Рішення
від 16.02.2023 по справі 202/7465/20
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/7465/20

Провадження № 2/204/37/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого - судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання - Лавриненко В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

08 грудня 2020 року ТОВ «Авто Просто» звернулося до суду із зазначеним позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , із вимогою про стягнення боргу (том - 1, а. с. 3-7).

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 28 вересня 2011 року між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_1 була укладена угода № 368681 та підписані, зокрема, додатки № 1 та № 2, які є її невід`ємною частиною. Предметом угоди є надання послуг системи АвтоТак спрямованих на придбання автомобіля KIA Soul. Угода укладена в рамках створеної позивачем в Україні системи надання послуг з придбання автомобілів Авто Так. Дана система полягає у створенні групи покупців, які бажають придбати товар високої вартості (автомобіль) та, через механізми, встановлені Угодою, забезпечують придбання кожним учасником автомобіля шляхом сплати його вартості та вартості наданих послуг щомісячними внесками протягом декількох років. Стверджує, що при виконанні умов Угод, укладених з учасниками в рамках системи АвтоТак, позивач надає учасникам послуги спрямовані на придбання ними автомобіля через систему АвтоТак. Ці послуги полягають у формуванні груп учасників, організації та створенні умов для придбання автомобілів учасниками, здійснення оплати постачальнику автомобілів за рахунок коштів, сплачених учасниками, на підставі Угоди, забезпечення отримання учасниками автомобіля, а також наданні інших послуг, передбачених Угодою, які забезпечують при дбання автомобіля кожним учасником системи АвтоТак, який належним чином виконує зобов`язання за угодою. Вказує на те, що 25 грудня 2013 року ОСОБА_1 отримала у власність автомобіль KIA Soul, кузов НОМЕР_1 , 2013 року випуску, і зареєструвала його на своє ім`я (реєстраційний номер НОМЕР_2 ). Разом з цим, зазначає, що відповідно до умов Угоди (ст. 5 Угоди, п. п. 2.1,2.3, 2.5, 2.6-2.8 ст. 2 додатку № 2 до Угоди) ОСОБА_1 зобов`язалася оплатити стовідсоткову вартість автомобіля (щомісячні Чисті внески) та вартість наданих послуг (щомісячні внески в оплату послуг) шляхом сплати 120 щомісячних Повних внесків. Вказує, що починаючи з квітня 2014 року, ОСОБА_1 почала порушувати умови Угоди щодо повноти сплати щомісячних Повних внесків, що призвело до виникнення заборгованості за Угодою та порушення прав позивача, у зв`язку з чим він прохає суд стягнути заборгованість ОСОБА_1 за Угодою з відповідачів у примусовому порядку. При цьому зазначає, що для розрахунку щомісячного Повного внеску, який повинна була сплачувати ОСОБА_1 , позивачу потрібно знати лише поточну ціну автомобіля в місяці, за який буде надіслана квитанція для сплати такого внеску. Листом № 336 від 03 квітня 2014 року ТОВ «Фалькон-Авто» повідомив ТОВ «Авто-Просто» про припинення виробництва та постачання вказаного автомобіля. Тому, керуючись положеннями п. 9.2 ст. 9 додатку № 2 до Угоди, у березні 2014 року наказом № 10/зм/2014 від 03 квітня 2014 року позивач здійснив заміну автомобіля KIA Soul на КІА RIO. Зазначає, що відповідно до п. п. б) п. 9.2 ст. 9 додатку № 2 до Угоди, якщо поточна ціна нової марки та/або моделі автомобіля більш ніж на 10 % перевищує останню відому Поточну ціну автомобіля, зазначеного в додатку № 1 до Угоди, то застосовується інший механізм розрахунку Повного внеску. Так, розмір у відсотках кожного наступного Повного внеску учасника, який вже отримав автомобіль, не змінюється, а Поточна ціна для його розрахунку буде пропорційно змінюватися відповідно до зміни Поточної ціни нової марки та/або моделі автомобіля. Вказує, що остання повідомлена постачальником ціна автомобіля KIA Soul становила 144320 гривень, а ціна автомобіля КІА RIO - 168300 гривень. пропорційний коефіцієнт для визначення Поточної ціни автомобіля KIA Soul, згідно з положеннями ст. 9 п. 9.2 Б) та п. 9.4 додатку № 2 до Угоди, становить 0,8575163 (144320:168300). Вказує, що станом на листопад 2020 року, остання відома Поточна ціна автомобіля КІА RIO становить 411723 гривні, тому розрахункова ціна KIA Soul із застосуванням коефіцієнту зниження становить 353059 гривень 20 копійок. При цьому зазначає, що ОСОБА_1 у період часу з жовтня 2011 року по травень 2019 року (включно) сплачено на користь позивача 74,6232 % із 100% в оплату Чистих внесків (відсоток від Поточної ціни автомобіля) та, 120 із 120 внесків в оплату послуг. Тому, вважає, що борг ОСОБА_1 перед позивачем становить 25,3768 % в оплату Чистих внесків, що у грошовому еквіваленті становить 89595 гривень 13 копійок (353059,20*25,3768%). Разом з цим, зазначає, що в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 , 26 грудня 2013 року було укладено договір застави автомобіля. Крім того, 12 грудня 2013 року між ТОВ «Авто просто», як кредитором та, ОСОБА_2 й ОСОБА_3 , як поручителями, було укладено договір поруки, за яким останні зобов`язалися відповідати перед кредитором у разі невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за Угодою, у зв`язку з чим прохає суду стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за Угодою № 368681 від 28 вересня 2011 року в розмірі 89595 гривень 13 копійок, разом із судовими витратами у розмірі 2102 гривні (по 700 гривень 66 копійок з кожного).

20 січня 2021 року вказана справа надійшла до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю (том - 1, а. с. 47).

Ухвалою суду від 21 січня 2021 року справу прийнято до свого провадження, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 16 годину 00 хвилин 18 лютого 2021 року (том - 1, а. с. 49), копія якої надіслана учасникам справи 25 січня 2021 року за вихідним № 2568/21-вих/2/204/840/21 (том - 1, а. с. 50) та, яка отримана ОСОБА_1 03 лютого 2021 року та ОСОБА_2 08 лютого 2021 року, підтвердженням чого є відповідні розписки в матеріалах справи (том - 1, а. с. 51, 57).

18 лютого 2021 року на адресу суду надійшов відзив представниці відповідачки ОСОБА_1 - адвокатки Забари А.В. (том - 1, а. с. 85-98), в якому вона позовні вимоги не визнає, проти задоволення позову заперечує. Прохає суд застосувати строки позовної давності.

В обґрунтування відзиву зазначає про неправомірність розрахунку позивача вартості авто в завищеному розмірі. Так, вказує на те, що позивач рахує суму заборгованості виходячи зі зміненої вартості авто, при цьому бере для розрахунку орієнтовну вартість авто, а не реальну. Натомість, додатком № 1 до Угоди № 368681 вартість автомобіля визначена сумою 129600 гривень, що погоджено сторонами та підтверджено їх підписами в ній. При цьому, вказує на те, що відповідно до визначених термінів, викладених у додатку № 2 до договору, постачальником є підприємство, з яким ТОВ «Авто Просто» укладено угоду про постачання автомобілів учасникам АвтоТак. Так, ОСОБА_1 отримала у власність автомобіль KIA Soul, кузов НОМЕР_1 , 2013 року випуску та зареєструвала його на своє ім`я (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), на підставі договору № 114028-Y05767 від 19 грудня 2013 року, укладеного між ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» та ОСОБА_1 , відповідно до якого загальна вартість автомобіля за цим договором становить 135300 гривень, без ПДВ; ПДВ - 20 % (27060 гривень), а всього з ПДВ - 162360 гривень. Тому, вважає, що постачальником є ПАТ «Дніпропетровськ-Авто», натомість позивач надає розрахунок, де є змінена вартість автомобіля в розмірі 411723 гривні, яка надана ПАТ «Українська Автомобільна Корпорація», яка не здійснювала постачання автомобіля ОСОБА_1 . Крім того, позивачем вартість авто підтверджено реєстром № 29/05-2020-ФА рекомендованих роздрібних цін на автомобілі КІА для ТОВ «Авто Просто» та ЗАТ «АІСЕ Україна» від 29 травня 2020 року, виданим ПАТ «Українська Автомобільна Корпорація», а не ПАТ «Дніпропетровськ-Авто», який є постачальником авто ОСОБА_1 . Вказує на те, що умовами договору не передбачено, що позивач може змінювати постачальника на власний розсуд, а так само не визначено, що ціна на авто може братися в будь-якого суб`єкта господарювання. Крім того, зазначає про те, що з наданих позивачем доказів не вбачається, що постачальник ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» змінював будь-які ціни на авто. Також, зазначає про те, що умовами договору зміна постачальника авто в односторонньому порядку не допускається, тим паче після того, як передача автомобіля вже фактично відбулася. Разом з цим, зазначає про те, що сторони погодили ціну авто, а тому її зміна в односторонньому порядку є неприпустимою та, можлива лише за згодою сторін. Вважає, що вартість автомобіля встановлюється постачальником та лише у відношенні автомобіля, який купується відповідачем, а тому інші моделі автомобіля не можуть братися в розрахунок, як того хоче позивач. Крім того, у разі зміни марки автомобіля, нова ціна може застосовуватися лише одноразово, а не кожного місяця, бо це суперечить вимогам п. 9.4 договору. Разом з цим, зазначає про те, що матеріали справи не містять доказів повідомлення про зміну цін на автомобілі, а лише лист ТОВ «Фальков-Авто» № 388 від 03 квітня 2014 року, яким позивача було повідомлено про припинення виробництва автомобілів 2013 модельного ряду: KIA RIO , KIA CERATO , KIA SOUL , KIA OPTIMA , KIA SPORTAGE . При цьому вказує, що заміну автомобіля KIA SOUL на НОМЕР_3 позивач здійснив в односторонньому порядку, видавши наказ № 10-зм/2014 від 03 квітня 2014 року, який жодним чином не доводився до відома ОСОБА_1 , так само, як відомості про зміну вартості автомобіля з обґрунтуванням такого підвищення. Разом з цим, зазначає про те, що з розрахунку позивача вбачається те, що зміна ціни автомобіля відбувалася щомісяця, однак доказі того, що така зміна мала місце, а так само доказів повідомлення ОСОБА_1 про таку зміну позиває також не надає. Тому, вважає, що позивач застосовує незрозумілі ціни на авто, які встановлює на власний розсуд, а оскільки докази повідомлення відповідачки про зміну збільшення вартості автомобіля, тобто зміну умов договору ним не надано, то у позові слід відмовити. Крім того, зазначає, що застосування збільшення ціни послуг є таким, що суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки дані умови є несправедливими. Вказує, що станом на момент укладання договору позивач належав до фінансової установи, яка в даному випадку здійснювала діяльність спрямовану на залучення фінансових активів, тобто надавала фінансові послуги, а тому потребувала наявність відповідної ліцензії. Стверджує, що у позивача така ліцензія на момент укладання договору була відсутня, тому вказаний договір відповідно до вимог ст. 227 ЦК України є недійсним. Позивач заявив до стягнення суму заборгованості, яка складається із внеску на оплату послуг та внеску на погашення вартості автомобіля. При цьому, прохає суд стягнути заборгованість за оплату послуг, які ним були надані, ще до передачі автомобіля та, за надання яких нараховувалася плата, яка обчислювалася від вартості автомобіля. Вважає, що внаслідок застосування необґрунтованих цін на автомобіль, вартість послуг збільшилася, а тому числі і за ті послуги, які вже було фактично надано позивачем, що не допускається, ані вимогами договору, ані вимогами чинного законодавства, оскільки зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Таким, чином позивач намагається збільшити ціну послуг після їх фактичного надання, а тому відсутні будь-які правові підстави для обрахування та стягнення вартості таких послуг в тому розмір, на якому наполягає позивач. Крім того, позивач прохає стягнути суму заборгованості в розмірі 89595 гривень 13 копійок, яку отримав, шляхом множення 25,3768 % на суму поточної ціни авто на день звернення до суду. При цьому, 25,3768 % ним було отримано шляхом сумування недоплати за кожен місяць, який розраховується у відсотковому вираженні, що суперечить не тільки математичним принципам, а й умовам договору. Оскільки, позивач не надав належних та допустимих доказів виникнення заборгованості в тому числі її розміру, вважає, що підстави для задоволення вказаних вимог відсутні. При цьому зазначає, що з вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем з отриманих коштів ОСОБА_1 здійснювалося зарахування в погашення внесків на оплату страхових платежів в розмірі 0,065 % від суми вартості автомобіля. Так, в договорі зазначено, що позивач може укладати договори страхування життя учасників, однак згода на укладення такого договору з боку ОСОБА_1 не надавалася, в тому числі щодо погодження страховика та умов такого договору. Натомість, жодних доказів на укладення такого страхового договору та здійснення перерахування коштів на рахунок страхової, позивачем не надано. За таких обставин, вважає, що позивач стягував страхові платежі безпідставно, що вплинуло на суму заборгованості, яку він нарахував відповідачці ОСОБА_1 , а тому такий розрахунок є таким, що не може слугувати доказом наявності заборгованості. Разом з цим, зазначає про те, що позивач порушив строк позовної давності, а тому існують всі підстави для її застосування, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

