Постанова

від 04.04.2023 по справі 910/2094/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/2094/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н.О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Щербака Є. М. (адвокат),

відповідача - Лева Р. В. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Панамедікус"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 (суддя Ковтун С. А.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 (судді: Ткаченко Б. О. - головуючий, Гаврилюк О. М., Євсіков О. О.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокиївське"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Панамедікус"

про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Новокиївське" (далі - ТОВ "Новокиївське") звернлося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Панамедікус" (далі - ТОВ "Панамедікус") про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що спірне нерухоме майно (квартира, розташована за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 що складається з 3 жилих кімнат загальною площею 161,9 м2) вибуло з володіння ТОВ "Новокиївське" як правонаступника Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" (далі - Банк) на підставі договору від 15.05.2019 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, відмінних від права власності, без встановленої законом правової підстави та поза його волею та передано безоплатно ТОВ "Панамедікус". Обґрунтовуючи свої доводи, позивач посилається на те, що договір іпотеки щодо спірного майна, який укладено 23.04.2014 між Банком як іпотекодавцем та ОСОБА_1 як іпотекодержателем, визнано рішенням суду недійсним, а тому останній не набув права власності на майно в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки. Відсутність права власності на майно у ОСОБА_1 свідчить про неправомірність внесення майна до статутного капіталу ТОВ "Панамедікус".

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки іпотечний договір, предметом якого була квартира, визнаний у судовому порядку недійсним, тому власник не набув право власності в порядку звернення стягнення на неї та не вправі був передавати її до статутного капіталу відповідача. Суд також зазначив, що відповідач, здійснивши реєстрацію права власності на квартиру, є її титульним володільцем і це володіння пов`язане з припиненням титульного володіння позивача як власника поза його волею. Крім того, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, що виключає правові підстави для застосування наслідків його спливу, на застосуванні якого наполягав відповідач.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 скасоване та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд виходив з того, що договір купівлі-продажу майнових прав, на який позивач посилається, як на підставу виникнення у нього права на квартиру, не є тим доказом, який підтверджує наявність у нього права на неї, що свідчить про відсутність у позивача порушеного права, за захистом якого він звернувся до суду.

5. Постановою Верховного Суду від 13.07.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 у справі № 910/2094/21 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов незаконного висновку про те, що укладений 15.05.2019 між Банком (продавець) та позивачем (покупець) договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, яке є відмінним від права власності, не належить до таких доказів, які можуть підтверджувати таке право позивача, тому висновків суду першої інстанції не спростував. При цьому у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 757/23249/17-ц зазначено, що договір від 15.05.2019, на підставі якого ТОВ "Новокиївське" просило залучити його у справу як правонаступника позивача, оплатний, нотаріально посвідчений та внесений у відповідний реєстр, є чинним та не визнаний недійсним у передбаченому законом порядку. Згідно з відкритими даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Банк є припиненим. Повно та всебічно дослідивши обставини справи щодо можливості вирішення питання щодо процесуального правонаступництва у цій справі, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що ТОВ "Новокиївське" має право змінити Банк як правонаступник у судових справах, що стосується нерухомого майна - квартири, Касаційний цивільний суд у справі № 757/23249/17-ц зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість замінити позивача у зазначеній справі на ТОВ "Новокиївське". Отже, на підставі одного і того ж договору купівлі-продажу майнових прав від 15.05.2019 у цьому випадку суд апеляційної інстанції дійшов висновків про те, що зазначений договір не належить до таких доказів, які можуть підтверджувати права позивача, а в іншому випадку у провадженні зі справи № 757/23249/17-ц Київський апеляційний суд, із висновками якого погодився Верховний Суд, дійшов висновку про те, що у позивача - ТОВ "Новокиївське" виникли права, які є відмінними від права власності. Однак, за висновком суду касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржену постанову, не перевірив доводів відповідача щодо пропуску позовної давності, не перевірив, чи є обґрунтованими доводи позивача щодо того, що причини пропуску позовної давності є поважними, при цьому перебіг позовної давності має обраховуватися від дня, коли Банк, правонаступником якого є позивач у справі № 910/2094/21, довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

6. За результатом нового розгляду справи Північний апеляційний господарський суд постановою від 29.09.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 у справі № 910/2094/21 залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач набув майнових прав щодо спірного об`єкта нерухомості, який протиправно перебуває у відповідача за відсутності належних правових підстав набуття такого права на спірний об`єкт, у зв`язку з чим вимоги позивача про визнання за ним права власності на нерухоме майно та витребування зазначеного майна із чужого незаконного володіння відповідача на користь позивача - є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з 15.09.2019 почався перебіг трирічного строку позовної давності щодо вимог позивача, оскільки саме з цієї дати позивач набув, зокрема, майнові права на нерухоме майно, які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути в майбутньому, а саме: визнання права власності на нерухоме майно, а також витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, а враховуючи звернення позивача з відповідним позовом до суду 10.03.2021 (згідно з накладною поштової установи на конверті, в якому відповідний позов направлено до суду першої інстанції), трирічний строк позовної давності щодо заявлених вимог не сплив, у зв`язку з чим обумовлені матеріальним законом підстави для його застосування відсутні, а доводи позивача про поважність причин пропуску такого строку не впливають на висновки суду апеляційної інстанції щодо обставин перебігу позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі ТОВ "Панамедікус" просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2019 у справі № 914/3224/16, згідно з яким "порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи, тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності і за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб".

Крім того, скаржник наголошує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово нагадувала, що за загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80) та багатьох інших (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17).

Скаржник зазначає як підставу для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України - відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності у правовідносинах за участі правонаступника особи правомочної подавати позови про визнання права власності та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2023 (колегія суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Багай Н. О., Суховий В. Г.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Панамедікус" у справі № 910/2094/21 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 28.02.2023.

11. Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.02.2023 № 29.3-02/526 у зв`язку з перебуванням судді Сухового В. Г. на лікарняному призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/2094/21.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2023 справу № 910/2094/21 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Дроботова Т. Б., Багай Н. О.

12. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2023 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 21.03.2023.

13. У зв`язку з тим, що 21.03.2023 на адресу Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ "Новокиївське" про відкладення розгляду справи, ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2023 розгляд касаційної скарги ТОВ "Панамедікус" у справі № 910/2094/21 було відкладено на 04.04.2023.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

14. 19.12.2013 ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) уклали попередній договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (далі - попередній договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі -КМНО) Прокопенко Л. В. за реєстровим № 4246.

15. Відповідно до пункту 1.1 попереднього договору сторони зобов`язуються в майбутньому в строк, обумовлений у пункті 6.1 цього договору, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна на умовах і в порядку, визначеному цим договором. Нерухомим майном, що буде предметом основного договору, є квартира АДРЕСА_1 , складається із 3 жилих кімнат загальна площею 161,9 м2 (далі - об`єкт нерухомості).

16. 23.04.2014 для забезпечення повного виконання особистого зобов`язання ОСОБА_2 за попереднім договором між Банком (іпотекодавець) та громадянином Ізраїлю ОСОБА_1 (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір (без видачі заставної), посвідчений приватним нотаріусом КМНО Прокопенко Л. В. за реєстровим № 916 (далі - іпотечний договір), згідно з пунктом 2.1 якого предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно, що належить іпотекодавцю: квартира АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 211810580000, розташована за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, що складається із 3 жилих кімнат, загальна площа 161,9 м2, житлова площа 107,30 м2, належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Івановим П. Ю. 23.12.2013 за реєстровим № 913. Право власності іпотекодавця зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Івановим П. Ю. за номером запису 4006374 (дата, час реєстрації заяви та державної реєстрації права власності 23.12.2013, 16:44:26), витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформований державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Івановим П. Ю. 23.12.2013 за індексним номером витягу 15218872.

17. 02.09.2014 ОСОБА_3 на підставі іпотечного застереження, передбаченого пунктом 6.7 іпотечного договору, звернув стягнення на предмет іпотеки за цим договором та зареєстрував за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

18. 19.09.2014 ОСОБА_3 як новий власник нерухомого майна передав його до статутного капіталу ТОВ "Панамедікус".

19. 17.06.2014 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.06.2014 № 365 прийняла рішення № 50, відповідно до якого в Банку було запроваджено тимчасову адміністрацію строком з 18.06.2014 по 18.09.2014 включно.

20. У 2017 році Банк звернувся до Печерського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним іпотечного договору, укладеного 23.04.2014 між ОСОБА_1 та Банком, предметом якого була 3-х кімнатна квартира АДРЕСА_3 .

21. 02.11.2018 Печерський районний суд міста Києва ухвалив заочне рішення у справі № 757/23249/17-ц про визнання недійсним іпотечного договору, укладеного 23.04.2014 між ОСОБА_1 та Банком. Зокрема, суд встановив, що наявні ознаки нікчемності іпотечного договору, передбачені пунктами 1 та 5 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Також іпотечний договір не відповідає статтям 59, 71 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 47 Закону У країни "Про банки і банківську діяльність", статтям 1, 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 07.06.2019 відмовлено у перегляді заочного рішення Печерського районного суду міста Києва від 02.11.2018.

22. 19.08.2020 Київський апеляційний суд залишив без змін заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 02.11.2018, про що виніс відповідну постанову, яку мотивовано тим, що спірний договір іпотеки було укладено за відсутності рішення Спостережної ради та Правління Банку стосовно укладення спірного іпотечного договору, отже, суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення позовних вимог, оскільки на момент укладення спірного іпотечного договору волевиявлення Банку було відсутнє.

23. 15.05.2019 за результатами проведення ФГВФО відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом від 17.04.2019 UA-EA-2019-03-27-000100-b, Банк (продавець) та ТОВ "Новокиївське" (покупець) уклали договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, яке є відмінним від права власності, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Яковенко В. І. за реєстровим № 238, за змістом якого:

- за цим договором, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права щодо нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , загальна площа 161,9 м2, житлова площа 107,3 м2. Продавець передає у власність покупцеві майнові права на нерухоме майно, які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути в майбутньому, а саме: визнання права власності на нерухоме майно; визнання правочину щодо припинення права власності продавця недійсним; припинення дій третіх осіб, які порушують право власності; відновлення становища, яке існувало до порушення прав продавця; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; та інші майнові права, які пов`язані із виникненням та припиненням права власності продавця на нерухоме майно, зокрема, але не виключно: витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння; оскарження у судовому порядку недійсності правочину за яким продавцем було набуто право власності на нерухоме майно, або припинено право власності на нерухоме майно; звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності, в межах прав та повноважень, на підставі майнових прав, які передбачені законодавством та укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись, органів нотаріату, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, суб`єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів; набуття у власність нерухомого майна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо нерухомого майна, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у зв`язку із встановленням обставин неправомірності припинення права власності продавця на нерухоме майно, або скасування рішень судів про недійсність правочинів, на підставі яких продавець набув право власності; отримання грошових коштів/відшкодування вартості нерухомого майна за наслідками недійсності/нікчемності правочинів, на підставі яких право власності на нерухоме майно було набуте продавцем; інші права, що пов`язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло/існувало право власності продавця на нерухоме майно; пред`явлення позову про визнання права власності покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за покупцем (далі - майнові права) (пункт 1.1);

- майнові права вважаються переданими з моменту підписання цього договору (пункт 1.3);

- на підставі цього договору покупець має право замінити продавця як правонаступник у судових справах, що стосується нерухомого майна, або вступити у справу третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору, або без самостійних вимог (пункт 1.4).

24. Матеріали справи також свідчать про те, що Київський апеляційний суд ухвалою від 16.10.2019 у справі № 757/23249/17-ц замінив Банк його правонаступником ТОВ "Новокиївське".

25. Верховний Суд (постанова від 17.06.2020 у справі №757/23249/17-ц) за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16.10.2019 залишив без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 , а також залишив без змін ухвалу суду апеляційної інстанції з тих підстав, що:

- тлумачення частини 1 статті 55 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) свідчить, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу;

- усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частина 2 статті 55 ЦПК України);

- 15.05.2019 між Банком в особі уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію Банку - Грошової С. В. та ТОВ "Новокиївське" був укладений договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності;

- відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору Банк передає у власність ТОВ "Новокиївське", а ТОВ "Новокиївське" приймає у власність майнові права щодо нерухомого майна: квартири № 2-3, розташованої за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, загальна площа 161,9 м2, житлова площа 107,3 м2;

- відповідно до пункту 1.4 зазначеного договору ТОВ "Новокиївське" має право змінити Банк як правонаступник у судових справах, що стосуються нерухомого майна, зазначеного у пункті 1.1 договору;

- згідно з дослідженими судами попередніх інстанцій матеріалами справи заяву про заміну позивача його правонаступником подано також і Банком в особі уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію Банку - Грошової С. В., якою (заявою) банк також посилався на необхідність вирішення питання правонаступництва у цій справі;

- договір, на підставі якого ТОВ "Новокиївське" просило залучити його у справу як правонаступника позивача, оплатний, нотаріально посвідчений та внесений у відповідний реєстр, є чинним та не визнаний недійсним у передбаченому законом порядку;

- згідно з відкритими даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Банк є припиненим;

- заперечуючи проти клопотання ТОВ "Новокиївське", представник відповідача належним чином не пояснив, як порушується його право внаслідок залучення до участі у справі ТОВ "Новокиївське" як правонаступника позивача;

- установивши, що ТОВ "Новокиївське" має право змінити Банк як правонаступник у судових справах, що стосуються нерухомого майна - квартири № 2- 3, що розташована за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, загальна площа 161,9 м2, житлова площа 107,3 м2, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість замінити позивача у цій справі на ТОВ "Новокиївське".

Позиція Верховного Суду

26. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

28. Приймаючи оскаржену постанову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач набув майнових прав щодо спірного об`єкта нерухомості, який протиправно перебуває у відповідача за відсутності належних правових підстав набуття такого права на спірний об`єкт, у зв`язку з чим вимоги позивача про визнання за ним права власності на нерухоме майно та витребування зазначеного майна із чужого незаконного володіння відповідача на користь позивача - є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню, при цьому трирічний строк позовної давності щодо заявлених вимог не сплив, оскільки лише з 15.09.2019 позивач набув, зокрема, майнові права на нерухоме майно, які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути в майбутньому, а з відповідним позовом позивач звернувся до суду 10.03.2021 (згідно з накладною поштової установи на конверті, в якому відповідний позов направлено до суду першої інстанції).

29. Посилаючись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, скаржник стверджує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції загальних положень цивільного законодавства щодо позовної давності.

30. У справі № 914/3224/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 711/802/17 та від 06.06.2018 у справі № 520/14722/16-ц, згідно з якими початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу. Колегія суддів зазначила, що за змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна. Суд зазначив, що порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

Отже, початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України має обчислюватися з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно.

Саме ця остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 має враховуватись судами під час вирішення тотожних спорів.

Однак судом апеляційної інстанції зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду враховані не були.

Зважаючи на наведене, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, а тому висновок суду апеляційної інстанцій про початок перебігу строку позовної давності є передчасним і таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.

31. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини 4 та 5 статті 267 ЦК України).

Таким чином, позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. Тому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було дотримано або пропущено з поважних причин. При цьому суд повинен встановити початок перебігу позовної давності, його переривання чи зупинення. Суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження обставин дотримання/недотримання строків позовної давності, має зробити висновок про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права. При цьому судом повинні бути враховані саме об`єктивні причини, які вказують на об`єктивні перешкоди для особи своєчасно звернутися за захистом порушеного права.

32. Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 у цій справі (№ 910/2094/21), направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що:

"4.18 Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

4.19 Місцевий господарський суд у своєму рішенні вказав, що підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно зі статтею 392 ЦК України є оспорення існуючого права позивача, а не намір набути вказане право за рішенням суду. Ці висновки суду не спростовані.

4.20 Згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

4.21 Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду погодилася з цим висновком зазначивши про це у своїй постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

4.31 Перебіг позовної давності має обраховуватися від дня, коли Публічне акціонерне товариство "Старокиївський Банк", правонаступником якого є позивач у справі № 910/2094/21, яка переглядається у касаційному порядку, довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила".

Всупереч вимогам частини 1 статті 316 ГПК України, згідно з якою вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи не в повній мірі виконав вказівки суду касаційної інстанції та допустив порушення принципу повноти оцінки доказів та їх відображення у судовому рішенні. Суд апеляційної інстанції не врахував наведених висновків суду касаційної інстанції.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

33. Так, згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

34. Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

35. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність висновку Верхового Суду щодо застосування частини 1 статті 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності у правовідносинах за участі правонаступника особи, правомочної подавати позови про визнання права власності та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

36. Зважаючи на наведені у пунктах 29- 32 цієї постанови мотиви, колегія суддів не вбачає підстав необхідності формування Верховним Судом відповідного висновку, про який зазначено у пункті 8 цієї постанови. Доводи скаржника в цій частині свідчать про незгоду останнього зі встановленими у справі фактичними обставинами, а також з висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позовних вимог. Проте відповідні доводи не є належним обґрунтуванням необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

37. Згідно із частиною 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

38. З огляду на те, що порушення норм процесуального права (частини 5 статті 310, частини 1 статті 316 ГПК України) передусім допустив суд апеляційної інстанції, а передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підстава касаційного оскарження, отримала підтвердження під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувану постанову скасувати та передати справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

39. З мотивів, наведених у пункті 38 цієї постанови, касаційна інстанція не бере до уваги передчасні доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

41. За наведених обставин висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позову не відповідає положенням статей 236, 316 ГПК України.

42. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

43. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина 4 статті 310 ГПК України).

44. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України).

45. З огляду на викладене, керуючись положеннями зазначених норм процесуального права, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги ТОВ "Панамедікус", скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з направлення цієї справи на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

46. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

47. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд до апеляційного господарського суду, то з урахуванням статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Панамедікус" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 скасувати, а справу № 910/2094/21 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай