Ухвала

від 05.04.2023 по справі 292/1094/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 292/1094/21

провадження № 61-3755ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу голови комісії з припинення державного професійно-технічного навчального закладу «Радомишльський професійний ліцей» та Пулинського професійного ліцею Максимчука В`ячеслава Володимировича на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 12 жовтня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до департаменту освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації в особі т.в.о начальника департаменту Осипович Наталії Євгенівни, голови комісії з припинення державного професійно-технічного навчального закладу «Радомишльський професійний ліцей» та Пулинського професійного ліцею - Максимчука В`ячеслава Володимировича, Пулинського професійного ліцею та Головинського вищого професійного училища нерудних технологій про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В с т а н о в и в:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з даним позовом та з урахуванням збільшених та змінених позовних вимог просив визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора департаменту освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації від 07 жовтня 2021 року № 93-к про звільнення ОСОБА_1 з посади в.о. директора Пулинського професійного ліцею на підставі частини 1 статті 40 КЗпП України та поновити його на роботі; стягнути з департаменту освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 7 жовтня 2021 року по дату прийняття рішення у даній справі (12 жовтня 2022 року) в сумі 195 727, 10 грн. Також просив поновити місячний строк звернення до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з 26 жовтня 1988 року до 02 липня 2019 року обіймав посаду директора Червоноармійського професійного ліцею Житомирської області згідно укладених з ним контрактів. 17 серпня 2017 року Міністерством освіти і науки України змінено назву закладу на Пулинський професійний ліцей. Розпорядженням голови Житомирської ОДА від 13 червня 2019 року був призначений тимчасово виконуючим обов`язки директора Пулинського професійного ліцею з 03 липня 2019 року і до призначення керівника в установленому порядку. 21 січня 2021 року Міністерство освіти і науки України видало наказ № 74 «Про реорганізацію Державного професійно-технічного навчального закладу «Радомишльський професійний ліцей» та Пулинського професійного ліцею шляхом приєднання до Головинського вищого професійного училища нерудних технологій, створивши на їх базі територіальні спеціалізовані відділення за існуючими адресами.

23 лютого 2021 року на виконання вказаного наказу, відповідач в особі начальника Управління освіти і науки Житомирської ОДА видав наказ № 24 «Про реорганізацію ДПТНЗ «Радомишльський професійний ліцей» та Пулинського професійного ліцею та створено комісію з припинення закладів, яку очолив Максимчук В. В. , як керівник Головинського вищого професійного училища нерудних технологій.

В подальшому, наказом т.в.о. начальника Департаменту освіти і науки Житомирської ОДА Осипович Н. Є. від 07 жовтня 2021 року № 93-к його звільнено з посади тимчасово виконуючого обов`язки директора Пулинського професійного ліцею відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вказав, що звільнення є незаконним, оскільки відбулось із порушенням трудового законодавства, а саме: без попередньої згоди профспілки, без врахування переважного права на залишення на роботі, як працівника та керівника з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці. Зазначив, що при звільненні йому взагалі не запропоновано іншу вакантну посаду на підприємстві або іншу роботу у системі освіти, в тому числі у новоствореному навчальному закладі чи його відокремленому підрозділі, а також не запропоновано укласти строковий договір (контракт).

Зазначив, що дія його трудового договору повинна була бути продовжена шляхом внесення відповідних змін до діючого договору, оскільки ліцей реорганізовано шляхом приєднання до Головинського вищого професійного училища нерудних технологій, до якого перейшли всі права та обов`язки ліцею, на базі якого створено відокремлене спеціалізоване відділення. Крім того наголосив, що Пулинський професійний ліцей як юридична особа, на даний час не припинилася, оскільки запису про її припинення до єдиного державного реєстру не внесено.

У даному випадку попередження відповідача про наступне вивільнення та скорочення посади директора від 04 червня 2021 року не відповідає вимогам закону, не містить жодної пропозиції будь-якої посади та взагалі можливості подальшого працевлаштування в системі освіти, йому не запропонували вакантну чи рівнозначну, чи взагалі будь-яку іншу посаду, зокрема керівника новоствореного на базі ліцею відокремленого спеціального відділення, керівником якого відразу було призначено Єль В. М. , яка працювала під його керівництвом на посаді заступника директора ліцею.

Крім того вказав, що він мав переважне право на залишення на роботі перед іншими працівниками, оскільки він має великий досвід роботи, працював лише у даному закладі більше 40 років, має 43 роки педагогічного стажу, з них 33 роки безперервно на посаді директора навчального закладу освіти. За період роботи в закладі і на посаді керівника не мав жодного дисциплінарного стягнення, має більше 40 почесних грамот та подяк.

Зазначив, що оскільки оскаржуваний наказ про звільнення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, тому підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 7 жовтня 2021 року по дату прийняття рішення у даній справі (12 жовтня 2022 року) в сумі 195 727, 10 грн із розрахунку середньоденної заробітної плати в сумі 747, 05 грн.

Виходячи із наведеного, просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області

від 12 жовтня 2022 року, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року, поновлено пропущений з поважних причин встановлений законом процесуальний строк звернення до суду позивачу ОСОБА_1 з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ т.в.о. директора департаменту освіти і науки Житомирської ОДА Осипович Н.Є. від 07 жовтня 2021 року

№ 93-к про звільнення ОСОБА_1 з посади т.в.о. директора Пулинського професійного ліцею за п. 1 ст. 40 КЗпП України та поновлено його тимчасово виконуючим обов'язки директора Пулинського професійного ліцею.

Стягнуто з Головинського вищого професійного училища нерудних технологій на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 жовтня 2021 року по 12 жовтня 2022 року в сумі 192 738,90 грн.

Стягнуто з Головинського вищого професійного училища нерудних технологій, та департаменту освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 908,00 грн, всього 10 908,00 грн, у рівних частках по 5 454,00 грн, з кожного окремо.

Стягнуто з Головинського вищого професійного училища нерудних технологій та департаменту освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації на користь держави судовий збір в сумі 1 927,39 грн, у рівних частках по 963,70 грн, з кожного окремо.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що наказ т.в.о. директора Департаменту освіти і науки Житомирської ОДА Осипович Н. Є. від 07 жовтня 2021 року № 93-к про звільнення ОСОБА_1 , є незаконним, оскільки звільнення позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відбулося з порушенням трудового законодавства, а тому позивач підлягає поновленню на роботі, а спірний наказ визнанню незаконним та скасуванню.

Зазначено, що відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 мав меншу кваліфікацію і продуктивність праці, ніж Затолюк Л. Й. та Єль В. М. , які призначені на посади завідувача відділення.

Відповідачем кандидатура ОСОБА_1 на зайняття посади завідувача відділення в смт. Пулини навіть не обговорювалась, а отже не доведено, що ОСОБА_1 не міг бути призначений на посаду завідувача відділення.

Вказано, що наказом Міністерства освіти і науки України № 74 від 21 січня 2021 року та наказом № 24 від 23 лютого 2021 року Управління освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації, припинено Державний професійно-технічний навчальний заклад «Радомишльський професійний ліцей» та Пулинський професійний ліцей шляхом приєднання до Головинського вищого професійного училища нерудних технологій, створивши на їх базі територіальні відокремлені спеціалізовані відділення та створено комісію з їх припинення. До комісії перейшли повноваження щодо управління справами закладів, а повноваження керівників припинені. Доручено Управлінню освіти і науки Житомирської обласної адміністрації здійснити заходи щодо звільнення керівників Затолюк Л. Й. та ОСОБА_1 .

Крім того, пунктом 2 вказаного Наказу визначено, що училище є правонаступником всього майна, прав і обов`язків закладів (Державний професійно-технічний навчальний заклад «Радомишльський професійний ліцей» та Пулинський професійний ліцей), водночас припинення його діяльності не пов`язується з такою державною реєстрацією, тому датою виникнення універсального правонаступництва Головинського вищого професійного училища нерудних технологій щодо Державний професійно-технічний навчальний заклад «Радомишльський професійний ліцей» та Пулинський професійний ліцей, є дата видання наказу Міністерства освіти і науки України № 74 від 21 січня 2021 року, та саме із цієї дати Головинське вище професійне училища нерудних технологій є правонаступником, зокрема, Пулинського професійного ліцею.

Отже, судами першої інстанції та апеляційної інстанцій встановлено, що Головинське вище професійне училище нерудних технологій є правонаступником реорганізованого Пулинського професійного ліцею.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що комісія з припинення ДПТНЗ «Радомишльський професійний ліцей» та Пулинського професійного ліцею, головою якого призначено Максимчука В. В., не є юридичною особою, а є уповноваженим органом управління справами навчальних закладів, які перебувають в стадії припинення, відповідно, не є учасником цивільних відносин, тому не може бути відповідачем у справі. Належним відповідачем у справі, де вимоги позову скеровані до юридичної особи, завжди є юридична особа, а не її орган управління.

Як зазначено судом апеляційної інстанції, голова комісії з припинення Державного професійно-технічного навчального закладу «Радомишльський професійний ліцей» та Пулинського професійного ліцею Максимчук В. В. був залучений позивачем до розгляду справи як відповідач, проте при ухваленні судового рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що він не може бути відповідачем у справі і не поклав на нього жодних обов`язків.

Зазначена обставина не призвела до ухвалення помилкового рішення та не може бути підставою для скасування судового рішення.

Крім того, встановлено, що з Головинського вищого професійного училища нерудних технологій, яке є правонаступником прав та обов`язків Пулинського професійного ліцею, підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 жовтня 2021 року по 12 жовтня 2022 року в розмірі 192 738,90 грн (258 (робочих днів) х 747 грн. 05 коп. (середньоденна заробітна плата).

08 березня 2023 року голова комісії з припинення державного професійно-технічного навчального закладу «Радомишльський професійний ліцей» та Пулинського професійного ліцею Максимчук В. В. (далі - заявник) надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області

від 12 жовтня 2022 року та на постанову Житомирського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області

від 12 жовтня 2022 року та на постанову Житомирського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що звільнення позивача відбулося у встановленому законом порядку. При вирішенні спору між працівником і роботодавцем суди не вирішують питання про доцільність скорочення чисельності штату працівників, а перевіряють наявність підстав для звільнення та дотримання відповідної процедури. Зазначає, що суди неправильно тлумачили закон, на підставі якого відбулася реорганізація декількох навчальних закладів. Позивач був попереджений про звільнення 16 червня 2021 року, а тому роботодавець дотримався вимог частини 1 статті 49-2 КЗпП України щодо персонального попередження працівника про наступне вивільнення не пізніше, ніж за два місяці. Вважає, що позивачем було пропущено строк на звернення до суду із позовом. Крім того, зазначає, що порушенням процесуальних норм також є визнання заявника відповідачем у справі, оскільки він не має жодного відношення до прийняття на роботу та звільнення позивача. Жодних порушень з боку відповідачів стосовно того, що позивачу не пропонували роботу не було, що пов`язано із тим, що Управління освіти і науки Житомирської ОДА мало претензії до виконання ним своїх обов`язків керівника.

Дослідивши касаційну скаргу заявника, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктами 1, 10 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову в справах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, а ціна позову у справах, у яких заявлено кілька самостійних вимог, визначається загальною сумою всіх вимог.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2023 року становить 2 684,00 грн.

Як убачається з матеріалів касаційного провадження предметом позову є про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 195 727,10 грн, тому ціна позову в даній справі становить

195 727,10 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатнихосіб (2 684,00*100 =

268 400,00 грн).

Верховний Суд урахував ціну, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Отже, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України рішення судів першої та апеляційної інстанцій в даній справі не підлягають касаційному оскарженню.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Разом із цим, у касаційній скарзі заявник посилається на обставини, передбачені підпунктами а) в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, також справа становить значний суспільний інтерес.

Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Формальне зазначення заявником, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не є обґрунтуванням обставин, передбачених підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Крім того, посилання заявника на застосування судами першої та апеляційної інстанцій норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, але не є доводом, який в розумінні підпунктів а)-г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Доводи касаційної скарги також не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що становить значний суспільний інтерес, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Виходячи із статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення апеляційним судом в оскаржуваній постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

У х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою голови комісії з припинення державного професійно-технічного навчального закладу «Радомишльський професійний ліцей» та Пулинського професійного ліцею Максимчука В`ячеслава Володимировича на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 12 жовтня 2022 року та на постанову Житомирського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до департаменту освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації в особі т.в.о начальника департаменту Осипович Наталії Євгенівни, голови комісії з припинення державного професійно-технічного навчального закладу "Радомишльський професійний ліцей" та Пулинського професійного ліцею - Максимчука В`ячеслава Володимировича, Пулинського професійного ліцею та Головинського вищого професійного училища нерудних технологій про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук