Рішення

від 27.03.2023 по справі 361/973/22

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/973/22

провадження № 2/361/2064/23

27.03.2023

РІШЕННЯ

Іменем України

27 березня 2023 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді:Петришин Н.М.,за участю секретаря: Мищенко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Мостобудівельний загін № 112», про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати,-

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача

У лютому 2022 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Мостобудівельний загін 112». В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 11.07.2006 року прийнятий на роботу до ВАТ «Мостобуд» Мостобудівельний загін № 112., яке перейменоване на ДП ПАТ «Мостобуд» Мостозагін №112. ДП ПАТ «Мостобуд» Мостозагін №112 реорганізоване шляхом перетворення в ТОВ «Мостобудівельний загін 112». На підставі наказу №117-к від 29.09.2017 року позивач звільнений за угодою сторін, відповідно до п.1 ст.36 КЗпП. Але, ОСОБА_1 після звільнення не отримав нараховану заробітну плату за період з січня 2011 року по вересень 2017 року, що разом становить 86, 227,87 гривень. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2021 року стягнуто із відповідача 86 227, 87 грн. Вказане рішення набрало законної сили, однак заробітна плата не виплачена. За таких обставин, позивач просить стягнути із відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 373 891, 80 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати у розмірі 30 757, 48 грн., та судові витрати, що складаються із витрат на правничу допомогу в розмірі 168 859, 71 грн., та судовий збір в розмірі 4 046, 50 грн.

Заперечення відповідача

21 лютого 2023 року до суду надійшов відзив відповідача, представник заперечує проти позову з наступних підстав: розрахунок середнього заробітку, здійснений позивачем, протирічить вимогам постанови КМУ від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати». Так, зокрема п.2 розділу II Порядку передбачає, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Враховуючи те, що позивач звільнився 30.09.2017 (місяць в якому відбувається подія, з якою пов`язана виплата), то розрахунок потрібно робити, виходячи із виплат за серпень 2017 року та березень 2017 року, а не за серпень, вересень 2017 року, як це помилково зробив ОСОБА_1 . З огляду на те, що розрахунок середнього заробітку позивачу протирічить вимогам Порядку, відповідач надає довідку про доходи (середній заробіток), з яких вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача становить 145,45 грн. Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить: 145,45 (середньоденна заробітна плата) х 126 (кількість робочих днів (за 6 місяців)=18 326,70 грн. Тобто, з врахуванням вимог ст. 117 КЗпП України середній заробіток ОСОБА_1 за затримку розрахунку при звільненні складає 18 326,70 гри., а не 373 891,80 грн. Враховуючи викладене, позивач просить зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку з 373 891,80 грн заявлених позивачем, до 18 326.70 грн., та зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 2 000 грн.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2022 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2022 року позов задоволено.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2023 року вищевказане заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області скасовано і призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, місце та час повідомлений належним чином. До початку судового засідання позивач подав заяву, в якій позов просив задовольнити у повному обсязі, розгляд справи проводити без його участі.

Представник відповідача Салашна Л.М. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, вказала, що сума компенсації є завищеною, а сума витрат на правову допомогу є неспівмірною, просила зменшити до 2000 грн.

Обставини справи, що встановлені судом

11 липня 2006 року позивач прийнятий на посаду електрика 5 розряду до дочірнього підприємства ПАТ "Мостобуд" Мостобудівельного загону № 112 на підставі наказу № 234-к від 11 липня 2006 року, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці.

29 квітня 2010 року ДП ВАТ "Мостобуд" Мостозагін № 112 перейменоване в ДП ПАТ "Мостобуд" Мостозагін № 112 на підставі наказу № 75/1-к від 29.04.2010.

25 травня 2011 року ДП ПАТ "Мостобуд" Мостозагін № 112 реорганізоване шляхомперетворення в ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" на підставі наказу № 66-п від 25.05.2011.

30 вересня 2017 року ОСОБА_1 звільнений за угодою сторін на підставі наказу № 117-к від 29 вересня 2017 року, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін 112» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін 112» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 86 227 (вісімдесят шість тисяч двісті двадцять сім) гривень 87 копійок (сума визначена без відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів).

Постановою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2021 року залишено без змін.

26 січня 2022 ОСОБА_1 звернувся до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегул І.І. із заявою про примусове виконання судового рішення.

Із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування видно, що ОСОБА_1 мав такі доходи за роки для пенсії: 1999 рік - 1 670, 45 грн., 2000 рік - 1 606, 60 грн., 2001 рік - 1 965, 59 грн., 2002 рік - 2 428, 90 грн., 2003 рік - 1 362, 76 грн., 2004 рік - 1 991, 86 грн., 2005 рік - 2 475, 66 грн., 2006 - 9 882, 51 грн., 2007 рік - 19 521, 40 грн., 2008 рік - 23 753, 40 грн., 2009 рік - 13 632, 83 грн., 2010 рік - 15 591, 66 грн., 2011 рік - 19 739, 17 грн., 2012 рік - 19 385, 40 грн., 2013 рік - 24 011, 38 грн., 2014 рік - 3 853, 76 грн., 2016 рік - 1 388, 16 грн., 2017 рік - 17 950, 00 грн., 2018 рік - 24 765, 13 грн., 2019 рік - 64 944, 28 грн., 2020 рік - 20 243, 58 грн.

Відповідно до довідки ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» № 436 від 07.12.2022р. про доходи (середній заробіток) ОСОБА_1 - його середньоденна заробітна плата становить 145,45 грн.

Установлено, що кількість робочих днів за період із 01.10.2017 року по 03.02.2022 року становить 1090 робочих днів.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства,

установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно із ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника звільненому працівникові належних йому сум, підприємство зобов`язано виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Вирішуючи питання щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог постанови КМУ від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», зокрема п.2 розділу II, визначено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пункт 4 розділу III Порядку обчислення середньої заробітної плати визначає, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку).

Із розрахункового листа ОСОБА_1 встановлено, що за серпень 2017 року йому нараховано 3200 грн заробітної плати, і за березень 2017 року - 3200 гривень.

Отже, розрахунок відповідача, наведений у довідці ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» № 436 від 07.12.2022 про доходи (середній заробіток) ОСОБА_1 є правильний, тому середньоденна заробітна плата позивача становить 145,45 грн.

Кількість робочих днів за період із 01.10.2017 року по 03.02.2022 року становить 1090 робочих днів, тому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить: 145,45 грн * 1090 днів= 158 050 гривень

Разом з тим, відповідач просив зменшити суму компенсації, посилаючись на неспівмірність такої компенсації.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2019р. у справі № 761/9584/15-ц відступила від попередніх правових висновків Верховного Суду України, визначивши, що суд, керуючись принципами співмірності, справедливості та пропорційності, може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

При визначенні розміру компенсації суд бере до уваги те, що позивач звільнився ще30.09.2017, але до суду з позовом про стягнення заробітної плати звернувся лише в 2020 році, тобто майже через 3 три роки після звільнення його з роботи. При цьому, під час стягнення заробітної плати позивач в суді не заявляв вимоги про стягнення середнього заробітку, натомість ОСОБА_1 подав новий позов про стягнення середнього заробітку тільки в 2022 року, тобто майже через 4,5 років після звільнення. Позивачем не наведено обставини, які заважали йому реалізувати вчасно своє право на стягнення середнього заробітку під час розгляду справи про стягнення заробітної плати.

На час розгляду справи порушені права позивача уже відновлені, адже відповідач повністю виплатив заборгованість по заробітній платі 03.02.2022 року, відтак виходячи із вищенаведених обставин та з урахуванням критерію розумності та співмірності, суд приходить до висновку про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 40 000 гривень.

Посилання відповідача про необхідність врахування вимог ст. 117 КЗпП України щодо обмеження стягнення середнього заробітку 6-ма місяцями є безпідставними, оскільки такі зміни щодо строків стягнення середнього заробітку внесені до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX від 01.07.2022, тобто значно пізніше звільнення позивача та виникнення заборгованості по сплаті заробітної плати.

Крім того, відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001р. N 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Суд погоджується із розрахунком позивача щодо компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням її виплати, який за спірний період становить 30 757 (тридцять тисяч сімсот п`ятдесят сім) гривень 48 копійок.

Аргументи відповідача про те, що позивач звернувся за стягненням заборгованості майже через 3 роки після звільнення, тому відповідно до пункту 6 вищенаведеного Порядку, відповідач звільнений від обов`язку здійснити таку компенсацію, є безпідставними та недоведеними.

Щодо судових витрат

Позивач просить стягнути із відповідача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000, 00 грн. за підготовку позовної заяви та представництво в суді та 40 % від суми, яка буде стягнута на користь позивача, тобто 161 859, 71 грн.

У відзиві на позов відповідач висловив заперечення проти стягнення витрат на правничу допомогу у вищенаведеному розмірі, посилаючись на неспівмірність таких витрат та просив зменшити витрати на правову допомогу до 2 000 гривень.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час .

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У договорі про надання правової допомоги сторони домовились про доплату гонорару (винагороди) за позитивний результат по справі в розмірі 40 % від суми стягнутої середньої заробітної плати за ст. 235 КЗпП України.

На переконання суду, гонорар в розмірі 40 % від суми стягнутої середньої заробітної плати, є непропорційним до предмета спору та неспівмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, виходячи із критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд відмовляє у відшкодуванні витрат на правничу допомогу в частині гонорару (винагороди) за позитивний результат по справі в розмірі 40 % від суми стягнутої середньої заробітної плати.

На думку суду, з урахуванням фінансового стану відповідача та тієї суми, що вже стягнув суд, останній має компенсувати позивачу витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень та судовий збір у розмірі 765, 15 гривень.

На підставі викладеного, та керуючись Конституцією України, ЗУ «Про оплату праці», ст.ст. 21,115,116 КЗпП, ст.ст. 13, 76, 81, 89, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Мостобудівельний загін № 112», про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін 112» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням її виплати у розмірі 30 757 (тридцять тисяч сімсот п`ятдесят сім) гривень 48 копійок, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень та витрати по сплаті судового збору в розмірі 765 (сімсот шістдесят п`ять) гривень 15 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін 112», код ЄДРПОУ 22202218, адреса місцезнаходження: вул. Щолківська, буд. 2, м. Бровари, Київська область, 07400.

Суддя Н.М. Петришин