Постанова

від 14.08.2023 по справі 522/403/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6313/23

Справа № 522/403/17

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л.М.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.08.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Лозко Ю.П, Стахової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Долгової В.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу,

за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс»,

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2023 року,

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс» про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс» про стягнення коштів в обґрунтування якого зазначив, що 21 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Главбуд плюс» укладено договір купівлі-продажу 34/100 часток нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Димерлій О.М.

На виконання умов договору купівлі-продажу позивачем сплачено 1487505,54 гривень. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16.02.2016 року у цивільній справі № 521/2262/14-ц, яке залишене без змін постановою Верховного Суду України від 09.11.2016 року визнано недійсним договір купівлі-продажу 34/100 часток нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, кошти сплачені ОСОБА_1 на виконання вказаного договору відповідачем не повернуті.

Позивач вважає, що кошти підлягають сплаті відповідачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, який становить 461134,20 грн, та трьох процентів річних від простроченої суми, яка становить 79876,53 грн.

Позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс» на користь ОСОБА_1 2017516,27 грн та вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 06 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс» про стягнення коштів задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Главбуд плюс» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1478505,54 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, оскільки питання двосторонньої реституції Малиновський районним судом м. Одеса (справа № 521/22624/14-ц) не вирішувалось, то до правовідносин сторін підлягає застосуванню п. 1 ч. 3ст. 1212 ЦК України.

Відмовляючи позивачу у стягненні трьох процентів річних та індексу інфляції від простроченої суми в розмірі 79876,53 грн та 461134,20 грн, відповідно за весь час прострочення, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами існувало зобов`язання у виді договору купівлі-продажу 34/100 частин нежитлових приміщень, який визнаний недійсним в судовому порядку. В силу положень ч. 1ст. 216 ЦК Українинедійсність правочину не створює юридичних наслідків, окрім тих, що пов`язані з її недійсністю, тому положенняст. 625 ЦК Українине розповсюджуються на правовідносини сторін.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс», просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс» про стягнення коштів відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс» зазначає, що під час розгляду справи зверталось до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 з вимогами про повернення 34/100 часток нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , у прийнятті якої ухвалою від 06.04.2023 року відмовлено. Скаржник вважає вказану ухвалу такою, що не відповідає вимогам законодавства та порушує принцип рівності учасників сторін. Також скаржник не погоджується з доводами суду першої інстанції щодо не надання доказів направлення позивачу вимоги про повернення майна, зазначає, що ним надано належні докази направлення вказаної вимоги, разом з тим зворотнє повідомлення про отримання не є доказом відправлення вимоги.

Також скаржник не погоджується з ухвалою суду першої інстанції від 06.04.2023 року щодо незалучення до участі у справі третьої особи ОСОБА_2 . Скаржник зазначає, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Главбуд Плюс», уклав правочин купівлі-продажу зі ОСОБА_1 , отриманими від правочину коштами розпорядився на власний розсуд, та не в інтересах товариства. Однак, під час розгляду справи, судом першої інстанції не надано оцінки зазначеним обставинам та преюдиційним фактам, щодо дій ОСОБА_2 .

Також скаржник вважає, що суд першої інстанції мав застосувати положення Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та належним чином дослідити межі фінансової відповідальності за договором купівлі-продажу 34/100 часток нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який у судовому порядку визнаний судом недійсним з огляду на відсутність повноважень ОСОБА_2 , як директора ТОВ «Главбуд Плюс», на його укладення.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.06.2023 року ОСОБА_1 роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу відповідно, проте відзиву до суду не надходило.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу з доданими документами ОСОБА_1 отримав 19.07.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження представник скаржника ОСОБА_3 отримав на електронну пошту, вказану в апеляційній скарзі та заяві, наданій на виконання ухвали про залишення апеляціної скарги без руху, 11.07.2023 року, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Позивач, представник відповідача в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач судову повістку отримав 19.07.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач ТОВ «Главбуд Плюс» повідомлений належним чином у відповідності до вимог п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

Представник відповідача про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом отримання 11 липня 2023 року судової повістки на електронну пошту, зазначену ним в апеляційній скарзі, та з якої здійснювалося листування з Одеським апеляційним судом, що підтверджується довідкою.

Представник позивача у судовому засіданні у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції вмежах доводівта вимогапеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Із тексту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу у стягненні трьох процентів річних та індексу інфляції від простроченої суми ніким із сторін не оскаржується, тому рішення суду в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку № 12 від 24 жовтня 2008 року.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеса від 16 лютого 2016 року по цивільній справі № 521/22624/14-ц, залишеним без змін Постановою Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу 34/100 часток нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 21 листопада 2014 року між ТОВ «Главбуд плюс» та ОСОБА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Димерлій О.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1473. Питання двосторонньої реституції судом не вирішувалось.

Оскільки питання двосторонньої реституції Малиновським районним судом м. Одеса (справа №521/22624/14-ц) не вирішувалось, суд вважав, що до правовідносин сторін підлягає застосуванню п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України і позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ «Главбуд плюс» 1487505,54 гривень підлягають задоволенню.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Згідно ч.1ст.216ЦК Українинедійсний правочинне створюєюридичних наслідків,крім тих,що пов`язаніз йогонедійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієїглави застосовуютьсятакож довимог,зокрема про повернення виконаного за недійсним правочином (ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Главбуд плюс» укладено договір купівлі-продажу 34/100 часток нежитлових приміщень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Димерлій О.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1473.

На виконання умов договору купівлі-продажу ОСОБА_1 (відповідно до п. 3 договору) щодо сплати ціни договору в сумі 1487505,54 гривень на рахунок ТОВ «Главбуд плюс» сплачено 1487505,54 гривень, шляхом здійснення 16 платежів в період з 26.11.2014 року по 05.12.2014 року, а саме:

26.11.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 50000 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.320692819.1;

26.11.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 50000 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.320817307.1;

26.11.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 41400 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.320908683.1;

28.11.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 150000 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.321487195.1;

02.12.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 65000 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.322412369.1;

02.12.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 65000 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.322412926.1;

02.12.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 65000 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.322413475.1;

02.12.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 65000 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.322413933.1;

02.12.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 1804,00 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.322416558.1;

03.12.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 67900 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.3226033591.1;

03.12.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 162800 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.322693892.1;

03.12.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 149800 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.3227228828.1;

04.12.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 178000 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.322956021.1;

04.12.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 188000 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.323004170.1;

04.12.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 28195 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.323009578.1;

05.12.2014 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Главбуд плюс» 150606,54 гривень, що підтверджується квитанцією ПриватБанк № 0.0.323107534.1.

Відповідно до п. 9 договору купівлі-продажу 34/100 часток нежитлових приміщень від 21.11.2014 року звільнення нежитлових приміщень продавцем (тобто ТОВ «Главбуд плюс») здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту підписання цього договору. Інші пункти вказаного договору не містять положень щодо того, що в момент підписання цього договору продавцем (ТОВ «Главбуд плюс») передано, а покупцем ( ОСОБА_1 ) прийнято 34/100 частки нежитлових приміщень.

Суд першої інстанції вважав посилання відповідача щодо неповернення йому позивачем 34/100 частин приміщення по АДРЕСА_1 не доведеними.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеса від 16 лютого 2016 року по цивільній справі № 521/22624/14-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року визнано недійсним договір купівлі-продажу 34/100 часток нежитлових приміщень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 21 листопада 2014 року між ТОВ «Главбуд плюс» та ОСОБА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Димерлій О.М. та зареєстровано в реєстрі за №1473. Питання двосторонньої реституції судом не вирішувалось.

Оскільки договір купівлі-продажу 34/100 часток нежитлових приміщень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 21 листопада 2014 року між ТОВ «Главбуд плюс» та ОСОБА_1 визнано недійним на підставі рішення суду, то на підставі п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України з ТОВ «Главбуд плюс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума 1487505,54 гривень, сплачена останнім на рахунок ТОВ «Главбуд плюс» на виконання умов договору купівлі-продажу.

Суд першої інстанції надав належну оцінку наданим ТОВ «Главбуд плюс» копії відповіді на звернення ТОВ «Главбуд плюс» до ГУ НП в Одеській області від 20.12.2016 року за №38/-і-2939 про результати розгляду звернень ТОВ «Главбуд плюс»; копії відповіді ГУ НП в Одеській області №3/6470; копії відповіді управління ліцензування МВС України від 18.11.2016 року №24/3-1788 про погодження позапланової перевірки ліцензіата.

Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, застосувавши до правовідносин сторін положення п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, надавши оцінку поданим учасниками справи доказам зробив обґрунтований висновок про те, що позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ «Главбуд плюс» 1487505,54 гривень підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що ухвала суду від 06.04.2023 року про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви ТОВ «Главбуд плюс» до ОСОБА_1 про примусове виконання обов`язку в натурі не відповідає вимогам ЦПК, не заслуговують на увагу, як на підставу для скасування рішення суду, з огляду на таке.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2023 року відмовлено у прийнятті зустрічної заяви ТОВ «Главбуд плюс» до ОСОБА_1 про примусове виконання обов`язку в натурі та позовна заява повернута ТОВ «Главбуд плюс» .

Пунктом 6 частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

У постанові Верховного Суду від 01 листопада 2021 року у справі № 333/6667/20 викладено правовий висновок про те, що виходячи зі змісту положень частини шостої статті185, частин другої, третьої статті194, пункту 15.10 розділуХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ухвала суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви (позову) підлягає апеляційному оскарженню у відповідностідо пункту 6 частини першоїстатті 353 ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Главбуд плюс» в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2023 року не оскаржило.

В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2023 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви. В апеляційній скарзі скаржник просить суд апеляційної інстанції надати оцінку обставинам порушення судом першої інстанції принципу рівності сторін та зв`язку первісного позову і зустрічної позовної заяви.

З урахуванням наведеного, а також положень статті 353 ЦПК України, колегія суддів вважає, оскільки ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2023 року не є предметом апеляційного оскарження, тому суд апеляційної інстанції не надає їй оцінку.

Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалою суду від 06.04.2023 року, якою відмовлено у залученні до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2 , порушено суб`єктний склад учасників процесу, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2023 року у задоволенні клопотання ТОВ «Главбуд плюс» про залучення до участі у справі третьої особи ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні клопотання суд першої інстанції виходив з того, що представник відповідача не навів жодного аргументу щодо того, яким чином рішення у даній справі вплине на права та обов`язки співзасновника ТОВ «Главбуд плюс» ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1ст. 53 ЦПК України,треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Згідно ч. 3ст. 96 ЦК Україниучасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язання її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір.

Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Предметом позовуу ційсправі євимога позивачапро стягненняз ТОВ«Главбуд плюс»коштів урозмірі 1487505,54грн,як поверненнявиконаного зобов`язанняза недійснимдоговором купівлі-продажу від 21 листопада 2014 року.

Відповідачем не заперечується, що ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Главбуд плюс» сплачені кошти у розмірі 1487505,54 грн за договором купівлі-продажу від 21 листопада 2014 року.

Отже правовідносини щодо повернення виконаного за недійсним договором купівлі-продажу від 21 листопада 2014 року виникли між ОСОБА_1 та ТОВ «Главбуд плюс».

Правовідносини, які виникли після надходження коштів на рахунок ТОВ «Главбуд плюс» і їх подальший рух не можуть впливати на правовідносини сторін, які виникли у цій справі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс» залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 серпня 2023 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді Н.В. Стахова

Ю.П. Лозко