Рішення

від 13.04.2023 по справі 910/57/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.04.2023Справа № 910/57/23

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг»

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Замок Лева»

про стягнення 523 024,90 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» (надалі - ТОВ «Київенерго-Борг») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Замок Лева» (надалі - ОСББ «Замок Лева») про стягнення 523 024,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №4540594 від 01.02.2007, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 359 682,94 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 46 763,63 грн. та інфляційних у розмірі 116 578,33 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

31.01.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСББ «Замок Лева» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №4540594 від 01.02.2007 припинив свою дію, позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження наявності заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» та продовжити позивачу строк для подання відповіді на відзив на двадцять днів, проте відповідь на відзив позивачем так і не подана, хоча, на переконання суду, у позивача було достатньо часу для підготовки та подачі до суду доказів в підтвердження заявлених ним вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

01.02.2007 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», найменування якої було змінено з 01.01.2019 на Акціонерне товариство «Київенерго», а з 09.08.2019 на Акціонерне товариство «К.Енерго» (постачальник) та ОСББ «Замок Лева» (споживач) було укладено договір на постачання енергії у гарячій воді №4540594 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Додатками №1, №2, №3, № 4, №5, №6, №7, №11 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії, тарифи та порядок розрахунків, схему межі поділу теплової мережі, акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, умови припинення подачі теплової енергії, дані по будинках ОСББ «Замок Лева», опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж постачальника, довідку про теплові навантаження об`єктів теплопостачання ОСББ «Замок Лева», реквізити сторін.

25.08.2021 згідно протоколу електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ» (з 14.09.2021 назву змінено на ТОВ «Київенерго-борг») на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.Енерго» за лотом №71, придбано право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394 грн.

30.08.2021 між позивачем та АТ «К.Енерго» підписано акт придбання майна на аукціоні, відповідно до якого продавцем передано, а позивачем прийнято майно, що є предметом продажу на аукціоні №UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту №71, який відбувся 25.08.2021, а саме: право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,00 грн., в тому числі заборгованість відповідача за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №4540594 від 01.02.2007 (додаток № 1 до цього акту).

Позивач звернувся до відповідача з повідомлення про зміну кредитора від 18.11.2021, в якому повідомив про наявність у ОСББ «Замок Лева» заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №4540594 від 01.02.2007 та просив не перераховувати заборгованість на рахунок АТ «К.Енерго», а сплачувати борг на рахунок ТОВ «Київенерго-борг».

У відповідь на вказане повідомлення ОСББ «Замок Лева» направлено на адресу ТОВ «Київенерго-борг» лист №1 від 30.11.2021, в якому відповідач повідомив позивачу про те, що з 26.04.2014 зобов`язання за Договором припинилось, у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергію», а відтак у відповідача відсутня заборгованість за Договором.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання за Договором, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 359 682,94 грн., право вимоги якої придбано позивачем на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.Енерго» за лотом №71.

Договір є договором надання житлово-комунальних послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг

Частиною 3 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що якість комунальної послуги повинна відповідати вимогам, встановленим цим Законом, іншими актами законодавства та договором. Обов`язок забезпечення відповідності якості комунальної послуги встановленим вимогам покладається на виконавця такої послуги. Обов`язок забезпечення відповідності якості послуги з управління встановленим вимогам та договору покладається на управителя багатоквартирного будинку. Захист прав споживачів житлово-комунальних послуг здійснюється уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач стверджує, що за період з 01.11.2017 по 01.05.2018 у відповідача виникла заборгованість із сплати за використану теплову енергію на підставі Договору у розмірі 359 682,94 грн., право вимоги якої було придбано на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.Енерго».

Так, 25.08.2021 згідно протоколу електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ» (з 14.09.2021 назву змінено на ТОВ «Київенерго-борг») на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.Енерго» за лотом №71, придбано право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394 грн.

Позивач звернувся до відповідача з повідомлення про зміну кредитора від 18.11.2021, в якому повідомив про наявність у ОСББ «Замок Лева» заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №4540594 від 01.02.2007 та просив не перераховувати заборгованість на рахунок АТ «К.Енерго», а сплачувати борг на рахунок ТОВ «Київенерго-борг».

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з наведеного вбачається, що позивач став новим кредитором за Договором та набув права вимоги до відповідача щодо погашення заборгованості за цим договором.

На підтвердження наявності заборгованості та обсягів наданих послуг згідно Договору у спірний період до позовної зави додано облікові картки за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року та довідку АТ «К.Енерго» про стан розрахунків.

Суд відзначає, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії, у контексті їх оцінки як доказів, неодноразово вирішувалося у судовій практиці, що відображено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, якими залишено без змін судові рішення, якими стягнуто заборгованість, наявність якої обґрунтовано з посиланням на облікові картки (табуляграми).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

В контексті викладеного слід зауважити, що пунктом 9 додатку 2 до Договору передбачено обов`язок споживача щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати в МВРТ за адресою: вул. Строкача, 9 оформлену постачальником вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його рахунками (п. 10 додатку №2 до Договору).

Доказів виконання відповідачем п. 9 додатку 2 до Договору щодо отримання вказаних документів матеріали справи не містять, як не міститься у справі докази вмотивованої відмови абонента від підписання, зокрема, акта звірки.

Таким чином, надані на підставі Договору послуги вважаються прийнятими.

В свою чергу, із наданої позивачем довідки АТ «К.Енерго» про стан розрахунків вбачається, що ОСББ «Замок Лева» здійснював оплату спожитої теплової енергії, в тому числі за спірний період, що не заперечується відповідачем.

Враховуючи вищезазначене, а також ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про правомірність та доведеність факту наявності у ОСББ «Замок Лева» заборгованості за Договором у спірний період в розмірі 359 682,94 грн.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 359 682,94 грн. за надані згідно Договору послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані у період з 01.11.2017 по 01.05.2018 згідно умов Договору послуги у розмірі 359 682,94 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 46 763,63 грн. та інфляційних у розмірі 116 578,33 грн., нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.11.2017 по 23.02.2022.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати на суму боргу, яка існувала у відповідача перед АТ «К.Енерго», а позивачем придбано право вимоги за Договором тільки на основну заборгованість відповідача, при цьому, позивач направив відповідачу повідомлення про зміну кредитора за Договором лише 18.11.2021, яке було вручено ОСББ «Замок Лева» 22.11.2021, що підтверджується відповідачем у його листі №1 від 30.11.2021.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.11.2017 по 29.11.2021.

Здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 542,42 грн. та інфляційних втрат у розмірі 12 726,75 грн., нарахованих за період з 30.11.2021 по 23.02.2022.

Стосовно заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, зокрема щодо правомірності звернення із даним позовом саме до ОСББ «Замок Лева», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Згідно із ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону:

1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір);

2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір);

3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.

Відповідно до ч. 7 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Отже, виходячи з викладеного, відсутність будь-яких доказів існування індивідуальних договорів чи волевиявлення, як співвласників будинку, так і самого відповідача до припинення Договору та укладення індивідуальних договорів на послуги з постачання теплової енергії, беручи до уваги встановлені у даній справі обставини, зокрема користування послугами та їх оплата відповідачем у спірний період, суд дійшов висновку, що ОСББ «Замок Лева» був колективним споживачем послуг з постачання теплової енергії у спірний період в будинку №9 по вул. Леваневського в місті Києві, відносно якого і виник спір у даній, та саме на відповідача у даній справі покладено обов`язок із сплати за спожиті на підставі Договору комунальні послуги.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ОСББ «Замок Лева» на користь ТОВ «Київенерго-Борг» заборгованості у розмірі 359 682,94 грн., інфляційних у розмірі 12 726,75 грн. та 3% річних у розмірі 2 542,42 грн. В іншій частині позовних вимог (3% річних у розмірі 44 221,21 грн. та інфляційні у розмірі 103 851,58 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

Також, позивач просить суд зазначити в рішенні про нарахування 3% річних до моменту повного виконання рішення.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI Господарського процесуального кодексу України.

Правовий аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, за час прострочення.

За змістом ч. 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в цій частині та зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3% річних на суму основного боргу у розмірі 359 682,94 грн. починаючи з моменту припинення/закінчення воєнного стану в Україні до моменту виконання даного рішення, з урахуванням приписів законодавства України.

Перерахунок для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, має здійснюватися за наступною формулою: Сх3хД:К:100,

де: С- сума непогашеної заборгованості;

Д - кількість днів прострочення;

К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився за визначеною вище формулою.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Замок Лева» (03158, м. Київ, вулиця Леванєвського, будинок 9; ідентифікаційний код 33145375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, будинок 13; ідентифікаційний код 32826328) заборгованість у розмірі 359 682 (триста п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 2 542 (дві тисячі п`ятсот сорок дві) грн. 42 коп., інфляційні у розмірі 12 726 (дванадцять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 75 коп. та судовий збір у розмірі 5 624 (п`ять тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 28 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий