Рішення

від 13.04.2023 по справі 904/4042/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2023м. ДніпроСправа № 904/4042/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Запоріжжя", м. Запоріжжя

до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки

Суддя Красота О.І.

за участю секретаря судового засідання Куліуш Ю.О.

Представники:

від Позивача: Халупко В.М., ордер серія АІ № 1316415 від 06.12.2022;

від Відповідача: Якимець Я.К., дов. № 90-4016 від 25.08.2022;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Запоріжжя" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" і просило суд стягнути основний борг у розмірі 1 549 999,99 грн., пеню у розмірі 380 917,57 грн., 3% річних у розмірі 30 575,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 284 385,16 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки № 2103729 від 22.07.2021 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 14.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 08.12.2022 о 12:00 год.

Представник Позивача у підготовчому засіданні 08.12.2022 надав пояснення щодо позовних вимог.

Представник Відповідача у підготовче засідання 08.12.2022 не з`явився, 07.12.2022 від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою забезпечення принципу змагальності сторін та безпеки працівників Відповідача, оскільки: Відповідач розташований в районі проведення воєнних (бойових) дій; 18.07.2022 та 15.08.2022 російські збройні сили обстріляли територію та будівлю Відповідача; під час обстрілу 18.07.2022, серед іншого, було пошкоджено адміністративний корпус, зруйновано сходовий марш трьох поверхів цього корпусу, що, у свою чергу, унеможливлює роботу з документами, підготовку до засідань у справі; наразі тривають роботи щодо усунення наслідків ворожого обстрілу.

Ухвалою суду від 08.12.2022 відкладено підготовче засідання на 26.01.2023 о 12:00 год.

27.12.2022 від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з Відповідача основний борг у розмірі 1 549 999,99 грн., пеню у розмірі 249 273,98 грн., 3% річних у розмірі 30 575,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 284 385,16 грн. та судові витрати.

03.01.2023 від Відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів часткової оплати суми основного боргу у розмірі 100 000,00 грн.

Представники сторін у підготовчому засіданні 26.01.2023 надали пояснення щодо позовних вимог.

Ухвалою суду від 26.01.2023 відкладено підготовче засідання на 21.02.2023 об 11:00 год.

27.01.2023 від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому він позовні вимоги не визнавав повністю та просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 200 000,00 грн.; відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 249 273,98 грн., 3% річних у розмірі 30 575,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 284 385,16 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн. Відповідач, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин (військова агресія Російської Федерації проти України), вважає, що він звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Відповідач зазначає, що розташований в районі проведення воєнних (бойових) дій; 18.07.2022, 15.08.2022 ворожі війська обстріляли його територію, будівлі і потужності, внаслідок чого йому за рахунок знищення майна завдано збитків у розмірах 377 582 431,60 грн. та 187 703 872,73 грн. відповідно; внаслідок російської агресії Відповідачем втрачені господарські ланцюжки поставок сировини та збуту його продукції; Відповідач частково здійснив оплату основного боргу.

27.01.2023 від Відповідача надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій, в якому він просить суд зменшити розмір пені на 90%.

20.02.2023 від Відповідача надійшли доповнення до відзиву на позов, в яких він просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 100 000,00 грн.

Представники сторін у підготовчому засіданні 21.02.2023 надали пояснення щодо позовних вимог.

Ухвалою суду від 21.02.2023 продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 21.03.2023 об 11:00 год.

20.03.2023 від Позивача надійшла відповідь на відзив (фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог), в якій він просить суд стягнути з Відповідача основний борг у розмірі 1 249 999,99 грн., пеню у розмірі 249 273,98 грн., 3% річних у розмірі 30 575,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 284 385,16 грн. та судові витрати.

Представники сторін у підготовчому засіданні 21.03.2023 надали пояснення щодо позовних вимог. Крім того, представник Відповідача надав докази часткової оплати основного боргу у розмірі 100 000,00 грн., а саме платіжне доручення № 269676 від 16.03.2023.

Ухвалою суду від 21.03.2023 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 13.04.2023 о 12:00 год.

Представник Позивача у судовому засіданні 13.04.2023 позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 13.03.2023, підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник Відповідача у судовому засіданні 13.04.2023 надав докази часткової оплати 07.04.2023 основного боргу у розмірі 100 000,00 грн.; проти позовних вимог заперечував та в позові просив відмовити.

У порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Запоріжжя" (далі Позивач, Постачальник) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (далі Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки № 2103729 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у Специфікації (Додатку) до Договору (далі товар), що є його невід`ємною частиною, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і оплатити його вартість у порядку та за умовами, передбаченими Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься у Специфікаціях (Додатки) до Договору.

За умовами п. 2.2 Договору у Специфікації (Додаток) до Договору зазначаються також такі відомості про товар, зокрема:

- повне найменування товару;

- одиниця виміру товару;

- кількість кожного найменування (сорту, виду) товару;

- загальна кількість товару:

- якісні характеристики товару;

- технічні характеристики товару, порядок його приймання;

- ціна кожного найменування (сорту, виду) товару;

- загальна вартість товару і валюта платежу;

- комплектність, фасування товару (за необхідності);

- позначення змісту і способу нанесення маркування на товар;

- порядок оплати та форма розрахунків;

- умови поставки товару;

- термін поставки товару.

Сторони у Специфікації (Додатку) до Договору можуть вказати й інші відомості про товар.

Відповідно до п. 3.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товар у спосіб та за умовами, зазначеними у Специфікації (Додатку) до Договору. Умови поставки регламентуються відповідними базисами, що передбачені Інкотермс-2020. У разі розбіжностей між Інкотермс та Договором останній має переважну силу.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що згідно з умовами Специфікації (Додаток) до Договору Постачальник власними силами або за власний рахунок проводить завантаження товару на автомобільний або залізничний транспорт перевізника товар належної якості (для транспортування на адресу Покупця) у погодженій сторонами кількості, відповідної якості та за ціною, що передбачена умовами Договору.

Згідно з п. 3.3 Договору Постачальник зобов`язується поставити товар Покупцеві у визначений у Специфікації (Додатку) до Договору термін поставки, з урахуванням усіх умов, що передбачені у Договорі. Якщо за попередньою домовленістю сторін поставка товару, вказаного у Специфікації (Додатку) до Договору, забезпечується банківською гарантією (гарантія виконання), поставки такого товару не допускається до моменту, коли Постачальник не надасть Покупцю банківську гарантію (гарантію виконання), що обумовлена Договором. У разі ненадання Постачальником Покупцю банківської гарантії (гарантії виконання) в установлений Договором строк Покупець має право розірвати Договір в односторонньому порядку, а у разі коли Постачальник поставить товар Покупцю відмовитись в його прийманні, відмовитись від Договору, без відшкодування Постачальнику будь-яких збитків, упущеної вигоди тощо.

За умовами п. 3.4 Договору поставка товару здійснюється Постачальником відповідно до п. 3.1 Договору після отримання письмового повідомлення (належним чином оформленої заявки) Покупця. У письмовому повідомленні (заявці) Покупець вказує графік поставки, зазначає обсяги та терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони вказують у Специфікації (Додатку) до Договору. Оригінал повідомлення (заявка) надсилається поштою або кур`єром на поштову адресу Постачальника та скан-копія повідомлення надсилається на електронну адресу Постачальника, що вказана у Договорі. Постачальник у відповідь на заявку Покупця зобов`язаний не пізніше трьох робочих днів до призначеної дати завантаження направити на електронну адресу Покупця, що вказана у розділі «Реквізити Сторін» Договору, письмове підтвердження про отримання ним заявки на поставку товару з призначенням дати для можливого завантаження товару на складі. Постачальник вважається таким, що передав Покупцю товар, одержання якого передбачено безпосередньо на складі Постачальника або на складі третьої особи (вантажовідправника), або на складі перевізника, тільки у разі одержання з боку Покупця письмового доручення, складеного на заводському фірмовому бланку за підписом уповноваженої особи та скріпленого печаткою Покупця.

Згідно з п. 3.5 Договору разом з товаром, але не пізніше дати поставки, Постачальник зобов`язаний надати Покупцю документи, оформлені державною мовою відповідно до вимог чинного законодавства України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, зокрема:

- рахунок-фактуру (оригінал державною мовою), крім випадків, коли для здійснення авансового платежу Постачальником надається оригінал Специфікації, підписаної з обох сторін;

- видаткову накладну на відпуск товару (оригінал державною мовою);

- копію електронної залізничної накладної, завіреної підписом та печаткою Постачальника із відображенням у залізничній накладній інформації про власника товару, відправника товару та одержувача товару за умови поставки залізничним транспортом або товарно-транспортну накладну (оригінал) за умови поставки вантажним транспортом Постачальника;

- копію належним чином оформленої Покупцем заявки на поставку згідно з п. 3.4 Договору;

- акт прийому-передачі товару (оригінал), оформлений відповідно до вимог Договору та Специфікації до Договору.

Відповідно до п. 3.6 Договору завантаження товару у транспортний засіб виконується Постачальником за власний рахунок.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що Постачальник вважається таким, що виконав умови поставки товару, надавши товар у розпорядження Покупцю або перевізнику відповідно до умов поставки, визначених у Специфікації до Договору, у строки, визначені п. 3.3 Договору.

За умовами п. 3.8 Договору датою поставки товару вважається:

3.8.1 для поставок залізничним транспортом дата штемпеля станції Нікополь на електронній копії залізничної накладної;

3.8.2 для поставок автомобільним транспортом дата відмітки у товарно-транспортній накладній про доставку товару на склад Покупця;

3.8.3 для усіх інших видів поставок, не передбачених у вищенаведених підпунктах 1 та 2 цього пункту дата отримання товару Покупцем.

У разі наявності зауважень Покупця датою поставки товару вважається наступний день за датою усунення Постачальником встановлених недоліків, виявлених під час приймання товару.

Відповідно до п. 4.1 Договору загальна вартість товару за Договором становить суму партій товару за всіма специфікаціями (додатками) до Договору та не може перевищувати ліміт в еквіваленті 14 мільйонів доларів США на дату підписання кожної специфікації (додатку до Договору).

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що ціна кожного найменування товару, залежно від марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується у Специфікації (Додатку) до Договору.

Згідно з п. 4.5 Договору вартість упаковки, маркування, тари, транспортних та інших витрат, пов`язаних з поставкою товару, вважаються включеними до загальної вартості товару, якщо інше не вказано у Специфікаціях (Додатках) до Договору.

Відповідно до п. 4.6 Договору порядок оплати, форма та строки розрахунків вказуються у Специфікаціях (Додатках) до Договору.

За умовами п. 4.7 Договору документи, зазначені у п. 3.5 Договору (крім електронної податкової накладної, яка надається через систему електронного документообігу М.Е.Doc, ОРZ та інші), передаються поштою рекомендованим листом з повідомленням (або службою кур`єрської доставки) або зазначеному Покупцем представнику нарочним способом, що повинно супроводжуватись офіційним листом від Постачальника із зазначенням переліку документів, що надаються.

Також у п. 4.7 Договору перелічені випадки, за яких вважається дата надання Покупцю документів.

Згідно з п. 4.8 Договору Покупець проводить оплату за товар за умови наявності у Покупця підписаних сторонами оригіналів Договору та відповідної Специфікації, з урахуванням таких умов:

4.8.1 у разі, якщо сторони встановили форму розрахунків після моменту поставки, Покупець проводить оплату за товар протягом визначеної у відповідній Специфікації кількості днів, за умови надання Постачальником документів, зазначених у п. 3.5 Договору.

При простроченні терміну надання цих документів, зазначених у п. 3.5 Договору, або у випадку наявності зауважень до якості та/або кількості товару, строк оплати збільшується на кількість днів, що минули від дати поставки до дати усунення зауважень та/або надання повного пакета документів Постачальником. У цьому разі Покупець не несе будь-якої відповідальності за прострочення оплати.

4.8.2 у разі, якщо сторони встановили форму розрахунків авансовий платіж, Покупець проводить авансовий платіж за товар за умови надання Постачальником:

- банківських гарантій, передбачених умовами Договору та Специфікації;

- рахунку на попередню оплату;

- податкової накладної в електронній формі (через систему електронного документообігу М.Е.Doc, ОРZ та інші), зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму раніше отриманого авансового платежу та/або на суму раніше поставленого товару;

- завіреної копії витягу з реєстру платників акцизного податку (якщо товар є підакцизним товаром, який включено до переліку пального, затвердженого п. 215.3.4 ПКУ).

4.8.3 у разі, якщо сторони встановили форму розрахунків за фактом завантаження, Покупець проводить оплату за товар за умови надання Постачальником документів, зазначених у п. 3.5 Договору (крім електронної податкової накладної, яка надається через систему електронного документообігу М.Е.Doc, ОРZ та інші).

4.8.4 у разі, якщо сторони встановили форму розрахунків акредитив, Покупець відкриває акредитив за умови надання Постачальником банківської гарантії, якщо це передбачено умовами Договору.

4.8.5 датою оплати у випадках, передбачених п. 4.8.1 та п. 4.8.2 Договору, вважається дата списання коштів з банківського рахунку Покупця.

За умовами пп. 5.8.1 п. 5.8 Договору переходом права власності на товар є акт прийому-передачі товару, підписаний сторонами, який фіксує, зокрема, але не виключно, факт відсутності зауважень Покупця до Постачальника щодо відповідності якості/комплектності і кількості товару умовам Договору. Датою переходу права власності на товар є дата поставки товару відповідно до умов Договору і Специфікації до нього або датою усунення Постачальником встановлених недоліків (у разі їх наявності), виявлених під час приймання товару на складі Покупця. Виключне право підпису актів прийому-передачі товару має особа, що підписала цей Договір. У разі відсутності вищевказаної особи право підпису надається особі, на яку покладено виконання обов`язків.

Відповідно до п. 8.1 Договору сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких зі своїх обов`язків за Договором, якщо таке невиконання стало наслідком настання таких обставин непереборної сили як повінь, пожежа, землетрус та інші стихійні лиха, ембарго, війна або військові дії, рішення органів влади, а також будь-яких інших обставин, що знаходяться поза контролем сторін.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що термін виконання зобов`язань відсувається на час, протягом його будуть діяти такі обставини.

Згідно з п. 8.3 Договору настання форс-мажорних обставин та їх тривалість підтверджується сертифікатом ТПП України.

Відповідно до п. 8.4 Договору сторона зобов`язана негайно, не пізніше 3 календарних днів з моменту настання форс-мажорних обставин, у письмовій формі повідомити іншу сторону про їх настання, передбачуваний термін їх дії та про їх припинення.

Згідно з п. 8.5 Договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону, що оголосила про форс-мажорні обставини, права посилатись на зазначені обставини як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань за Договором.

За умовами п. 8.6 Договору якщо форс-мажорні обставини будуть тривати більше 3 календарних місяців, то кожна зі сторін має право розірвати Договір за погодженням з іншою стороною. У цьому випадку жодна зі сторін не має права вимагати від іншої сторони відшкодування збитків.

Згідно з пп. 10.3.1 п. 10.3 Договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, зазначених у Договорі та Специфікації до нього, більше ніж 10 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11-го календарного дня такого прострочення, крім випадків, коли Постачальник:

- порушив строки надання документів, зазначених у п. 3.5 Договору, та несе відповідальність, передбачену п. 10.4 Договору;

- у випадках, передбачених п. 9.2 Договору.

Строк нарахування пені згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 12.1 Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх підписів печатками. Строк дії Договору закінчується через один календарний рік із дати його укладення, але не раніше повного виконання зобов`язань сторонами. Сторони можуть продовжити строк дії Договору на обумовлений сторонами термін за тими ж умовами, підписавши відповідну додаткову угоду до Договору.

Специфікацією № 1/2103730 від 22.07.2021 до Договору (Додаток 1) сторони узгодили найменування товару, його характеристики, кількість, ціну, суму, термін поставки тощо.

Так, загальна сума складає 1 549 999,99 грн.

Відповідно до п. 2 Специфікації оплата товару, що поставляється згідно зі Специфікацією (Додаток до Договору), здійснюється шляхом відкриття подільного покритого безвідкличного документарного акредитива, банк-виконавець АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», 53201, м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 91, МФО 305749.

Термін відкриття акредитива: протягом 10 робочих днів, за умови виконання Постачальником п. 4.8, п. 4.8.4 Договору, Покупець відкриває акредитив на користь Постачальника, який повинен містити такі умови:

2.1 сума акредитива - 1 549 999,99 грн. з ПДВ;

- строк дії акредитива 50 календарних днів.

2.2 Банк Покупця - АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», 53201, м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 91, МФО 305749.

2.3 Авізуючий банк Постачальника.

2.4 Виконавчий банк - АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», 53201, м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 91, МФО 305749.

2.5 виконання акредитиву шляхом платежу з відстроченням, що складає 10 календарних днів з дати отримання Виконуючим банком документів, зазначених у п. 2.6 Специфікації.

2.6 для отримання оплати за акредитивом Постачальник повинен надати до Виконуючого банку такі документи у повній відповідності з умовами акредитива:

- рахунок-фактуру, виписаний Постачальником на ім`я Покупця 1 прим. (оригінал), 1 прим. (копія);

- акт прийому-передачі товару, підписаний представниками Покупця (апліканта) та Постачальника (бенефіціара), в якому, зокрема, але не виключно, фіксується факт відсутності зауважень Покупця до Постачальника щодо якості/комплектності і кількості товару із зазначенням дати підписання акту прийому-передачі товару 1 прим. (оригінал);

- документ про якість товару, виданий виробником товару 1 прим. (оригінал);

- завірену Постачальником паперову копію електронної податкової накладної, зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних;

- завірену Постачальником паперову копію квитанції про прийняття вищезгаданої податкової накладної ДФСУ.

2.7 найменування товару згідно зі Специфікацією (Додаток 1).

2.8 Додаткові умови:

2.8.1 документи надаються до банку українською та/або російською мовою.

2.8.2 на всіх документах Постачальник зазначає номер акредитива, номер і дату Договору, що повинно бути підтверджено його підписом та печаткою.

2.11 строк пред`явлення документів у банк не пізніше 10 календарних днів від дати підписання акта прийому-передачі товару, підписаного уповноваженими представниками Покупця (апліканта) з урахуванням їх персональної відповідальності.

2.12 платіжні інструкції при отриманні документів банком-емітентом у повній відповідності з умовами акредитива банк-емітент перераховує необхідну суму в день настання терміну платежу з відстроченням (або на наступний робочий день, якщо термін платежу з відстроченням спливає у вихідний день).

2.13 комісії та витрати банку Покупця здійснюються за рахунок Покупця; комісії і витрати банку Постачальника за рахунок Постачальника.

2.14 сторони домовились, що у разі закінчення строку дії акредитиву Покупець здійснює оплату поставленого Постачальником товару протягом 60 днів з дати акта прийому-передачі товару, підписаного сторонами, за умови відсутності зауважень Покупця до якості та кількості товару і надання повного пакета документів згідно з п. 3.5 Договору.

Згідно з п. 3 Специфікації умови поставки товару: DDP, склад Покупця, відповідно до Правил Інкотермс.

Відповідно до п. 4 Специфікації сторони визначили електронні адреси для здійснення повідомлень про відкриття акредитива, про розбіжності документів з умовами акредитива, про зміну умов акредитива. Виключне право підпису актів прийому-передачі товару має комерційний директор Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" комерційний директор Лавриненко Г.В. У разі відсутності вищевказаної особи право підпису надається особі, на яку покладено виконання обов`язків, за умови внесення цієї особи до тимчасової картки із зразком підпису і відбитка печатки. У разі підписання акта прийому-передачі товару будь-якими іншими особами такий акт не відтворює для сторін юридичних наслідків та право власності на товар не переходить.

Листом за № 107.33-09/378/63953/2021-07/вих від 01.10.2021 АТ "Державний ощадний банк України" повідомило Позивача про надходження 30.09.2021 до АТ "Державний ощадний банк України" безвідкличного документарного акредитива, відкритого на користь Позивача банком АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" м. Дніпро (Банк-емітент) на суму UAH 1 549 999,99 грн. за розпорядженням Відповідача терміном дії до 19.11.2021 на виконання Договору та Специфікації № 1/2103730 від 22.07.2021 (а.с. 31, 32).

На виконання умов Договору та Специфікації № 1/2103730 від 22.07.2021 Позивач поставив Відповідачу товар на суму 1 549 999,99 грн., що підтверджується актом прийому-передачі товару від 23.12.2021, який підписаний сторонами без будь-яких зауважень і заперечень (а.с. 15).

Претензією-вимогою за № 12/02 від 05.05.2022 Позивач вимагав Відповідача негайно сплатити заборгованість (а.с. 29).

У відповідь на претензію-вимогу Відповідач листом за № 2022.06.24/17-4043 від 24.06.2022 запропонував розглянути пропозицію оплати заборгованості рівними частинами протягом 3 місяців, починаючи з липня 2022 року (а.с. 30).

Листом за № 46 від 27.06.2022 Позивач прийняв дану пропозицію (а.с. 33).

Однак Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого товару у розмірі 1 549 999,99 грн., у зв`язку з чим Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача і просив стягнути основний борг у розмірі 1 549 999,99 грн.

20.03.2023 від Позивача надійшла відповідь на відзив (фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог), в якій він, зокрема просить суд стягнути з Відповідача основний борг у розмірі 1 249 999,99 грн., оскільки під час розгляду справи Відповідач сплатив основний борг у розмірі 300 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 260622 від 27.12.2022, № 267721 від 16.01.2023, № 267728 від 15.02.2023 (а.с. 66, 91, 207).

У свою чергу, Відповідач у підготовчому засіданні 21.03.2023 надав докази часткової оплати основного боргу у розмірі 100 000,00 грн., а саме платіжне доручення № 269676 від 16.03.2023 (а.с. 239).

Крім того, Відповідач у судовому засіданні 13.04.2023 надав докази часткової оплати основного боргу у розмірі 100 000,00 грн., а саме платіжну інструкцію № 270118 від 07.04.2023 (а.с. 244).

Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, листом за № 107.33-09/378/63953/2021-07/вих від 01.10.2021 АТ "Державний ощадний банк України" повідомило Позивача про надходження 30.09.2021 до АТ "Державний ощадний банк України" безвідкличного документарного акредитива, відкритого на користь Позивача банком АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" м. Дніпро (Банк-емітент) на суму UAH 1 549 999,99 грн. за розпорядженням Відповідача терміном дії до 19.11.2021 на виконання Договору та Специфікації № 1/2103730 від 22.07.2021 (а.с. 31, 32).

Оскільки акт прийому-передачі товару був підписаний сторонами 23.12.2021, термін дії акредитиву закінчився.

Враховуючи умови п. 2.14 Специфікації № 1/2103730 від 22.07.2021 до Договору, Відповідач мав здійснити оплату поставленого товару до 21.02.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку із здійсненими протягом розгляду справи оплатами Відповідачем у розмірі 300 000,00 грн. 20.03.2023 від Позивача надійшла відповідь на відзив (фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог), в якій він просить суд стягнути з Відповідача основний борг у розмірі 1 249 999,99 грн.

У свою чергу, Відповідач у підготовчому засіданні 21.03.2023 надав докази часткової оплати основного боргу у розмірі 100 000,00 грн., а саме платіжне доручення № 269676 від 16.03.2023.

Крім того, Відповідач у судовому засіданні 13.04.2023 надав докази часткової оплати основного боргу у розмірі 100 000,00 грн., а саме платіжну інструкцію № 270118 від 07.04.2023.

Отже, основний борг у розмірі 200 000,00 грн. відсутній.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 200 000,00 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Заборгованість, яка лишилась несплаченою Відповідачем, складає 1 049 999,99 грн. та підлягає стягненню з останнього.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вказувалось вище, згідно з пп. 10.3.1 п. 10.3 Договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, зазначених у Договорі та Специфікації до нього, більше ніж 10 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11-го календарного дня такого прострочення, крім випадків, коли Постачальник:

- порушив строки надання документів, зазначених у п. 3.5 Договору, та несе відповідальність, передбачену п. 10.4 Договору;

- у випадках, передбачених п. 9.2 Договору.

Строк нарахування пені згідно з чинним законодавством України.

Позивач просить суд, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 13.03.2023, стягнути з Відповідача пеню за загальний період з 04.03.2022 по 22.08.2022 у розмірі 249 273,98 грн.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно, тому позовна вимога щодо стягнення з Відповідача пені у розмірі 249 273,98 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 13.03.2023, стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період з 22.02.2022 по 20.10.2022 у розмірі 30 575,00 грн. та інфляційні втрати за загальний період з березня по вересень 2022 року у розмірі 284 385,16 грн.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно, тому позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 30 575,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 284 385,16 грн. підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 200 000,00 грн. підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору; в решті позовні вимоги підлягають задоволенню повністю зі стягненням з Відповідача основного боргу у розмірі 1 049 999,99 грн., пені у розмірі 249 273,98 грн., 3% річних у розмірі 30 575,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 284 385,16 грн.

Посилання Відповідача на наявність форс-мажорних обставин суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду і у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено (п. 74-77):

Частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 зазначено, що суди попередніх інстанцій вважали, що єдиним доказом існування форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати, втім ця позиція є помилковою. Існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов`язань, які виникли внаслідок укладення договору оренди між резидентами України, може доводитися будь-якими доказами.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 вказав, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати. Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних. Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

З урахуванням наведеної правової позиції, слід визнати, що воєнний стан на території України сам по собі не означає, що Відповідач не може здійснювати свою підприємницьку діяльність, отримувати прибуток та здійснювати розрахунки з контрагентами.

При цьому, судом враховано, що строк оплати поставленого товару настав ще до початку повномасштабних воєнних дій на території України та запровадження воєнного стану 24.02.2022 і до початку артобстрілів території Нікопольської міської територіальної громади влітку 2022 року.

З урахуванням викладеного, Відповідач не довів, що виникнення відповідних форс-мажорних обставин мало для нього наслідком неможливість виконання свого зобов`язання з оплати поставленого Позивачем товару, тобто, не доведено, що це порушення сталось внаслідок вказаної обставини непереборної сили, що виключає підстави для звільнення Відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

Щодо зменшення суми штрафних санкцій.

Відповідач просив суд зменшити розмір пені на 90%, оскільки він розташований в районі проведення воєнних (бойових) дій; 18.07.2022, 15.08.2022 ворожі війська обстріляли його територію, будівлі і потужності, внаслідок чого йому за рахунок знищення майна завдано збитків у розмірах 377 582 431,60 грн. та 187 703 872,73 грн. відповідно; внаслідок російської агресії Відповідачем втрачені господарські ланцюжки поставок сировини та збуту його продукції; Відповідач частково здійснив оплату основного боргу.

Вирішуючи заявлене Відповідачем клопотання, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Господарський суд констатує недоведеність з боку Відповідача існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, оскільки право на зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондується з обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів, тоді як Відповідач не надав суду відповідних доказів в обґрунтування свого клопотання.

Як вказувалось вище, строк оплати товару настав ще до початку повномасштабних воєнних дій на території України та запровадження воєнного стану 24.02.2022 і до початку артобстрілів території Нікопольської міської територіальної громади влітку 2022 року.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що у задоволенні клопотання Відповідача про зменшення розміру пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на Відповідача.

При розгляді справи, з урахуванням остаточних вимог Позивача, які викладені у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 13.03.2023, судом встановлена переплата Позивача судового збору у розмірі 6 474,66 грн., яка може бути повернута останньому з Державного бюджету України за умови відповідного клопотання з цього приводу на підставі ухвали суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити таке.

Приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, з положень наведених норм випливає, що, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.

Одночасно слід враховувати, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування цих витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, - то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Виходячи з того (як вказувалось вище), що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, а в матеріалах справи відсутні докази підтвердження витрат Позивача на правову допомогу у розмірі 1 500,00 грн., зокрема відсутній Договір про надання правничої (правової) допомоги від 17.10.2022, на підставі якого видано ордер серія АІ № 1316415 від 06.12.2022 на ім`я Халупко В.М. (а.с. 51); акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг тощо - то вказані обставини є підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення з Відповідача витрат Позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" основного боргу у розмірі 200 000,00 грн.

В решті позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Запоріжжя" (69001, м. Запоріжжя, вул. Сергія Тюленіна, 11 Б, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37708102) основний борг у розмірі 1 049 999,99 грн., пеню у розмірі 249 273,98 грн., 3% річних у розмірі 30 575,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 284 385,16 грн. та судовий збір у розмірі 27 213,51 грн.

У задоволенні вимог Позивача про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн. відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

13.04.2023