Постанова

від 04.07.2023 по справі 910/57/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2023 р. Справа№ 910/57/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 04.07.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замок Лева"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 13.04.2023

у справі № 910/57/23 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг"

до О`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замок Лева"

про стягнення 523 024, 90 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Замок Лева» про стягнення 523024,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №4540594 від 01.02.2007, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 359 682,94 грн, а також заявляє про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 46763,63 грн та інфляційних у розмірі 116 578,33 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/57/23 позов задоволено частково.

На підставі рішення суду з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замок Лева" підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" заборгованість у розмірі 359682,94 грн, 3% річних у розмірі 2542,42 грн, інфляційні у розмірі 12726, 75 грн та судовий збір у розмірі 5624,28 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 359 682,94 грн за надані згідно договору послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замок Лева" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильно застосовано норми матеріального права, допущено порушення норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергію», відповідач втратив підстави виступати стороною в договорі, так як саме позивач (виконавець послуг) зобов`язаний укласти прямі договори на послуги з центрального опалення та гарячого водопостання із безпосередніми споживачами послуг (фізичними і юридичними особами) або управителями та чинити інші дії, передбачені законодавством України. Відтак, на думку відповідача, з 26.04.2014 зобов`язання за договором припинилось, а відтак у відповідача відсутня заборгованість за договором у спірному періоді.

Скаржник стверджує, що позивачем не надано жодних первинних документів (наприклад актів приймання-передачі теплової енергії у гарячій воді) на підтвердження виникнення та існування заборгованості перед позивачем, як і доказів, які підтверджували обсяг отримано-спожитої відповідачем теплової енергії.

Відповідач також ставить під сумнів долучені до матеріалів справи копії документів та вважає, що вони засвідчені неналежним чином, а оригінали договорів та додатків у відповідача відсутні. Скаржник зазначає, що з огляду на вказане, заявляв клопотання до суду першої інстанції про витребування у позивача доказів набуття права вимоги саме за договором №4540594 від 01.02.2007, додаток №3 до протоколу №5 комітету кредиторів АТ «К.Енерго», додаток №1 до акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021, однак ухвалою суду від 03.02.2023 у задоволенні клопотання було відмовлено.

За доводами скаржника, він звертався до суду першої інстанції із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак ухвалою суду від 03.02.2023 було незаконно відмовлено у задоволенні такої заяви.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" заперечує проти її обґрунтувань та вимог, вказує, що суд першої інстанції правильно визначив суть правовідносин між сторонами, а при прийнятті рішення не припустився порушень ні норм матеріального, ні норм процесуального права. У зв`язку з чим позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 01.02.2007 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», найменування якої було змінено з 01.01.2019 на Акціонерне товариство «Київенерго», а з 09.08.2019 на Акціонерне товариство «К.Енерго» (постачальник), та ОСББ «Замок Лева» (споживач) було укладено договір на постачання енергії у гарячій воді №4540594 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Додатками №1, №2, №3, № 4, №5, №6, №7, №11 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії, тарифи та порядок розрахунків, схему межі поділу теплової мережі, акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, умови припинення подачі теплової енергії, дані по будинках ОСББ «Замок Лева», опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж постачальника, довідку про теплові навантаження об`єктів теплопостачання ОСББ «Замок Лева», реквізити сторін.

25.08.2021 згідно протоколу електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ» (з 14.09.2021 назву змінено на ТОВ «Київенерго-борг») на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.Енерго» за лотом №71, придбано право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394 грн.

30.08.2021 між позивачем та АТ «К.Енерго» підписано акт придбання майна на аукціоні, відповідно до якого продавцем передано, а позивачем прийнято майно, що є предметом продажу на аукціоні №UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту №71, який відбувся 25.08.2021, а саме: право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,00 грн., в тому числі заборгованість відповідача за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №4540594 від 01.02.2007 (додаток № 1 до цього акту).

Позивач звернувся до відповідача з повідомлення про зміну кредитора від 18.11.2021, в якому повідомив про наявність у ОСББ «Замок Лева» заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №4540594 від 01.02.2007 та просив не перераховувати заборгованість на рахунок АТ «К.Енерго», а сплачувати борг на рахунок ТОВ «Київенерго-борг».

У відповідь на вказане повідомлення ОСББ «Замок Лева» направлено на адресу ТОВ «Київенерго-борг» лист №1 від 30.11.2021, в якому відповідач повідомив позивачу про те, що з 26.04.2014 зобов`язання за договором припинилось, у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергію», а відтак у відповідача відсутня заборгованість за Договором.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором у період з 01 листопада 2017 року по 01 травня 2018 року, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 359 682,94 грн, право вимоги якої придбано позивачем на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.Енерго» за лотом №71.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. ( стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання ( неналежне виконання ). (стаття 610 Цивільного кодексу України ).

Укладений між сторонами договір є договором надання житлово-комунальних послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

За змістом статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг

Частиною 3 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що якість комунальної послуги повинна відповідати вимогам, встановленим цим Законом, іншими актами законодавства та договором. Обов`язок забезпечення відповідності якості комунальної послуги встановленим вимогам покладається на виконавця такої послуги. Обов`язок забезпечення відповідності якості послуги з управління встановленим вимогам та договору покладається на управителя багатоквартирного будинку. Захист прав споживачів житлово-комунальних послуг здійснюється уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до частини1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує, що за період з 01.11.2017 по 01.05.2018 у відповідача виникла заборгованість із сплати за використану теплову енергію на підставі договору у розмірі 359 682,94 грн, право вимоги якої було придбано на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.Енерго».

Як вбачається з матеріалів справи, 25.08.2021 згідно протоколу електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ» (з 14.09.2021 назву змінено на ТОВ «Київенерго-борг») на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.Енерго» за лотом №71, придбано право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394 грн.

Позивач звернувся до відповідача з повідомлення про зміну кредитора від 18.11.2021, в якому повідомив про наявність у ОСББ «Замок Лева» заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №4540594 від 01.02.2007 та просив не перераховувати заборгованість на рахунок АТ «К.Енерго», а сплачувати борг на рахунок ТОВ «Київенерго-борг».

Разом з тим, у апеляційній скарзі відповідач поставив під сумнів долучені до матеріалів справи копії документів та вважає, що вони засвідчені неналежним чином, а оригінали договорів та додатків у відповідача відсутні.

Так, у судовому засіданні 20.06.2023 представник відповідача підтримав, подане 05.06.2023 через канцелярію суду, клопотання про витребування у позивача оригіналів письмових доказів, а саме: договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 4540594, укладеного 01.02.2017 між АЕК "Київенерго" та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замок Лева"; оригіналу додатку № 3 до протоколу № 5 комітету кредиторів АТ "К.Енерго"; оригіналу додатку № 1 до Акту про придбання мана на аукціоні від 30.08.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 постановлено представнику позивача надати в судове засідання 04.07.2023 оригінали письмових документів, а саме: оригінал договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 4540594, укладений 01.02.2017 між АЕК "Київенерго" та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замок Лева"; оригінал додатку № 3 до протоколу № 5 комітету кредиторів АТ "К.Енерго"; оригінал додатку № 1 до Акту про придбання мана на аукціоні від 30.08.2021.

В судовому засіданні 04.07.2023 представником позивача надано, а представником відповідача оглянуто витребувані ухвалою суду оригінали документів. Представник відповідача підтвердив відповідність наявних у матеріалах справи копій оглянутим оригіналам.

Так, відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з наведеного вбачається, що позивач став новим кредитором за договором та набув права вимоги до відповідача щодо погашення заборгованості за цим договором.

На підтвердження наявності заборгованості та обсягів наданих послуг згідно договору у спірний період до позовної зави додано облікові картки за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року та довідку АТ «К.Енерго» про стан розрахунків.

При цьому, питання прийняття облікових карток (табуляграм) у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії, у контексті їх оцінки як доказів, неодноразово вирішувалося у судовій практиці, що відображено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, якими залишено без змін судові рішення, якими стягнуто заборгованість, наявність якої обґрунтовано з посиланням на облікові картки (табуляграми).

Крім того, 04.07.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від ТОВ «Київенерго-Борг» надійшло клопотання про поновлення строків для доручення доказів, у якому просило визнати поважною причину неподання та долучити до матеріалів справи №910/57/23 копії відомостей обліку споживання теплової енергії за довго ром на постачання теплової енергії у гарячій воді №4540594 від 01.02.2007 за період з 01.10.2017 по 01.05.2018.

Судом клопотання про поновлення строків подання доказів задоволено та долучено до матеріалів справи копії відомостей обліку споживання теплової енергії за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №4540594 від 01.02.2007 за період з 01.10.2017 по 01.05.2018.

Означені відомості обліку споживання теплової енергії за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №4540594 від 01.02.2007 за період з 01.10.2017 по 01.05.2018 сформовані представником споживача - ОСББ Замок Лева», підписані головою ОСББ та скріплені печаткою.

Викладеним спростовуються доводи апелянта про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження виникнення та існування заборгованості перед позивачем, як і доказів, які підтверджували обсяг отримано-спожитої відповідачем теплової енергії.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

В контексті викладеного слід зауважити, що пунктом 9 додатку 2 до договору передбачено обов`язок споживача щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати в МВРТ за адресою: вул. Строкача, 9 оформлену постачальником вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його рахунками (п. 10 додатку №2 до Договору).

Доказів виконання відповідачем п. 9 додатку 2 до договору щодо отримання вказаних документів матеріали справи не містять, як не міститься у справі докази вмотивованої відмови абонента від підписання, зокрема, акта звірки.

Таким чином, надані на підставі договору послуги вважаються прийнятими.

В свою чергу, із наданої позивачем довідки АТ «К.Енерго» про стан розрахунків вбачається, що ОСББ «Замок Лева» здійснював оплату спожитої теплової енергії, в тому числі за спірний період, що не заперечується відповідачем.

З огляду на викладене, факт наявності у ОСББ «Замок Лева» заборгованості за надані згідно договору послуги у спірному періоді в розмірі 359 682,94 грн є встановленим та доведеним. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за у розмірі 359 682,94 грн є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 46763,63 грн та інфляційних у розмірі 116578,33 грн, нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.11.2017 по 23.02.2022.

Відповідно до статті 610, частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати на суму боргу, яка існувала у відповідача перед АТ «К.Енерго», а позивачем придбано право вимоги за договором тільки на основну заборгованість відповідача, при цьому, позивач направив відповідачу повідомлення про зміну кредитора за договором лише 18.11.2021, яке було вручено ОСББ «Замок Лева» 22.11.2021, що підтверджується відповідачем у його листі №1 від 30.11.2021.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.11.2017 по 29.11.2021.

За вказаних обставин, судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум, у зв`язку з чим обґрунтованим є стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 2542,42 грн та інфляційні втрати у сумі 12726,75 грн, нараховані за період з 30.11.2021 по 23.02.2022.

Стосовно заперечень відповідача щодо правомірності звернення із даним позовом саме до ОСББ «Замок Лева», слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону:

1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір);

2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір);

3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.

Частиною 7 статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Отже, виходячи з викладеного, відсутність будь-яких доказів існування індивідуальних договорів чи волевиявлення, як співвласників будинку, так і самого відповідача до припинення договору та укладення індивідуальних договорів на послуги з постачання теплової енергії, беручи до уваги встановлені у даній справі обставини, зокрема, користування послугами та їх оплата відповідачем у спірний період, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ОСББ «Замок Лева» був колективним споживачем послуг з постачання теплової енергії у спірний період в будинку №9 по вул. Леваневського в місті Києві, відносно якого і виник спір у даній, та саме на відповідача у даній справі покладено обов`язок із сплати за спожиті на підставі Договору комунальні послуги.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову та стягнення з ОСББ «Замок Лева» на користь ТОВ «Київенерго-Борг» основної заборгованості у сумі 359682,94 грн, 3% річних у розмірі 2542,42 грн та інфляційних у розмірі 12726, 75 грн. Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просив суд зазначити в рішенні про нарахування 3% річних до моменту повного виконання рішення.

Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI Господарського процесуального кодексу України.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за час прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 11, 12 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимогу позивача в цій частині та зазначив у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3% річних на суму основного боргу у розмірі 359 682,94 грн починаючи з моменту припинення/закінчення воєнного стану в Україні до моменту виконання даного рішення, з урахуванням приписів законодавства України.

Перерахунок для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, має здійснюватися за наступною формулою: Сх3хД:К:100,

де: С- сума непогашеної заборгованості;

Д - кількість днів прострочення;

К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Крім того, слід роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився за визначеною вище формулою.

Стосовно заперечень скаржника про розгляд справи у суді першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2023 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Замок Лева» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у якій просив призначити справу №910/57/23 до розгляду за правилами загального позовного провадження, починаючи зі стадії відкриття провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2023, зокрема, відмовлено у задоволенні вказаної заяви відповідача.

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження та позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

При цьому, частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частинами 2, 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті; при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Предметом позову в даній справі є стягнення 523024,90 грн, відтак ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у зв`язку з чим справа може розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дана справа є незначної складності, яка була визнана судом малозначною, не відноситься до справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, а характер спірних правовідносин і предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Судом першої інстанції правильно зауважено, що відповідачем не заявлено жодного клопотання, задоволення якого унеможливлює розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Водночас, відповідно до частини 4 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Колегія суддів додатково звертає увагу, що у поданій до суду заяві про здійснення розгляду справи в загальному позовному провадженні відповідач не навів суду будь-яких обґрунтувань в чому полягають особливості предмету доказування у справі та необхідності призначення судом підготовчого засідання для виконання завдання господарського судочинства.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідач не був позбавлений права та можливості викладати свої заперечення проти позову у відповідних заявах по суті справи в порядку спрощеного позовного провадження, які будуть належним чином досліджені судом та надано правову оцінку.

Враховуючи наведене, зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту (особливості предмету позову), категорію та складність справи, обсяг та характер доказів, які входять до предмету доказування, час, необхідний для вчинення судом та учасниками процесуальних дій, кількість учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що справа має незначну складність, для якої пріоритетним є швидке вирішення спору, тож справа є малозначною, розгляд якої підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про здійснення розгляду справи в загальному позовному провадженні.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/57/23 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замок Лева".

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замок Лева" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/57/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/57/23 залишити без задоволення.

Матеріали справи № 910/57/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 22.08.2023 після виходу колегії суддів з відпустки.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська