Постанова

від 04.04.2023 по справі 368/536/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 368/536/21 Головуючий у 1 інстанції: Шевченко І.І.

провадження № 22-ц/824/432/2023 Головуючий суддя Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Кулікової С.В., Сушко Л.П.,

при секретарі: Панчошній К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Брящей Руслана Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 21 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Кагарлицького нотаріального округу Руденко Андрія Володимирович, про усунення від спадкування та встановлення юридичного факту, -

в с т а н о в и в :

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 постійно проживав однією сім`єю з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не менш, як п`ять років, а саме, від 2010 року, до часу відкриття спадщини, а саме, до 03 листопада 2020 року та усунути від спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємців другої черги: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обґрунтовуючи позов наступним.

Як вбачається з довідки №574 від 23 жовтня 2021 року виданої Виконавчим комітетом Кагарлицької міської ради, позивач ОСОБА_1 , 1959 року народження, проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 від 2010 року по даний час.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , яка не маючи власних дітей, відносилася до позивача, як до рідного сина, адже він завжди їм допомагав по господарству та піклувався про їх здоров`я.

Після її смерті стан здоров`я у ОСОБА_4 різко погіршився, в нього появилися проблеми з ногами і він важко ходив.

Зазначав, що з цього часу позивач по справі повністю взяв на себе утримання господарства померлого та й самого померлого, адже він постійно возив його до лікарні, сплачував за нього кошти за комунальні послуги, купував йому ліки та продукти харчування за власний кошт, облаштовував побут та турбувався про нині померлого, як про батька, той в свою чергу відносився до позивача, як до сина, і фактично, вони проживали як одна сім`я.

В останній час ОСОБА_4 взагалі зліг та не міг за собою самостійно слідкувати.

Інших близьких родичів у померлого не було, ніхто до нього не приїзджав, не цікавився його станом, а тому всю турботу за здоров`я та побут ОСОБА_4 взяв на себе позивач.

Дані обставини підтверджується копіями фіскальних чеків, квитанціями про сплату комунальних послуг, які додаються до даного уточнення.

Все вищевикладене можуть також підтвердити односельчани позивача та померлого ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер.

Даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане 04 листопада 2020 року виконавчим комітетом Буртівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, в якому зазначено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 78 років, про що 04 листопада 2020 року складено відповідний актовий запис за №23.

Всю турботу щодо поховання померлого ОСОБА_4 взяв на себе позивач.

Так, позивачем за власний кошт було придбано домовину, хрест, похоронні вінки та було організовано поминальний обід

Як вбачається з довідки №575 від 23 жовтня 2021 року виданої Виконавчим комітетом Кагарлицької міської ради, на прохання громадянина ОСОБА_1 04 листопада 2020 року Буртівською сільською радою було виділено місце на кладовищі села Очеретяне між могилами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 для поховання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя села Очеретяне, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно довідки №576 від 23 жовтня 2021 року, виданої Виконавчим комітетом Кагарлицької міської ради на прохання громадянина ОСОБА_1 , 04 листопада 2020 року Буртівською сільською радою було організовано надання автомобіля - катафалка в селі Очеретяне для поховання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Очеретяне, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За довідкою №577 від 23 жовтня 2021 року виданою Виконавчим комітетом Кагарлицької міської ради на прохання громадянина ОСОБА_1 , 04 листопада 2020 року Буртівською сільською радою було організовано траурний мітинг на кладовищі в селі Очеретяне під час поховання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Очеретяне, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На даний час позивач доглядає за могилами померлих ОСОБА_4 та його дружини - ОСОБА_5 .

Відповідачі у справі на поховання ОСОБА_4 взагалі не з`являлися.

За життя ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Буртівської сільської ради від 24 серпня 1990 року належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Померлому ОСОБА_4 за життя також належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,11 га, розташована на території Буртівської сільської ради на підставі Державного акта на право власності на землю Серії І-КВ №191083 від 15.06.2004 року.

Згідно зі Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) №1108533, виданим Буртівською сільською радою, померлому ОСОБА_4 належало право на майновий пай СВК агрофірма «Перемога» у розмірі 13 904 грн. або 0,1473 відсотків.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) №1108729а, виданим Буртівською сільською радою, померлому ОСОБА_4 належало право на майновий пай СВК агрофірма «Перемога» у розмірі 15 500 грн або 0,1640 відсотків.

За Свідоцтвом про право на майновий пай №682, вартість майнового паю ОСОБА_4 у загальному пайовому фонді СВК агрофірма «Перемога» станом на 01 січня 2000 року становила 18842,00 пайових гривень.

Крім того, ОСОБА_4 за життя перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 .

Даний факт підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , яке видане 23 листопада 1991 року Буртівською сільською радою Кагарлицького району Київської області, в якому зазначено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , уклали шлюб 23.11.1991 року, про що в книзі реєстрації записів про укладення шлюбу 23 листопада 1991 року зроблено запис за №9. Після укладання шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_8 ».

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 померла.

Даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , яке видане 08 липня 2010 року виконкомом Буртівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, в якому зазначено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 71 років, про що в Книзі реєстрації смертей 08 липня 2010 року зроблено відповідний актовий запис за №21.

Спадкоємцем померлої ОСОБА_5 був її чоловік - ОСОБА_4 .

Даний факт підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом серії ВРІ №574226, яке видане 17.03.2011 року державним нотаріусом Кагарлицької районної державної нотаріальної контори, в якому зазначено, що спадкоємцем майна ОСОБА_5 , 1938 року народження, є її чоловік ОСОБА_4 .

Спадщина, на яку видано вищевказане свідоцтво складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,60 га, кадастровий номер 3222281200:05:301:0020, розташованої на території Буртівської сільської ради, що належала померлій на підставі Державного акта на право власності на землю серії 1-КВ №091084 від 15 червня 2001 року.

Крім того, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом серії ВРІ №574225, яке видане 17.03.2011 року державним нотаріусом Кагарлицької районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 був спадкоємцем грошового вкладу своєї дружини ОСОБА_9 з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходиться в Кагарлицькому відділенні Ощадного банку №3032 на рахунках № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 та в ТВБВ Кагарлицького відділення Ощадного банку №3032/05 с. Бурти на рахунках № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , що належали на підставі довідки, виданої вищезазначеним ощадним банком 21 лютого 2011 року за №258. Згідно з вказаним свідоцтвом вартість спадкового майна складає 14 715 грн. 72 коп.

Померлий ОСОБА_4 прийняв спадщину своєї дружини ОСОБА_5 , але за життя не переоформив право власності на спадкове майно.

Так як ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто, до оформлення права власності на спадщину ОСОБА_5 , право на належне ОСОБА_4 майно переходить до спадкоємців ОСОБА_4 .

Вказував, що ОСОБА_1 , не здогадуючись про наявність будь-яких спадкоємців померлого, та виконуючи останню волю покійного, який в усній формі заповідав йому все своє майно, оскільки вважав його фактично своїм сином, з метою прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернувся з письмовою заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Кагарлицького районного нотаріального округу Воловенко Р.П.

Однак, приватний нотаріус, не видавши свідоцтва про спадкування, у письмовій відмові за вихідним №299/01 - 16 від 10.12.2020 року зазначила наступне: необхідно встановити факт проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю не менш, як п`ять років до часу відкриття спадщини, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому було запропоновано звернутися до райсуду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`ю.

У зв`язку з цим позивач в грудні 2020 року звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим ОСОБА_4 в порядку окремого провадження, оскільки йому не було відомо про наявність у померлого спадкоємців.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 02 лютого 2021 року було встановлено факт проживання однією сім`єю Позивача та ОСОБА_4 і рішення набрало законної сили 05 березня 2021 року.

29 квітня 2021 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Кагарлицького нотаріального округу Руденко Андрія Володимировича, яким було заведено спадкову справу №8/2021, із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та надав приватному нотаріусу всі необхідні документи для оформлення спадщини (оригінали всіх документів на майно померлого знаходяться у позивача).

Однак, 05 травня 2021 року позивачем було отримано від приватного нотаріуса Кагарлицького нотаріального округу Руденко Андрія Володимировича повідомлення спадкоємцю щодо нововиявлених обставин в рамках спадкової справи померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

З вищевказаного повідомлення за вихідним №145/02-14 від 01 травня 2021 року позивач дізнався про нововиявлені обставини у спадковій справі №8/2021, а саме те, що 01 травня 2021 року до приватного нотаріуса Кагарлицького нотаріального округу Руденко Андрія Володимировича звернулися племінники спадкодавця: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які документально підтвердили свої родинні стосунки з померлим ОСОБА_4 .

Крім того, вказаним листом позивачу роз`яснено його право на звернення до суду в разі незгоди з оформленням спадщини на племінників спадкодавця.

Зважаючи на той факт, що відповідачі у справі ухилялися від надання допомоги ОСОБА_4 , який через похилий вік та тяжку хворобу був у безпорадному стані і про нього піклувався виключно позивач, останній звернувся до суду з позовом про усунення від спадкування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Як вже зазначалося, постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року у цивільній справі №368/1361/20 було скасовано рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 02 лютого 2021 року, яким було встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_4 .

За таких обставин, оскільки рішення суду, яким було встановлено факт проживання однією сім`єю Позивача з ОСОБА_4 було скасовано під час розгляду даної цивільної справи №368/536/21 позивач, вважає, що вказаний факт може бути встановлено в рамках даної цивільної справи, оскільки позовні вимоги про усунення від спадкування та позовні про встановлення факту спільного проживання є взаємопов`язаними та є похідними одна від одної.

Факт спільного проживання як одна сім`я, позивача та ОСОБА_4 підтверджується наступними доказами:

- довідкою №566, яка видана 04.11.2020 року Буртівською сільською радою Кагарлицького району Київської області, в якій зазначено, що позивач дійсно за власні кошти похоронив свого дядька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис за №23 від 04.11.2020 року);

- актом від 26.11.2020 року, який складений депутатом Буртівської сільської ради Кагарлицького району Київської області Нестерук Людмилою Олександрівною, в якому зазначено, що ОСОБА_1 понад п`ять років проживав однією сім`єю з покійним ОСОБА_4 від 2010 року до дня смерті, постійно доглядав за ним, жителем села Очеретяне, що відноситься до Буртівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, купував йому одяг, продукти, товари домашнього вжитку, ліки, за власні кошти здійснив його поховання;

- виписками з медичної картки ОСОБА_4 , з яких вбачається, що, починаючи від 2010 року, у позивача був тяжкий стан здоров`я;

- квитанціями сплати за комунальні послуги, які сплачував позивач, копією картки пенсійної та коду до даної картки, що доводить той факт, що заявник займався побутом ОСОБА_4 ;

- фіскальними чеками про придбання ліків для ОСОБА_4 ;

- тією обставиною, що свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , правоустановчі документи на майно та майнові права надані саме позивачем, так як вони знаходяться у нього вдома, що ще раз підтверджує той факт, що позивач та ОСОБА_4 проживали як одна сім`я.

Крім того, факт того, що позивач практично від 2010 року проживав спільно, як одна сім`я з померлим ОСОБА_4 , можуть підтвердити численні свідки, явку яких, в разі необхідності, буде забезпечено позивачем.

Позивач і надалі продовжує піклуватися про пам`ять померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Так, в серпні 2021 року позивачем було встановлено новий пам`ятник на могилі ОСОБА_4 , переобладнано пам`ятник ОСОБА_5 та об`єднано все в один комплекс.

Як вбачається з накладної №12 від 10 серпня 2021 року, виданої ФОП « ОСОБА_10 » позивачем було сплачено за вищевказані роботи 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Дана обставина додатково свідчить про той факт, що позивач на відміну від відповідачів, які навіть не прибули на поховання ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_5 , вважає останніх своєю сім`єю.

За таких обставин позивач вважає, що ним надані суду належні та допустимі докази на підтвердження факту проживання однією сім`єю та ведення спільного господарства з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відтак позовна вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_4 є обґрунтованою і підлягає задоволенню, оскільки він (позивач) та ОСОБА_4 від 2010 року до часу відкриття спадщини, а саме, - до ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно проживали однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом та вели спільне господарство.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 21 липня 2022 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі адвоката Брящей Р.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 не надав до суду будь-яких переконливих та об`єктивних доказів на підтвердження факту ухилення відповідачів від надання допомоги спадкодавцю, а саме, доказів, які б підтверджували їхню винну поведінку, яка б свідчила, що спадкодавець дійсно потребував допомоги у зв`язку з безпорадним станом, звертався за допомогою до них, а останні відмовили у наданні такої допомоги.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , про що свідчить додана до матеріалів справи копія свідоцтва про смерть.

Відповідно до наданої до матеріалів справи довідки про причину смерті від 04.11.2020 року, причиною смерті ОСОБА_4 стала хронічна серцева недостатність, ішемічна хвороба серця.

Встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Кагарлицького районного нотаріального округу Руденка Андрія Володимировича із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Кагарлицького районного нотаріального округу Руденка Андрія Володимировича із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Відповідач ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Кагарлицького районного нотаріального округу Руденка Андрія Володимировича із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Свідоцтво про право на спадщину нотаріус не видавав.

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_5 , про що Виконкомом Буртівської сільської ради Кагарлицького району Київської області було видано свідоцтво про смерть.

ОСОБА_5 була дружиною ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу.

ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом від 17.03.2011 року, яка складається із земельної ділянки площею 2,60 га в межах згідно з планом Буртівської сільської ради Кагарлицького району Київської області (т.1, а.с.62), грошового вкладу з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що нараховуються у Кагарлицькому відділення Ощадному будинку (т.1, а.с.64).

ОСОБА_4 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (т.1, а.с.65), земельної ділянки площею 3,11 га, що знаходиться в межах Буртівської сільської ради Кагарлицького району (т.1, а.с.66), майнового паю члена колективного сільськогосподарського виробництва (майновий сертифікат) (т.1, а.с.67).

Згідно інформації Пенсійного фонду України стало відомо, що за дорученням Прем`єр-Міністра України В.Б. Гройсмана, на виконання Закону України №2148-УІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення пенсій» здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_4 з жовтня 2017 року. Пенсійний фонд України інформує, що до 1 жовтня 2017 року щомісяця він отримував 1656 грн. 58 коп. Після перерахунку з 1 жовтня 2017 року щомісячно буде отримувати 2631 грн. 70 коп.

Щодо вимог позивача про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, то відповідно до ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

У той же час кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України).

Статтею 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1268 та частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Статтею 3 (ч.2) СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем є доведеність факту його спільного проживання з ОСОБА_4 , що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж п`ять років.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у ОСОБА_4 за період від 01.01.2010 року по день смерті були проблеми із суглобами, він мав перелом та переніс одну операцію. Так в дійсності, 25.10.2020 року ОСОБА_4 звернувся до сімейного лікаря, оскільки стан його погіршився, але чому його не поклали до лікарні, а відпустили лікуватися - не зрозуміло.

В матеріалах справи відсутня довідка до огляду МСЕК, в якій комісія робить висновок про необхідність чи відсутність сторонньої допомоги.

Також, позивач ОСОБА_1 , згідно посвідчення серії НОМЕР_9 , виданого 05.05.2001 року, є інвалідом другої групи.

Інвалідність, як міра втрати здоров`я, визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров`я України.

Залежно від ступеня втрати здоров`я дорослим встановлюється одна з трьох груп інвалідності:

I група інвалідності - особа, яка повністю втратила працездатність і вимагає постійної опіки;

II група інвалідності - особа здатна до самообслуговування, але не здатна до праці в звичайних виробничих умовах;

III група інвалідності встановлюється тим, хто здатен працювати в полегшених умовах.

Тобто, суду стало не зрозуміло, як позивач, який є особою з інвалідністю другої групи, міг надавати допомоги ОСОБА_4 , який був особою похилого віку.

Що стосується квитанцій по сплаті за комунальні послуги, то виключно всі квитанції стосуються періоду жовтень - грудень 2020 року і проведено оплату за ним лише після смерті ОСОБА_4 , серед яких є такі, які прийшли виключно після смерті, та яким чином померлий міг використовувати надані послуги не зрозуміло, а також не дає підстави вказувати про те, що позивач проводив оплату за комунальні послуги отримані ОСОБА_4 .

Також встановлено, що позивачем ОСОБА_1 куплялися певні речі, але чи вони куплялись для ОСОБА_4 ніде не написано. Також слід зазначити, що оригінали даних документів до суду не подавались.

Є чеки з аптек, згідно яких було придбано перелік ліків, але чи в дійсності вони були придбані для ОСОБА_4 , то таких даних не має, оскільки відсутні рекомендації по їх придбанні, тому взяти їх до уваги не можливо.

Що стосується квитанцій та інших документів, що стосується саме періоду поховання ОСОБА_4 , то позивачем було здійснено поховання ОСОБА_4 , що підтверджується:

- довідкою №575 від 23 жовтня 2021 рок, виданої Виконавчим комітетом Кагарлицької міської ради на прохання громадянина ОСОБА_1 , за якою 04 листопада 2020 року Буртівською сільською радою було виділено місце на кладовищі села Очеретяне між могилами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 для поховання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Очеретяне, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- довідкою №576 від 23 жовтня 2021 року, виданої Виконавчим комітетом Кагарлицької міської ради на прохання громадянина ОСОБА_1 , в тому, що 04 листопада 2020 року Буртівською сільською радою було організовано надання автомобіля - катафалка в селі Очеретяне для поховання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Очеретяне, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- довідкою №577 від 23 жовтня 2021 року, виданої Виконавчим комітетом Кагарлицької міської ради на прохання громадянина ОСОБА_1 , в тому, що 04 листопада 2020 року Буртівською сільською радою було організовано траурний мітинг на кладовищі в селі Очеретяне під час поховання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Очеретяне, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак, вказані витрати хоч і потрачені позивачем для поховання ОСОБА_4 , але після отримання довідки про смерть ним же було отримано пенсії, що частково покрили витрати позивача, а також він можливість ці витрати витребувати з відповідачів.

Спадкування за законом здійснюється почергово.

За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги.

Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК

(2947-14) про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Згідно з вимогами ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Положеннями ст.80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надав копії письмових документів - квитанції по сплаті за комунальні послуги, виписки з медичної картки, фіскальні чеки, довідки, видані сільською радою, яким судом надано обґрунтовування вище, а також вислухано показання свідків, які достовірно не підтвердили факт його спільного проживання з ОСОБА_4 протягом п`яти років до його смерті однією сім`єю, а саме: не проживав, не мав спільного господарства та відсутність взаємних прав та обов`язків, тобто, позивач доказів не надав.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами проживання з ОСОБА_4 протягом п`яти років до його смерті однією сім`єю.

Статтями 1216, 1217 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Отже, лише при одночасному настанні таких обставин як ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, а також доведеності зазначених фактів у їх сукупності, спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» встановлено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК ( 435-15 ) стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України ( 2947-14 ) (далі - СК). Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому, слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК ( 435-15 ).

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Верховний Суд підкреслив, що у випадку існування спору за спадок, безпорадний стан спадкодавця повинен довести позивач, заявляючи вимогу про зміну черговості одержання права на спадок. При цьому, лише одних пояснень позивача та показань свідків недостатньо для доведення безпорадного стану спадкодавця.

Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги саме від спадкоємців-відповідачів, за умови отримання її від інших осіб, чи мав цей спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Положеннями ст.80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Встановлено, що згідно з наданими до матеріалів справи виписками з історії хвороб ОСОБА_4 вбачається, що спадкодавець був особою похилого віку, мав хронічні захворювання - хронічну серцеву недостатність і ішемічну хворобу серця, мав проблеми із суглобами, був один перелом та переніс одне операційне втручання, проте не потребував сторонньої допомоги.

При вирішенні питання про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання. Та обставина, що сторони не спілкувалися протягом тривалого часу, не свідчить про факт умисного ухилення від надання допомоги.

Однак доказів перебування ОСОБА_4 у безпорадному стані та потреби в сторонньому догляді матеріали справи не містять.

Допитані свідки не були обізнані як про матеріальний стан позивача та ОСОБА_4 , показання свідків зведено до констатації факту, що сторони спілкувалося між собою, позивач навідувалася до свого ОСОБА_4 , також свідки не змогли підтвердити той факт, що ОСОБА_4 потребував сторонньої допомоги та перебував у безпорадному стані, та що він звертався до відповідачів з вимогами надати матеріальну допомогу, яку потребував внаслідок погіршення стану здоров`я, не мав змоги сам отримати належне медичне забезпечення та необхідні медичні препарати.

Тобто, позивач не довів свідоме ухилення відповідачів від виконання обов`язку з догляду та надання допомоги спадкодавцю, а неналежне, на його думку, виконання таких обов`язків носить оціночний характер, що не може бути віднесене до умисних дій чи бездіяльності, спрямованих на умисне ухилення від обов`язку надання допомоги спадкодавцю, у розумінні статті 1224 ЦК України.

На підставі зібраних матеріалів справи суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність вище перелічених юридичних фактів у їх сукупності.

Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому, слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Виходячи з того, що позивач ОСОБА_1 не надав до суду будь-яких переконливих та об`єктивних доказів на підтвердження факту ухилення відповідачів від надання допомоги спадкодавцю, а саме, доказів, які б підтверджували їхню винну поведінку, яка б свідчила, що спадкодавець дійсно потребував допомоги у зв`язку з безпорадним станом, звертався за допомогою до них, а останні відмовили у наданні такої допомоги, тому суд прийшов до вірного висновку про відмову у позові в повному обсязі.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Брящей Руслана Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 21 липня 2022 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 12 квітня 2023 року.

Головуючий:

Судді: