Рішення

від 06.04.2023 по справі 522/403/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

06.04.23

Справа № 522/403/17

Провадження №2/522/2326/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 року

Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням - судді Чернявської Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Купцова С.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2017 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс» про стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 21 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Главбуд плюс» було укладено договір купівлі-продажу 34/100 часток нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Димерлій О.М.

На виконання умов договору купівлі-продажу ОСОБА_1 (відповідно до п. 3) було сплачено 1487505,54 гривень. В подальшому за позовом ТОВ «Главбуд плюс» вказаний договір було визнано недійсним в судовому порядку. Кошти, сплачені ОСОБА_1 на виконання вказаного договору не повернуті, у зв`язку з чим Позивач вимушений звернутись до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 11 січня 2017 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24 травня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Главбуд плюс» відхилено. Ухвалу Приморського районного суду від 11 січня 2017 року про відкриття провадження залишено без змін.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 червня 2017 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на нежитлове приміщення, загальною площею 3807,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 508219151101) в межах суми 1478505,54 (один мільйон чотириста сімдесят вісім тисяч п`ятсот п`ять гривень) 54 копійки.

15 листопада 2017 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу представника ТОВ «Главбуд Плюс» задоволено частково. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 червня 2017 року скасовано, питання про забезпечення позову передано до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою суду від 12 грудня 2017 року прийнято заяву представника ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс» про стягнення коштів в сумі 2017516 гривень 27 копійок.

Ухвалою суду від 12 грудня 2017 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на 32/100 частин нежитлових приміщень, загальною площею 3807,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 508219151101) та належать ТОВ «Главбуд Плюс», в межах суми позову 2017516 гривень 27 копійок.

Ухвалою суду від 26 грудня 2017 року провадження по справі зупинено до перегляду ухвал в порядку апеляційного провадження по справі.

Ухвалою суду від 15 травня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ «Главбуд Плюс» ТОВ «Главбуд Плюс» про заміну відповідача.

Ухвалою суду від 19 листопада 2019 року зупинено провадження по справі до набрання законної сили рішення по справі № 916/495/18 та по справі № 916/45/18.

Ухвалою суду від 16 вересня 2022 року поновлено провадження по справі.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав процесуальної поведінки сторін по справі.

В судове засідання 06 квітня 2023 року сторони не з`явились, сповіщались належним чином. Від представника Позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності.

Ухвалою суду від 06 квітня 2023 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАВБУД ПЛЮС» до ОСОБА_1 про примусове виконання обов`язку в натурі.

Також, ухвалою суду від 06 квітня 2023 року у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАВБУД ПЛЮС» про залучення до участі третьої особи відмовлено.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи положення ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи та надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що 21 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Главбуд плюс» було укладено договір купівлі-продажу 34/100 часток нежитлових приміщень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Димерлій О.М. та зареєстровано в реєстрі за №1473.

На виконання умов договору купівлі-продажу ОСОБА_1 (відповідно до п. 3 договору) щодо сплати ціни договору в сумі 1 487505,54 гривень ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Главбуд плюс» було здійснено 16 платежів в період з 26.11.2014 по 05.12.2014, а саме:

26.11.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 50000 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.320692819.1;

26.11.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 50000 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.320817307.1;

26.11.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 41 400 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.320908683.1;

28.11.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 150000 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.321487195.1;

02.12.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 65 000 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.322412369.1;

02.12.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 65 000 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.322412926.1;

02.12.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 65 000 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.322413475.1;

02.12.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 65 000 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.322413933.1;

02.12.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 1804,00 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.322416558.1;

03.12.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 67 900 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.3226033591.1;

03.12.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 162800 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.322693892.1;

03.12.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 149800 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.3227228828.1;

04.12.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 178000 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.322956021.1;

04.12.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 188 000 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.323004170.1;

04.12.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 28195 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.323009578.1;

05.12.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 150606,54 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.323107534.1.

Таким чином, на виконання договору купівлі-продажу позивач сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 1487505,54 гривень.

Відповідно до п. 9 договору купівлі-продажу 34/100 часток нежитлових приміщень від 21.11.2014 року звільнення нежитлових приміщень продавцем (тобто ТОВ «Главбуд плюс») здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту підписання цього договору. Інші пункти вказаного договору не містять положень щодо того, що в момент підписання цього договору продавцем (ТОВ «Главбуд плюс») передано, а покупцем ( ОСОБА_1 ) прийнято 34/100 визнання недійсним договору купівлі-продажу 34/100 нежитлових. Представник позивача в судовому засіданні вказав, що акт приймання-передачі вказаних частин приміщень між позивачем та відповідачем не підписувались, позивач фактично у володіння дані приміщення не приймав, тому вчинити дії щодо їх повернення позивачу він не міг.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеса від 16 лютого 2016 року по цивільній справі №521/22624/14-ц (провадження №2/521/1793/16), залишеним в силі Постановою Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року (провадження №6-2063ц16) було визнано недійсним договір купівлі-продажу 34/100 часток нежитлових приміщень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 21 листопада 2014 року між ТОВ «Главбуд плюс» та ОСОБА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Димерлій О.М. та зареєстровано в реєстрі за №1473. Питання двосторонньої реституції судом не вирішувалось.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що 34/100 частини приміщень по вул. Остапа вишні 1 в м. Одесі позивачем йому повернені не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, представником відповідача в підтвердження того, що позивач не повернув ТОВ «Главбуд плюс» 34/100 частини нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 було подано копію вимоги від 04.07.2018 року, підписану представником ТОВ «Главбуд плюс» за довіреністю М.Д. Оськіним. До вказаної копії додавалась квитанція та опис вкладення з АТ «Укрпошта», однак представником ТОВ «Главбуд плюс» не було надано зворотнє повідомлення про отримання ОСОБА_1 даного відправлення.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, вимога не була отримана ОСОБА_1 , крім того, суд враховує ту обставину, що вимога була йому направлена через 1 рік та 6 місяців з моменту подання ОСОБА_1 позовної заяви до Приморського районного суду м. Одеса про стягнення з ТОВ «Главбуд плюс» 1487505,54 гривень.

Також на підтвердження своїх заперечень ТОВ «Главбуд плюс» надало суду копію відповіді на звернення ТОВ «Главбуд плюс» до ГУ НП в Одеській області від 20.12.2016 року за №38/-і-2939 про результати розгляду звернень ТОВ «Главбуд плюс»; копію відповіді ГУ НП в Одеській області №3/6470; копія відповіді управління ліцензування МВС Украйни від 18.11.2016 року №24/3-1788 про погодження позапланової перевірки ліцензіата. Однак, будь-яких даних, які б стосувались правовідносин ТОВ «Главбуд плюс» та ОСОБА_1 , предмету чи підстав спору, дані документи не містять.

Таким чином, суд вважає посилання відповідача щодо неповернення йому позивачем 34/100 частин приміщення по АДРЕСА_1 не доведеними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо того, яка правова норма підлягає застосуванню до правовідносин сторін.

Суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін в частині стягнення 1487505,54 гривень підлягає застосуванню ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України (глава 83 ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Частиною 3 цієї Статті встановлено, що положення цієїглави застосовуються,зокрема,до вимогпро повернення виконаного за недійсним правочином.

Згідно абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦПК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З урахуванням того, що питання двосторонньої реституції Малиновський районним судом м. Одеса (справа №521/22624/14-ц, провадження №2/521/1793/16) не вирішувалось, суд вважає, що до правовідносин сторін підлягає застосуванню п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України. До такого ж висновку прийшов Верховний Суд у Постанові від 27.11.2019 року в справі №396/29/17, провадження №61-29467св18), який зазначив, що системне тлумачення абзацу 1 частини 1 статі 216 ЦК України та п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України свідчить, що законодавець не передбачив можливість здійснення реституції; правила абзацу 1 ч. 1 ст.216 застосовуюся тоді, коли здійснюється саме двостороння реституція; у разі якщо тільки кожна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України (Постанова Верховного Суду від 27.11.2019 року в справі №396/29/17, провадження №61-29467св18). Тому позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ «Главбуд плюс» 1487505,54 гривень підлягають задоволенню.

Відмовляючи позивачу у стягненні трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 79 876, 53 (сімдесят дев`ять тисяч вісімсот сімдесят шість) гривень, 53 коп. та 461134, 20 (чотириста шістдесят одна тисяча сто тридцять чотири) гривні, 20 коп. індексу інфляції за весь час прострочення, суд виходив із наступного.

Заявляючи вказані вимоги позивач посилався на положення ч. 2 ст. 625 ЦК України згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 відноситься до глави 51 ЦК України «Правові наслідки порушення зобов`язань. Відповідальність за порушення зобов`язань».

Між сторонами (позивач та відповідач) існувало зобов`язання у виді договору купівлі-продажу 34/100 частин нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 . Договір був визнаний недійсним в судовому порядку. Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсність правочину не створює юридичних наслідків, окрім тих, що пов`язані з її недійсністю. Таким чином, суд вважає, що положення ст. 625 ЦК України не розповсюджуються на правовідносини сторін в частині стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс» про стягнення коштів в розмірі 1 478505, 54 гривень.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 77, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс» про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Главбуд плюс» (ідентифікаційний код юридичної особи: 31997824) на користь ОСОБА_1 (РКНОПП: НОМЕР_1 ) грошові кошти в розмірі 1 478505, 54 (один мільйон чотириста сімдесят вісім тисяч п`ятсот п`ять) гривень 54 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано та складено 14 квітня 2023 року.

Суддя Чернявська Л.М.