Постанова

від 13.04.2023 по справі 308/823/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/823/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 квітня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів СОБОСЛОЯ Г.Г., КУШТАНА Б.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Ужгороді апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду Данка В.І. від 6 лютого 2023 року, повний текст якої складено 6 лютого 2023 року, у цивільній справі № 308/823/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Служба у справах дітей Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -

встановив:

12.01.2023 ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діяв адвокат Вибіцький К.Є., звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 , третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача визначив Службу у справах дітей Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області та просив:

розірвати шлюб, укладеним ним із ОСОБА_3 21.06.2022 і зареєстрований у Відділі ДРАЦС у м. Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ);

визначити місце проживання доньки ОСОБА_4 разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

залучити до участі в справі Службу у справах дітей Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області;

розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 18.01.2023 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, з наданням позивачу 5-денного строку з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви (а.с 41-42).

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції вказав на її невідповідність вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а саме:

з урахуванням положень ст. 19 ч.ч. 4, 5, ст. 161 ч. 1 СК України, ст. 177 ч. 5 ЦПК України позивач зобов`язаний надати суду висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору, однак, висновок такого органу про визначення місця проживання дитини з позивачем до заяви не доданий;

у справі про розірвання шлюбу до позовної заяви повинен бути доданий оригінал свідоцтва про укладення шлюбу, як це випливає з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проте позивач оригіналу цього документа до своєї заяви не додав.

На виконання ухвали судді Ужгородського міськрайонного суду від 18.01.2023 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Вибіцький К.Є. подав позовну заяву з доданим пакетом документів, в тому числі, із засвідченою ним копією повторного Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 11.06.2014 Відділом ДРАЦС реєстраційної служби Димитрівського міського управління юстиції у Донецькій області (а.с. 64). Висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору про місце проживання дитини позивач до нового комплекту документів позову не додав. Водночас у тексті позовної заяви позивач зазначив, що подання оригіналів письмових доказів не є обов`язковим відповідно до норм чинного ЦПК України, якщо це прямо не передбачено Кодексом, а можуть подаватися як оригінали, так і належно засвідчені копії письмових доказів. Стосовно висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору про місце проживання дитини, то його подання є обов`язком саме цього органу, а не позивача.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 06.02.2023 позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу (а.с. 95-96).

Приймаючи таке процесуальне рішення, суддя суду першої інстанції виходив із того, що позивачем не дотримано порядку здійснення права на звернення до суду, як це передбачено ст.ст. 175, 177 ЦПК України, оскільки недоліки заяви у визначений судом строк не усунуті і причини неможливості самостійного їх усунення позивачем не обґрунтовані.

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Вибіцький К.Є., оскаржив ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 06.02.2023 як постановлену з порушенням норм процесуального права. Доводи апеляції по суті процесуального питання зводяться до такого.

Суддя суду першої інстанції ухвалив помилкове процесуальне рішення, оскільки відповідно як до ст. 64 ч. 2 ЦПК України в редакції від 16.06.2007, так і до ст. 95 ч. 2 ЦПК України в редакції від 06.11.2022 подання оригіналу письмового доказу не було і не є обов`язковим, наразі письмові докази можуть подаватися як в оригіналах, так і в належно засвідчених копіях. Така належно засвідчена копія свідоцтва про шлюб позивачем була надана, тому підстав для залишення заяви без руху, а в подальшому для визнання її неподаною через відсутність оригіналу вказаного документа не було.

Подання висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору про місце проживання дитини теж не є обов`язком позивача. Крім того, позивач вправі заявити клопотання про отримання такого висновку, яке вирішується в порядку, передбаченому ст.ст. 83, 84 ЦПК України. Оскільки ж ухвалою про залишення заяви без руху на позивача покладався обов`язок надати саме висновок органу опіки та піклування, така вимога не могла бути виконана, а підстав для заявлення відповідного клопотання в порядку виправлення недоліків позовної заяви не було.

Посилаючись на ці обставини, на своє право на справедливий суд, апелянт просить оскаржену ухвалу скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляції, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Вимоги до позовної заяви та документів, що до неї додаються, встановлені ст.ст. 175-177 ЦПК України і покликані забезпечити учасникам процесу можливість належно реалізувати свої процесуальні права та виконати процесуальні обов`язки, ці вимоги передбачають, серед іншого, що:

позовна заява повинна містити, зокрема:

перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (ст. 175 ч. 3 п. 8, ч. 6);

позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб;

позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ст. 177 ч.ч. 1, 5).

За приписами ЦПК України:

учасники справизобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (ст. 43 ч. 2 п.п. 4, 7);

позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви;

якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ст. 83 ч.ч. 2, 4);

учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом; таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу; якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї;

у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази (ст. 84 ч.ч. 1, 3);

письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом;

учасник справи, який подає письмові докази в копіях, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу; учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення;

якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу; якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ст. 95 ч.ч. 2, 5, 6);

органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень; участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов`язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне (ст. 56 ч. 6).

Відповідно до ст. 19 СК України, в редакції, чинній на час пред`явлення позову:

у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування (ч. 1);

рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу (ч. 2);

звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду; у разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви (ч. 3);

при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч. 4);

орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5).

До первісноїредакції позовноїзаяви (а.с.1-7)додана засвідчена представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Вибіцьким К.Є. копія повторного Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 11.06.2014 Відділом ДРАЦС реєстраційної служби Димитрівського міського управління юстиції у Донецькій області (а.с. 10). Засвідчена копія цього ж документа додана і до редакції позовної заяви, поданої на виконання ухвали судді про усунення недоліків заяви (а.с. 64). У переліку документів, доданих до обох редакцій позовної заяви (відповідно під № 2 і під № 3), зазначено, що оригінал свідоцтва про шлюб знаходиться у відповідачки (а.с. 6 (зворот), а.с. 60).

ЦПК України в чинній на час пред`явлення позову редакції допускає подання разом із позовною заявою письмових доказів як в оригіналах, так і в належно засвідчених копіях. Якщо подана до суду копія письмового доказу викликає сумніви, необхідність її перевірки тощо, ніщо не перешкоджає належним процесуальним порядком отримати і оглянути оригінал письмового доказу, а за необхідності, отримати й відповідний актовий запис. Місцезнаходження оригіналу свідоцтва про шлюб позивачем було вказане.

Відтак для залишення заяви без руху, а потім і для визнання її неподаною через те, що позивач не надав оригіналу свідоцтва про шлюб, передбачених чинним цивільним процесуальним законом підстав не було.

Батько дитини, який ініціює вирішення питання про визначення місця проживання дитини, вправі звернутися по вирішення цього питання до органу опіки та піклування і, відповідно, якщо в подальшому звертається з позовом до суду вправі подати разом із позовною заявою висновок органу опіки та піклування, інші документи, що були складені, отримані у зв`язку зі зверненням до органу опіки та піклування. Втім, таке звернення до органу опіки та піклування перед зверненням до суду є правом відповідного з батьків дитини, а не його обов`язком, відсутність такого звернення не позбавляє права пред`явити відповідний позов і не перешкоджає цьому.

Отже, подання при зверненні до суду з позовом про визначення місця проживання дитини висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору не є обов`язком позивача. Понад те, за змістом частин 4, 5 статті 19 СК України подання такого висновку разом із позовною заявою неможливе, позаяк висновок подається саме щодо розв`язання спору, тобто, при розгляді спору судом, після відкриття провадження в справі.

Питання участі органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою, у справі та подання ним висновку на виконання своїх повноважень вирішуються в контексті розв`язання судом клопотань учасників процесу, а також, у разі необхідності, із застосуванням положень ст. 56 ч. 6 ЦПК України.

При цьому,слід враховувати,що усилу положеньст.56ч.1ЦК України,п.1.3.Правил опікита піклування,затверджених спільнимнаказом Держкомсім`їУкраїни,МОЗ України,Міносвіти Україниі МінпраціУкраїни від26.05.1999№ 4/166/131/88(реєстраціяв МінюстіУкраїни від17.06.1999за №387/3680),п.3Порядку провадженняорганами опікита піклуваннядіяльності,пов`язаної іззахистом правдитини,затвердженого ПостановоюКМ Українивід 24.09.2008№ 866,інших нормзаконодавства органамиопіки тапіклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад, які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Якщо йдетьсяпро органимісцевого самоврядування,то органамиопіки тапіклування,якщо прямоне передбаченоінше,є передусімвиконавчі комітетиміських,селищних,сільських рад. Служби у справах дітей не є органами опіки та піклування, на них покладається, зокрема, обов`язок безпосереднього ведення справ та координації діяльності щодо забезпечення захисту прав дітей. У разі, якщо виникає потреба у з`ясуванні обставин як за місцем фактичного проживання дитини, так і за місцем проживання, яке слід визначити в майбутньому, висновок органу опіки та піклування має бути складений відповідно до встановленого порядку, за участю в межах необхідного відповідних служб у справах дітей, які зобов`язані забезпечити повноту і всебічність встановлення та фіксації потрібних для надання обґрунтованого висновку обставин.

Участь у справі служби (служб) у справах дітей не виключається, що, однак, не усуває необхідності участі у справі відповідно до закону компетентного органу опіки та піклування.

За таких обставин, відсутність при позовній заяві висновку органу опіки та піклування не могла слугувати підставою для залишення її без руху, а в подальшому і для визнання її неподаною та повернення позивачу.

На інші недоліки позовної заяви ОСОБА_1 , окрім вищезгаданих, суддя суду першої інстанції не вказував.

Конституційний Суд України у рішенні від 25.12.1997 № 9-зп сформулював висновок, згідно з яким відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

У світлі Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

У рішенні від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» (Menshakova v. Ukraine) (заява № 377/02), ЄСПЛ вкотре повторив, що:

пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру; таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (п. 52);

право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням; у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (п. 53).

Позиція Європейського суду з прав людини в багатьох справах свідчить, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Виходячи з наведеного, суддя суду першої інстанції припустився помилки в застосуванні норм процесуального права та без належних для того підстав, за відсутності легітимного обмеження права позивача на суд залишив без руху, а потім визнав неподаною і повернув позивачу заяву. Тому беручи до уваги, що вирішення процесуальних питань, які випливають із факту подання позовної заяви, належить до компетенції суду першої інстанції (ст.ст. 23, 184-187 ЦПК України), на підставі ст. 379 ч. 1 п. 4 цього Кодексу апеляцію слід задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати, справу для продовження розгляду питання про відкриття провадження направити до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 6, ст. 379 ч. 1 п. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу суддіУжгородського міськрайонногосуду від6лютого 2023року скасувати, справу для продовження розгляду питання про відкриття провадження направити до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, який є днем складення повного судового рішення, і оскарженню не підлягає.

Судді