Ухвала

від 13.04.2023 по справі 932/3570/23

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №932/3570/23

Провадження № 2/932/1031/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.04.2023 року м. Дніпро

Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Овчиннікова О.С., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕДІАСНАБ» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету позову, ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП,

В С Т А Н О В И В:

12.04.2023 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕДІАСНАБ» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету позову, ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Вимоги позивача обґрунтовані тим, що внаслідок скоєння водієм автомобіля відповідача дорожньо-транспортної пригоди автомобілю позивача KIA RIO, державний номерний знак НОМЕР_1 , було завдано пошкоджень, і матеріальний збиток, завданий власникові останнього, складає відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, 389580,62 грн. вартості відновлювального ремонту.

Оскільки страховою компанією було виплачено позивачеві 129000,00 грн., останній звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути з відповідача 260580,62 грн. різниці між оціночною вартістю відновлювального ремонту та сумою страхової виплати.

Позов обґрунтований завданням водієм відповідача шкоди позивачу на спірну суму, заподіяної в результаті порушення водієм відповідача правил дорожнього руху (далі - ПДР) при здійсненні ним підприємницької діяльності з перевезення вантажу та вчиненням тим дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), внаслідок якої транспортний засіб KIA RIO, державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкоджений.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Згідно зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 19 ПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна і суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 ГПК України.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 916/2791/16 (провадження № 12-141гс18) зроблено висновки про те, що спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ч. 2 ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

За частиною третьою статті 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Правовідносини щодо відшкодування збитків врегульовані, зокрема положеннями глави 25 «Відшкодування збитків у сфері господарювання» Господарського кодексу України (далі - ГК України) та глави 82 «Відшкодування шкоди» Розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань» Книги п`ятої «Зобов`язальне право» Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Отже, враховуючи те, що позивач є юридичною особою та займається господарською діяльністю, відповідач є фізичною особою-підприємцем та займається господарською діяльністю у сфері неспеціалізованої оптової торгівлі, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а відтак спір про відшкодування спричиненої матеріальної шкоди в дорожньо-транспортній пригоді за участі двох суб`єктів господарювання віднесений до юрисдикції господарського суду.

Оскільки юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу сторін та предмета позовних вимог, в силу вимог статей 1, 12, 17, 20 ГПК України, даний спір має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. п. 1 п. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 186 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадженні у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕДІАСНАБ» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету позову, ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя О.С. Овчиннікова