Постанова

від 03.04.2023 по справі 921/168/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2023 р. Справа №921/168/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Орищин Г.В.

Матущака О.І.

секретар судового засідання Клебан Н.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" б/н від 30.12.2022 (вх. №01-05/50/23 від 04.01.2023)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2022 (повний текст рішення складено 11.03.2022)

у справі № 921/168/20 (суддя Стадник М.С.)

за позовом: Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс", м. Тернопіль

до відповідача Фізичної особи-підприємця Штурко Михайла Богдановича, м. Чортків, Тернопільської області

про розірвання договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області від 22 червня 2018 року та стягнення 679 098,03 грн. заборгованості по орендній платі.

За участю представників сторін:

від позивача: Осів П.В. адвокат;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2022 у справі №921/168/20 відмовлено у задоволенні позову Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" до відповідача ФОП Штурко Михайла Богдановича про розірвання договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області від 22.06.2018 та стягнення 679 098,03 грн заборгованості по орендній платі.

Приймаючи зазначене рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що позивач не надав доказів передачі майна відповідачу, а тому не спростував твердження останнього про те, що ним не підписувався акт приймання - передачі майна і майно йому у будь-який інший спосіб не передавалося, а тому суд визнав встановленою обставину не вчинення позивачем дій по передачі майна підприємцю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, КП ТОР "Архбудсервіс" оскаржило рішення суду в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати оскаржуване рішення в зазначеній вище частині та прийняти нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 679098, 03 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає:

-в оскаржуваному рішенні суд зазначив, що позивач не є власником майна, яке передано в оренду відповідно до договору оренди від 22.06.2018. Однак предметом позову у справі №921/168/20 є стягнення заборгованості за договором оренди від 22.06.2018 та розірвання такого договору у судовому порядку, а не визнання недійсним договору оренди від 22.06.2018 з тих підстав, що орендодавець не є власником майна, що передається в оренду. Питання власності на майно, яке передано в оренду на підставі договору оренди від 22.06.2018 не є предметом доказування у справі №921/168/20 в силу ст. 76 ГПК України та презумпції правомірності правочину. На сьогоднішній день відсутнє рішення суду, яким визнано недійсним договір оренди від 22.06.2018, а отже такий договір є чинним та дійсним. Наведене свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, а саме не застосування судом ст. 204 ЦК України, а також порушення норм процесуального права ст. 76 ГПК України;

-відмовляючи у позові суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів передачі майна в оренду. Під час розгляду справи відповідач стверджував, що ним не підписано акту приймання-передачі майна в оренду від 22.06.2018. Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. Отже, відповідач повинен був у відзиві на позов навести свої заперечення щодо наведених позивачем обставин (у тому числі щодо не підписання відповідачем акту приймання-передачі майна). За відсутності вказаних заперечень відповідач в силу ч. 4 ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти обставин на які посилається позивач, а суд в силу вимог ст. 14 ГПК України не може встановлювати обставини, на які посилається відповідач;

-в оскаржуваному рішенні суд визнав встановленою обставину не вчинення позивачем дій по передачі майна підприємцю в оренду. При цьому, суд послався на ч. 2 ст. 74 ГПК України, якою передбачено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Однак суд не зобов`язував позивача надати докази (щодо передачі майна в оренду) відповідно до ч.2 ст. 74 ГПК України. Отже, судом неправильно встановлено вказану обставину. На підтвердження передачі майна в оренду позивач надав копію акту приймання-передачі в оренду майна від 22.06.2018. Відповідно до п. 7.1. Договору оренди від 22.06.2018 майно передається в оренду за актом приймання передачі, який підписується одночасно з цим договором. Відповідач підписання вищезгаданого договору не заперечує. Також, рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі №921/812/20 відмовлено у задоволенні позову ФОП Штурко М.Б. до КП ТОР «Архбудсервіс» про визнання недійсним договору оренди від 22.06.2018. Окрім того, при поданні вищезазначеного позову ФОП Штурко М.Б. надав копію акту приймання-передачі в оренду майна від 22.06.2018, то у нього наявний його примірник такого акту. Більше того, з моменту укладення вищезгаданого договору оренди відповідач не зазначав про «ненадання» в оренду майна відповідно до вимог договору оренди. Жодних претензій з цього приводу до позивача не висловлював. Наведе спростовує твердження відповідача, що ним не підписував акт приймання-передачі від 22.06.2018;

-в оскаржуваному рішенні суд дійшов висновку, що відповідач не здійснював підприємницької діяльності за видом діяльності прісноводне рибництво (аквакультура), що є вірогідними доказами того, що предмет оренди дільниці «Пробіжна» не був переданий орендарю. При цьому з незрозумілих причин суд зазначив, що позивачем вказане не заперечується. Апелянт зазначає, що контроль підприємницької діяльності відповідача не входить до повноважень КП ТОР «Архбудсервіс», а тому позивач не може ні підтвердити, ні спростовувати фактичну підприємницьку діяльність відповідача. Відповідач подав заяву про участь у конкурсі на право оренди сторожевої будки площею 27.3 кв.м. та гідроспоруд дільниці «Пробіжна», а також усі необхідні документи. В тому числі відповідач подав витяг з Реєстру платників єдиного податку від 15.05.2017, з якого вбачається, що основним видом діяльності відповідача є прісноводне рибництво (аквакультура). Відповідачем запропоновано найвищий розмір орендної плати, згодом ним надано згоду на укладення договору оренди та направлено проект такого договору, що свідчить про намір відповідача укласти зазначений договір. Зокрема, і з тих причин, що ним надано усі необхідні документи, які вимагались умовами конкурсу. 22 червня 2018 року укладено та підписано договір оренди. Після укладення договору оренди відповідач міг отримати усі необхідні дозволи, що вимагаються чинним законодавством для такого виду підприємницької діяльності. Відсутність дозволів чи інших необхідних документів обумовлюється виключно поведінкою відповідача. Відсутність у відповідача дозвільних документів не може підтверджуватися чи спростовувати факту користування предметом оренди.

17.03.2023 на адресу Західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Штурко Михайла Богдановича надійшов відзив б/н від 13.03.2023 (вх. №01-04/1889/23 від 17.03.2023), в якому відповідач заперечує доводи апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції належним чином обґрунтованим, з огляду на таке:

- в силу вимог закону подання відзиву є правом особи, а не обов`язком. Під час розгляду даної справи, в силу певних обставин, відповідач не скористався правом подати відзив на позов. Однак жодна норма процесуального закону не позбавляє та не може позбавити відповідача заперечувати проти обставин викладених в пред`явленому до нього позові. Оскільки в протилежному випадку це було б порушенням його права на справедливий суд та доступ до правосуддя. Доводи апелянта з приводу того, що відповідач в силу ч. 4 ст. 165 ГПК України не мав права заперечувати стосовно не підписання ним акту приймання-передачі майна, оскільки такі заперечення відсутні у відзиві, могли б бути враховані судом лише у випадку подання відповідачем у даній справі відзиву та не зазначення у ньому про ту обставину, що ним не підписано акт приймання-передачі майна. Відповідач у даній справі відзиву не подавав, однак в поданих письмових запереченнях відразу зазначав про не підписання ним акту приймання-передачі майна від 22.06.2018;

- безпідставним та необґрунтованим є посилання апелянта на рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.07.2021 року винесеного у справі № 921/812/20, оскільки дане рішення не набрало законної сили та ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 року визнано нечинним. Окрім того, подаючи позов у вищезазначеній справі про визнання договору оренди майна недійсним позивач, долучаючи до позовної заяви копію Акту приймання передачі майна від 22.06.2018, зазначав, що оригінал у нього відсутній, та по змісту позову, вказував, що його не підписував. Копія, котра була долучена ФОП Штурком М.Б. до позову, була отримана ним від КП ТОР «Архбудсервіс» саме у даній справі № 921/168/20, про що неодноразово зазначалось у судових засіданнях та заявлялось клопотання про витребування оригіналу даного документа в КП ТОР «Архбудсервіс» та ухвалою суду від 15.04.2021 року оригінал витребовувався у відповідача. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували передачу ним спірного майна відповідачу, а також доказів про можливе користування відповідачем спірним майном, а тому за відсутності оригіналу акту приймання-передачі майна від 22.06.2018 р. копію якого відповідачем та судом було поставлено під сумнів, суд першої інстанції правомірно прийшов до переконання, що позивач не надав доказів передачі майна відповідачу, а тому не спростував твердження останнього про те, що ним не підписувався акт приймання-передачі майна і майно йому у будь-який інший спосіб не передавалось, при цьому правомірно визнав встановленою обставину не вчинення позивачем дій по передачі майна підприємцю;

- в матеріалах справи відсутні належні, достатні, достовірні та допустимі докази, які б вказували, що позивач є власником нерухомого майна, яке мало бути передано відповідачу, однак з вини позивача не передавалось. У відповідь на адвокатський запит 04.11.2021 року Колядинська сільська рада повідомила, що в с. Пробіжна, Чортківського району, Тернопільської області розташовані гідротехнічні споруди дільниці «Пробіжна», ставки (водне плесо), а також одна сторожова будка дільниці «Пробіжна». Вказує, що даним майном ніхто не користується вже більше десяти років. Будь-яких договорів про передачі в користування (оренду) вищезазначеного майна Пробіжанська сільська рада не укладала. Зазначає, що сторожова будка дільниці «Пробіжна», яка є єдиною в с. Пробіжна, Чортківського району, Тернопільської області, була передана у власність Відкритому акціонерному товариства «Тернопільська обласна рибоводно-меліоративна станція».

Автоматизованою системою документообігу суду справу №921/168/20 розподілено до розгляду судді доповідачу Марку Р.І., введено до складу судової колегії суддів Матущака О.І. та Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 вищезазначену апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано апелянту протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання суду: доказів сплати та зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору у розмірі 15 275, 00 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2022 у справі №921/168/20; належних доказів надсилання копії апеляційної скарги відповідачу; належним чином обґрунтованого клопотання (з доказами в його обґрунтування) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.

У зв`язку із закінченням строку відрядження головуючого судді Марка Р.І. автоматизованою системою документообігу суду справу №921/168/20 розподілено до розгляду судді доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів Орищин Г.В. та Матущака О.І.

У зв`язку з відсутністю коштів на оплату послуг з пересилання поштової кореспонденції Західний апеляційний господарський суд, починаючи з 06.04.2022, припинив направлення учасникам судового процесу копій усіх процесуальних документів по справі та іншої вихідної кореспонденції суду засобами поштового зв`язку. Ці обставини підтверджуються відомостями, які містяться на веб-сайті Західного апеляційного господарського суду за посиланням https://wag.court.gov.ua/sud4870/pres-centr/news/1266932/ .

Зі списків розсилки поштової кореспонденції від 04.05.2022, вбачається, що ухвала від 02.05.2022 про залишення апеляційної скарги без руху надіслана на електронну адресу апелянта, яка зазначена ним в апеляційній скарзі.

Окрім того, 03.10.2022 Західний апеляційний господарський суд відновив відправки поштової кореспонденції учасникам судових процесів, про що зазначено на офіційному сайті суду.

З метою справедливого та неупередженого вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 повторно надіслано апелянту поштовою кореспонденцією.

29.11.2022 на адресу суду від Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" надійшла заява №01-33 від 24.11.2022 ( №01-05/2944/22 від 29.11.2022) про усунення недоліків, в якій апелянт просив відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2022 у справі №921/168/20 на 30 днів, а у разі відмови у відстроченні продовжити строк для сплату судового збору з 10 днів з моменту отримання даної ухвали до 30 днів.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі №921/168/20 відмовлено Комунальному підприємству Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" у клопотанні №01-33 від 24.11.2022 ( вх. № 01-05/2945/22 від 29.11.2022) про відстрочення сплати судового збору на 30 днів та про продовження строку для сплати судового збору з 10 днів з моменту отримання даної ухвали до 30 днів за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2022 у справі №921/168/20. Повернуто Комунальному підприємству Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" апеляційну скаргу б/н від 18.04.2020 (вх. № 01-05/896/22 від 27.04.2022) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2022 у справі №921/168/20.

04.01.2023 на адресу суду від Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" надійшла повторно апеляційна скарга б/н від 30.12.2022 (вх. №01-05/50/23 від 04.01.2023), у якій апелянт зазначив про те, що на виконання вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 спалив судовий збір в сумі 15 275 грн. та просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2022 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Фізичної особи підприємця Штурка Михайла Богдановича на користь Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" 679 098, 03 грн. - заборгованість по орендній платі.

Відповідно до протоколу передачу судової справи раніше визначеному складу суду справу №921/168/20 розподілено до розгляду судді доповідачу розподілено до розгляду судді доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів Орищин Г.В. та Матущака О.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 апеляційну скаргу Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" б/н від 30.12.2022 (вх. №01-05/50/23 від 04.01.2023) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2022 у справі № 921/168/20 залишено без руху. Комунальному підприємству Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс", протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження, шляхом подання до суду відповідної заяви про усунення недоліків.

02.03.2023 на адресу суду від Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" надійшло клопотання б/н від 27.01.2022 (вх. № 01-05/334/23 від 02.02.2023) про поновлення строку на апеляційне провадження, у зв`язку із усуненням апелянтом недоліків апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для поновлення строку та відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 06.03.2023.

Судове засідання 06.03.2023 відбулось в режимі відеоконференції.

У судове засідання 06.03.2023 в режимі відеоконференції з`явився представник позивача Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Архбудсервіс» - адвокат Осів П.В.

У судовому засіданні 06.03.2023 ФОП Штурко М.Б. участі уповноваженого представника не забезпечив.

Разом з тим, з Господарського суду Тернопільської області до Західного апеляційного господарського суду не надійшли матеріали справи №921/168/120, що витребовувались ухвалою суду від 07.02.2023.

У судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції з Господарським судом Тернопільської області.

Судове засідання 06.03.2023 відкладено у зв`язку із відсутністю матеріалів справи, розгляд справи призначено 20.03.2023 о 14 год. 30 хв.

Судове засідання 20.03.2023 відбувається в режимі відеоконференції.

У судове засідання 20.03.2023 в режимі відеоконференції з`явився представник позивача Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Архбудсервіс» - адвокат Осів П.В.

У судовому засіданні 20.03.2023 ФОП Штурко М.Б. участі уповноваженого представника не забезпечив.

Разом з тим, з Господарського суду Тернопільської області до Західного апеляційного господарського суду не надійшли матеріали справи №921/168/120, що витребовувались ухвалою суду від 07.02.2023.

Судове засідання 20.03.2023 відкладено у зв`язку із відсутністю матеріалів справи, розгляд справи призначено 03.04.2023 о 14 год. 30 хв.

У судове засідання 03.04.2023 в режимі відеоконференції з`явився представник позивача Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Архбудсервіс» - адвокат Осів П.В. та підтримав свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, висловив свої міркування з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Відповідач участі уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча були належним чином був повідомлений про розгляд даної справи судом апеляційної інстанції, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення поштових відправлень.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч. 12 ст. 270 ГПК України.

Колегія суддів, заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Архбудсервіс» (балансоутримувач) 10.02.2017р. звернулося з листом №01-07 до Тернопільської обласної ради про надання дозволу на здачу в оренду гідротехнічних споруд дільниці «Пробіжна» Чортківського району, яке підтримано рішенням ради № 504 від 22.02.2017р.;

Протоколом конкурсної комісії Тернопільської обласної ради з проведення конкурсу на право оренди майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Тернопільської області №11 від 13.10.2017р. вирішено оголосити конкурс на надання в оренду сторожової будки загальною площею 27,3 кв. м. та гідротехнічних споруд дільниці «Пробіжна» у с. Пробіжна, Чортківського району, Тернопільської області, які перебувають на балансі Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Архбудсервіс», з метою використання водного об`єкта для розміщення рибного господарства;

Розпорядженням голови Тернопільської обласної ради № 145 від 13.06.2018р. «Про затвердження пункту 6 протоколу конкурсної комісії Тернопільської обласної ради з проведення конкурсу на право оренди майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Тернопільської області від 18 квітня 2018 року №14 про надання майна в оренду» прийнято рішення про надання фізичній особі - підприємцю Штурку Михайлу Богдановичу (м. Чортків) в оренду терміном на 5 років, сторожову будку, загальною площею 27,3 кв. м. та гідротехнічні споруди дільниці «Пробіжна», що знаходяться у с. Пробіжна Чортківського району та перебувають на балансі Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Архбудсервіс», з метою використання водного об`єкта для розміщення рибного господарства, з розміром оренди в сумі 29 250,00 грн. без ПДВ на місяць та з дотриманням визначених конкурсною комісією і запропонованих переможцем конкурсу умов, та зобов`язано комунальне підприємство укласти договір;

Між Комунальним підприємством Тернопільської обласної ради «Архбудсервіс» (Орендодавець) в особі директора Козака Андрія Степановича, який діє на підставі Статуту та фізичною особою - підприємцем Штурком Михайлом Богдановичем (Орендар) укладено 22.06.2018 р. договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого:

Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування згідно з Актом приймання - передачі приміщення сторожову будку площею 27,3 кв.м та гідротехнічні споруди дільниці «Пробіжна», які розташовані за адресою с. Пробіжна, Чортківського району, Тернопільської області ( надалі - майно), що перебуває на балансі Орендодавця експертною оцінкою 285 410 грн. без ПДВ, з яких: сторожова будка (літ.А) загальною площею 27,2 кв.м. - 20 760 гривень; гідротехнічна споруду дільниці «Пробіжна» - 264 650 грн. Майно передається в оренду з метою використання водного об`єкту - для розміщення рибного господарства з передбаченням місць для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське та спортивне рибальство) (п. 1.1 Договору оренди);

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та Акта приймання-передачі (п. 2.1 Договору оренди);

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, затвердженої рішенням Тернопільської обласної ради та становить 29 250 грн. за перший/базовий місяць оренди без урахування ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць оренди визначається коригуванням орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції на поточний місяць та перераховується щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем (п. 3.1 Договору оренди);

- розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством ( п. 3.2 Договору оренди);

- протягом місяця після укладення договору орендар зобов`язаний застрахувати орендоване приміщення не менше, ніж на його балансову вартість на користь Орендодавця в порядку визначеному законодавством (п.5.5 Договору оренди);

- Орендодавець зобов`язаний передати Орендарю в оренду приміщення за актом приймання - передачі приміщення, який підписується одночасно з договором (п.7.1 Договору оренди);

- Орендодавець має право контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання приміщення, переданого в оренду (п.8.1. Договору оренди);

- Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до Договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна, невиконання або неналежного виконання умов договору (п. 8.2 Договору оренди);

- Договір укладено строком на 30 місяців, та діє з 22 червня 2018 року до 22 грудня 2021 року включно. Орендар не заперечує та погоджується з тим, що строк оренди за Договором менший ніж строк оренди, який зазначений у розпорядженні голови Тернопільської обласної ради від 13.06. 2018 року №145 (п. 10.1 Договору оренди);

- чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Взаємовідносини сторін, не врегульовані Договором, регулюються чинним законодавством України (п.п.10.8,10.9 Договору оренди);

- до договору додається акт приймання - передачі приміщення, який є невідємною і складовою його частиною (п.12 Договору оренди).

Позивач, на підтвердження факту передачі майна, надав засвідчену копію Акту приймання - передачі нежитлового приміщення від 22.06.2018року відповідно до якого Орендодавець в особі директора Козака А.С. передає, а Орендар ФОП Штурко М.Б. приймає в строкове платне користування майно: сторожову будку (літ.А) загальною площею 27,3кв.м. та гідротехнічні споруди дільниці «Пробіжна», які розташовані у с.Пробіжна Чортківського району Тернопільської області, технічний стан майна - перебуває у доброму стані.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями №01-52 від 14.09.2018р. щодо сплати заборгованості та № 01-01 від 22.01.2019р., №01-09 від 04.03.2019р., №01-11 від 15.05.2019р. про відмову від договору оренди в порядку ст.782 ЦК України, сплату заборгованості та повернення об`єкта оренди, які повернулися позивачу згідно поштових повідомлень по причині «за закінченням терміну зберігання», що стало підставою для звернення до суду.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, ст. 759 ЦК України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Спеціальним законом, що регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що перебуває у державній та комунальній власності, є Закон України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Тернопільської обласної ради від 05.01.2012 року №1312 «Про порядок надання в оренду, методику розрахунку і порядок використання орендної плати за майно спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Тернопільської області» затверджено Положення про порядок надання в оренду майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Тернопільської області, Методика розрахунку і порядок використання орендної плати, Порядок проведення конкурсу на право оренди, Типовий договір оренди.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", одними із істотних умов договору оренди є об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін (строк), на який укладається договір оренди.

Відповідно до абз.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об`єктами оренди, зокрема є майно, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Відповідно до абз. 19 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об`єктами оренди, зокрема водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми).

Так, в силу абз.19 ч.2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", об`єктом оренди можуть бути гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми.

Об`єктом Договору оренди від 22.06.2018 року є, зокрема, гідротехнічні споруди дільниці «Пробіжна» розміщені на території Пробіжнянської сільської ради, які є комунальним майном області, перебувають на балансі Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Архбудсервіс», та передаються в оренду з метою використання водного об`єкту - для розміщення рибного господарства.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (ст.317, ст.761 ЦК України).

Відповідно до п.п.12,13 Положення про порядок надання в оренду майна головою обласної ради затверджується протокол конкурсної комісії, яким визначено переможця, з одночасним виданням розпорядження про надання майна в оренду. Балансоутримувач, в оперативному управлінні якого перебуває майно, на підставі розпорядження голови обласної ради зобов`язаний укласти протягом 15 днів після видання розпорядження договір оренди та передати його до виконавчого апарату ради для включення до єдиного реєстру;

Пунктом 4 розпорядження голови Тернопільської обласної ради № 145 від 13.06.2018р. «Про затвердження пункту 6 протоколу конкурсної комісії Тернопільської обласної ради з проведення конкурсу на право оренди майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Тернопільської області від 18 квітня 2018 року №14 про надання майна в оренду» доручено Комунальному підприємству Тернопільської обласної ради «Архбудсервіс», як балансоутримувачу майна, укласти з фізичною особою - підприємцем Штурком Михайлом Богдановичем договір оренди, примірник підписаного сторонами договору подати у обласну раду. Отже, орган місцевого самоврядування, як орендодавець,уповноважив балансоутримувача тільки на укладення та підписання договору оренди, що відповідає рішенню обласної ради (власника спільного майна), ст.761 ЦК України та п.3.1.1 Статуту КП «Архбудсервіс» відповідно до якого останній має право надавати в оренду майно спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Тернопільської області, яке перебуває у нього на балансі у порядку, встановленому рішенням обласної ради.

На виконання розпорядження № 145 від 13.06.2018р. між Комунальним підприємством Тернопільської обласної ради «Архбудсервіс» (Орендодавець) в особі директора Козака А.С. та фізичною особою - підприємцем Штурком М.Б. (Орендар) укладено 22.06.2018 року Договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області: сторожової будки площею 27,3кв.м та гідротехнічних споруд дільниці «Пробіжна».

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить або перебуває у комунальній власності є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном (ст.5 Закону про оренду).

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.

За приписами ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

На підтвердження факту передачі майна, позивач надав засвідчену директором підприємства копію Акту приймання - передачі нежитлового приміщення від 22.06.2018 року відповідно до якого Орендодавець в особі директора Козака А.С. передає, а Орендар ФОП Штурко М.Б. приймає в строкове платне користування майно: сторожову будку (літ.А) загальною площею 27,3кв.м. та гідротехнічні споруди дільниці «Пробіжна». Як і Договір оренди, Акт не містить застережень щодо підписання його Семанишин Б.В., заступником директора Козака А.С.

Як встановлено матеріалами справи, оскільки Штурко М.Б. заперечував факт передачі йому майна та підписання ним Акту приймання - передачі, вважаючи його підробленим, у зв`язку з чим відповідачем при розгляді справи у першій інстанції, було заявлено клопотання про проведення почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.12.2020 витребувано оригінал акту приймання - передачі, однак позивач на надав зазначеного документу, пояснивши це його втратою.

Таким чином, не надання оригіналу акту приймання-передачі унеможливило проведення експертного дослідження за клопотанням відповідача, а саме почеркознавчої експертизи на предмет підписання акта приймання-передачі Штурком М.Б. , оскільки відповідно до п. 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998р., об`єктом почеркознавчої експертизи має бути тільки оригінал документа, а не його копія.

При цьому, позивач не надав суду доказів втрати Акту приймання - передачі враховуючи, що відповідно до п.2.1 Договору оренди та ст. 795 ЦК України такий є документом, що підтверджує момент з якого починається обчислення строку договору найму, а отже і зобов`язання Орендаря вносити плату за оренду майна.

Також, позивачем не надано будь-якого іншого доказу, який би підтверджував факт передачі майна відповідачу та користування ним.

Щодо беззаперечності (належності, допустимості) доказів відносно факту користування об`єктом оренди, підтвердження прийняття майна в оренду Верховний суд висловив правову позицію у п.11 постанови від 20.02.2018 року у справі № 925/1596/16,що при вирішенні питання щодо визначення початку користування орендованим майном (момент виникнення орендних правовідносин та відповідних прав та обов`язків), щодо обрахування початку перебігу строку оренди та щодо підтвердження продовження користування орендованим майном має значення наявність будь-якого належного доказу, що підтверджує відповідні обставини, а не виключно назва документу - акт приймання-передачі, прямо передбачена законодавством (ч. 1 ст.795 ЦК України), що підтверджує прийняття майна в оренду. Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 13.04.2018 року у справі № 910/29775/15, 10.04.2018 року у справі №910/5440/17, від 27.08.2019 року у справі № 906/565/18.

З огляду на що, судом першої інстанції було вірно зазначено, що держава в особі органів управління комунальним майном та підприємець мають здійснити усі необхідні дії в порядку передбаченому чинним законодавством для здійснення підприємницької діяльності по рибному господарству.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, фізична особа - підприємець Штурко М.Б., не здійснював підприємницької діяльності за видом діяльності прісноводне рибництво (аквакультура), а тому вірогідними доказами того, що предмет оренди дільниці «Пробіжна» не був переданий орендарю, вважається наступне:

- не надано позивачем доказів, що ставки дільниці «Пробіжна» є рибогосподарськими технологічними водоймами, а отже не довів, що такі водойми згідно паспорта за їх типом та призначенням можуть використовуватися для господарської діяльності, оскільки необхідними для внесення у паспорт даними, зокрема щодо балансової вартості, дати введення в експлуатацію, володіє власник майна (балансоутримувач);

- не надано доказів укладення підприємцем договорів оренди водних об`єктів (ставків) та договорів оренди землі водних об`єктів та під гідротехнічними спорудами;

- підприємцю не видавався дозвіл на спеціальне водокористування для ведення рибного господарства на ставках на території Пробіжнянської сільської ради с. Пробіжна, Чортківського району, Тернопільської області - довідка Сектора у Тернопільській області Державного агенства водних ресурсів України №154/ТП/21-21 від 26.04.2021року та Управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної державної адміністрації №04/578 від 05.05.2021року;

- у Договорі оренди не передбачені умови щодо надання доказів необхідних орендарю для отримання дозволу на спеціальне водокористування, виготовлення нового паспорта у разі необхідності перегляду його умов, даних балансової вартості орендованого майна для проведення його страхування (п.5.5 Договору), у Договорі відсутній додаток - розрахунок орендної плати і такі, за поясненням позивача, не надавалися Орендарю, так як не передбачені договором;

- за Актом приймання передачі передаються, зокрема, гідротехнічні споруди дільниці «Пробіжна» у доброму технічному стані, тоді як такий підтверджується паспортом рибогосподарських технологічних водойм, іншого доказу можливості використання таких споруд для здійснення господарської діяльності з прісноводного рибництва законодавство не передбачає і таких доказів позивач не надав.

У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (правовий висновок Верховного суду у постанові від 18.06.2019року у справі № 920/330/18).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Враховуючи, що позивач не надав доказів передачі майна відповідачу, а тому не спростував твердження останнього про те, що ним не підписувався акт приймання - передачі майна і майно йому у будь-який інший спосіб не передавалося, а тому суд визнає встановленою обставину не вчинення позивачем дій по передачі майна підприємцю.

Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: - вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; - відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків (ст.766 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов`язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з доводами апелянта щодо того, що за відсутності вказаних заперечень відповідач в силу ч. 4 ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти обставин на які посилається позивач, а суд в силу вимог ст. 14 ГПК України не може встановлювати обставини, на які посилається відповідач, з огляду на таке.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі «ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці». По суті згаданий принцип римського права є вираженням equitable estoppel, однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище (постанови Верховного Суду у справах № 910/19179/17, № 914/2622/16, № 914/3593/15, № 237/142/16-ц, № 911/205/18) про це йдеться мова у Постанові КГС ВС від 20.10.2021 року у справі № 910/4089/20.

Також принцип «естопель» неодноразово застосовував у своїй практиці Європейський суд з прав людини. Яскравим прикладом є справа «Хохліч проти України», заява № 41707/98.

Притаманним лише для господарського процесу є випадок, передбачений частиною 4 статті 165 ГПК України, яка передбачає, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

У постанові КГС ВС від 14.08.2018 року у справі № 905/2382/17 зазначив, що не є застосовною ч. 4 ст. 165 ГПК України у разі неподання відзиву у справі, тобто не можна вести мову про те, що відповідач з усім погодився.

Верховний Суд у наведеній справі відхилив доводи скаржника, які зводились до того, що відсутність заперечення позовних вимог з боку Відповідача означає його згоду із цими вимогами в контексті статей 165, 167 ГПК України, (пункт 9) з огляду на таке.

Відповідач не подавав відзиву із запереченням позовних вимог або зі згодою із такими вимогами в порядку, передбаченому статтями 165, 167 ГПК України, а тому відсутні підстави стверджувати, що Відповідач, не виклавши заперечень проти позовних вимог, тим самим погодився з позовом.

Відповідач також не вчинив визнання стверджуваних Позивачем обставин, що могло б слугувати підставою для звільнення Позивача від обов`язку їх доказування відповідно до частини 1 статті 75 ГПК України, а незаперечення учасником справи обставини не тотожне її визнанню у господарському судочинстві. Принцип змагальності сторін у господарському судочинстві не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона, на яку покладено тягар доказування, стверджує, а інша сторона не надала заперечень. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд також відхилив аргументи скаржника, що пред`явлення позовних вимог зобов`язує Відповідача доводити протилежне, у разі незгоди із цими вимогами (пункт 9), оскільки ці доводи спотворюють категорію тягаря (обов`язку) доказування та суперечать положенням статті 74 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Визнання встановленими обставин невчинення учасником відповідних дій або відсутності події у разі ненадання іншим учасником (відповідачем тощо) доказів на підтвердження протилежного (частина 2 статті 74 ГПК України) є правом господарського суду. За цих підстав Суд дійшов висновку, що відсутність заперечень позовних вимог з боку Відповідача не означає доведеність цих вимог, помилкового висновку про що дійшов скаржник (пункт 9).

Щодо доводів апелянта з приводу того, що в оскаржуваному рішенні суд зазначив, що позивач не є власником майна, яке передано в оренду відповідно до договору оренди від 22.06.2018. Однак предметом позову у справі №921/168/20 є стягнення заборгованості за договором оренди від 22.06.2018 та розірвання такого договору у судовому порядку, а не визнання недійсним договору оренди від 22.06.2018 з тих підстав, що орендодавець не є власником майна, що передається в оренду.

У даному випадку суд апеляційної інстанції погоджується із твердженням апелянта, що питання визначення власника майна, що передано в оренду не входило у предмет доказування, з огляду на таке.

Відповідно до п.5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

За таких обставин, суд першої інстанції, встановлюючи чи є позивач власником майна, переданого в оренду, надав мотивовану оцінку аргументам відповідача, які зазначались ним у поданих суду поясненнях, однак не врахував те, що такі аргументи відповідача очевидно не відноситься до предмета спору.

Встановлюючи факт належності права власності сторожової будки с. Пробіжна, інвентаризаційний номер 002 ВАТ «Тернопільська обласна рибоводно-меліоративна станція», а не Тернопільській обласній раді, судом, в порушення ст. 50 ГПК України, не залучено дане товариство до участі у справі, хоча встановлено її право власності щодо об`єкта оренди.

Такий висновок, місцевого господарського суду апеляційна інстанція вважає передчасним та таким, що підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення.

Щодо встановлення права власності на сторожову будку с. Пробіжна та залучення до справи ВАТ «Тернопільська обласна рибоводно-меліоративна станція», апеляційна інстанція не вважає за необхідне, оскільки встановлення права власності не входить у предмет доказування у даній справі.

Апеляційна інстанція керується приписами ст. 204 ЦК України, виходячи із презумпції правомірності правочину, зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір від 22.06.2018, який укладений між Комунальним підприємством Тернопільської обласної ради «Архбудсервіс» (Орендодавець) в особі директора Козака Андрія Степановича, який діє на підставі Статуту та фізичною особою - підприємцем Штурком Михайлом Богдановичем (Орендар), з підстав належного суб`єкта розпорядження майном (сторожової будки с. Пробіжна) , в судовому порядку не визнавався недійним.

З цього приводу апеляційний суд зазначає, що практика ЄСПЛ щодо порушень пункту 1 статті 6 Конвенції встановлює лише базові, мінімальні стандарти "справедливого судового розгляду", зокрема і в частині мотивування судом своїх рішень. Недотримання цих мінімальних конвенційних стандартів (в тому числі й в частині мотивування судових рішень) судом держави-учасниці Конвенції означатиме порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції.

Разом з тим, процесуальними законодавствами багатьох держав-учасниць Конвенції встановлено більш суворі та вищі стандарти "справедливого судового розгляду", зокрема і в частині мотивування рішень. Таким чином, у разі якщо національним законодавством встановлено стандарти мотивування вищі за мінімальні конвенційні, то дотримання судом мінімального конвенційного стандарту мотивування не обов`язково свідчить про дотримання більш суворого стандарту мотивування, яке вимагається національним законодавством.

А саме, пункт 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України імперативно зобов`язує суд цивільної юрисдикції надати в мотивувальній частині судового рішення мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Окрім того, в контексті дотримання судом стандартів мотивування слід звернути увагу на рішення "Руїз Торіха проти Іспанії" (№ 18390/91, 09.12.1994, § 29) та "Проніна проти України" (№ 63566/00, 18.07.2006, §§ 23,25), в яких ЄСПЛ зауважив, що в рішеннях національних судів мають бути належним чином зазначені мотиви, на яких вони ґрунтуються; міра, до якої суд має виконати свій обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення; проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді.

В рішенні "Суомінен проти Фінляндії" (№ 37801/97, 01.07.2003, § 36) зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доводів сторін на підтвердження їхніх позицій, суд зобов`язаний виправдовувати свої дії і наводити обґрунтування своїх рішень.

В рішенні "Гірвісаарі проти Фінляндії" (№ 49684/99, 27.09.2001, § 30) ЄСПЛ вказує: "ще одне призначення належно обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам спору, що вони були почуті; також, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд судом вищестоящої інстанції; лише за умови винесення обґрунтованого рішення забезпечується публічний контроль за здійсненням правосуддя".

Таким чином, хоча суд першої інстанції, у мотивувальній частині надав оцінку аргументам, що не відносяться до предмета спору, проте, такі висновки місцевого господарського суду не призвели до ухвалення неправильного рішення по суті, не мають вирішального значення й не призводять до безумовного скасування оскаржуваного рішення. Адже, у разі їх врахування, судом було б визнано недійсним договір оренди, що суперечило б вимогам матеріального та процесуального права, однак суд першої інстанції, як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного рішення відмовив у задоволенні позовних вимог, предметом яких було розірвання договору оренди від 22.06.2018 та стягнення заборгованості по орендній платі.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції з приводу відмови у позові в частині стягнення 679 098,03грн. заборгованості орендної плати за період з червня 2018 року - грудень 2019 року, оскільки у відповідача не виникло обов`язку сплачувати орендну плату, враховуючи встановлений факт не передачі позивачем майна по Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області від 22.06.2018 року.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2022 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не можуть слугувати підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 15 275 грн., який сплачений згідно з платіжним дорученням за № 175 від 22.12.2022.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" б/н від 30.12.2022 (вх. №01-05/50/23 від 04.01.2023) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2022 у справі №921/168/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

5. Порядок та строк оскарження встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.04.2023

Головуючий суддяКордюк Г.Т.

СуддяОрищин Г.В.

СуддяМатущак О.І.