11 березня 2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив представника ТОВ «Авто Просто» - адвоката Сметанюка І.М. (том - 1, а. с. 156-165), в яких він зазначає про те, що для розрахунку складових щомісячного Повного внеску, який повинна сплачувати ОСОБА_1 , позивачу потрібно знати Поточну ціну автомобіля в місяці, за який буде надіслана квитанція для сплати такого внеску. Однак, вказує на те, що неможливо відслідковувати ціну нового автомобіля, випуск (імпорт, постачання), якого вже припинено. Разом з цим, зазначає, що сторони, при підписанні Угоди, передбачали випадок, коли через якісь причини постачальник припинить виробляти, здійснювати заміну або припинить імпортувати модель автомобіля, зазначену у додатку № 1 до угоди. Так, п. 9.1 ст. 9 договору встановлено, що в такому випадку, ТОВ «Авто Просто» зобов`язується здійснити заміну шляхом застосування Поточної ціни нової марки та/або моделі для розрахунку складових Повного внеску для всіх учасників групи і така нова марка та/або модель буде передаватися учасникам, які не отримали попередню модель/марку. Якщо Поточна ціна нової марки та/або автомобіля є щонайбільше на 10 % вищою за останню відому Поточну ціну автомобіля, нова Поточна ціна буде дійсною для розрахунку Повного внеску, який мають сплачувати всі учасники групи. Разом з цим, зазначає, що умовами угоди: не визначено ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» як єдиного постачальника для системи АвтоТак та, не заборонено ТОВ «Авто Просто» укладати договори на постачання автомобілів для системи АвтоТак і з іншими постачальниками. Також вказано, що ТОВ «Авто Просто» використовує Поточні ціни на автомобілі повідомлені підприємствами, з якими товариством укладеного угоду на постачання таких автомобілів учасниками АвтоТак, а не з будь-якими суб`єктами господарювання, як на те вказую відповідачка ОСОБА_1 . Звертає увагу на те, що в Угоді відсутні умови, які передбачають, що учасник, після одержання автомобіля, в подальшому припинить повинен сплачувати щомісячні Повні внески, розраховані відповідно до Поточної ціни автомобіля, яка діяла на дату отримання такого автомобіля. Натомість, зазначає про те, що ст. 5 Угоди зобов`язано ОСОБА_1 щомісячно сплачувати Повні внески, і після отримання автомобіля. Вважає, що сторони погодили, що Поточна ціна автомобіля буде використовуватися для розрахунку складових Повних внесків протягом всього строку існування групи. Вказує, що використання саме Поточної ціни автомобіля зумовлене, значною мірою тим, що автомобілі учасникам групи придбаваються ТОВ «Авто Просто» не по принципу «всім в один місяць», а щомісячно, після накопичення коштів у Фонді на придбання автомобілів та після здійснення процедури розподілу товару (асигнаційні акти). Таким чином, позивач придбаває автомобілі учасникам групи за ринковими цінами, які мають властивість змінюватися. Для того, щоб щомісячних Чистих внесків, в певному місяці, вистачало для придбання автомобіля за його ринковою вартістю, ТОВ «Авто Просто» і використовує для розрахунків щомісячних внесків Поточну (актуальну в цьому місяці) ціну автомобілів, яка повідомляється продавцями таких автомобілів. Разом з цим, зазначає, що доводи ОСОБА_1 щодо неповідомлення її про заміну авто, є необґрунтованими, оскільки товариством на її адресу було направлено таке повідомлення простим листом без рекомендованого повідомлення про вручення. Наголошує на тому, що ТОВ «Авто Просто» не є кредитною установою, не надає кредити, а лише надає послуги спрямовані на одержання автомобіля. Вказує, що у п. 9.1 ст. 9 Розділу ІІ додатку № 2 до Угоди відсутнє посилання на необхідність заміни автомобіля, у разі припинення виробництва певної його модифікації( в даному випадку New), а тому вважає, що відсутні підстави для застосування даного пункту Угоди. Також зазначає про те, що Угоду та додатки до неї, на підставі якої діють сторно, укладено 28 вересня 2011 року, а Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, затверджені Розпорядженням № 1676 від 09 жовтня 2012 року Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг, набрали чинності 12 листопада 2012 року, що виключає можливість наявності Ліцензії на право надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, на дату укладання Угоди. 15 січня 2013 року, після набрання чинності вищевказаного розпорядження та на вимогу Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг», ТОВ «Авто Просто» отримало Ліцензію на право надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах. Вважає, що посилання відповідачки на постанову Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 607/8078/15-ц є безпідставними, бо вона стосується договору лізингу. Натомість, відповідно до умов Угоди ТОВ «Авто Просто» надало ОСОБА_1 послуги, спрямовані на придбання автомобіля, а не майно (сам автомобіль). Натомість, автомобіль (майно) їй надавав безпосередньо його постачальник. Таким чином, автомобіль передбачається безпосередньо учасниками системи АвтоТак, а не ТОВ «Авто Просто», бо товариство виступає лише платником, а покупцем - учасник системи АвтоТак. Разом з цим, зазначає, що ТОВ «Авто Просто» вважало за необхідне оцінити свої послуги в 0,5 % від Проточної ціни автомобіля + ПДВ, а ОСОБА_1 , підписавши додаток № 1 до Угоди, акцептувала таку ціну. Стверджує, що позивач не є продавцем товару (автомобіля), а надає послуги спрямовані на його придбання, а тому він не має повноважень визначати ціну автомобіля (товару). Поточні ціни автомобілів, які позивач використовує для розрахунку складових щомісячних Повних внесків, встановлюється постачальником таких автомобілів, і жодним чином ТОВ «Авто Просто» не впливає на їх розмір, тому вважає, що посилання ОСОБА_1 на несправедливі умови договору, безпідставними. Разом з цим зазначає, що ОСОБА_1 за період часу з жовтня 2011 року по травень 2019 року, включно, сплатила на користь позивача 74,6232 % із 100 % в оплату Чистих внесків (відсоток від Поточної ціни автомобіля), 120 із 120 Внесків в оплату послуг, а тому її борг складає 25,3768 % в оплату Чистих внесків, що становить 89595 гривень 13 копійок. Вказує, що посилання відповідачки на необхідності застосування п. 3.2 ст. 3 додатку № 2 Угоди є безпідставним, оскільки жодних звернень від останньої ТОВ «Авто Просто» щодо розподілення сплачених авансових внесків на всі наступні несплачені Повні внески з метою пропорційного їх зменшення, що підлягають сплаті до завершення Графіку внесків, не отримувало. Крім того, зазначає, що відповідно до вимог ст. 6 Угоди, учасник системи уповноважує та доручає ТОВ «Авто Просто» укласти від його імені договір страхування життя та, відповідно до п. 11.2 ст. 11 додатку № 2 до Угоди погоджується з тим, що вигодо набувачем за договором страхування є ТОВ «Авто Просто». Вказує, що послуги зі страхування надаються, насамперед з метою безперервності надання послуг та забезпечення права спадкоємців на отримання автомобіля за сплаченими коштами або ж отримання автомобіля у власність без боргів, а не для отримання позивачем прибутку за рахунок страхового відшкодування. При цьому стверджує, що всі внески сплачені ОСОБА_1 в оплату страхового платежу позивачем перераховані на рахунки страхової компанії ПАТ «СК «Уніка». Разом з цим зазначає, що доводи відповідачки ОСОБА_1 про пропущення строків позовної давності є необґрунтованими, а її посилання на постанову ВСУ від 05 квітня 2018 року у справі № 369/6771/15-ц є безпідставним, бо графік внесків становить 120 щомісячних Повних внесків, що еквівалентно десяти рокам, а оскільки угоду укладено 28 вересня 2011 року, а з позовом позивач звернувся до суду у листопада 2020 року, то вказані строки не пропущені, натомість постанова ВСУ стосується кредитних відносин, а ТОВ «Авто Просто» не є кредитною установою.

09 квітня 2021 року на адресу суду надійшли письмові пояснення представника ТОВ «Авто Просто» - адвоката Сметанюка І.М. (том - 1, а. с. 214-215), в яких він зазначає про те, що відповідно до вимог ст. 6 Угоди, учасник системи уповноважує та доручає ТОВ «Авто Просто» укласти від його імені договір страхування життя та, відповідно до п. 11.2 ст. 11 додатку № 2 до Угоди погоджується з тим, що вигодо набувачем за договором страхування є ТОВ «Авто Просто». Вказує, що послуги зі страхування надаються, насамперед з метою безперервності надання послуг та забезпечення права спадкоємців на отримання автомобіля за сплаченими коштами або ж отримання автомобіля у власність без боргів, а не для отримання позивачем прибутку за рахунок страхового відшкодування. При цьому стверджує, що відповідно до вимог п. 8.3 ст. 8 додатку № 2 до Угоди, учасник системи зобов`язаний укласти договір застави на автомобіль з метою забезпечення своїх платіжних зобов`язань за Угодою, а оскільки автомобіль є предметом застави, то він має бути застрахований відповідно до вимог ст. 581 ЦК України. Тому, вважає, що укладення угоди із зазначенням в ст. 10 обов`язку страхування автомобіля є цілком правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, зазначає, що оскільки позивач стає вигодо набувачем за договором страхування автомобіля виключно за умови настання страхового випадку, пов`язаного з викраденням або повним знищенням автомобіля, а також те, що страхове відшкодування, яке отримує ТОВ «Авто Просто» становить в межах суми, розмір якої не перевищує розміру заборгованості учасника, тому вважає, що вказані умови Угоди ніяким чином не порушують законні права та інтереси ОСОБА_1 , а слугують виключно для належного функціонування системи АвтоТак, а не для отримання додаткового прибутку за рахунок страхового відшкодування.

20 квітня 2021 року на адресу суду надійшли заперечення представниці відповідачки ОСОБА_1 - адвокатки Забари А.В., на відповідь на відзив (том - 1, а. с. 237-240), в яких вона зазначає, що зміна поточної ціни автомобіля кожного місяця та, за відсутності підтверджуючих документів, не створює обов`язку для ОСОБА_1 сплачувати вартість автомобіля в завищеному та необґрунтованому розмірі. Крім того, вказує на те, що відповідно до визначених термінів, викладених у додатку № 2 до договору, постачальник це підприємство, з яким ТОВ «Авто Просто» укладено Угоду на постачання автомобілів учасникам АвтоТак. Оскільки, ОСОБА_1 була учасником АвтоТак та, їй було поставлено автомобіль з боку ПАТ «Дніпропетровськ-Авто», то вважає, що постачальником в розумінні договору є саме ПАТ «Дніпропетровськ-Авто». При цьому, зазначає про те, що відповідачка не несе відповідальності за зобов`язаннями інших учасників групи та їй навіть невідомий її кількісний склад, а тому є логічним, що вона не повинна керуватися іншими угодами, які укладені не в інтересах та поза межами її контролю. Вважає, що позивач для ведення своєї статистики може використовувати ціни будь-яких джерел, однак умовами договору сторони передбачили, що поточна ціна автомобіля береться від постачальника, яким в даному випадку є ПАТ «Дніпропетровськ-Авто». Натомість, позивачем не надано доказів, підтверджуючих те, що пат «Дніпропетровськ-Авто» встановлювало будь-які ціни на авто, які вказані у наданому позивачем розрахунку, а тому вважає, позовні вимоги такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, та як наслідок, необґрунтованими. Також, вказує на те, що існує очевидна різниця між встановленням ціни на конкретний вид авто та рекомендацією по застосуванню приблизної ціни, яка не підтверджує реальну вартість автомобіля, яка надана ПАТ «Українська автомобільна Корпорація». Стверджує, що сторони передбачили, що вартість автомобіля може бути змінена відповідно до вимог ст. 9 договору лише одноразово у процентному співвідношенні, натомість позивачем вона змінювалася щомісячно, що є порушенням вимог договору. Зазначає, що розрахунок позивача є бездоказовим, оскільки в його основу покладені ціни, які позивач не підтвердив жодним чином, а також змінював ціну автомобіля щомісячно, що суперечить вимогам ст. 9 договору. Вказує, що є безпідставним посиланням позивача на позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 26 листопада 2018 року № 61-957св17 та 30 травня 2018 року № 61-3569св18, оскільки вони стосуються оспорювання укладених угод з посиланням на несправедливі умови договору, що є оціночним поняттям та оцінюється судом в кожному випадку окремо та, в даному випадку не є предметом розгляду цієї справи. Разом з цим, зазначає, що позивачем не надано жодних доказів того, що він в належний та передбачений договором спосіб здійснив заміну марки автомобіля та, в подальшу зміну ціни автомобіля, в тому числі доказів того, що такі зміни були доведені до відома відповідачки ОСОБА_1 . Вказує, що позивачем математично невірно здійснено розрахунок заборгованості відповідачки про що нею було зазначено у відзиві на позовну заяву, при цьому, у відповіді на відзив позивач вказане не спростовує, а лише зазначає про право останньої звернутися до нього із заявою про розподіл сплачених авансових внесків на всі наступні несплачені Повні внески з метою пропорційного зменшення їх розміру. Разом з цим, зазначає, що ОСОБА_1 з Експертно-консалтинговою фірмою «ЛЛМ», було укладено договір № 3/1-21 від 12 березня 2021 року на проведення експертизи щодо перевірки правильності вищевказаного розрахунку заборгованості. Однак, навіть експерт не зміг перевірити даний розрахунок заборгованості та надати відповідний висновок, оскільки він позбавлений такої можливості через те, що не вистачає всіх необхідних документів. Тому вважає, зо заборгованість є документально не підтвердженою, а позовні вимоги є безпідставними. Також вказує на те, що сторонами не укладалися угоди та в договорі відсутнє положення, яке свідчить про збільшення строку позовної давності, а тому до вказаного позову застосовуються загальні строки позовної давності, які обчислюються по кожному періодичному платежу окремо та, з наступного дня після порушення їх сплати.

09 серпня 2021 року на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_3 на позовну заяву (том - 3, а. с. 43-48), позовні вимоги не визнає, проти задоволення позову заперечує, прохає суд застосувати строки позовної давності.

В обґрунтування відзиву зазначає про те, що розрахунок суми боргу є незрозумілим, необґрунтованим та безпідставним. Так, вказує на те, що відсотки не є засобом платежу й виразом розміру визначення або виконання зобов`язань за угодою, а тому яким саме чином позивачем визначено розмір оплати ОСОБА_1 на користь позивача 74,6232 % із 100 % та боргу 25,3768 % з оплати Чистих внесків (відсоток від Поточної ціни автомобіля), не зрозуміло, при тому, що наданий розрахунок платежів ОСОБА_1 не містить Поточної ціни автомобіля з показниками 168300 гривень та 411723 гривні. Вказує, що позивачем пропущено строки позовної давності. Так, 15 листопада 2017 року ОСОБА_1 здійснено останній черговий платіж за відомою їй поточною ціною автомобіля, а з позовом позивач звернувся до суду 30 листопада 2020 року, тому вважає, що відповідно до вимог ст. ст. 253, 257, 559 ЦК України, до зобов`язань, які виникли до 30 листопада 2017 року повинен застосовуватися строк позовної давності. Вказує на те, що позивач вважає, що оскільки графік внесків, який зазначено у додатку № 1, становить 120 щомісячних Повних внесків, тобто Поточна ціна автомобіля та вартість послуг ТОВ «Авто Просто» розподілено на 120 щомісячних платежів, що еквівалентно 10 рокам, то і строк позовної давності визначений цим терміном, але відповідач з вказаним не згоден. Стверджує, що строк дії графіка внесків сторонами не узгоджувався, а сам графік містить лише інформацію про кількість щомісячних платежів, а не строків позовної давності. Разом з цим, прохає суд поновити йому строки на подання цього відзиву та стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.

09 серпня 2021 року на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_2 на позовну заяву (том - 3, а. с. 56-67), в якому вона позовні вимоги не визнає, проти задоволення позову заперечує.

В обґрунтування відзиву зазначає про те, що відповідно до вимог п. 2.4 договору поруки, на момент його підписання - 12 грудня 2013 року, розмір забезпечених порукою вимог складає 142619 гривень 61 копійка. При цьому, ціна автомобілю «KIA» моделі «Soul» відповідно до додатку № 1 до Угоди № 1 від 28 вересня 2011 року узгоджена сторонами у розмірі 129600 гривень, а загальна сума грошових зобов`язань учасників, станом на день підписання додатку до угоди № 3 від 28 листопада 2013 року, становить 253179 гривень 68 копійок, з яких учасник сплатив 110559 гривень 07 копійок. Так., у період з 28 вересня 2011 року по 28 листопада 2013 року, виходячи із узгодженого розміру поточної ціни автомобіля 129600 гривень, з яких ОСОБА_1 повинна була сплатити 55 Повних внесків на суму 104336 гривень 60 копійок, з яких: 4665 гривень 60 копійок - 3 % плата за послуги, пов`язані зі вступом до системи + ПДВ та, 99671 гривня - щомісячні платежі Повного внеску за цей період (55 внесків). Натомість, фактично ОСОБА_1 за цей період сплачено на користь позивача суму 110559 гривень 07 копійок, з якої: 4665 гривень 60 копійок - 3 % плата за послуги, пов`язані зі вступом до системи + ПДВ та, 105893 гривні 47 копійок - щомісячні платежі Повного внеску за 55 місяців, тобто переплата становить 6222 гривні 47 копійок. Натомість, стверджує, що 28 листопада 2013 року під умовою створення перешкод у наданні права на отримання автомобіля марки «KIA Soul», з посиланням на нібито зміну поточної ціни автомобіля й відповідну зміну розміру щомісячних Повних внесків, позивачем було примушено ОСОБА_1 підписати додаток до угоди № 3, за яким загальна сума грошових зобов`язань учасника станом на день підписання цього додатку визначена в сумі 253179 гривень 68 копійок, поточна ціна автомобіля визначена у розмірі 144320 гривень, а сума заборгованості - 142619 гривень 61 копійка. Лише після цього позивачем було надано ОСОБА_1 право на отримання автомобіля. Стверджує, що зазначена поточна ціна не змінювалася протягом всього періоду платежів ОСОБА_1 та Графіком внесків й про будь-які зміни цього показнику, ані ОСОБА_1 , ані поручителям позивачем не сповіщалося. При цьому, зазначає, що за вказаний період часу , зокрема з 29 листопада 2013 року по 16 травня 2019 року ОСОБА_1 на користь позивача було сплачено 65 внесків на загальну суму 196573 гривні 73 копійки, з яких: 5195 гривень 52 копійки - 3 % плата за послуги, пов`язані з видачею автомобіля за системою + ПДВ та, 169416 гривень 80 копійок - щомісячні платежі Повного внеску за цей період (65 місяців), плата за конфігурацію автомобілю відмінну від базової - 18040 гривень та внески зі страхування автомобіля - 9116 гривень 93 копійки. Вважає, стягнення позивачем зі ОСОБА_1 плати за конфігурацію автомобілю відмінну від базової у розмірі 18040 гривень, безпідставною, оскільки, вона отримала автомобіль марки «KIA Soul» саме базової моделі, що підтверджується асигнаційним актом від 28 листопада 2013 року. стверджує, що станом на 16 травня 2019 року сума переплати ОСОБА_1 за угодою складає 60206 гривень 26 копійок. Разом з цим, зазначає, що не є доведеним, а тому не повинен прийматися судом розрахунок Повних внесків, оскільки відсутні відповідні повідомлення відповідачів про зміни Поточної ціни автомобіля. Крім того вказує на те, що строк дії Графіку внесків сплив за фактом сплати останнього 120-го внеску - 15 травня 2019 року, вимоги про сплату, недоплаченої частини внеску позивачем в адресу відповідачів протягом цього строку не направлялося, як і інформація про зміну Поточної ціни автомобіля, а тому вважає, що з урахуванням приписів ст. 613 ЦК України, у позивача відсутнє право вимоги, а у відповідачів обов`язок щодо його виконання. Також вказує на те, що позивачем не доведено підстави та обґрунтованість зміни поточної ціни автомобіля. Так, зазначає про те, що позивач у позові наголошував на тому, що листом № 336 від 03 квітня 2014 року ТОВ «Фалькон-Авто» (постачальник автомобілів марки «KIA Soul») повідомив останнього про припинення виробництва та постачання вказаного автомобіля. Натомість, відповідно до листа № 143 від 18 травня 2021 року (на запит відповідача) ТОВ «Фалькон-Авто» повідомило, що прямих договорів на постачання автомобілів «KIA Soul» та «KIA Rio» з ТОВ «Авто Просто», у період з 2011 по 2019 роки, не укладало, оскільки здійснює реалізацію автомобілів КІА виключно через свою мережу дилерських підприємств, до яки ТОВ «Авто Просто» не відноситься. При цьому, ТОВ «Фалькон-Авто» до відома ТОВ «Авто Просто» доводилися виключно реєстри рекомендованих роздрібних цін на наявні до реалізації автомобілі КІА в тому числі «KIA Soul» та «KIA Rio». Також повідомлено, що документу з назвою «повідомлення про зміну ціни на автомобілі» в системі документообігу ТОВ «Фалькон-Авто» відсутній. Вказано, що ТОВ «Фалькон-Авто» є імпортером автомобілів КІА в Україну й здійснює імпорт відповідних моделей KIA виключно в залежності від наявності попиту на них. За наявною інформацією у ТОВ «Фалькон-Авто» закордонні заводи-виробники автомобілів КІА, в період з 2011 по 2019 роки не припиняли виробництво автомобілів KIA Soul, а ТОВ «Фалькон-Авто» не припиняло імпорту автомобілів моделі «KIA Soul», але враховуючи рівень попиту на ринку торгівлі автомобілями в Україні та наявності пропозиції виробника автомобілів, останнього разу автомобілі марки KIA Soul постачалися для ринку України в 2018 році. Також, зазначає, що ТОВ «Фалькон-Авто» повідомив останнього про те, що ТОВ «Фалькон-Авто» не направляло на адресу ТОВ «Авто Просто» листів щодо припинення поставки або виробництва моделі автомобіля «KIA Soul» в цілому. Разом з тим, якщо виробники припиняли виробництво автомобіля «KIA Soul» певного модельного року, то про дані обставини ТОВ «Фалькон-Авто» інформувало ТОВ «Авто Просто». Листом № 352/14 від 22 червня 2021 року ПАТ «Українська Автомобільна Корпорація» повідомлено, що АТ «Українська автомобільна корпорація» не укладало у період з 2011 по 2019 р. з ТОВ «Авто Просто» договори на постачання автомобілів торгової марки KIA, моделі «KIA Soul» та «KIA Rio», а відтак у АТ «Українська автомобільна корпорація» відсутні запитувані документи та інформація щодо цін на вказані автомобілі. Листом від 07 травня 2021 року №8 Філії «Автоцентр на Столичному» повідомлено, що між філією «Автоцентр на Столичному» АТ «Українська Автомобільна Корпорація» та ТОВ «Авто Просто» договори на постачання автомобілів «KIA Soul та KIA Rio» у період з 2011 р. по 2019 роки не укладались. Оскільки, поставки автомобілів «KIA Soul» та «KIA Rio» у зазначений період Філією «Автоцентр на Столичному» АТ «Українська Автомобільна Корпорація» до ТОВ «Авто Просто» не здійснювались, то відповідно питання зміни цін між вказаними підприємствами не врегульовувалось, а повідомлення про зміни цін на адресу позивача не направлялися. Також оскільки, поставки автомобілів «KIA Soul» та «KIA Rio» у зазначений період з 2011 по 2019 роки Філією «Автоцентр на Столичному» АТ «Українська Автомобільна Корпорація» до ТОВ «Авто Просто» не здійснювались, то відповідно, питання щодо припинення виробництва та поставки автомобілів «KIA Soul» та «KIA Rio» у зазначений період не врегульовувались, обмін повідомленнями між вказаними підприємствами не здійснювався. Також, листом від 14 травня 2021 року № 115 ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» повідомлено, що між ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» та ТОВ «Авто Просто» прямі або опосередковані договори на постачання автомобілів «KIA Soul та KIA Rio» у період з 2011 р. по 2019 роки не укладались. Тому, вважає, що надані позивачем докази, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є неналежними, недостовірними та недостатніми. Крім того, вказує на те, що позивачем неналежним чином використовувалися кошти, що призначалися для сплати страхових платежів зі страхування життя та автомобіля ОСОБА_1 . Так, позивач стверджує, що ним начебто було укладено договір страхування майнових інтересів, пов`язаних із життям ОСОБА_1 № 1-НВ від 01 липня 2009 року, на підтвердження чого ним надано копію страхового сертифікату № 1143. Однак, самого договору страхування ані позивачем, ані ПАТ «СК «Уніка», не надано. При цьому, зазначає, що вказаний договір страхування, з урахуванням приписів ст. 227 ЦК України, є недійсним, бо ПАТ «СК «Уніка» не мало ліцензії на право здійснення діяльності зі страхування життя, а відповідно й права укладати будь-які договори страхування життя. Вказує на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази укладення договору страхування або страховий поліс на підтвердження страхування життя та автомобіля, а також перерахування на рахунок страхової компанії ПАТ «СК «Уніка» внесків в оплату страхового платежу, одержаних позивачем від ОСОБА_1 . При цьому, розмір таких внесків та строки їх внесення відповідачам не було повідомлено, оскільки страховий поліс (сертифікат), не надсилався ОСОБА_1 та/або поручителям страховою компанією. Разом з цим, зазначає про те, що розрахунок внесків позивачем здійснено не вірно, оскільки розмір внеску зі страхування автомобіля не узгоджено сторонами Угоди, а отримані від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 9116 гривень 93 копійки, позивачем привласнено. Крім того, з наданого позивачем розрахунку платежів, вбачається, що розмір щомісячних внесків на оплату страхового платежу позивачем здійснювався не систематично та в різних сумах. Тому, прохає суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

16 серпня 2021 року на адресу суду надійшли письмові заперечення представниці відповідачки ОСОБА_1 - адвокатки Забари А.В. щодо доказів, які було долучено позивачем та третіми особами (том - 3, а. с. 86-90), в яких вона зазначає про те, поточна ціна автомобіля в розмірі 411723 гривень, яка лягла в основу розрахунку заборгованості позивача взята останнім з листа ПАТ «Українська Автомобільна Корпорація», автоцентр на Столичному реєстр № 29/05-2020-ФА від 29 травня 2020 року, однак вказане підприємство підтвердило відсутність будь-яких взаємовідносин з позивачем, а відтак є обґрунтовані сумніви щодо його достовірності. Тому, вважає, що вказаний реєстр є неналежним та недопустимим доказом у справі, а тому ціни, які лягли в основу розрахунку є непідтвердженими, через що відсутні підстави для їх стягнення з відповідачки. При цьому, вказує на те, що платіжні доручення про перерахування на користь ПАТ «СК «Уніка» грошових коштів: № 201 від 10 лютого 2015 року на суму 225332 гривні 06 копійок, № 471 від 10 квітня 2015 року на суму 246053 гривні 37 копійок, № 2945 від 10 січня 2014 року на суму 398710 гривень 90 копійок, № 606 від 13 травня 2015 року на суму 303696 гривень 97 копійок, № 886 від 08 липня 2015 року на суму 320020 гривень 01 копійка та № 144 від 07 лютого 2017 року на суму 202122 гривні 90 копійок, мають невідповідності. Так, зокрема, дата їх формування не співпадає із зазначеною у виписці датою платежу (оплатою) та, із датою нарахування зазначеною у розрахунку заборгованості. Оскільки, позивачем не надано доказів укладення договору страхування автомобіля, а так само доказів перерахування будь-яких платежів на користь страхової компанії, вважає, що сума розрахунку заборгованості обрахована позивачем не вірно та є такою, що не має документального підтвердження. Разом з цим, зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження укладення договору страхування життя та документів, підтверджуючих перерахування на користь страхової компанії будь-яких платежів, оскільки наданий ним «витяг з системи дистанційного управління рахунку «Клієнт-банку» щодо перерахування ПАТ «СК «Уніка» страхових платежів ОСОБА_1 (страхування майнових інтересів, пов`язаних з життям, відповідно до вимог п. 61 постанови правління НБУ № 75 від 04 липня 2018 року, не є належним та допустимим доказом проведення платежів на користь страхової компанії.

При цьому, зазначає про те, що ПАТ «СК «Уніка» не мало права, а тому не могло, приймати платежі по страхуванню життя, за відсутності відповідної ліцензії. Також вказує на те, що ціни зазначені в реєстрах та розрахунку суми заборгованості, що надані позивачем та ТОВ «Фалькон Авто» не співпадають між собою, більш того, в наданих реєстрах відсутня марка авто Kia Rio DYLXCH06, а тому ціни зазначені в реєстрах по всім маркам авто не співпадають з ціною, яка була застосована позивачем в аналогічний період. Тому вважає, що розрахунок суми заборгованості не підтверджений документально, а ціни на авто були вигадані позивачем самостійно, а відтак сума заборгованості є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Звертає увагу на те, що листом № 143 від 18 травня 2021 року ТОВ «Фалькон-Авто» повідомило, що угод на постачання авто з позивачем не укладало, а тому бути постачальником в розумінні договору № 368681, як на те вказує позивач, не може, тому і ціни зазначеного товариства застосовуватися до відповідачки ОСОБА_1 , не можуть.

19 серпня 2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив ОСОБА_3 представника ТОВ «Авто Просто» - адвоката Сметанюка І.М. (том - 3, а. с. 138-142), в яких він зазначає про те, що для розрахунку складових щомісячного Повного внеску, який повинна сплачувати ОСОБА_1 , позивачу потрібно знати Поточну ціну автомобіля в місяці, за який буде надіслана квитанція для сплати такого внеску. Однак, неможливо відслідковувати ціну нового автомобіля, випуск (імпорт, постачання), якого вже припинено. Вказує, що сторони, при підписанні Угоди, передбачали випадок, коли через якісь причини постачальник припинить виробляти, здійснювати заміну або припинить імпортувати модель автомобіля, зазначену у додатку № 1 до угоди. Так, п. 9.1 ст. 9 договору встановлено, що в такому випадку, ТОВ «Авто Просто» зобов`язується здійснити заміну шляхом застосування Поточної ціни нової марки та/або моделі для розрахунку складових Повного внеску для всіх учасників групи і така нова марка та/або модель буде передаватися учасникам, які не отримали попередню модель/марку. Якщо Поточна ціна нової марки та/або автомобіля є щонайбільше на 10 % вищою за останню відому Поточну ціну автомобіля, нова Поточна ціна буде дійсною для розрахунку Повного внеску, який мають сплачувати всі учасники групи. При цьому, вказує на те, що листом № 336 від 03 квітня 2014 року ТОВ «Фалькон-Авто» (постачальник автомобіля Kia Soul) повідомило ТОВ «Авто Просто» про припинення виробництва та постачання вказаного автомобіля 2013 модельного року, тому позивачем, відповідно до вимог п. 9.2 ст. 9 додатку № 2 до Угоди, у березні 2014 року було здійснено заміну автомобіля Kia Soul на Kia Rio. Вказує, що кінцева сума заборгованості розрахована не у відсотках, а у гривнях. Крім того, зазначає, що розрахунок платежів ОСОБА_1 не містить Поточної ціни автомобіля з показниками 168300 гривень, а містить Поточну ціну автомобіля з показниками 144320 гривень, оскільки до Поточної ціни автомобіля Kia Rio 168300 гривень, після процедури заміни, був застосований коефіцієнт 0,8575163. Тому вважає, що логічним є те, що розрахунок платежів ОСОБА_1 не містить Поточної ціни автомобіля з показниками 4117203 гривень, оскільки Поточна ціна автомобіля у розмірі 4117203 гривні була встановлена у листопаді 2020 року, а розрахунок платежів ОСОБА_1 за Угодою зроблений до травня 2019 року, тому що саме в травні 2019 року ОСОБА_1 здійснила останній платіж за Угодою. Вказує, що ОСОБА_1 за період з жовтня 2011 року по травень 2019 року (включно) було сплачено 74,6232 % із 100 % в оплату Чистих внесків (відсоток від Поточної ціни автомобіля) та 120 із 120 внесків в оплату послуг. Оскільки, ОСОБА_1 сплачувала щомісячні внески, в розмірах, що не відповідають умовам Угоди, то зобов`язання за Угодою щодо сплати щомісячних Чистих внесків нею не виконані в повному обсязі, тому за нею утворилася заборгованість по оплаті Чистих внесків. Вказує на те, що вимогами п. 2.7 ст. 2 додатку № 2 до Угоди визначено те, що у випадку, якщо Повний внесок сплачено в розмірі, який не відповідає Поточній ціні автомобіля, дійсний на момент сплати, учасник, який вже одержав право на отримання автомобіля, зобов`язаний сплатити недоплачену частину внеску протягом строку дії графіка внесків за першою вимогою ТОВ «Авто Просто». При цьому стверджує, що строк дії графіків внесків ОСОБА_1 до 30 вересня 2021 року, натомість з позовом до суду позивач звернувся у листопаді 2020 року, тому вважає, що відсутні підстави для застосування наслідків пропуску позовної давності. Разом з цим, зазначає про те, що ОСОБА_3 не підтвердженні витрати на правову допомогу в заявленому розмірі, бо вони не відповідають реальному обсягу та часу витраченого на наданої такої допомоги в суді, а тому вважає, що вони не підлягають задоволенню.

19 серпня 2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив ОСОБА_2 , представника ТОВ «Авто Просто» - адвоката Сметанюка І.М. (том - 3, а. с. 146-154), в яких він зазначає про те, що доводи відповідачки про примус ОСОБА_1 до підписання додатку № 3 до Угоди, є голослівними, бо не підтверджені доказами. Також, вважає необґрунтованими та безпідставними доводи відповідачки про нібито узгодження та фіксації сторонами ціни автомобіля Kia Soul, оскільки Поточна ціна автомобіля встановлюється постачальником в останній робочий день кожного місяця та є основою для розрахунку розміру складових Повних внесків та інших платежів, передбачених Угодою. Стверджує, що ані визначення Поточної ціни автомобіля, ані будь-яка інша стаття Угоди чи додатку до неї не передбачають можливості фіксування ціни автомобіля, необхідної для розрахунку складових Повних внесків, на рівні вказаному у додатку № 1 до Угоди, так само, як і не визначено обов`язку позивача та права ОСОБА_1 на здійснення розрахунку щомісячних внесків, виходячи із ціни, що діяла на день укладання Угоди та підписання Додатку № 1 до неї. Разом з цим, зазначає, що згідно Угоди № 368681 від 28 вересня 2011 року, автомобіль у власність отримує учасник - ОСОБА_1 , а не ТОВ «Авто Просто», тому ПАТ «Дніпропетровськ-Авто», АТ «Українська Автомобільна Корпорація» філія «Автоцентр на Столичному», та ТОВ «Фалькон-Авто» на адвокатські запити надавали лише запитувану інформацію щодо договорів поставки, а не інформацію про продаж ТОВ «Авто Просто» автомобілів для учасників системи АвтоТак. Вказує, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування, а тому доводи відповідачки щодо ненадання такого договору, є необґрунтованими, так само, як і її доводи, щодо перерахування вказаних платежів страховій компанії. Вказує на те, що ліцензування діяльності щодо страхування майнових інтересів, пов`язаних із життям, здійснюється ПАТ «СУ «Уніка» на підставі ліцензії АЕ № 293983 від 07 серпня 2014 року (страхування від нещасних випадків) та на підставі ліцензії АЕ № 293970 від 07 серпня 2014 року (страхування здоров`я на випадок хвороби). Разом з цим, вважає, що факт погодження сторонами Угоди розміру внеску зі страхування автомобіля підтверджується відповіддю ПАТ «СК «Уніка» ОСОБА_1 за її заявою щодо страхового випадку 27 травня 2014 року та, заявою ОСОБА_1 щодо страхування автомобіля в ПАТ «СК «Уніка» від 10 грудня 2013 року. Також вказує на те, що ОСОБА_2 не підтверджено витрати на правову допомогу в заявленому розмірі, тому вважає, що вони не підлягають задоволенню. Вказує, що дані витрати не відповідають критерію реальності таких витрат та не відповідають реальному обсягу наданих послуг та витраченого часу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (том - 4, а. с. 70-71).

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності (том - 4, а. с. 67), в якій зазначила про те, що позовні вимоги не визнає, проти їх задоволення заперечує.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (том - 4, а. с. 68), в якій зазначив про те, що позовні вимоги не визнає, проти їх задоволення заперечує.

Представниця відповідачки ОСОБА_1 - адвокатка Забара А.В., в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності ОСОБА_1 (том - 4, а. с. 69), в якій зазначила про те, що позовні вимоги не визнає, проти їх задоволення заперечує.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 28 вересня 2011 року між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_1 (учасник) було укладено Угоду № 368681 (том - 1, а. с. 8) та підписано Додатки № 1 та 2 до неї (том - 1, а. с. 9-12 та на звороті), які є невід`ємними частинами Угоди, предметом якої є надання учаснику послуги по придбанню автомобіля через систему придбання у групах АвтоТак. На момент укладання угоди вартість автомобіля марки KIA Soul складала 129600 гривень.

Статтею 3 Угоди передбачено зобов`язання ТОВ «Авто Просто» щодо організації та створення умов для придбання автомобілів учасниками програми «АвтоТак» здійснення адміністративних процедур, необхідних для сплати та передачі автомобіля учаснику.

Згідно з п. 2.1, п. 2.3 Додатку № 2 до Угоди (том - 1, а. с. 10-12 та на звороті), поточна ціна автомобіля є критерієм для розрахунку розміру складових внесків та інших платежів, передбачених Угодою, протягом всього строку існування групи, та повідомляється АВТО ПРОСТО Постачальником. Учасник зобов`язаний повністю сплатити повні внески згідно з Графіком внесків. Учасник зобов`язаний сплачувати Повний внесок протягом перших 15 (п`ятнадцяти) календарних днів місяця. АВТО ПРОСТО щомісяця надсилає рахунки на сплату за адресою, вказаною Учасником в Угоді. Неотримання рахунка на сплату за вказаною адресою не звільняє Учасника від обов`язку вчасно сплачувати внески на банківський рахунок АВТО ПРОСТО.

Відповідно до умов додатку № 2 до Угоди, Повний внесок - щомісячний платіж, який складається з суми Чистого внеску, щомісячного Внеску в оплату послуг та щомісячного Внеску в оплату Страхового платежу.

Цілий чистий внесок - частина щомісячного Повного внеску, який використовується для оплати Автомобіля та формування Фонду для повернення коштів, розмір якого розраховується шляхом ділення Поточної ціни Автомобіля на кількість внесків, передбачену Графіком внесків.

Внесок в оплату послуг - частина щомісячного Повного внеску, який є оплатою послуг АВТО ПРОСТО, розмір кожного з яких складає зазначений в Додатку №1 відсоток від поточної ціни Автомобіля (0,5% від Поточної ціни автомобіля + ПДВ);

Поточна Ціна автомобіля - це ціна Автомобіля, яка встановлюється виробником та/або Імпортером та/або Дистриб`ютором та/або Постачальником в останній робочий день кожного місяця та є основою для розрахунку розміру складових Повних внесків та інших платежів, передбачених Угодою.

Також, додатком № 2 до Угоди передбачено, що учасник зобов`язується виконувати зобов`язання, передбачені угодою, в порядку та строки, визначені угодою, включаючи, але не обмежуючись: сплатити вступний внесок при укладенні угоди; сплатити плату за право на отримання автомобіля при наданні такого права; щомісячно сплачувати повні внески; сплачувати внески зі страхування автомобіля після отримання автомобіля; отримати автомобіль за умови виконання зобов`язань встановлених угодою; підписати відповідний двохсторонній акт, що свідчить про виконання зобов`язань за угодою; за вимогою ТОВ «Авто Просто» надавати копії квитанцій про оплату внесків за угодою.

Система придбання автомобіля «Авто Так», що передбачена укладеною угодою, полягає у створенні групи покупців, які бажають придбати товар високої якості, зокрема, автомобіль, та які стають учасниками такої системи.

Як вбачається з додатку № 1 до Угоди (графа графік внесків), ОСОБА_1 зобов`язалася оплатити стовідсоткову вартість автомобіля та вартість наданих їй послуг шляхом сплати 120 щомісячних повних внесків (том - 1, а. с. 9).

При цьому, додатком № 1 (том - 1, а. с. 9), з-поміж іншого, передбачено, що розмір вступного внеску становить 3%+ПДВ - 4665 гривень 60 копійок, щомісячний цілий чистий внесок - 0,8333%, щомісячний внесок в оплату послуг у % + ПДВ - 0,38%, щомісячний внесок в оплату страхового платежу у % - 0,065%, плата за право на отримання автомобіля за системою у % +ПДВ - 3%.

Асигнаційним актом від 28 листопада 2013 року ОСОБА_1 було надано право на отримання автомобіля марки KIA Soul CSW5D26170 кузов НОМЕР_4 , що підтверджується копією її листа від 10 грудня 2013 року про надання їй автомобіля відповідної марки (том - 1, а. с. 17).

10 грудня 2013 року ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Авто Просто» надано заяву (том - 2, а. с. 67), з в якій вона повідомляє товариство про те, що отриманий нею автомобіль за договором № 368681 від 28 вересня 2011 року буде застрахований в ПАТ «СК «Уніка» від ризиків КАСКО та ОСЦПВВНТЗ, у зв`язку з чим вона зобов`язується здійснити сплату страхового платежу згідно з договорами страхування та надати копії квитанцій про сплату ТОВ «Авто Просто» не пізніше двох робочих днів з дня сплати такого платежу.

12 грудня 2013 року між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за яким вони зобов`язалися відповідати як солідарні боржники перед кредитором у разі невиконання зобов`язань ОСОБА_1 (том - 1, а. с. 13-14 та на звороті).

Так, пунктом 2.4 вказаного договору, з-поміж іншого, визначено, що на момент підписання договору поруки розмір забезпечених вимог складає 142619 гривень 61 копійка. Разом з цим зазначено, що вказана заборгованість може бути змінена в порядку, передбаченому в додатку № 2 до Угоди.

У пункті 4.4 цього договору сторони погодили, що строк дії даного договору поруки становить 11 років з дня його підписання.

19 грудня 2013 року між ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» (продавець), ТОВ «Авто Просто» (платник) та ОСОБА_1 (отримувач) укладено договір № 114028-Y05767, за яким продавець зобов`язується передати у власність отримувача, а платник - оплатити продавцеві вартість автомобіля, на умовах вказаного договору (том - 1, а. с. 102-105).

Так, загальна вартість автомобіля за цим договором визначена сумою 162300 гривень(з ПДВ) та, підтверджена специфікацією, що зазначена у додатку № 1 до вказаного договору (том - 1, а. с. 106).

Відповідно до копії платіжного доручення № 2896 (#179847989) від 20 грудня 2013 року (том - 2, а. с. 2) ТОВ «Авто Просто» сплачено ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» 162360 гривень із зазначенням призначенням платежу «@114028-Y05767@ зг. рах. 114028-Y05767/1 від 19.12.13 35 за а/м Соул к. 775533 для ОСОБА_1 у т.ч. ПДВ 27060 гривень».

Разом з цим, п. 11.1 вказаного договору визначено, що дистриб`ютором є ТОВ «Фалькон-Авто», м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2, ЄДРПОУ 36425268 та, в додатку № 2 до цього договору визначено його гарантійні зобов`язання (том - 1, а. с. 107-111).

25 грудня 2013 року ОСОБА_1 отримала автомобіль KIA Soul, кузов № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2013 року випуску, що підтверджується актом передачі-прийманням автомобіля №zk25183001 від 25 грудня 2013 року (том - 1, а. с. 112) та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 (том - 1, а. с. 18).

26 грудня 2013 року між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_1 для забезпечення вимог заставодержателя до заставодавцю щодо виконання останнім своїх зобов`язань, передбачених Угодою № 368681 від 28 вересня 2011 року, додатком до угоди № 1, 2 та 3, укладено договір застави автомобіля KIA Soul, кузов № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2013 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 (том - 1, а. с. 15-16 та на звороті).

Відповідно до копії реєстру ТОВ «Фалькон-Авто» № 18-АП рекомендованих роздрібних цін на автомобілі KIA для ТОВ «Авто Просто», вартість автомобіля марки KIA Rio DYLXCH06 з 28 жовтня 2013 року становить 135632 гривні (разом з ПДВ) (том - 1, а. с. 22).

Відповідно до копії реєстру ТОВ «Фалькон-Авто» № 09-АП рекомендованих роздрібних цін на автомобілі KIA для ТОВ «Авто Просто», вартість автомобіля марки KIA Rio DYLXCH06 з 26 березня 2014 року становить 168300 гривень (разом з ПДВ) (том - 1, а. с. 21).

Листом від 03 квітня 2014 року № 338 ТОВ «Фалькон-Авто» проінформувала ТОВ «Авто Просто» про те, що припинено виробництво наступних автомобілів 2013 модельного року, зокрема: KIA Rio , KIA Cerato , KIA Soul , KIA Optima , KIA Sportage та, рекомендовано замовляти автомобілі, які доступні в обмеженій кількості на складах дилерських підприємств та враховувати даний факт при плануванні нових замовлень (том - 1, а. с. 19).

Наказом ТОВ «Авто Просто» № 10/зм/2014 від 03 квітня 2014 року застосовано статтю договору про адміністрування «Заміна, припинення випуску або припинення продажу моделі автомобіля» та здійснено заміну автомобіля KIA Soul на автомобіль KIA Rio DYLXCH06 з 01 квітня 2014 року. Також вирішено про вказану заміну повідомити учасників системи, які уклали договори на адміністрування на модель KIA Soul, шляхом направлення їм листів (том - 1, а. с. 20).

15 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулася на адресу позивача із заявою про надання їй підтвердження щодо кількості сплачених нею внесків та, роз`яснень щодо виникнення розбіжностей під час їх підрахунку (том -1, а. с. 113-115). При цьому, ОСОБА_1 зазначає про те, що нею сплачено 29 авансових внесків на підтвердження чого надає розрахунок.

27 серпня 2018 року ТОВ «Авто Просто» на вищевказану заяву ОСОБА_1 надано відповідь (том - 1, а. с. 116), в якій він зазначає про те, що останньою вже сплачено 28 авансових внесків, а її здійснення внесків не в повному розмірі призводить до виникнення та накопичення заборгованості у складі Чистих внесків.

18 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Авто Просто» із заявою про скасування заборони відчуження її автомобіля (том - 1, а. с. 125-127).

26 липня 2019 року ТОВ «Авто Просто» надано відповідь на заяву ОСОБА_1 від 18 липня 2019 року (том - 1, а. с. 128), з якої вбачається, що станом на 26 липня 2019 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість за Угодою № 368681 у розмірі 83144 гривні 94 копійки. Також, товариством доведено до відома останньої, що вилучення запису з реєстру обтяжень рухомого майна можливе тільки після повного виконання нею зобов`язань за даною Угодою.

23 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Авто Просто» із заявою щодо надання відомостей про представника товариства, яким 13 січня 2019 року були надані дані щодо наявності погодженої сторонами заборгованості за договором № 368681 для внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна інформації для погодження заборони відчуження автомобіля марки KIA Soul, кузов № НОМЕР_1 (том - 1, а. с. 120-124).

04 жовтня 2019 року ОСОБА_1 повторно звернулася до позивача із запитом про надання відомостей про представника товариства, яким 13 січня 2019 року були надані дані щодо наявності погодженої сторонами заборгованості за договором № 368681 для внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна інформації для погодження заборони відчуження автомобіля марки KIA Soul, кузов № НОМЕР_1 (том - 1, а. с. 129-130).

16 жовтня 2019 року ТОВ «Авто Просто» надано відповідь на запит ОСОБА_1 від 04 жовтня 2019 року (том - 1, а. с. 131), в якій зазначає про те, що відповідь по суті запиту їй була надана у попередній відповіді від 09 вересня 2019 року.

03 червня 2020 року ТОВ «Авто Просто» на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про необхідність сплати заборгованість у розмірі 89595 гривень 13 копійок (том - 1, а. с. 119).

27 липня 2020 року ОСОБА_1 на вищевказану вимогу ТОВ «Авто Просто» від 03 червня 2020 року останньому направлено заперечення із проханням надати обґрунтування такої суми боргу та навести спосіб її розрахунку (том - 1, а. с. 117-118).

12 серпня 2020 року позивачем на адресу ОСОБА_1 надано відповідь на її запит від 27 липня 2020 року (том - 1, а. с. 132), з якої вбачається, що станом на 12 серпня 2020 року за останньою рахується заборгованість за Угодою у розмірі 89595 гривень 13 копійок. При цьому, зазначено, що за вказаних період ОСОБА_1 сплачено 74,6232 % від 100 % оплати ціни автомобіля на загальну суму 263464 гривні 07 копійок, тому її заборгованість становить 25,3768 % по оплаті Чистих внесків, що виходячи з Поточної ціни автомобіля - 353059 гривень 20 копійок (353059,20*25,3768%=89595,13).

Відповідно до наданого суду розрахунку платежів від 30 листопада 2020 року, ОСОБА_1 за угодою № 368681 сплачено: Повних внесків - 120 внесків; внесків в оплату Поточної ціни автомобіля (Чисті внески) - 141175 гривень 64 копійки; відсоток від поточної ціни автомобіля % - 74,6232 %; недоплата/переплата у % від поточної ціни автомобіля (переплата зі знаком «-») - 25,3768 %; внески в оплату послуг (з ПДВ) - 148829 гривень 54 копійки; внески із страхування автомобіля - 9116 гривень 93 копійки; внески в оплату страхового платежу (страхування життя) - 17480 гривень 88 копійок; всього сплачено за угодою - 344504 гривні 11 копійок. При цьому, поточна ціна автомобіля визначена сумою 336405 гривень 38 копійок станом на 16 травня 2019 року (том - 1, а. с. 24-25).

03 жовтня 2011 року ПАТ «СК «Уніка» видано страховий сертифікат № 1143 про проведення страхування учасників системи АвтоТак за договором страхування № 1-НВ від 01 липня 2009 року (а. с. 166).

Так, з відповіді ПАТ «СК «Уніка» № 843 від 19 березня 2021 року ТОВ «Авто Просто» (том - 1, а. с. 216) вбачається, що кошти в розмірі 9116 гривень 93 копійки отримані страховою компанією від учасника системи АвтоТак - ОСОБА_1 за період з грудня 2013 року по дату надання вказаної відповіді, в порядку оплати страхових платежів за договором страхування КАСКО № 1-АК від 01 липня 2009 року, укладеного ПАТ «СК «Уніка» та страхувальниками, від імені яких діє ТОВ «Авто Просто».

З відповіді ПАТ «СК «Уніка» № 844 від 19 березня 2021 року ТОВ «Авто Просто» (том - 1, а. с. 217) вбачається, що кошти в розмірі 17480 гривень 88 копійок отримані страховою компанією від учасника системи АвтоТак - ОСОБА_1 за період з жовтня 2011 року по травень 2019 року (включно), в порядку оплати страхових платежів за договором страхування майнових інтересів, пов`язаних з життям № 1-НВ від 01 липня 2009 року, укладеного ПАТ «СК «Уніка» та страхувальниками фізичними особами, від імені яких діє ТОВ «Авто Просто».

01 червня 2011 року між ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» (дилер) та ТОВ «Авто Просто» (фірма) укладено угоду № 21900 (том - 2, а. с. 58-61 та на звороті, 96-105), за якою дилер продає для учасників системи автомобілі, а фірма надає послуги з організації отримання автомобілів учасниками системи та замовляє і оплачує дилеру вартість автомобілів.

Відповідно до умов п. 14.6 вказаної угоди, вона набирає чинності в день її підписання сторонами та діє до 31 грудня 2011 року. При цьому, зазначено, що дія угоди буде автоматично продовжуватися на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не виявить бажання щодо її розірвання за 1 місяць до закінчення зазначеного строку дії угоди, про що надасть письмове повідомлення іншій стороні.

31 липня 2009 року між ТОВ «Фалькон-Авто» та (дистриб`ютор) та ТОВ «Авто Просто» (фірма) укладено угоду № 39 (том - 2, а. с. 62-65 та на звороті, том - 2, а. с. 219-235), за якою дистриб`ютор через мережу уповноважених дилерів продає для учасників системи автомобілі, а фірма надає послуги з організації отримання автомобілів учасниками системи та замовляє і оплачує дистриб`ютору вартість автомобілів.

Пунктом 14.6 даної угоди визначено, що вона набирає чинності в день її підписання сторонами та діє до 31 грудня 2009 року. При цьому, зазначено, що дія угоди буде автоматично продовжуватися на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не виявить бажання щодо її розірвання за 1 місяць до закінчення зазначеного строку дії угоди, про що надасть письмове повідомлення іншій стороні.

Відповідно до наданої АТ «Українська Автомобільна Корпорація» філія «Автоцентр на Столичному» відповіді, що надійшла на адресу суду 22 червня 2021 року (том - 3, а. с. 1), між філією «Автоцентр на Столичному» АТ «Українська Автомобільна Корпорація» та ТОВ «Авто Просто» договори на постачання автомобілів «KIA Soul» та «KIA Rio» у період із жовтня 2011 року по травень 2019 року не укладалися. Крім того, зазначено, що оскільки, поставки автомобілів «KIA Soul» та «KIA Rio» у період із жовтня 2011 року по травень 2019 року філією «Автоцентр на Столичному» АТ «Українська Автомобільна Корпорація» до ТОВ «Авто Просто» не здійснювалися, то і відповідно питання зміни ціни між вказаними підприємствами не врегульовувалося, а також, повідомлення про припинення виробництва (імпортування) автомобілів «KIA Soul» та «KIA Rio» між вказаними підприємствами у вищезазначений період не здійснювалося.

16 серпня 2021 року представницею відповідачки ОСОБА_1 - адвокаткою Забарою А.В., на адресу суду надано висновок експерта Лішко Л.М. № 3/1-21 від 10 серпня 2021 року (том - 3, а. с. 99-122).

Відповідно до наданого висновку експерта загальна сума зобов`язань за угодою № 368681 від 28 вересня 2011 року та додатками до неї №№ 1, 2 та 3 від 28 листопада 2013 року, виходячи із графіку внесків платежів, за розрахунком експерта становить 253747 гривень 70 копійок При цьому, пунктом 1 додатку № 3 до Угоди визначено суму грошових зобов`язань учасника за Угодою на дату підписання додатку 28 листопада 2013 року в розмірі 253178 гривень 68 копійок, що становить розбіжність у розмірі 569 гривень 02 копійки.

Також вказано, що із загальної суми надходжень усіх платежів, які наведені ТОВ «Авто Просто» в розрахунку оплати платежів ОСОБА_1 за вказаною угодою, наданого ТОВ «Авто Просто» від 30 листопада 2020 року в суму 344504 гривні 11 копійок, документально підтверджується 336047 гривень 42 копійки, даними ТОВ «Авто Просто» підтверджується отримання грошових коштів від учасника ОСОБА_1 у сумі 8565 гривень 60 копійок. За умови включення таких сум до оплати за Угодою на підставі даних ТОВ «Авто Просто» загальна сума оплати буде становити 344535 гривень 90 копійок, натомість за даними ТОВ «Авто Просто» загальна сума такої оплати становить 344504 гривні 11 копійок.

Щомісячних та авансових внесків за Угодою за даними дослідження сплачено на суму 316634 гривні 78 копійок, за даними ТОВ «Авто Просто» - 316602 гривні 99 копійок, при цьому всього графіком за договором передбачена оплата 120 внесків, можлива сплата внесків за рахунком експерта становить від 120 до 124 внески.

Разом з цим, експерт зазначає, що надати відповідь на питання відповідності розподілу внесків, які надійшли від ОСОБА_1 , умовам п. 2.8 додатку № 2 до Угоди № 368681 від 28 вересня 2011 року та, які здійснені ТОВ «Авто Просто» у розрахунку платежів ОСОБА_1 не надається можливим, бо відсутня аргументація, за рахунок яких чинників відбувається відхилення у відсотках від поточної ціни автомобіля при оплаті чистого внеску у розрахунку ТОВ «Авто Просто».

Також вказано про те, що суму боргу, яка наведена у позовній заяві в розмірі 89595 гривень 13 копійок, неможливо підтвердити, оскільки: угодою визначено, що поточна ціна на автомобіль встановлюється в останній робочий день кожного місяця, проте не зазначено, чи така ціна є дійсною на протязі такого місяця, в якому була встановлена, чи дійсна з моменту встановлення до наступного встановлення нової ціни; ціни постачальника за угодою № 368681 від 28 вересня 2011 року на дослідження не надані, а встановленні інших постачальників виходить за межі компетенції експерта (ціни ТОВ «Фалькон-Авто» мають рекомендаційний характер, надані не за весь період, з 2016 року не надавалися); відсутня аргументація. За рахунок яких чинників відбувається відхилення у відсотках від поточної ціни автомобіля при оплаті чистого внеску у розрахунку ТОВ «Авто Просто» (такі відхилення обчислені у розрахунку, який виконаний ТОВ «Авто Просто» на протязі всього графіку внесків); відсутній порядок зарахування авансових внесків в рахунок виконання зобов`язань за графіком внесків у випадку відсутності письмової заявки учасника про розподіл та зарахування таких внесків в рахунок наступних несплачених повних внесків, як передбачено п. 3.2 додатку № 2 Угоди; неможливо обчислити можливу суму внесків зі страхування автомобіля у зв`язку із відсутністю сертифікатів (страхових полісів) за 2015-2021 роки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом з цим, приписами ст. ст. 15, 16 ЦК України визначено, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 20 ЦК України встановлює, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Нормами ч. 3 ст. 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Приписами ст. 5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормами ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Приписами статей 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Щодо доводів про правову природу договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 806 ЦК України, за договором лізингу, одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Так, зі змістом вказаної норми права вбачається, що в лізинг лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування майно, яке належить йому на праві власності або спеціально придбане ним для такої передачі. У будь-якому випадку предмет лізингу перед передачею лізингоодержувачу має належати лізингодавцю на праві власності, і передається лізингоодержувачу у користування на певний строк, з можливістю подальшого набуття права власності.

Спірним договором передбачено, що ТОВ «Авто Просто» надає послуги, предметом яких є придбання автомобілів учасниками через систему придбання в групах. Тобто, за умови виконання сторонами всіх договірних зобов`язань, учасник від третьої особи, а не від позивача, набуває право власності, а не тимчасового користування, на замовлений ним автомобіль.

Предметом договору, укладеного сторонами, є надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об`єднаних періодичних платежів учасників групи через систему «Авто Так».

Відповідно до вимог п. 11-1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (який є спеціальним законом у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг), адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою, а не договором лізингу.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 126/1105/16-ц, від 22 квітня 2020 року у справі № 570/43958/18, від 08 квітня 2021 року у справі № 580/379/19.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що предметом оспорюваного договору є надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання автомобілів за рахунок об`єднаних періодичних платежів учасників справи, що за своєю суттю не є договором фінансового лізингу, а тому вимог щодо його обов`язкового нотаріального посвідчення немає, суд доходить висновку про те, що доводи представниці відповідачки ОСОБА_1 - адвокатки Забари А.В. про те, що договір фінансового лізингу, що укладений між сторонами, нотаріально не посвідчувався, а відтак це є самостійною підставою для визнання його недійним, є безпідставними.

Щодо доводів відповідачів про відсутність у позивача ліцензії на здійснення його діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідачі у своїх відзивах на позовну заяву, з-поміж іншого, вказують на те, що на момент укладення спірного договору позивач належав до фінансової установи, яка здійснювала діяльність спрямовану на залучення фінансових активів, тобто надавала фінансові послуги, а тому потребувала наявності відповідної ліцензії та, оскільки позивач такої ліцензії на моменту укладання договору не мав, то такий договір в силу ст. 227 ЦК України є недійсним.

Однак суд не може погодитися з такими доводами відповідачів та відхиляє їх, з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що 28 вересня 2011 року між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_1 (учасник) було укладено Угоду № 368681 (том - 1, а. с. 8), предметом якої є надання останній послуг системи «АвтоТак», спрямованих на придбання автомобіля, тобто послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах.

На момент укладання цієї угоди - 28 вересня 2011 року, законодавство України не відносило послугу з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах до переліку фінансових послуг, не вимагало наявності ліцензії на здійснення ТОВ «Авто Просто» такого виду діяльності.

Натомість, такі зміни були запроваджені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» від 02 червня 2011 року, який набув чинності 09 січня 2012 року та, яким було внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено її пунктом 11-1, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, а отже передбачено отримання юридичними особами ліцензій на цей вид діяльності.

15 січня 2013 року, тобто в межах строку, встановленого Законом України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» у редакції від 02 червня 2011 року, ТОВ «Авто Просто» отримало ліцензію на цей вид діяльності.

01 липня 2020 року набули чинності зміни до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», внесені згідно з Законом України від 12 вересня 2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг», якими виключено п. 11-1 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону про таку фінансову послугу, як адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Таким чином, на момент укладання сторонами оспорюваної угоди - 29 вересня 2011 року, законодавством не вимагалося наявність ліцензії на здійснення ТОВ «Авто Просто» такого виду фінансової діяльності як придбання товарів у групах.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 23 травня 2018 року у справі № 752/5984/16-ц та від 23 жовтня 2021 року у справі № 643/3281/19:

Щодо доводів відповідачів про незаконне збільшення ціни автомобіля та несправедливість умов, суд зазначає наступне.

Так, ціна товару визначена сторонами в Угоді та, складає узгоджений відсоток від поточної ціни автомобіля на весь період дії договору, позивач не має змоги самостійно встановлювати поточну ціну автомобіля, оскільки відповідно до умов договору поточна ціна автомобіля щомісячно повідомляється постачальником/виробником/імпортером автомобіля в останній робочий день кожного місяця.

Відповідно до правовідносин, які виникли між сторонами, ОСОБА_1 отримала у власність обраний нею автомобіль до виплати його повної вартості, отже, за кошти, сплачені іншими учасниками системи, які ще не отримали автомобілі, проте мають потенційне право на це. Оскільки такі автомобілі можна викупити лише за дійсною вартістю на момент викупу, яка в залежності від ринкових тенденцій може відрізнятися від вартості автомобіля, виданого позивачу раніше, визначення щомісячних внесків та інших платежів у відповідності до ціни автомобіля, встановленої постачальником в останній день кожного місяця, не призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача та відповідає умовам ринку, обраному відповідачкою ОСОБА_1 порядку придбання автомобіля та інтересам інших учасників системи, а тому не є несправедливими умовами у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 17 квітня 2019 року в справі № 357/13841/16-ц, від 22 травня 2019 року в справі № 285/1777/17, від 30 жовтня 2019 року в справі № 141/480/17 від 21 січня 2020 року в справі № 590/1087/17, від 15 липня 2020 року в справі № 204/7352/17 , від 04 лютого 2021 року в справі № 128/2478/17, від 03 березня 2021 року в справі № 370/1347/17, від 29 вересня 2021 року в справі 676/7845/19.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що доводи відповідачів про безпідставне застосування нової ціни автомобіля в розрахунках, після фактичного отримання його у власність, є безпідставними та такими, що спростовані обставинами справи.

Також суд зазначає, що безпідставним є посилання відповідачів на застосування до спірних відносин сторін правовідносин у сфері кредитування, з огляду на наступне.

Так, за умовами укладеної між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_1 . Угоди № 368681 від 28 вересня 2011 року, ТОВ «Авто Просто» не надає ані кошти, ані матеріальні цінності ОСОБА_1 у користування та під будь-які відсотки, тому відсутні обидва критерії, які визначають певну фінансову операцію як кредитну.

Також, на відміну від кредитних правовідносин, ТОВ «Авто Просто» гарантує надання кожному учаснику право на отримання автомобіля за умови виконання ним усіх зобов`язань, передбачених угодою, різниця існує лише в часі отримання транспортного засобу.

Таким чином, діяльність ТОВ «Авто Просто» жодним чином не стосується правовідносин у сфері кредитування, а відтак вимоги законодавства України стосовно надання фінансових кредитів не підлягають застосуванню до правовідносин сторін за угодою від 28 вересня 2011 року № 368681.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2021 року у справі справа № 643/3281/19.

Щодо строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Приписами ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 УЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Нормами ст. 253 ЦК України вистановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

Згідно з вимогами ч. ч. 3,4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, застосування якої заявлено стороною у спорі та є підставою для відмови у позові.

Так, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у відзивах на позовну заяву прохали суд застосувати строки позовної давності до позовних вимог відповідача (том - 1, а. с. 85-98, том - 3, а. с. 43-47), стверджуючи, що позивачем пропущені строки позовної давності.

Натомість, позивач, стверджував, що ним не пропущено строки позовної давності, бо вимогами п. 2.7 ст. 2 додатку № 2 до угоди визначено, що учасник зобов`язаний сплатити недоплачену частину внеску протягом строку дії графіку внесків, а оскільки даним графіком визначено обов`язок ОСОБА_1 сплатити 120 щомісячних Повних внесків, що еквівалентно десяти рокам та, враховуючи той факт, що Угоду укладено 28 вересня 2011 року, а з позовом він до суду звернувся у листопаді 2020 року, то доводи відповідачів про пропуск ним строку позовної давності, є безпідставним.

Однак, суд не погоджується з такими доводами позивача, з огляду на таке.

Так, позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості, оскільки основне зобов`язання, за яким виникла заборгованість, було забезпечене договором поруки.

Приписами ч. 1 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Нормами ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. При цьому, з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що умови договору про дію поруки до повного виконання зобов`язань боржника не свідчать, що цим договором установлено строк припинення поруки у розумінні статті 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Таким чином, з аналізу ч. 4 ст. 559 ЦК України можна зробити висновок про те, що строк поруки відноситься до преклюзивних, це строк існування самого зобов`язання поруки, а застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою, як видом забезпечення зобов`язання. Тому і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Разом з тим, якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Вимогами ст. 554 ЦК України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, відтак зазначені правила, з урахуванням положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки угодою передбачено сплату періодичних платежів, а за договором поруки поручителі відповідають за зобов`язаннями згідно з угодою перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до вимог ст. 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя.

Тобто, якщо до вимог, заявлених до боржника, застосовується загальний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, то до вимог, заявлених до поручителя, вказаний строк обмежується строком дії поруки відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Разом із цим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителів за невиконання боржником окремих зобов`язань за угодою до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань.

З огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами).

У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Такий правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18), в якій підтримала правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16.

У разі зміни кредитором на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України строку виконання основного зобов`язання передбачений ч.4 ст. 559 ЦК України строк підлягає обчисленню від цієї дати.

Оскільки, із вимогою до поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому порядку ТОВ «Авто Просто» звернулося 08 грудня 2020 року, то саме від цієї дати обчислюється 10-денний строк для виконання вимоги та залежить обрахування установленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що останній платіж за угодою, виконання якої визначено періодичними платежами, ОСОБА_1 здійснено 16 травня 2019 року, а до суду із цим позовом позивач звернувся 08 грудня 2020 року, то позовна давність підлягає застосуванню за заявою відповідачів не до всіх вимог кредитора, а лише до їх частини, що не охоплені трирічним строком позовної давності, визначеним статтею 257 ЦК України. Разом з цим, суд вважає, що до вимог заявлених до поручителів, позовна давність обмежується строком дії поруки відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України та, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2021 року у справі № 643/3281/19:

Однак, суд зазначає про те, що не приймає до уваги вказані заяви відповідачів про застосування строків позовної давності, оскільки виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №№ 712/8916/17 від 07 липня 2020 року, 369/6892/15-цвід 22 травня 2018 року, 367/6105/16-ц від 31 жовтня 2018 року, 575/476/16-ц від 07 листопада 2018 року, 183/1617/16 від 14 листопада 2018 року, 504/2864/13 від 28 листопада 2018 року, 522/2202/15-ц від 05 грудня 2018 року, 2004/1979/12 від 07 серпня 2019 року, 522/1029/18 від 18 грудня 2019 року, 372/266/15-ц від 16 червня 2020 року.

Так, позивач стверджує, що за період з жовтня 2011 року по травень 2019 року (включно) ОСОБА_1 сплачено, з-поміж іншого, 74,6232 % із 100 % в оплату Чистих внесків (відсоток від Поточної ціни автомобіля), тому за ОСОБА_1 рахується заборгованість 25,3768 % в оплату Чистих внесків, що виходячи з останньої відомої Поточної ціни автомобіля КІА Rio (411723 гривень та, із застосуванням коефіцієнту 0,8575163, становить 353059 гривень 20 копійок) становить - 89595 гривень 13 копійок, виходячи із розрахунку 353059 гривень 20 копійок * 25,3768 %.

Однак суд не може погодитися з таким розрахунком заборгованості, вважає його необґрунтованим та неналежним доказом у справі, у зв`язку з чим не приймає його до уваги з огляду на наступне.

Приписами ч. 1 ст. 106 ЦПК України визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Отже, експерти повинні бути обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Такий висновок, узгоджується з позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19).

Так, 16 серпня 2021 року представницею відповідачки ОСОБА_1 - адвокаткою Забарою А.В., на адресу суду надано висновок експерта Лішко Л.М. № 3/1-21 від 10 серпня 2021 року (том - 3, а. с. 100-122), з якого вбачається, що експерт Лішко Л.М. попереджена про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову від надання висновку, відповідно до вимог ст. ст. 384, 385 КК України.

З огляду на викладене, суд вважає, наданий висновок експерта Лішко Л.М. № 3/1-21 від 10 серпня 2021 року належним доказом у справі, тому приймає його до уваги.

Із вказаного висновку експерта вбачається, що суму боргу, яка наведена у позовній заяві в розмірі 89595 гривень 13 копійок, неможливо підтвердити, оскільки: угодою визначено, що поточна ціна на автомобіль встановлюється в останній робочий день кожного місяця, проте не зазначено, чи така ціна є дійсною на протязі такого місяця, в якому була встановлена, чи дійсна з моменту встановлення до наступного встановлення нової ціни; ціни постачальника за угодою № 368681 від 28 вересня 2011 року на дослідження не надані, а встановленні інших постачальників виходить за межі компетенції експерта (ціни ТОВ «Фалькон-Авто» мають рекомендаційний характер, надані не за весь період, з 2016 року не надавалися); відсутня аргументація, за рахунок яких чинників відбувається відхилення у відсотках від поточної ціни автомобіля при оплаті чистого внеску у розрахунку ТОВ «Авто Просто» (такі відхилення обчислені у розрахунку, який виконаний ТОВ «Авто Просто» на протязі всього графіку внесків) (при цьому, зазначено, що таке відхилення можливе у випадку, як недоплати учасником за рахунками, так і у випадку встановлення нової Поточної ціни після оплати рахунку учасником; а відомості щодо дійсно встановленої Поточної ціни автомобіля постачальником на кожну дату оплати внеску, як передбачено п. 2.1 додатку № 2 до угоди № 368681 від 28 вересня 2011 року на дослідження не надані); відсутній порядок зарахування авансових внесків в рахунок виконання зобов`язань за графіком внесків у випадку відсутності письмової заявки учасника про розподіл та зарахування таких внесків в рахунок наступних несплачених повних внесків, як передбачено п. 3.2 додатку № 2 Угоди; обчислити можливу суму внесків зі страхування автомобіля за угодою № 368681 не надається за можливе у зв`язку із відсутністю сертифікатів (страхових полісів) за 2015-2021 роки. Угодою (ст. 10) передбачене страхування автомобіля з моменту його отримання, проте зазначено (п. 10.1), що «розмір внеску зі страхування автомобіля вказано в страховому полісі (сертифікаті), що надсилається кожному учаснику системи страховою компанією».

Крім того, з вказаного висновку експерта вбачається, що наданий позивачем у позові розрахунок заборгованості містить розбіжності із загальної суми надходжень усіх платежів, в тому числі щомісячних та авансових внесків за угодою.

Разом з цим, суд зазначає, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 , починаючи з квітня 2014 року, почала порушувати умови угоди щодо повноти сплати щомісячних Повних внесків, що призвело до виникнення у неї заборгованості. При цьому, позивач зазначає, що для розрахунку Повного внеску йому щомісячно потрібно знати Поточну ціну автомобіля в місяці, за який буде надіслана квитанція для сплати такого внеску.

Тобто, кожного місяця розмір Повного внеску розраховується позивачем окремо відповідно до нової вартості автомобіля, а тому по суті сума Повного внеску кожного місяця є індивідуальною, відтак, розрахунок платежів ОСОБА_1 щодо наявності/відсутності у неї заборгованості зі сплати Повних внесків повинен виходити із розрахунку - суми щомісячної різниці недоплаченої вартості Повних внесків.

Натомість, позивач здійснює розрахунок заборгованості виходячи із суму щомісячної відсоткової різниці недоплаченого Повного внеску помноженої на останньовідому Поточну ціну автомобіля КІА Rio (411723 гривні) із застосуванням коефіцієнту зниження (411723*0,8575163%).

Крім того, суд зазначає, що з наданого позивачем розрахунку платежів ОСОБА_1 за угодою № 368681 від 28 вересня 2011 року (том - 1, а. с. 24-25) вбачається, що позивачем із ОСОБА_1 стягувалися «Внески в оплату страхового платежу (страхування життя)» на загальну суму 17480 гривень 88 копійок, однак, жодних належних, достатніх та допустимих доказі на підтвердження того, що такий договір був укладений самою ОСОБА_1 та/або від її імені позивачем з ПАТ «СК «Уніка» суду не надано так само, як і доказів того, що страхова компанія має ліцензію на страхування життя.

З огляду на викладене, враховуючи, що наданий позивачем розрахунок заборгованості визнаний судом неналежним доказом, а інших належних, достатніх і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог позивачем не надано, суд дійшов переконливого висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

На підставі приписів ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, судовий збір не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто просто» в особі представника за довіреністю адвоката Сметанюка Ігоря Миколайовича (03045, м. Київ, Столичне шосе, буд. 90; ЄДРПОУ 35509011) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) про стягнення боргу - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна

СудКрасногвардійський районний суд м.Дніпропетровська
Дата ухвалення рішення16.02.2023
Оприлюднено17.04.2023
Номер документу110225509
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них інших видів кредиту

Судовий реєстр по справі —202/7465/20

Постанова від 13.10.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Зайцева С. А.

Постанова від 13.10.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Зайцева С. А.

Ухвала від 02.06.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Зайцева С. А.

Ухвала від 02.06.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Зайцева С. А.

Ухвала від 02.06.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Зайцева С. А.

Ухвала від 02.06.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Зайцева С. А.

Ухвала від 24.05.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Зайцева С. А.

Ухвала від 24.05.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Зайцева С. А.

Рішення від 30.03.2023

Цивільне

Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська

Приваліхіна А. І.

Рішення від 16.02.2023

Цивільне

Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська

Приваліхіна А. І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні