено товариство з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім”, у якості орендодавця-землекористувача –спільне Українсько-Російське підприємство „Страз-Ідал”.

01 лютого 2003 року між спільним Українсько-Російським підприємством „Страз-Ідал” та товариством з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” була укладена угода в формі акту, згідно з якою спільне Українсько-Російське підприємство „Страз-Ідал”  повністю відмовилось від своєї частки в об'єкті будівництва.

В пунктах 1.3 та 2.2 Договору „Про дольову участь в будівництві” № 1 від 12 січня 2001 року сторонами передбачена реєстрація права власності на  збудований об'єкт в комунальному підприємстві „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської ради після його вводу в експлуатацію.

Розпорядженням Севастопольської міської державної реєстрації від 18 березня 2003 року № 391-р було зареєстровано право колективної власності з виданням свідоцтва на об'єкт нерухомості –гараж-стоянку з пунктом торгово-сервісного обслуговування по вул. Руднєва, 35-Б (Вакуленчука, 29), який включає основну будівлю лит.А  загальною площею 339,8 кв.м,  побутівки лит.Б, убиральні лит. В, огородження № 1-9, інших споруд № 5а-9а, мощення 1 за товариством з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім”.

28 березня 2003 року Управлінням майна Севастопольської міської державної адміністрації товариству з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” видано свідоцтво про право власності на гараж-стоянку з пунктом торгово-сервісного обслуговування, розташований у місті Севастополі по вул. Руднєва, 35-б, зареєстрована під реєстровим № 1399 від 28 березня 2003 року.

Спір виник з приводу того, що у позивача з'явилась необхідність в користуванні земельною ділянкою, на якій розташований спірний об'єкт нерухомості.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16 січня 2003 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто після 01 січня 2004 року. Щодо цивільних  відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини між сторонами виникли до 01 січня 2004 року на підставі договору „Про дольову участь в будівництві”, не припинені в порядку, встановленому статтямі 216-223 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року, при розгляді справи підлягає застосуванню як Цивільний кодекс Української РСР в редакції 2003 року так і Цивільний кодекс України, що вступив в дію з 01 січня 2004 року.

Положення щодо сумісної діяльності містяться у главі 38 Цивільного кодексу Української РСР.

Відповідно до вимог статті 430 Цивільного кодексу Української РСР за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети.

Згідно зі статтею 431 Цивільного кодексу Української РСР ведення спільних справ учасників договору про сумісну діяльність здійснюється за їх загальною згодою. Якщо учасники договору про сумісну діяльність за згодою між собою доручили керівництво їх сумісною діяльністю одному з учасників договору, на нього ж покладається і ведення спільних справ учасників договору. Особа, якій доручено ведення спільних справ учасників договору про сумісну діяльність, діє на підставі довіреності, підписаної іншими учасниками договору.

Статтею 432 Цивільного кодексу Української РСР встановлено, що для досягнення мети, зазначеної у статті 430 цього Кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю. Грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю. Учасник договору про сумісну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників договору.

Згідно зі статтею 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Частиною 2 статті 1131 Цивільного кодексу України зазначено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

У відповідності до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У відповідності до статті 48 Закону України "Про власність" Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом або третейським судом. У разі прийняття Україною законодавчого акта, який припиняє права власності, держава відшкодовує власникові заподіяні збитки. Збитки відшкодовуються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності, включаючи й неодержані доходи. Положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника.

Згідно зі статтею 120 Земельний кодекс України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Системний аналіз вказаних правових норм, а також те, що товариство з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” згідно з пунктом 1.2 Статуту має колективну форму власності дає підстави для висновку про правомірність винесення Севастопольською міською державною адміністрацією18 березня 2003 року  розпорядження № 391-р про реєстрацію права колективної власності з виданням свідоцтва на об'єкт нерухомості –гараж-стоянку з пунктом торгово-сервісного обслуговування по вул. Руднєва, 35-Б (Вакуленчука, 29) за товариством з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім”.

Судова колегія не може погодитись із висновком місцевого господарського суду про необхідність нотаріального посвідчення акту від 01 лютого 2003 року про затвердження фінансування об'єкту „Гараж-стоянка з пунктом торгово-сервісного обслуговування”, оскільки стаття 369 Цивільного кодексу України, на яку посилається суд в оскаржуваному рішенні, станом на 01 лютого 2003 року ще не діяла.

Господарський суд також необґрунтовано та безпідставно визнав спірний об'єкт  нерухомості  самовільно збудованим.

Так, матеріали справи містять докази того, що будівництво гаража-стоянки здійснювалось на підставі дозволів відповідних організацій (а.с. 8, 61-62, 63).

Також, необґрунтованим є твердження місцевого господарського суду про те, що спірний об'єкт був збудований на земельний ділянці, не наданій для цієї мети.

Так, вичерпний перелік  категорій земель за їх основним цільовим призначенням визначений статтею 19 Земельного кодексу України.

У відповідності до пункту 1 зазначеної статті землі України  за основним цільовим призначенням поділяються, у тому числі, на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до статті 66 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Земельна ділянка, на якій розташований спірний об'єкт, за своїм цільовим призначенням  відноситься до підпункту „ж” пункту 1 статті 19 і статті 66 Земельного кодексу України, тобто до земель промисловості.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Страз-Ідал”, в повному обсязі, однак, при цьому судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість заявлених товариством з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” зустричних  позовних вимог.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом. Так, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення;  примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вимоги позивача за зустрічним позовом про  зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю „Страз-Ідал” виконати договірні зобов'язання за пунктом 3.2.2 договору № 1 від 12 січня 2001 року та не здійснювати для товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім”  перешкоджень   в експлуатації споруд та будівель, збудованих товариством з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” за договором № 1 від 12 січня 2001 року, які знаходяться за адресою: вул.. Вакуленчука, 29 (Руднєва, 35-Б), а також зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю „Страз-Ідал” виконати договірні зобов'язання згідно з пунктом 1.3 договору № 1 від 12 січня 2007 року в частині  надання товариству з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” документів, необхідних  для переоформлення на товариство з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” права користування земельною ділянкою загальною площею 1,1920 га по вул.. Вакуленчука, 29 (Руднєва, 35 Б), на якій розташовані споруди та будівлі, збудовані на підставі договору № 1 від 12 січня 2001 року,  судова палата вважає неконкретними та такими, що не відповідають вимогам статті 16 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим вони задоволенню не підлягають.

Оскільки неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права призвело до прийняття неправильного рішення у справі, рішення місцевого господарського суду підлягає зміні.

Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105, 106  Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                  ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду  міста Севастополя від 26 вересня 2007 року у справі №  20-12/292 змінити.

3. В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю „Страз-Ідал” відмовити повністю.

4. Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” залишити без змін.

5. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Севастополя від 18 липня 2007 року.

Головуючий суддя                                                  І.В. Антонова

Судді                                                                                Т.С. Видашенко

                                                                                М.І. Ткаченко