Постанова

від 13.07.2023 по справі 904/4042/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4042/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 (прийняте суддею Красота О.І., повне судове рішення складено 13.04.2023) у справі № 904/4042/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Запоріжжя"

до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

про стягнення заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Запоріжжя" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", просить стягнути з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог: основний борг у розмірі 1 249 999,99 грн., пеню у розмірі 249 273,98 грн., 3% річних у розмірі 30 575,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 284 385,16 грн.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 у справі № 904/4042/22:

-закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" основного боргу у розмірі 200 000,00 грн.;

-в решті позов задоволено в повному обсязі;

-стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Запоріжжя" основний борг у розмірі 1 049 999,99 грн., пеню у розмірі 249 273,98 грн., 3% річних у розмірі 30 575,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 284 385,16 грн. та судовий збір у розмірі 27 213,51 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання щодо сплати переданого товару на підставі договору поставки № 2103729 від 22.07.2021. Пеня нарахована на підставі умов договору, а 3% річних та інфляційні втрати на підставі ст. 625 ЦК України. У задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій суд відмовив, оскільки строк оплати товару настав ще до початку повномасштабних воєнних дій на території України та запровадження воєнного стану 24.02.2022 і до початку артобстрілів території Нікопольської міської територіальної громади влітку 2022 року.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 у справі № 904/4042/22, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення 284 385, 16 грн. - інфляційних втрат, 380 917, 57 грн. - пені, 30 575, 00 грн. - 3 % річних та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається, на ті обставини, що поза увагою та оцінкою суду залишились такі суттєві обставини, які, за думкою відповідача, можуть бути підставою для зменшення розміру господарської санкції до стягнення:

- Наявність у відповідача збитків в розмірі 377 582 431, 60 грн. та 187 703 872,73 грн., а разом 565 286 304, 33 грн., які спричинені руйнуваннями від пожеж, що спалахнули внаслідок влучання російських реактивних артилерійських снарядів 18.07.2022 року та 15.08.2022 року, частини адміністративної будівлі та виробничих потужностей відповідно.

-Функціонування відповідача у надзвичайній ситуації. Місцезнаходженням відповідача та його виробничих потужностей, допоміжного виробництва є територія Нікопольської міської територіальної громади, яка віднесена до території, розташованої в районі проведення воєнних (бойових) дій, починаючи з 22.07.2022 року.

Так, окрім наведеного вище руйнування майна відповідача:

15.09.2022 та 05.01.2023 внаслідок ворожого обстрілу з боку РФ було пошкоджено об`єкти цивільної інфраструктури, які належать AT "Нікопольський завод феросплавів".

07.10.2022 внаслідок артилерійського обстрілу з боку рф станції Нікополь- сортувальний AT "НЗФ" було пошкоджено частину залізничної колії, рухомий склад та розподільчу коробку трансформатора, що призвело до призупинення руху вантажного залізничного транспорту на власних коліях відповідача (поставка сировини для виробництва феросплавів, збут готової продукції AT "НЗФ").

19.12.2022 року внаслідок ворожого обстрілу ствольною артилерією російських військ повністю знищені належні відповідачу електропередавальну лінію та високовольтні кабелі; розмір збитків встановлюється.

16.02.2023 при ворожому обстрілі було пошкоджено провід повітряної лінії, який живить плавильні печі AT "Нікопольський завод феросплавів", що призвело до тимчасової зупинки виробництва.

09.03.2023 ворог здійснив ракетну атаку по енергетичній системі Нікопольського району. Під час обстрілу ракетами С-300, пошкодження зазнала підстанція 330 кВ "Нікопольська". Внаслідок обстрілу на території підстанції виникла пожежа. Вогнем було знищено обладнання підстанції, що призвело до знеструмлення у електропередавальну лінію та високовольтні кабелі; розмір збитків встановлюється.

- Борг держави Україна перед відповідачем з відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) за лютий - березень, травень - жовтень 2022 року в розмірі 1 376 215 155, 00 грн. станом на момент судового розгляду справи.

Ведення воєнних дій в місті Нікополь Дніпропетровської області не є для відповідача звичайним господарським (комерційним) ризиком, а є надзвичайною обставиною в умовах війни.

В умовах ведення бойових дій на території, на якій розташований відповідач, сплата господарських санкцій є надмірним тягарем, від якого він має бути звільнений.

Крім того, відповідач просить суд прийняти до уваги, що внаслідок військової агресії відповідач втратив більшість напрацьованих роками на внутрішньому ринку України логістичних ланцюжків, по яким здійснювалася поставка сировини та іншої продукції виробничо-технічного призначення - складових виробничого циклу з виробництва різних марок феросплавної продукції, а також збут готової продукції відповідача.

Грошові кошти, які надходять відповідачу від покупців його продукції, витрачаються в першу чергу на виплату заробітної плати працівникам, які не евакуювалися та продовжують працювати. Підтримка найманих працівників перед виконанням грошових зобов`язань відповідача перед всіма кредиторами без виключень має пріоритет.

При надзвичайній ситуації внаслідок військової агресії росії проти України, в який опинився апелянт, часткова зупинка його діяльності та отримання ним внаслідок активних бойових дій збитків в розмірі більше, ніж півмільярда гривень, дебіторська заборгованість державного бюджету з відшкодування ПДВ в розмірі 1 376 215 155, 00 грн., що для відповідача фактично є обіговими коштами, які могли бути використаними для розрахунків з кредиторами, стягнутий судом першої інстанції розмір господарської санкції (пені) носить каральний характер.

5.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що відповідач не надав жодних доказів того, що невиконання ним зобов`язання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних та невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності в період з 23 грудня 2021р по 21 лютого 2022р. Натомість Відповідач повідомляє, що починаючи з серпня 2022р. господарська діяльність Відповідача знаходиться в стані часткового простою та звертає увагу суду що саме військова агресія російської федерації проти України є причиною прострочення виконання господарського обов`язку з боку AT НФЗ за цим договором поставки. З огляду на вищевикладене правові підстави для прийняття аргументів Відповідача щодо впливу дій непереборної сили на виникнення прострочення оплати боргу відсутні.

Позивач при відчуженні автомобілів розраховував на своєчасне виконання обов`язку Відповідача в частині оплати, так як Позивач за ці автомобілі перед Дистриб`ютором мав борг в сумі 1 486 328,00 грн. та за домовленістю мав сплатити цю суму після оплати боргу Відповідачем. Порушення зобов`язання Відповідача завдало збитків третій стороні, ТОВ "ДЖАК Україна".

12.07.2023 від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

6.Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд скарги призначено у судове засідання 13.07.2023 о 14:00 год.

В судовому засіданні 13.07.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7.Встановлені судом обставини справи.

22.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Запоріжжя" (Постачальник) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (Покупець) укладено Договір поставки № 2103729 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у Специфікації (Додатку) до Договору (далі товар), що є його невід`ємною частиною, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і оплатити його вартість у порядку та за умовами, передбаченими Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься у Специфікаціях (Додатки) до Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товар у спосіб та за умовами, зазначеними у Специфікації (Додатку) до Договору. Умови поставки регламентуються відповідними базисами, що передбачені Інкотермс-2020. У разі розбіжностей між Інкотермс та Договором останній має переважну силу.

За умовами п. 3.8 Договору датою поставки товару вважається:

3.8.1 для поставок залізничним транспортом дата штемпеля станції Нікополь на електронній копії залізничної накладної;

3.8.2 для поставок автомобільним транспортом дата відмітки у товарно-транспортній накладній про доставку товару на склад Покупця;

3.8.3 для усіх інших видів поставок, не передбачених у вищенаведених підпунктах 1 та 2 цього пункту дата отримання товару Покупцем.

У разі наявності зауважень Покупця датою поставки товару вважається наступний день за датою усунення Постачальником встановлених недоліків, виявлених під час приймання товару.

Відповідно до п. 4.1 Договору загальна вартість товару за Договором становить суму партій товару за всіма специфікаціями (додатками) до Договору та не може перевищувати ліміт в еквіваленті 14 мільйонів доларів США на дату підписання кожної специфікації (додатку до Договору).

Відповідно до п. 4.6 Договору порядок оплати, форма та строки розрахунків вказуються у Специфікаціях (Додатках) до Договору.

Згідно з п. 4.8 Договору Покупець проводить оплату за товар за умови наявності у Покупця підписаних сторонами оригіналів Договору та відповідної Специфікації, з урахуванням таких умов:

4.8.4 у разі, якщо сторони встановили форму розрахунків акредитив, Покупець відкриває акредитив за умови надання Постачальником банківської гарантії, якщо це передбачено умовами Договору.

За умовами пп. 5.8.1 п. 5.8 Договору переходом права власності на товар є акт прийому-передачі товару, підписаний сторонами, який фіксує, зокрема, але не виключно, факт відсутності зауважень Покупця до Постачальника щодо відповідності якості/комплектності і кількості товару умовам Договору. Датою переходу права власності на товар є дата поставки товару відповідно до умов Договору і Специфікації до нього або датою усунення Постачальником встановлених недоліків (у разі їх наявності), виявлених під час приймання товару на складі Покупця. Виключне право підпису актів прийому-передачі товару має особа, що підписала цей Договір. У разі відсутності вищевказаної особи право підпису надається особі, на яку покладено виконання обов`язків.

Відповідно до п. 8.1 Договору сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких зі своїх обов`язків за Договором, якщо таке невиконання стало наслідком настання таких обставин непереборної сили як повінь, пожежа, землетрус та інші стихійні лиха, ембарго, війна або військові дії, рішення органів влади, а також будь-яких інших обставин, що знаходяться поза контролем сторін.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що термін виконання зобов`язань відсувається на час, протягом його будуть діяти такі обставини.

Згідно з п. 8.3 Договору настання форс-мажорних обставин та їх тривалість підтверджується сертифікатом ТПП України.

Відповідно до п. 8.4 Договору сторона зобов`язана негайно, не пізніше 3 календарних днів з моменту настання форс-мажорних обставин, у письмовій формі повідомити іншу сторону про їх настання, передбачуваний термін їх дії та про їх припинення.

Згідно з п. 8.5 Договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону, що оголосила про форс-мажорні обставини, права посилатись на зазначені обставини як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань за Договором.

За умовами п. 8.6 Договору якщо форс-мажорні обставини будуть тривати більше 3 календарних місяців, то кожна зі сторін має право розірвати Договір за погодженням з іншою стороною. У цьому випадку жодна зі сторін не має права вимагати від іншої сторони відшкодування збитків.

Відповідно до п. 12.1 Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх підписів печатками. Строк дії Договору закінчується через один календарний рік із дати його укладення, але не раніше повного виконання зобов`язань сторонами. Сторони можуть продовжити строк дії Договору на обумовлений сторонами термін за тими ж умовами, підписавши відповідну додаткову угоду до Договору.

Специфікацією № 1/2103730 від 22.07.2021 до Договору (Додаток 1) сторони узгодили найменування товару, його характеристики, кількість, ціну, суму, термін поставки тощо.

Так, загальна сума складає 1 549 999,99 грн.

Відповідно до п. 2 Специфікації оплата товару, що поставляється згідно зі Специфікацією (Додаток до Договору), здійснюється шляхом відкриття подільного покритого безвідкличного документарного акредитива, банк-виконавець АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО".

Термін відкриття акредитива: протягом 10 робочих днів, за умови виконання Постачальником п. 4.8, п. 4.8.4 Договору, Покупець відкриває акредитив на користь Постачальника, який повинен містити такі умови:

2.1 сума акредитива - 1 549 999,99 грн. з ПДВ;

- строк дії акредитива 50 календарних днів.

2.2 Банк Покупця - АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО"

2.3 Авізуючий банк Постачальника.

2.4 Виконавчий банк - АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО".

2.5 виконання акредитиву шляхом платежу з відстроченням, що складає 10 календарних днів з дати отримання Виконуючим банком документів, зазначених у п. 2.6 Специфікації.

2.6 для отримання оплати за акредитивом Постачальник повинен надати до Виконуючого банку такі документи у повній відповідності з умовами акредитива:

- рахунок-фактуру, виписаний Постачальником на ім`я Покупця 1 прим. (оригінал), 1 прим. (копія);

- акт прийому-передачі товару, підписаний представниками Покупця (апліканта) та Постачальника (бенефіціара), в якому, зокрема, але не виключно, фіксується факт відсутності зауважень Покупця до Постачальника щодо якості/комплектності і кількості товару із зазначенням дати підписання акту прийому-передачі товару 1 прим. (оригінал);

- документ про якість товару, виданий виробником товару 1 прим. (оригінал);

- завірену Постачальником паперову копію електронної податкової накладної, зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних;

- завірену Постачальником паперову копію квитанції про прийняття вищезгаданої податкової накладної ДФСУ.

2.7 найменування товару згідно зі Специфікацією (Додаток 1).

2.11 строк пред`явлення документів у банк не пізніше 10 календарних днів від дати підписання акта прийому-передачі товару, підписаного уповноваженими представниками Покупця (апліканта) з урахуванням їх персональної відповідальності.

2.12 платіжні інструкції при отриманні документів банком-емітентом у повній відповідності з умовами акредитива банк-емітент перераховує необхідну суму в день настання терміну платежу з відстроченням (або на наступний робочий день, якщо термін платежу з відстроченням спливає у вихідний день).

2.13 комісії та витрати банку Покупця здійснюються за рахунок Покупця; комісії і витрати банку Постачальника за рахунок Постачальника.

2.14 сторони домовились, що у разі закінчення строку дії акредитиву Покупець здійснює оплату поставленого Постачальником товару протягом 60 днів з дати акта прийому-передачі товару, підписаного сторонами, за умови відсутності зауважень Покупця до якості та кількості товару і надання повного пакета документів згідно з п. 3.5 Договору.

Згідно з п. 3 Специфікації умови поставки товару: DDP, склад Покупця, відповідно до Правил Інкотермс.

Відповідно до п. 4 Специфікації сторони визначили електронні адреси для здійснення повідомлень про відкриття акредитива, про розбіжності документів з умовами акредитива, про зміну умов акредитива. Виключне право підпису актів прийому-передачі товару має комерційний директор Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" комерційний директор Лавриненко Г.В. У разі відсутності вищевказаної особи право підпису надається особі, на яку покладено виконання обов`язків, за умови внесення цієї особи до тимчасової картки із зразком підпису і відбитка печатки. У разі підписання акта прийому-передачі товару будь-якими іншими особами такий акт не відтворює для сторін юридичних наслідків та право власності на товар не переходить.

Листом за № 107.33-09/378/63953/2021-07/вих від 01.10.2021 АТ "Державний ощадний банк України" повідомило Позивача про надходження 30.09.2021 до АТ "Державний ощадний банк України" безвідкличного документарного акредитива, відкритого на користь Позивача банком АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" м. Дніпро (Банк-емітент) на суму UAH 1 549 999,99 грн. за розпорядженням Відповідача терміном дії до 19.11.2021 на виконання Договору та Специфікації № 1/2103730 від 22.07.2021 (а.с. 31, 32).

На виконання умов Договору та Специфікації № 1/2103730 від 22.07.2021 Позивач поставив Відповідачу товар на суму 1 549 999,99 грн., що підтверджується актом прийому-передачі товару від 23.12.2021, який підписаний сторонами без будь-яких зауважень і заперечень (а.с. 15).

Оскільки акт прийому-передачі товару був підписаний сторонами 23.12.2021, термін дії акредитиву закінчився. Враховуючи умови п. 2.14 Специфікації № 1/2103730 від 22.07.2021 до Договору, Відповідач мав здійснити оплату поставленого товару до 21.02.2022.

Претензією-вимогою за № 12/02 від 05.05.2022 Позивач вимагав Відповідача негайно сплатити заборгованість (а.с. 29).

У відповідь на претензію-вимогу Відповідач листом за № 2022.06.24/17-4043 від 24.06.2022 запропонував розглянути пропозицію оплати заборгованості рівними частинами протягом 3 місяців, починаючи з липня 2022 року (а.с. 30).

Листом за № 46 від 27.06.2022 Позивач прийняв дану пропозицію (а.с. 33).

Однак Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого товару у розмірі 1 549 999,99 грн., у зв`язку з чим Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача і просив стягнути основний борг у розмірі 1 549 999,99 грн.

20.03.2023 від Позивача надійшла відповідь на відзив (фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог), в якій він, зокрема просить суд стягнути з Відповідача основний борг у розмірі 1 249 999,99 грн., оскільки під час розгляду справи Відповідач сплатив основний борг у розмірі 300 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 260622 від 27.12.2022, № 267721 від 16.01.2023, № 267728 від 15.02.2023 (а.с. 66, 91, 207).

У свою чергу, Відповідач 21.03.2023 надав докази часткової оплати основного боргу у розмірі 100 000,00 грн., а саме платіжне доручення № 269676 від 16.03.2023 (а.с. 239).

Крім того, Відповідач 13.04.2023 надав докази часткової оплати основного боргу у розмірі 100 000,00 грн., а саме платіжну інструкцію № 270118 від 07.04.2023 (а.с. 244).

Враховуючи наявність боргу, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у сумі 249 273,98 грн., 3% річних у розмірі 30 575,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 284 385,16 грн.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода позивача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат та відмови суду з зменшенні розміру штрафних санкцій.

В іншій частині зазначене судове рішення не оскаржується, а тому згідно з частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку не переглядається.

Місцевим господарським судом встановлено неналежне виконання відповідачем обов`язків за договором в частині своєчасної оплати за отриманий товар. Ці обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст.ст. 610, 611 ЦК України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 30 575,00 грн. за період з 22.02.2022 по 20.10.2022, інфляційні втрати у розмірі 284 385,16 грн. із застосуванням індексів інфляції за березень вересень 2022 року.

Судом підставно стягнуто інфляційні втрати та 3% річних згідно ст. 625 ЦК України у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання. Відповідачем не наводиться в апеляційній скарзі доводів щодо неправильності їх нарахування.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями.

У суді першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

Зменшення розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат не передбачено чинним законодавством, а нараховані 3% не мають великого розміру порівняно до основного боргу і сторонами не збільшувалась процентна ставка їх нарахування, визначена законом.

Згідно з пп. 10.3.1 п. 10.3 Договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, зазначених у Договорі та Специфікації до нього, більше ніж 10 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11-го календарного дня такого прострочення, крім випадків, коли Постачальник: порушив строки надання документів, зазначених у п. 3.5 Договору, та несе відповідальність, передбачену п. 10.4 Договору; у випадках, передбачених п. 9.2 Договору. Строк нарахування пені згідно з чинним законодавством України.

Розмір нарахованої позивачем пені за загальний період з 04.03.2022 по 22.08.2022 складає 249 273,98 грн.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК.

Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

У тій же постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною ж третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру неустойки суду належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача неустойку (пеню) за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у сумі 249 273,98 грн.

В обґрунтування клопотання про зменшення штрафних санкцій відповідач послався на ті обставини, що він розташований в районі проведення воєнних (бойових) дій; 18.07.2022, 15.08.2022 ворожі війська обстріляли його територію, будівлі і потужності, внаслідок чого йому за рахунок знищення майна завдано збитків у розмірах 377 582 431,60 грн. та 187 703 872,73 грн. відповідно; внаслідок російської агресії відповідачем втрачені господарські ланцюжки поставок сировини та збуту його продукції; відповідач частково здійснив оплату основного боргу.

Відмовляючи у зменшені пені суд першої інстанції зазначив, що строк оплати товару настав ще до початку повномасштабних воєнних дій на території України та запровадження воєнного стану 24.02.2022 і до початку артобстрілів території Нікопольської міської територіальної громади влітку 2022 року.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, проте враховує також, що стягнення штрафних санкцій за оскаржуваним судовим рішенням припадає на той період, коли місто Нікополь, в адміністративних межах якого знаходиться відповідач, є територією, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій (наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року №75 в редакції наказу від 27.07.2022 року №169, та наказом від 22.12.2022 № 309, Нікопольська міська територіальна громада (Нікопольський район, Дніпропетровська область) віднесена до території, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій).

Суд при вирішенні даного клопотання враховує, що під час війни сторони знаходиться у рівних умовах ведення бізнесу та несуть тягар наслідків збройної агресії Російської Федерації.

Проте, загальновідомим на теперішній час є факт щоденних обстрілів території Нікопольської міської територіальної громади, що ускладнює ведення господарської діяльності відповідачем та спричиняє руйнування його майна. Вказані обставини не є звичними при веденні відповідачем його діяльності та не залежать від нього.

Також судом першої інстанції не враховано сам розмір штрафних нарахувань та їх співвідношення з сумою боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, після звернення з позовом до суду відповідачем сплачено третину основного боргу, судовим рішенням на користь позивача стягнуто борг у сумі 1 049 999,99 грн. та нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних на загальну суму 564 234,14 грн., що складає половину суми заборгованості, а тому, з урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, вважає за можливе зменшити розмір пені до 50 000, 00 грн., змінивши рішення суду першої інстанції у відповідній частині, що на думку суду, не порушить інтереси позивача і не стане надмірним тягарем для відповідача, який здійснює господарську діяльність та знаходиться на території, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій.

Колегія суддів наголошує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Крім того, колегія суддів враховує, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати, що також компенсує можливі негативні наслідки для кредитора.

До того ж, позивачем належним чином не доведено, що порушення з боку відповідача завдало збитків позивачу. У суді апеляційної інстанції позивачем подано лист ТОВ "Джак Україна" № 25/04/23-1 від 25.04.2023, в якому вказано про необхідність оплати позивачем заборгованості та нарахування штрафних санкцій. Проте, такий доказ не існував станом на дату прийняття рішення судом першої інстанції. Окрім того, доказів того, що позивач здійснив оплату таких штрафних санкцій на користь вказаної особи у зв`язку з простроченням відповідачем оплати спірної заборгованості або такі штрафні санкції заявлені до стягнення з позивача у судовому порядку та є правомірно нарахованими, матеріали справи не містять.

Колегія суддів також враховує і доводи позивача щодо особливості правовідносин між сторонами, ті обставини, що несвоєчасна оплата відповідача перешкоджає виконанню покладних на нього обов`язків, у тому числі і перед іншими контрагентами.

Проте, визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, і в даному випадку ним було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та становище як відповідача так і позивача у даній справі.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні щодо розміру стягнення пені; в решті рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись вказаною нормою судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта, оскільки саме з його вини виник спір відповідач не оплачував своєчасно та тривалий час отриманий від позивача товар, а у частині стягнення пені відмовлено не у зв`язку з її неправомірним нарахуванням позивачем.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 у справі № 904/4042/22 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 у справі № 904/4042/22 змінити в частині стягнутої суми пені, зменшивши її до 50 000, 00 грн.

Викласти другий та третій абзаци резолютивної частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 у справі № 904/4042/22 в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Запоріжжя" (69001, м. Запоріжжя, вул. Сергія Тюленіна, 11 Б, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37708102) основний борг у розмірі 1 049 999 (один мільйон сорок дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 99 коп., пеню у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 30 575 (тридцять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 284 385 (двісті вісімдесят чотири тисячі триста вісімдесят п`ять) грн. 16 коп. та судовий збір у розмірі 27 213 (двадцять сім тисяч двісті тринадцять) грн. 51 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на апелянта.

Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.07.2023

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко