Ухвала

від 13.04.2023 по справі 308/16800/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/16800/22

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.04.2023 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , власника майна ОСОБА_5 та його представника - адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/33/23 за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.01.2023.

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка з кадастровим номером 2121986200:03:001:0035, що перебуває у фактичній власності ОСОБА_5 , а саме: чотири палети частково наповнені порізаним каменем; одинадцять палет із порізаним каменем; двадцять чотири палети із каменем жовтого кольору; дві палети частково наповнені із каменем жовтого кольору; двадцять одна одиниця спеціального устаткування для порізки та обробки каменю (залишено на відповідальне зберігання власнику); бухгалтерську документацію та інструкцію про експлуатацію дробильного станка, у кримінальному провадженні щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 240, ч. 2 ст. 364 КК України, відомості про яке 05.08.2021 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021070000000291.

Досудовим розслідуванням встановлено, щослужбові особи органів місцевого самоврядування спільно з службовими особами контролюючих органів Закарпатської області, з використанням свого службового становища та діючи спільно з іншими невстановленими фізичними особами підприємцями, здійснюють незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення « Андезит » на території Берегівського та Мукачівського районів.

Також в ході проведення досудового розслідування зібрано інформацію стосовно службових та інших осіб, які причетні до незаконного видобутку корисних копалин на території кар`єру в с. Доробратово, Мукачівського району.

Як встановлено під час досудового розслідування, фізичні особи підприємці ОСОБА_5 та ОСОБА_8 в с. Негрово та с. Доробратово, Мукачівського району, із залученням ряду мешканців вказаних населених пунктів організували нелегальний видобуток, обробку та продаж каменю андезит, який являється корисною копалиною загальнодержавного значення.

З 27.12.2022 по 29.12.2022 на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка з кадастровим номером 2121986200:03:001:0035, що

-2-

перебуває у фактичній власності ОСОБА_5 , в ході якого було вилучено: чотири палети частково наповнені порізаним каменем; одинадцять палет із порізаним каменем; двадцять чотири палети із каменем жовтого кольору; дві палети частково наповнені із каменем жовтого кольору; двадцять одна одиниця спеціального устаткування для порізки та обробки каменю (залишено на відповідальне зберігання власнику); бухгалтерська документація та інструкція про експлуатацію дробильного станка.

Вказані предмети, речі визнані речовим доказами у вказаному кримінальному провадженні на підставі постанови слідчого 29.12.2022.

Клопотання мотивоване тим, що вилучені 27.12.2022 під час проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , земельна ділянка з кадастровим номером 2121986200:03:001:0035, речі та документи є засобами і знаряддями вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину, є носіями інформації, відповідають критеріям визначеним ст. 98 КПК України, у зв`язку із чим, з метою збереження речових доказів виникла необхідність накласти арешт на тимчасово вилучене майно.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що матеріалами клопотання доведено наявність достатніх підстав вважати, що вилучене під час обшуку події майно, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а тому на даному етапі досудового розслідування, вказаного кримінального провадження, існує об`єктивна необхідність у накладенні на нього арешту. Слідчий суддя вказала, що накладення арешту є необхідним для запобігання можливості його приховування, псування, зникнення, втрати, знищення, передачі вказаного майна.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді від 05.01.2023 скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання прокурора. Вказує на те, що клопотання прокурора не відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, оскільки у ньому не зазначено мету, підстави та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а також співвідношення вилученого майна до обставин кримінального провадження. Окрім того представник вважає, що слідчим порушено вимоги ст. 235 КПК України, оскільки ухвала слідчого судді про надання дозволу на обшук була реалізована 27.12.2022, в ході якого вилучено лише документацію, 4 палети частково наповнені порізаним каменем, 11 палет із порізаним каменем, 24 палети із каменем жовтого кольору, 21 станок без маркування, бетономішалку, обшук розпочато о 15 год 45 хв та завершено о 16 год 15 хв 27.12.2022. При цьому, зазначає, що нового дозволу на проведення обшуку 29.12.2022, судом не санкціоновано, а власником та володільцем майна дозвіл на проникнення на територію не надавався. Більш того, 29.12.2022 слідчий без попередження вивіз майно без дозволу власника, а обладнання, яке знаходилось у приміщенні цеху та належить ТОВ «ВВ-Імперія природного каменю», на відповідальне зберігання власнику не передавалося. Натомість слідчий опечатав цех, чим безпідставно і незаконно заборонив орендарю доступ до приміщення цеху та фактично припинив підприємницьку діяльність. Звертає увагу, що лише 9 станків мають відношення до обробки каменю, а інші 12 призначені для роботи з деревиною та виробництва будівельних блоків та частина якого знаходиться в непридатному стані. Вилучене майно не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки відсутні будь-які докази того, що воно є предметом протиправної діяльності чи знаряддям злочину, немає постанови про визнання даного майна речовими доказами. Також , у клопотанні відсутня інформація про причетність до вказано кримінального провадження власників вилученого майна ОСОБА_5 та ОСОБА_9 . Просить врахувати, що клопотання не містить відомостей про пред`явлення підозри будь-якій особі у даному кримінальному провадженні, що також свідчить про відсутність об`єктивних підстав для арешту вилученого майна. З наведених підстав просить

-3-

скасувати ухвалу слідчого судді, оскільки наведені у ній висновки не відповідають фактичним обставинам провадження. Окрім того, представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 05.01.2023, оскільки розгляд клопотання прокурора відбувся без участі власників майна, а копія оскаржуваного судового рішення отримана 20.01.2023.

Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, неявка якого з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому враховується, що прокурор належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_5 та його представника - адвоката ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, з огляду на положення ст. 395 КПК України, адвокатом ОСОБА_6 не пропущений, при цьому апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 370,372 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Цим вимогам закону ухвала слідчого судді від 05.01.2023 відповідає у повній мірі.

Як вбачається з клопотання у провадженні ГУ НП в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, відомості про яке 05.08.2021 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42021070000000291, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 240, ч. 2 ст. 364 КК України.

04.01.2023 прокурор відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні щодо вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 240, ч. 2 ст. 364 КК України, відомості про які 05.08.2021 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021070000000291, а саме: чотири палети частково наповнені порізаним каменем; одинадцять палет із порізаним каменем; двадцять чотири палети із каменем жовтого кольору; дві палети частково наповнені із каменем жовтого кольору; двадцять одна одиниця спеціального устаткування для порізки та обробки каменю (залишено на відповідальне зберігання власнику); бухгалтерську документацію та інструкцію про експлуатацію дробильного станка, вилучені в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка з кадастровим номером 2121986200:03:001:0035, що перебуває у фактичній власності ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, постановленої згідно з вимогами ст. 170-173 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою

-4-

виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

За змістом ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, саме до компетенції органу досудового розслідування належить встановлення чи є вказане майно знаряддям чи предметом злочину, для чого, з метою його збереження, запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втраті, знищення, використання, пересування, передачі, відчуження, слідчим суддею правомірно накладено на нього арешт як на речові докази.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

З матеріалів судового провадження вбачається, що 27.12.2022 на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області справа № 308/16800/22 у провадження № 1-кс/308/4957/22 від 20.12.2022, на земельній ділянці з кадастровим номером 2121986200:03:001:0035 за адресою АДРЕСА_1 , проведено обшук в ході якого було виявлено та вилучено: чотири палети частково наповнені порізаним каменем; одинадцять палет із порізаним каменем; двадцять чотири палети із каменем жовтого кольору; дві палети частково наповнені із каменем жовтого кольору; двадцять одна одиниця спеціального устаткування для порізки та обробки каменю (залишено на відповідальне зберігання власнику); бухгалтерську документацію та інструкцію про експлуатацію дробильного станка.

29.12.2022 слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП в Закарпатській області винесено постанову про визнання вищезазначеного майна речовими доказами у кримінальному провадженні № 42021070000000291 від 05.08.2021.

Також, з матеріалів судового провадження вбачається, що слідчий суддя у відповідності до вимог ст. 170-173 КПК України, з`ясувала всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, в тому числі належно перевірила наведені в клопотанні прокурора доводи про наявність підстав для накладення арешту на майно.

-5-

Колегія суддів приходить до висновку проте, що в матеріалах судового провадження міститься достатньо даних вважати, що виявлене 27.12.2022 в ході обшуку земельної ділянки з кадастровим номером 2121986200:03:001:0035, що за адресою АДРЕСА_1 , майно може бути використано, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що свідчить про наявність обґрунтованих підстав для прокурора звертатись з клопотанням про арешт майна, та обґрунтованих підстав для слідчого судді накласти арешт на таке майно, з огляду на те, що таке майно підпадає під критерії, визначені положеннями ч. 2 ст. 167 КПК України, а тому доводи сторони захисту з приводу безпідставності накладення арешту на це майно є необґрунтованими.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. 131-132,170-173 КПК України, наклала арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст.170 цього Кодексу слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

При цьому арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд із забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження - накладення арешту на майно, оскільки сукупність даних об`єктивно свідчать про ймовірність вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 240, ч. 2 ст. 364 КК України.

З урахуванням наведеного слідчий суддя, всупереч твердженням представника ОСОБА_6 в апеляційній скарзі, встановила належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.

Матеріали судового провадження свідчать про те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для виконання завдань арешту майна, якими є запобігання можливості його відчуження, перетворення, знищення, псування, приховування або пошкодження.

У свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обтяження з метою уникнення негативних наслідків.

-6-

Колегія суддів враховує, що при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, дослідила усі матеріали, що мають значення для вирішення питання про накладення арешту, врахувала правову підставу для накладення арешту, достатність доказів, що вказують на скоєння кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому необхідність накладення арешту на вказане майно, як захід забезпечення кримінального провадження, обґрунтована та доцільна.

Доказів протилежного в апеляційній скарзі не наведено та колегією суддів не встановлено.

Суд апеляційної інстанції вважає, що, з огляду на необхідність проведення у кримінальному провадженні слідчих дій, з метою досягнення дієвості кримінального провадження, за наявності підстав вважати, що можуть настати наслідки, передбачені ч. 11 ст. 170 КПК України, слідчий суддя обґрунтовано наклала арешт на вилучене майно.

Також, суспільний інтерес розслідування та встановлення істотних обставин у вказаному кримінальному провадженні переважає приватний інтерес особи щодо тимчасового позбавлення права володіти належним їй майном.

Що ж стосується доводів адвоката ОСОБА_6 про незаконність проведеного 29.12.2022 обшуку, то такі твердження вже були предметом перевірки слідчим суддею під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно та їм була надана правильна юридична оцінка.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 235 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали.

Згідно з ч. 4 ст. 115 КПК України при обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.12.2022 встановлено строк проведення обшуку - один місяць з моменту її постановлення. Тобто, слідчий повинен був провести обшук у строк до 20.01.2023 включно.

Як вбачається з протоколу обшуку, такий було проведено в період з 27.12.2022 по 29.12.2022. Наведене свідчить про те, що обшук слідчим був проведений в рамках відведеним на це ухвалою слідчого судді від 20.12.2022 та передбаченим ч. 2 ст. 235 КПК України строком.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що досудове розслідування ще триває, встановлюються нові фактичні дані, перевіряються обставини.

Крім того, власник арештованого майна не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в порядку, передбаченому абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, у якому визначено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України - за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухали слідчого судді від 05.01.2023 та задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5

-7-

При прийнятті рішення колегія суддів, окрім вищенаведеного, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що стороною захисту не надано жодного доказу у підтвердження вимог апеляційної скарги; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.01.2023 про накладення арешту на майноу кримінальному провадженні, щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 240, ч. 2 ст. 364 КК України, відомості про яке 05.08.2012 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 42021070000000291,- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді