Рішення

від 20.03.2023 по справі 755/14315/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/14315/21

Провадження № 2/755/471/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Яхно П.А.

за участю: представника позивачів - ОСОБА_1

представника позивача КМР - Хрущ А.П.

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою Київської міської ради, Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролог», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Рент Інвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Вектор Плюс» про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі, Київська міська рада, Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» звернулися до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, у якому просять суд:

1. Витребувати від ОСОБА_2 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради:

- групу нежитлових приміщень № 1, 2, 3, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та ІІ поверху (літ. А), загальною площею 283,3 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- групу нежитлових приміщень № 4, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та ІІ поверху (літ. А), загальною площею 276,5 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Покласти судові витрати на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, з урахуванням зміни підстав позову, позивачі посилаються на те, що Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» (далі - КП «Житло-Сервіс») належить до комунальної власності міста Києва. Засновником та власником підприємства є територіальна громада міста Києва від імені якої виступає Київська міська рада. Предметом діяльності КП «Житло-Сервіс» є надання житлово-комунальних послуг населенню. З метою виконання вказаних функцій Київська міська державна адміністрація на підставі Акту №2 від 11.03.2002 передала КП «Житло-Сервіс» адміністративний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить до комунальної власності. Так, у вказаному акті зазначено: «...всього передається спорткомплекс-ЖЕК, загальною площею 581,0 кв.м. в рахунок 2 % відрахувань за житлові будинки прийняті на обслуговування по АДРЕСА_2 ; 21-Б, по АДРЕСА_3 ; 18-Б...». Позивачі зазначили про те, що вказаний будинок був побудований ДГО «Житло-інвест», що підтверджується, як зазначають останні, адвокатськими запитами представника позивачів, у яких КП КМР «КМБТІ» повідомило, що замовником технічної інвентаризації адміністративного будинку була ДГО «Житло-інвест». Також КП КМР «КМБТІ» надало копію листа ДГО «Житло-інвест», №044/16/928-68-98 в якому останнє просить видати поповерхові плани та технічні паспорти на приміщення ЖЕКу та спортивного комплексу на бульварі Верховної Ради , 21-в, та копії поповерхового плану вказаного приміщення разом із копіями журналів підрахунку площі житлового будинку із нежитловими (вбудованими) приміщеннями. Вказали про те, що з журналів підрахунку площі житлового будинку із нежитловими (вбудованими) приміщеннями вбачається, що технічна інвентаризація приміщень проведена 07.12.2002, вказані приміщення відносяться до приміщень житлово-експлуатаційних організацій, а їх загальна площа складає 559,8 кв.м. Відповідно до п.1.4. Розділу 1 «Загальні положення» Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Держбуду України від 24.05.2001 № 127 в редакції, чинній на момент проведення інвентаризації, технічну інвентаризацію новозбудованих (реконструйованих) та наявних об`єктів виконують за рахунок замовників комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації. Отже, ДГО «Житло-Інвест», як вказують позивачі, замовляло технічну інвентаризацію вказаного вище приміщення, а викладене підтверджує факт будівництва цього приміщення ДГО «Житло-Інвест».

Зазначили про те, що на підставі наказу КП «Житло-Сервіс» від 14.03.2002 №22 «Про розміщення відділення №3 підприємства» частина будинку використовується під розміщення відділення №3 КП «Житло-Сервіс», яке на день звернення до суду функціонує та надає комунальні послуги населенню, а інша частина вказаного будинку з 2009 року використовується ОСОБА_2 для розміщення тренажерного залу.

Розпорядженням Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації «Про надання житлової площі та інші квартирні питання» від 08.12.2014 №573 задоволено клопотання КП «Житло-Сервіс» про включення частини будинку до складу службових квартир, а саме однокімнатної квартири АДРЕСА_4 (далі-квартира).

Розпорядженням Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації «Про розгляд житлових питань окремих громадян» від 24.04.2015 затверджено спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету КП «Житло-Сервіс» про надання житлової площі та видано ордер на однокімнатну службову квартиру АДРЕСА_4 , ОСОБА_4 , який працював електрогазозварником у КП «Житло-Сервіс», на родину з трьох осіб: ОСОБА_4 , дружина ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_6 .

Згідно із договором №472 про прийняття участі у експлуатаційних витратах від 01.03.2016 укладеного між КП «Житло-Сервіс» та ОСОБА_4 , КП «Житло-Сервіс» на даний час надає ОСОБА_4 комунальні послуги.

31.03.2021 КП «Житло-Сервіс» отримало листа від ОСОБА_2 , в якому останній повідомив, що він є власником частини приміщень в адміністративному будинку, а тому вимагає від КП «Житло-Сервіс» звільнити вказані приміщення. На підтвердження вказаного до листа останній додав: копію договору купівлі-продажу групи нежитлових приміщень №1, 2, 3, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та II поверху (літ. А), загальною площею 283,3 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 12.05.2020 між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Рент Інвест», посвідченого приватним нотаріусом КМНО Меженською К.С., (далі - договір купівлі-продажу 1); копію договору купівлі-продажу групи нежитлових приміщень № 4, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та II поверху (літ. А), загальною площею 276,5 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 30.04.2020 між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нью Вектор Плюс», посвідченого приватним нотаріусом КМНО Меженською К.С., (далі - договір купівлі-продажу 2).

Наголошували на тому, що відповідно до копій технічних паспортів на вказані приміщення, які вилучені слідчим у межах кримінального провадження №120021100040001490 від 14.05.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, загальні план та площа цих нежитлових приміщень ідентичні загальному плану будинку, що виконаний КП КМР «КМБТІ» на замовлення ДГО «Житло-Інвест», таким чином, на даний час будинок складається із набутих ОСОБА_2 нежитлових приміщень.

Разом із тим вказали про те, що вказані нежитлові приміщення у адміністративному будинку, який був переданий територіальною громадою м. Києва у володіння КП «Житло-Сервіс», вибули із володіння КП «Житло-Сервіс» поза волею останнього. Тому, нежитлові приміщення мають бути витребувані у ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Києва, від імені та в інтересах якої діє Київська міська рада.

Щодо належності будинку до комунальної власності територіальної громади міста Києва позивачами було зазначено наступне.

На підставі п.16 рішення Київської міської ради від 08.07.1999 № 348/449 «Про надання та вилучення земельних ділянок» надано Державній госпрозрахунковій організації «Житло-інвест» за умови виконання п.1 додатка 16 до цього рішення в тимчасове довгострокове користування строком на 5 років земельну ділянку площею 3,37 га для будівництва житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення (на період будівництва) на бульварі Верховної Ради, 21, у Дніпровському районі за рахунок земель закритого акціонерного товариства «Дарна» ДШК, право користування якими припинено даним рішенням.

Відповідно до ст.24 Земельного кодексу України від 18.12.1990 право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

На підставі викладеного, між Київською міською радою та Державною госпрозрахунковою організацією «Житло-Інвест» (далі - ДГО «Житло-Інвест») 11.02.2000 був укладений договір на право тимчасового довгострокового користування землею, відповідно до п.1.1. якого ДГО «Житло-Інвест» прийняла земельну ділянку у тимчасове користування. ДГО «Житло-Інвест» побудувало на вказаній ділянці житловий комплекс з приміщеннями громадського призначення, якому присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_5 . Разом із вказаним житловим комплексом, ДГО «Житло-Інвест» побудувало на земельній ділянці адміністративний будинок, технічну інвентаризацію якого замовило у КП КМР «КМ БТІ», а факт розташування адміністративного будинку у межах земельної ділянки підтверджується висновком судового експерта Лісниченко Сергія Васильовича від 26.07.2021, про що зазначають останні.

Актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 24.05.2001 №109 житловий комплекс та адміністративний будинок введені в експлуатацію.

Посилаються на те, що у п.1.4. Додатку 16 «Умови надання Державній госпрозрахунковій організації «Житло-Інвест» земельної ділянки на бульварі Верховної Ради, 21 у Дніпровському районі» зазначено: «...державній госпрозрахунковій організації "Житло-Інвест" передбачити передачу Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 5 % загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 36 рішення Київської міської ради від 30.03.99 N 182/283 "Про бюджет м. Києва на 1999 рік" (дію пункту продовжено на 2001 рік рішенням Київської міської ради від 26.12.2000 N 156/1133). У пункті 5 Розпорядження КМДА «Про розподіл загальної площі у жилих будинках на 2001 рік» від 30.03.2001 №615 зазначено: «...беручі до уваги рішення Київської міської ради від 26.12.2000 №156/1133 «Про бюджет м. Києва на 2001 рік встановити такі розміри відрахувань від загальної жилої площі у будинках, які вводяться у 2001 році, або коштів на день їх нарахування, які необхідні для будівництва цієї площі: при будівництві житла всіма забудовниками, незалежно від джерел фінансування 7%, якщо інші розміри не передбачені рішеннями Київради ні відведення земельних ділянок, у тому числі: 5% для забезпечення житлом громадян, що перебувають на квартобліку, в районних державних адміністраціях, відселення з ділянок забудов, ветхих та непридатних для проживання будинків; 2% службова жила площа...».

На виконання умов викладених вище нормативно-правових актів ДГО «Житло-інвест» передала адміністративний будинок Київській міській раді, виконавчий орган якої (КМДА) на підставі акту від 11.03.2002 передав будинок у володіння КП «Житло-Сервіс».

Вказали про те, що будинок переданий КП «Житло-Сервіс» 11.03.2002 та з цього часу вказаний будинок перебуває у володінні КП «Житло-Сервіс», а викладені у позовній заяві обставини, підтверджують передачу вказаного будинку територіальній громаді м. Києва, а отже і набуття останньою права власності на вказане майно, до 11.03.2002.

Наголошували на тому, що відповідно до ч.1 ст.118 ЖК Української РСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири. Згідно із ч.2 ст.121 ЖК Української РСР службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації. Відповідно до ч.1 ст.122 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

Вказали про те, що надання службової квартири у адміністративному будинку працівнику КП «Житло-Сервіс» підтверджує перебування вказаного будинку у комунальній власності територіальної громади м. Києва та у законному володінні КП «Житло-Сервіс».

Отже, зазначених вище доказів у їх сукупності достатньо для підтвердження того, що адміністративний будинок належав територіальній громаді м. Києва на праві власності, яке виникло на підставі рішення Київської міської ради від 08.07.1999 N 348/44 «Про надання та вилучення земельних ділянок» та Розпорядження КМДА «Про розподіл загальної площі у жилих будинках на 2001 рік» від 30.03.2001 №615 у зв`язку із передачею вказаного будинку ДГО «Житло-Інвест» в рахунок відрахувань за побудовані на земельній ділянці житлові будинки.

Крім того, посилалися на те, що з інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право власності на групу нежитлових приміщень № 1, 2, 3, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та II поверху (літ. А), площею 283,3 кв.м. (далі - нежитлові приміщення 1), та групи нежитлових приміщень №4, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та II поверху (літ. А), площею 276,5 кв.м., (далі - нежитлові приміщення 2) зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «Пролог» 16.12.2019 приватним нотаріусом КМНО Івченко А.В. на підставі договору купівлі- продажу від 22.10.2002, укладеного між ПП «Нива» та ТОВ «Пролог».

18.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пролог» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Рент Інвест» був укладений договір купівлі - продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Івченко А.В. на підставі якого ТОВ «Пролог» відчужило ТОВ «Гарант Рент Інвест» нежитлові приміщення 1.

12.05.2020 ТОВ «Гарант Рент Інвест» відчужило нежитлові приміщення 1 ОСОБА_7

18.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пролог» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нью Вектор Плюс» був укладений договір купівлі-продажу, на підставі якого ТОВ «Пролог» відчужило ТОВ «Нью Вектор Плюс» нежитлові приміщення 2.

30.04.2020 ТОВ «Нью Вектор Плюс» відчужило нежитлові приміщення 1 ОСОБА_7 .

Позивачі вказують про те, що ПП «Нива» не мало права відчужувати ТОВ «Пролог» адміністративний будинок, оскільки не було його власником, а сам договір купівлі-продажу між ПП «Нива» та ТОВ «Пролог» порушує публічний порядок, наслідком чого є його нікчемність. Останні вказують, що власником адміністративного будинку щонайменше з 11.03.2002 є Київська міська рада, від імені якої вказаний будинок був переданий КП «Житло-сервіс», тому у ПП «Нива» було відсутнє право відчужувати адміністративний будинок ТОВ «Пролог» 22.10.2002, оскільки воно не було його власником.

Зазначили про те, що ПП «Нива» не передавало ТОВ «Пролог» нежитлові приміщення після укладення договору купівлі-продажу, що підтверджується тим, що у частині приміщень весь час перебувало відділення КП «Житло-Сервіс», а інша частина використовувалась ОСОБА_2 під розміщення спортзалу, відтак зазначають, що починаючи з 22.10.2002 ТОВ «Пролог» не набувало право власності на адміністративний будинок. Право власності на адміністративний будинок зареєстроване за ТОВ «Пролог» лише 16.12.2019 на підставі договору купівлі-продажу від 22.10.2002. Державна реєстрація права власності ТОВ «Пролог» на підставі договору купівлі-продажу від 22.10.2002 здійснена 16.12.2019, отже, право власності на адміністративний будинок виникло у ТОВ «Пролог» 16.12.2019, тому до правовідносин, що виникли з приводу укладення вказаного договору, мають застосовуватися положення Цивільного кодексу України.

Вказали про те, що договір купівлі-продажу від 22.10.2002, укладений між ПП «Нива» та ТОВ «Пролог», спрямований на незаконне заволодіння майном територіальної громади міста Києва, що підтверджується наступними обставинами. Як вже було зазначено позивачами, Київська міська державна адміністрація передала будинок КП «Житло-Сервіс» на підставі Акту №2 від 11.03.2002. Договір купівлі-продажу між ПП «Нива» та ТОВ «Пролог» укладений 22.10.2002, тобто в момент, коли власником адміністративного будинку була територіальна громада міста Києва, а володільцем КП «Житло-Сервіс». Від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог» договір купівлі- продажу нежитлових приміщень від 22.10.2002 підписаний його директором, ОСОБА_8 . З відомостей, які містяться в матеріалах кримінального провадження, вбачається, що ОСОБА_8 помер. У зв`язку із викладеним, старшим слідчим СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві Борисенко Костянтином Юрійовичем у кримінальному провадженні №12021100040001490 від 14.05.2021 року призначено комплексну посмертну почеркознавчу та технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України. На вирішення експерта було поставлено, зокрема, питання про те, чи ОСОБА_8 виконано підпис в графі «Покупець» на примірнику договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.10.2002р., укладеному між Приватним підприємством «Нива» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пролог»? На виконання вказаної постанови судовим експертом Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, Задніченко О.М., наданий висновок експерта від 15.12.2021 №582-583/1, (далі-висновок експерта). У вказаному висновку зазначено, що підпис в графі «Покупець» на примірнику договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.10.2002, укладеному між Приватним підприємством «Нива» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пролог», виконаний не ОСОБА_8 , а іншою особою. Також, на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 21.09.2021 у Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації вилучено матеріали реєстраційної справи ТОВ «Пролог». Зазначили про те, що на документах, які містяться в матеріалах реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог» та які виготовлені у період з 1996 по 2013 роки, наявний відтиск печатки, яка містить наступні реквізити: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролог», м. Київ, свідоцтво №22905629. Натомість на договорах купівлі-продажу між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пролог» та Товариствами з обмеженою відповідальністю «Гарант Рент Інвест» і «Нью Вектор Плюс» та на документах, що стосуються їх укладення (наприклад - довідка про балансову вартість та протокол загальних зборів) вже міститься печатка, яка має наступні реквізити: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролог», м. Київ, ідентифікаційний код 22905629. Слід наголосити на тому, що такі ж самі реквізити містить печатка ТОВ «Пролог», якою від імені останнього скріплений договір купівлі-продажу від 22.10.2002, про що також зазначено у висновку експерта.

Так, посилалися на те, що відповідно до п.3.2.6. Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об`єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно- граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженого Наказом МВС України від 11.01.99 №17, в редакції від 10.07.2002, тобто чинній на момент укладення договору купівлі - продажу нежитлових приміщень між ПП «Нива» та ТОВ «Пролог», підприємства, установи, організації, господарські об`єднання, суб`єкти підприємницької діяльності, об`єднання громадян, суб`єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки. Якщо в діяльності зазначених організацій недостатньо використання однієї печатки, то є припустимим - у відповідності з наказом, розпорядженням або рішенням по них - виготовлення додаткових печаток з цифрами "1", "2" і т.д.

Вказали про те, що договір купівлі - продажу нежитлових приміщень між ПП «Нива» та ТОВ «Пролог» від 22.10.2002 скріплений тією ж самою печаткою ТОВ «Пролог», яка використана останнім у 2019 році при посвідченні договорів купівлі-продажу з ТОВ «Гарант Рент Інвест» та «Нью Вектор Плюс», та яка не використовувалася ТОВ «Пролог» протягом 1996-2013 років.

Зазначили, що у кримінальному провадженні №120021100040001490 від 14.05.2021 як свідок був допитаний ОСОБА_9 , який є сином ОСОБА_8 , та був одним із учасником ТОВ «Пролог» протягом 1994-2014 років. Так, з відповідей ОСОБА_9 на запитання слідчого вбачається наступне: ТОВ «Пролог» будь-яких нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , не придбавав; підпис на договорі, не належить його покійному батьку, а належить іншій особі; в графі договору «покупець» розміщений відтиск печатки ТОВ «Пролог» з написом всередині «Ідентифікаційний код», однак станом на 2002 рік товариство використовувало печатку з написом всередині - «Свідоцтво».

Зазначили, що ТОВ «Пролог» ніколи не придбавало спірні нежитлові приміщення, що підтверджується підробленням підпису ОСОБА_8 на договорі, скріпленням цього договору печаткою, яка не використовувалася ТОВ «Пролог» у 2002 році, а з`явилася лише у 2019 р. при посвідчені договорів, на підставі яких відчужувався будинок, та показами ОСОБА_9 , який був учасником ТОВ «Пролог» до 2014 року, як посилаються позивачі. Таким чином, вважають, що договір купівлі-продажу від 22.10.2002 між ПП «Нива» та ТОВ «Пролог» спрямований виключно на незаконне заволодіння майном територіальної громади м. Києва шляхом реєстрації на підставі цього договору права власності на будинок за ТОВ «Пролог», що надало можливість надалі відчужити будинок іншим особам. Вважають, що вказаний договір спрямований на незаконне заволодіння майном територіальної громади міста Києва, він порушує публічний порядок, у зв`язку із чим є нікчемним та таким, що не створює жодних правових наслідків.

Вважають, що оскільки адміністративний будинок вибув з володіння КП «Житло- Сервіс» поза волею останнього на підставі нікчемного (підробленого) договору купівлі- продажу, цей будинок має бути витребуваний на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради у відповідача, який є його останнім покупцем.

Позивачі вказують, що відповідач використовував частину адміністративного будинку під розміщення тренажерного залу починаючи з 2009 року. Так, у своїй заяві від 23.09.2009 відповідач просить у КП «Житло-Сервіс» укласти договір найму приміщення тренажерного залу за адресою: м.Київ, бул.Верховної Ради, 21-В. На підставі вказаної заяви між КП «Житло-Сервіс» та ОСОБА_2 був укладений договір №299-09 від 30.03.2009, відповідно до якого КП «Житло-Сервіс» передало ОСОБА_2 у тимчасове платне користування приміщення у будинку АДРЕСА_1 , для його використання як тренажерного залу. 03.01.2017 був укладений договір № 91-17 про прийняття участі в експлуатаційних витратах від 03.01.2017, відповідно до якого відповідач як користувач вказаного вище приміщення приймає участь у експлуатаційних витратах, які пов`язані з проведенням КП «Житло-Сервіс» комплексу робіт з утримання та санітарно-технічного обслуговування будинку, прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачі вказують про те, що відповідач починаючи з 2009 знав про те, що адміністративний будинок належить КП «Житло-Сервіс». Проте, придбаваючи цей будинок, відповідач не з`ясував у КП «Житло-Сервіс» обставин, за яких адміністративний будинок відчужується іншими особами. Навпаки, відповідач рік приховував від КП «Житло-Сервіс» наявність договорів купівлі-продажу, на підставі яких він набув право власності на адміністративний будинок. Також, як вже зазначалося позивачами, ОСОБА_4 було видано службову квартиру у будинку по АДРЕСА_2 , площею 14,7 кв.м. Як вбачається з технічного паспорту придбаних відповідачем групи нежитлових приміщень №1, 2, 3, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та II поверху (літ. А), загальною площею 283,3 кв.м. та технічного паспорту службової квартири ОСОБА_10 , ця квартира входить до вказаної вище групи приміщень. Отже, відповідач придбав групу нежилих приміщень разом із службовою квартирою, в якій постійно проживає ОСОБА_10 з родиною. Вчиняючи вказані дії, відповідач не оглянув квартиру ОСОБА_11 та не з`ясував у останнього підстав, на яких він та його родина проживають у групі нежитлових приміщень. Позивачі вказують, що вказане свідчить про недобросовісність відповідача як набувача адміністративного будинку.

Зазначили про те, що відповідно до п. 4 договору купівлі-продажу групи нежитлових приміщень від 13.04.2020, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Нью Вектор Плюс», вказаний договір укладається в рахунок погашення боргу ТОВ «Нью Вектор Плюс» по виконавчому документу на підставі постанови про арешт майна боржника ВП НОМЕР_2 від 08.04.2020, забезпечення виконання виконавчого напису, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Меженською К.С. 18.03.2020 за 750 000,00 грн. Також, згідно із п. 4 договору купівлі-продажу групи нежитлових приміщень від 12.05.2020, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Гарант Рент Інвест», цей договір укладається в рахунок погашення боргу ТОВ «Гарант Рент Інвест» по виконавчому документу на підставі постанови про арешт майна боржника ВП НОМЕР_3 від 29.04.2020, забезпечення виконання виконавчого напису, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Меженською К.С. 10.04.2020 за 600 000,00 грн. Згідно із ч.2 ст.388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, проте за викладених обставин відповідач є недобросовісним набувачем, а тому у нього може бути витребувано майно у будь-якому випадку. При цьому, як зазначають останні, нежитлові приміщення були продані не в порядку, встановленому для виконання судових рішень, а тому вони також можуть бути витребувані у відповідача, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Згідно із ч.ч. 1-3 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставо держатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено обороноздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 30 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна. Порядок проведення електронних аукціонів визначається Міністерством юстиції України. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону. Відповідно п. 1 Розділу II «Передача майна на реалізацію» Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно із п.п.1, 4 розділу V «Проведення електронних аукціонів» Порядку електронний аукціон розпочинається у визначений в інформаційному повідомленні про електронний аукціон день. Електронний аукціон проводиться протягом одного робочого дня з 9-ї до 18-ї години. Переможцем електронного аукціону визнається учасник, від якого на момент завершення електронного аукціону надійшла найвища цінова пропозиція (при звичайному перебігу аукціону або через особливу ставку). Якщо один із учасників запропонував придбати майно за стартовою ціною і пропозицій щодо купівлі майна від інших учасників не надійшло, майно продається за стартовою ціною.

Позивачі посилаються на те, що відповідач не придбавав спірні приміщення на електронному аукціоні, отже, спірні приміщення придбані останнім не у порядку, встановленому для примусового виконання рішень, тому ці приміщення можуть бути витребувані у останнього навіть у випадку, якщо він був би добросовісним набувачем.

Як на підставі вимог посилалися на норми ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV у разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця. Вказували, що вказана норма майже ідентична ч.8 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-УІІІ, на яку відповідач посилається як на підставу неможливості витребування у нього майна. Також, відповідно до ч.8 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо при відкритті виконавчого провадження виконавцем накладено арешт на майно боржника, боржник за погодженням із стягувачем має право передати йому таке майно або реалізувати його та передати кошти від його реалізації стягувану в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Після передачі майна стягувачу або внесення покупцем коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця арешт з проданого майна боржника знімається за постановою виконавця.

Відповідно до ч.4 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Проте, з доданих до позовної заяви інформаційних довідок вбачається, що у відповідних реєстрах відсутні відомості про внесення приватним виконавцем арешту приміщень до відповідного реєстру.

Отже, приватний виконавець не вніс відомості про арешти приміщень до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв`язку із чим ці арешти не виникли, а боржникам у виконавчому проваджені нічого не заважало розпоряджатися приміщеннями на власний розсуд без погодження приватного виконавця.

Крім того, зазначили, що в договорах купівлі-продажу відсутнє погодження стягувача на продаж приміщень, з чого можливо припустити, що вказаний продаж вчинений без погодження стягувача. Отже, приватним виконавцем не було накладено арешт на приміщення у порядку, встановленому законом, та відсутнє погодження стягувана на реалізацію приміщень. Викладене додатково підтверджує те, що ОСОБА_2 придбав спірні приміщення не в порядку, встановленому ч.8 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», а, отже, і не в порядку, встановленому для виконання судових рішень, у зв`язку із чим спірні приміщення можуть бути витребуванні у останнього.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.09.2021 відкрито провадження у цій справі, за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи, яким роз`яснено їх право подати заяви по суті справи та визначено відповідні процесуальні строки.

Цього ж дня судом постановлено ухвалу про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на групу нежитлових приміщень №1, 2, 3, що складається з приміщень І поверху (літ А) та ІІ поверху (літ А), загальною площею 283,3 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; групу нежитлових приміщень №4, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та ІІ поверху (літ. А), загальною площею 276,5 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

17.09.2021 представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_12 було отримано копію позовної заяви з додатками з ухвалою про відкриття провадження у справі, копію ухвали про забезпечення позову, про що свідчить розписка.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі позивачами було отримано 27.09.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

11.10.2021 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_13 надійшов відзив.

Цього ж дня до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_13 надійшли заперечення проти клопотання про виклик свідків та клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог КП «Житло-Сервіс» та залишення позову Київської міської ради без руху.

09.11.2021 до суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Івченко Анастасії Володимирівни надійшов лист, в якому остання повідомляє про неможливість подати витребувані судом докази.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.12.2021 прийнято заяву Київської міської ради, Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» про зміну підстав позову, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом Київської міської ради, Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролог», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Рент Інвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Вектор Плюс» про витребування майна з чужого незаконного володіння. Учасникам у справі встановлені строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.12.2021 клопотання представника позивачів - ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено та витребувано докази у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Діни Петрівни.

20.12.2021 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_13 надійшли пояснення на заяву позивача про зміну предмета позову та клопотання про зобов`язання вчинити дії.

28.12.2021 до суду від представника позивачів - ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив.

04.01.2022 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_13 надійшли заперечення на відзив Київської міської ради та КП «Житло-Сервіс» у справі 755/14315/21, які судом не приймаються до уваги, оскільки учасникам у справі ухвалою суду від 02.12.2021 було роз`яснено про строки подання та вид заяв по суті справи, які подаються до суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21.06.2022 прийнято заяву Київської міської ради, Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» про зміну підстав позову від 21.06.2022, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом Київської міської ради, Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролог», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Рент Інвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Вектор Плюс» про витребування майна з чужого незаконного володіння. Учасникам у справі встановлені строки для подання заяв по суті справи.

12.07.2022 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшов відзив на заяву про зміну підстав позову, у якому представник відповідача просить позов залишити без задоволення, враховуючи обставини, викладені у відзиві. Пояснили суду, що 13.04.2020 між ТОВ «Нью Вектор Плюс» та відповідачем, у порядку, встановленому для виконання судових рішень, на підставі ч. 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», в межах виконавчого провадження НОМЕР_2, - було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме групи нежитлових приміщень № 4, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та II поверху (літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 276,5 кв.м. 12.05.2020 між ТОВ «Гарант Рент Інвест» та Відповідачем, у порядку, встановленому для виконання судових рішень, на підставі ч. 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», в межах виконавчого провадження НОМЕР_3, - було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме групи нежитлових приміщень №№ 1, 2 та 3, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та II поверху (літ. А), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 283,3 кв.м. У зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно, відповідач звернувся до КП «Житло-сервіс» із заявою про звільнення частини нерухомого майна, а оскільки така заява не була виконана - звернувся із позовною заявою про усунення перешкод у користування нерухомим майном шляхом звільнення приміщень (справа № 753/17589/21).

Зазначила, що позивач при описі нерухомого майна та його складових частин постійно наводить невірні дані щодо його складових частин - приміщень, поверхів та літери об`єктів, внаслідок чого допускається помилок, які впливають на оцінку обставин справи. В позовній заяві позивач зазначає, що «нежитлові приміщення в сукупності становлять адміністративний будинок, у зв`язку з чим відповідач фактично є новим власником вказаного будинку». При цьому, на підтвердження передання у власність позивача нерухомого майна надає Акт № 2 від 11.03.2002, укладений між заступником голови Київської міської державної адміністрації та директором КП «Житло-сервіс», за яким передавалась «площа приміщень» а не будинок, та більше того - загальною площею 581,0 кв.м. В той же час, предметом спору у даній справі є нерухоме майно, яке належить відповідачу, зокрема група нежитлових приміщень №№ 1, 2, 3, 4 першого поверху (літ. А) та другого поверху (літ. А), загальною площею 559,8 кв.м. Тобто, позивач просить витребувати у відповідача нерухоме майно - групу нежитлових приміщень №№ 1, 2, 3, 4 першого поверху (літ. А) та другого поверху (літ. А), загальною площею 559,8 кв.м., на підтвердження чого надає Акт № 2 про передачу площі спорткомплексу-ЖЕК загальною площею 581,0 кв.м. Крім того, територіальна громада м, Києва, в особі Київської міської ради або безпосередньо, ніколи не передавала до КП «Житло-сервіс» площу спорткомплексу - ЖЕК загальною площею 581,0 кв.м. Наведене, як зазначає остання, спростовує твердження позивача, що адміністративний будинок, який був переданий територіальною громадою м. Києва у володіння КП «Житло-сервіс» має бути витребуваний у відповідача на користь територіальної громади м. Києва, від імені та в інтересах якої діє Київська міська рада.

З аналізу змісту позовної заяви вбачається, що позивач будує свою правову позицію у даній справі посилаючись на те, що: нерухоме майно належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; договір про відчуження нерухомого майна ПП «Нива» та ТОВ «Пролог» недійсним; відповідач є недобросовісним набувачем нерухомого майна; відсутні підстави вважати, що відповідач придбав спірні приміщення в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Проте, окрім того, що нерухоме майно, стосовно якого пред`явлено позовні вимоги не є ідентичним тому майну стосовно, якого позивач обґрунтовує наявність своїх майнових прав, позовна заява та її підстави не відповідають дійсним обставинам справи, а позов у данні справі не може бути задоволений і з інших підстав, з урахуванням наступного. Так, позивач вважає, що є власником нерухомого майна, оскільки таке право у територіальної громади міста Києва виникло на підставі рішення Київської міської ради від 08.07.1999 № 348/44 «Про надання та вилучення земельних ділянок» та Розпорядження КМДА «Про розподіл загальної площі у жилих будинках на 2001 рік» від 30.03.2001 № 615 у зв`язку із передачею вказаного будинку ДГО «Житло-Інвест» в рахунок відрахувань за побудовані на земельній ділянці житлові будинки. Разом із житловим комплексом ДГО «Житло-Інвест» побудувало на земельній ділянці адміністративний будинок, що підтверджується висновком судового експерта Лісниченко Сергія Васильовича від 26.07.2021. Актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 24.05.2001 № 109 житловий комплекс та адміністративний будинок введені в експлуатацію. Проте, наведені посилання не відповідають дійсним обставинам справи, як вважає представник відповідача. Так, у висновку судового експерта Лісниченка С.В. від 26.07.2021 зазначено лише, що адміністративний будинок розташований на земельній ділянці по бульвару Верховної Ради, 21. В цьому висновку відсутні будь-які висновки щодо того, ким побудований та введений в експлуатацію адміністративний будинок. Більш того, відсутні висновки та докази того, що саме ДГО «Житло-Інвест» в межах будівельного проекту побудувало на земельній ділянці адміністративний будинок. В акті від 24.05.2001 № 109 міститься інформація лише про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта «житловий комплекс з приміщеннями гром. призначення (корпус 1 і 2) - бульвар Верховної Ради 21-А та 21-Б». В цьому акті відсутні взагалі будь-які згадки про адміністративну будівлю або про адресу 21-В. Водночас, зі змісту акту приймання-передачі № 2 від 11.03.2002, укладеного між заступником голови Київської міської державної адміністрації та директором КП «Житло-сервіс», вбачається, що за цим актом передавалась «площа приміщень», а не будинок, більш того, загальною площею 581,0 кв.м. В свою чергу, акт приймання-передачі не може породжувати жодних прав та обов`язків, тобто відсутні істотні умови, оскільки в ньому не зафіксовано, які права і обов`язки виникають між сторонами, відповідний акт засвідчує лише факт виконання умов правовстановлюючого документа. Таким чином, безпосередньо первісний правочин є правовстановлюючим документом, а укладання актів приймання- передачі є виконанням встановлених правочином зобов`язань. При цьому, у зазначеному акті відсутні будь-яке зазначення того, що адміністративна будівля передається на баланс, у власність чи користування КП «Житло- сервіс», більш того, про якісь права на це майно Київської міської ради. Вказує, що предметом спору у даній справі є нерухоме майно, яке належить відповідачу, зокрема група нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4 першого поверху (літ.А) та другого поверху (літ. А), загальною площею 559,8 кв.м., а акт №2 складений відносно площі спорткомплексу-ЖЕК загальною площею 581,0 кв.м., отже, об`єкти нерухомого майна є нетотожні між собою. В свою чергу, в рішенні Київської міської ради від 08.07.1999 №348/44 «Про надання та вилучення земельних ділянок» та Розпорядженні КМДА «Про розподіл загальної площі у жилих будинках на 2001 рік» від 30.03.2001 №615 відсутні будь-які згадки, як і розпорядження про передачу у власність КП «Житло-сервіс» адміністративної будівлі по бульв. В.Ради 21-В. Так, рішенням Київської міської ради від 08.07.1999 №348/44 «Про надання та вилучення земельних ділянок» було вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки; припинено право користування земельною ділянкою; надано в тимчасове довгострокове користування земельну ділянку - в цьому документі, на думку представника відповідача, відсутні будь-які згадки про об`єкти нерухомого майна, оскільки предметом цього рішення було виключно встановлення та припинення прав відносно земельних ділянок. В розпорядженні КМДА «Про розподіл загальної площі у жилих будинках на 2001 рік» від 30.03.2001 №615 було затверджено розподіл загальної площі на 2001 рік у жилих будинках - в цьому документі, на думку представника відповідача, відсутні будь-які згадки про нежитлові об`єкти нерухомого майна, оскільки це розпорядження стосується загальних умов реалізації програми соціально-економічного та культурного розвитку на 2001 рік в цілому по місту Києву. Водночас, до заяви про зміну підстав позову позивачами додається лист ДГО «Житло-Інвест» в якому останнє просить видати поповерхові плани та технічні паспорти на приміщення ЖЕКу та спортивного комплексу по бульв. В.Ради 21-В та копії поповерхового плану вказаного приміщення разом із копіями журналів підрахунку площі житлового будинку із нежитловими приміщеннями, що на думку позивачів підтверджує факт будівництва цього приміщення ДГО «Житло-Інвест», а відтак, може свідчить про те, що власником нерухомого майна є саме позивач. Так, обставина того, що нерухоме майно було побудоване саме ДГО «Житло-Інвест» має підтверджуватись виключно свідоцтвом про введення майна в експлуатацію або актом про передачу майна від забудовника ДГО «Житло-Інвест», відтак, долучені до заяви документи, а саме поповерхові плани, технічні паспорти разом із копіями журналів підрахунку площі житлового будинку із нежитловими приміщеннями, як вважає остання, не підтверджують той факт, що нерухоме майно було побудоване саме ДГО «Житло-Інвест», більше того, не дають підстав вважати, що власником такого майна є позивач, оскільки згадані документи не є документами на підставі яких може виникати право власності. В свою чергу, документом з якого може виникати право власності є документ який конкретно містить умови щодо переходу або встановлення титулу власності відносно конкретно визначеного майна. Відтак, вважає, що такі посилання позивача є безпідставними, оскільки в наведених позивачем нормативно-правових актах відсутні обставини на які посилається позивач. Більш того, висновок позивача про те, що «будинок переданий КП «Житло-Сервіс» 11.03.2002 та з цього часу вказаний будинок перебуває у володінні КП «Житло-Сервіс», а викладене підтверджує передачу вказаного будинку територіальній громаді м. Києва, а отже і набуття останньою права власності на вказане майно, до 11.03.2002» - є абсолютно абсурдним, оскільки такий висновок сформований за порушення будь-яких правил логіки та не свідчить про виникнення у КП «Житло-Сервіс» або Київської міської ради права власності на будинок. Крім того, позивач також зазначає, що «надання службової квартири у адміністративному будинку працівнику КП «Житло-Сервіс» підтверджує перебування вказаного у комунальній власності територіальної громади м. Києва та у законному володінні КП «Житло-Сервіс». Зауважили про те, що зазначена обставина взагалі жодним чином не може підтверджувати наявність чи відсутність права, оскільки такі дії не свідчать про виникнення та наявність прав. За відсутності належних правовстановчих документів позивача щодо предмета спору, всі дії вчиненні відносно нерухомого майна, зокрема щодо його розпорядження та користування вважаються такими, які вчинені без достатньої правої підстави, а відтак не є належними та достатніми доказами.

З документів долучених до матеріалів справи вбачається, що стороною позивача поданий висновок експерта №85/21 складений 26.07.2021. Експерту було поставлено запитання «Чи розташований адміністративний двоповерховий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в межах земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що зображена на плані тимчасового землекористування, який є додатком до договору на право тимчасового довгострокового користування землею від 11.02.2000 року?». Для експертного дослідження було використано копію договору на право тимчасового довгострокового користування землею від 11.02.2000 на 3 арк. та інструментальна зйомка. На підставі цих документів експерт зробив висновок, що адміністративний двоповерховий будинок за адресою: АДРЕСА_1 розташований в межах земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що зображена на плані тимчасового землекористування, який є додатком до договору на право тимчасового довгострокового користування землею від 11.02.2000. В своїй позовній заяві, сторона позивача робить лише одне посилання на експертний висновок, а саме в частині висновків, що «разом із житловим комплексом ДГО «Житло- Інвест» побудувало на земельній ділянці адміністративний будинок, що підтверджується висновком судового експерта Лісниченко Сергія Васильовича від 26.07.2021р.». Проте, такі посилання є безпідставними, оскільки як вже зазначено, у висновку судового експерта Лісниченко Сергія Васильовича від 26.07.2021р. міститься лише висновок, що адміністративний будинок розташований на земельній ділянці по бульвару Верховної Ради 21. В цьому висновку відсутні будь-які висновки щодо того ким побудований та введений в експлуатацію адміністративний будинок. Більш того, відсутні висновки та докази того, що саме ДГО «Житло-Інвест» в межах будівельного проекту побудувало на земельній ділянці адміністративний будинок. Так, обставина, що «разом із житловим комплексом ДГО «Житло-Інвест» побудувало на земельній ділянці адміністративний будинок» має підтверджуватись виключно свідоцтвом про введення майна в експлуатацію або актом про передачу майна від забудовника ДГО «Житло-Інвест», як зазначає сторона відповідача. Відтак, посилання позивача на те, що «разом із житловим комплексом ДГО «Житло-Інвест» побудувало на земельній ділянці адміністративний будинок» не може підтверджуватись висновком експерта, окрім того, що в самому експертному висновку не міститься жодних посилань на такі висновки. Так, в експертному дослідженні зазначено, що проведено земельно-технічну експертизу. В Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 01.10.1998 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (надалі - «Інструкція»), міститься перелік вимог та завдань до земельно-технічної експертизи. Так, пунктом 6 Інструкції передбачено, що основними завданнями земельно-технічної експертизи, зокрема є визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок їх розташуванню у відповідній технічній документації. Отже, формулювання питання «Чи розташований адміністративний двоповерховий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в межах земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що зображена на плані тимчасового землекористування, який є додатком до договору на право тимчасового довгострокового користування землею від 11.02.2000 року?», - є неправильним. Адже, визначається відповідність фактичного розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок їх розташуванню у відповідній технічній документації. Отже, обов`язковою умовою є дослідження технічної документації на земельну ділянку. Наведений висновок підтверджується п. 6.1.1. Інструкції відповідно до якого орієнтовний перелік вирішуваних питань - Чи відповідає фактичне розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок технічній документації? Більш того, пунктів 6.1.2. та 6.1.3. Інструкції передбачено, що зазначені питання земельно-технічної експертизи вирішуються за наявності відповідної правовстановлювальної та технічної документації, зокрема результатів виконання топографо-геодезичних робіт, які проводяться відповідними фахівцями з використанням відповідного обладнання та бази даних. Для вирішення питань земельно-технічної експертизи експерту необхідно надати оригінали або завірені якісні копії відповідної правовстановлювальної та технічної документації із землеустрою на земельну ділянку. У разі неможливості експертом самостійно виконати топографо-геодезичні роботи результати таких робіт повинні бути надані на дослідження органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). Проте, як вбачається з проведеного експертного дослідження в межах надання відповіді на питання про розташування адміністративної будівлі на земельній ділянці, експертом не досліджувались правовстановлювальна та технічна документації, зокрема результати виконання топографо-геодезичних робіт, технічна документації із землеустрою на земельну ділянку. Фактично експерт прочитав договір (3 аркуши), зробив фотографії і дійшов висновку шо візуально адміністративна будівля знаходиться на земельній ділянці, яку в 2000 надавали в користування. Отже, як зауважує сторона відповідача, наданий позивачем висновок експерта не відповідає вимогам встановленим для судових експертиз, є неповним та проведеним за відсутності належних документів на підставі яких можна зробити належні висновки, а відтак, не може оцінюватись судом як належний доказ, який може підтверджувати відповідні обставини.

Також, позивач зазначає, що ПП «Нива» не мало права відчужувати ТОВ «Пролог» адміністративний будинок, оскільки не було його власником, а сам договір купівлі-продажу між ПП «Нива» та ТОВ «Пролог» має ознаки такого, що порушує публічний порядок, наслідком чого є його нікчемність. На думку позивача порушення публічного порядку підтверджується тим, що власником адміністративного будинку з 2001 року є Київська міська рада, від імені якої вказаний будинок 11.03.2002 був переданий КП «Житло-сервіс». Тому, у ПП «Нива» було відсутнє право відчужувати адміністративний будинок ТОВ «Пролог» 22.10.2002, оскільки воно не було його власником, а нерухоме майно не передавалось ТОВ «Пролог». Крім того, позивач робить висновок, що право власності ПП «Нива» виникло з моменту державної реєстрації цього права в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.12.2019. Також зазначає, що такий договір спрямований на незаконне заволодіння майном територіальної громади міста Києва, а відтак є нікчемним. Отже, як вбачається із доводів позовної заяви підставою для нікчемності договору купівлі-продажу є порушення публічного порядку, яке розкривається через відсутність права власності та спрямованість на незаконне заволодіння майном територіальної громади міста Києва. Проте, як вважає сторона відповідача, такі посилання не відповідають дійсним обставинам справи та суперечать положенням ЦК України з огляду на наступне. Сторона відповідача вказує, що позивач повторно помилково зазначає, що «власником адміністративного будинку з 2001 року є Київська міська рада, від імені якої вказаний будинок 11.03.2002р. був переданий КП «Житло-сервіс»». По-перше, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які підтверджують виникнення в Київської міської ради права власності на адміністративний будинок з 2001 року, по-друге, Київська міська рада ніколи не передавала будь-які адміністративні будинки 11,03.2002, оскільки таке нерухоме майно ніколи в неї не перебувало у власності, як зазначає сторона відповідача. Також, як вважає сторона відповідача, не відповідають дійсності та суперечать усталеній практиці Верховного Суду посилання позивача на те, що право власності ПП «Нива» виникло з моменту державної реєстрації цього права в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.12.2019. Вказують, що відповідач не був стороною та учасником правовідносин, які виникли в 2002 році, а відтак в нього відсутня будь-яка інформація стосовно того, яким чином відбувалась передача права власності. Водночас, як передбачено абз. 1 ст. 128 ЦК УРСР, таке право може виникати і не обов`язково супроводжуватись фізичною передачею речі, якщо це передбачено договором. Зазначають, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження підстав позовних вимог в цій частині, в свою чергу, саме посилання на такі обставини за концепцією негативного доказу не може вважатись належним виконанням обов`язку доказування обставин у даній справі, відтак, такі посилання є безпідставними та необґрунтованими. Щодо категорії «порушення публічного порядку» то позивач жодним чином не розкриває в чому полягає публічний порядок та якими діями його було порушено, що тягне за собою встановлення юридичного факту нікчемності такого правочину. Представник відповідача зазначила, що позивач посилаючись на порушення публічного порядку не довів, що при укладені оспорюваних правочинів в їх сторін була відсутня вина, яка виражалася у намірі порушити публічний порядок, доказами якої може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Таким чином, належними та допустимими доказами не підтверджено порушення публічного порядку при укладенні між ПП «Нива» та ТОВ «Пролог» спірного правочину, відтак, така підстава позовних вимог є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Крім того, у поданому відзиві зазначили про те, що у поданій заяві про зміну підстав позову позивач в якості підтвердження вибуття нерухомого майна поза волею останнього посилається на висновок експерта від 15.12.2021 №562-583-1. У згадуваному позивачем висновку вказано, що підпис в графі «Покупець» на примірнику договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.10.2002, укладеного між ПП «Нива» та ТОВ «Пролог», виконаний не ОСОБА_8 , а іншою особою. Це на думку позивача свідчить про те, що нерухоме майно вибуло з володіння КП «Житло-Сервіс» поза волею останнього за недійсним договором, а відтак, нерухоме майно має бути витребуване на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, який є його останнім покупцем. На противагу доводів позивача, стороною відповідача було зазначено про те, що позивач не є та ніколи не був власником нерухомого майна, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які підтверджують виникнення в Київської міської ради права власності на адміністративний будинок з 2001 року, по-друге, Київська міська рада ніколи не передавала будь-які адміністративні будинки 11.03.2002 оскільки таке нерухоме майно ніколи в неї не перебувало у власності. Таким чином, нерухоме майно не могло вибути з власності позивача поза його волею, оскільки у власності останнього воно ніколи не перебувало, як вважає сторона відповідача. На думку сторони відповідача, вказані доводи, підтверджуються відсутністю у матеріалах справи будь-яких документів, які б підтвердили право власності позивача на об`єкт нерухомого майна.

У частині того, що відповідач є недобросовісним набувачем стороною відповідача було вказано про те, позивачем було зазначено, що оскільки відповідач орендував перший поверх адміністративної будівлі то він був обізнаний із тим, що набуває нерухоме майно, яке належить позивачу, а відтак не може вважатись добросовісним набувачем. Проте, як вважає сторона відповідача, такі висновки, окрім того, що не відповідають дійсним обставинам справи, суперечать усталеній практиці Верховного Суду. Так, як вже зазначено перший поверх не може складати 185,77 кв.м., а відповідно, і повністю використовуватись відповідачем, відтак, позивач помилково вважає достовірною цю обставину, як і те, що саме перебування в оренді цього майна за договором від 2009 року підтверджує обізнаність відповідача про стан майнових прав відносно нерухомого майна, яке є предметом судового спору. Отже, відповідач не був та і не міг бути обізнаний про те, що позивач є власником нерухомого майна, яке було предметом договорів купівлі-продажу. Більш того, враховуючи те, що навіть позивач не може надати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, які б підтверджували його право власності. Зауважили про те, що станом на момент укладення договорів купівлі-продажу відомості державного реєстру речових прав не містили жодної інформації ні про зареєстровані права позивачів відносно нерухомого майна, ні навіть архівну складову про їх реєстрацію в минулому. Наведене, на думку сторони відповідача, свідчить про безпідставність тверджень позивача про недобросовісність набуття відповідачем нерухомого майна, а відтак, про недоведеність підстав позовних вимог.

У частині посилань позивача на відсутність підстав вважати, що відповідач придбав спірні приміщення в порядку, встановленому для виконання судових рішень, сторона відповідача наголошувала на тому, що такі обставини, навіть в разі їх доведення, не можуть підтверджувати того, що нерухоме майно набуто не на підставі ч. 8 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження». Сторона відповідача зазначила, що такі підстави не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки: 29.04.2020 при відкритті виконавчого провадження постановою приватного виконавця було накладено арешт на нерухоме майно боржника, а саме: група нежитлових приміщень № 1,2,3, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та II поверху (літ. А), загальною площею 283,30 кв.м., місцезнаходження: АДРЕСА_1 (копія постанови наявна в матеріалах справи); під час звернення стягнення на нерухоме майно приватним виконавцем було отримано погодження на звернення стягнення. Отже, обставини заявлені позивачем у цій частині, як вважає сторона відповідача не відповідають дійсним обставинам справи, натомість спростовуються наданими стороною відповідача копіями документів та навіть в разі їх доведення, - не можуть спростовувати того, що майно набуте відповідачем, набуто не в порядку положень ч. 8 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження». У частині неможливості витребування майна, реалізованого в порядку виконання судових рішень сторона відповідача, зазначила, що позивачем не враховано те, що нерухоме майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, що відповідно до ч.2 ст. 388 ЦК України унеможливлює його витребування. Також, сторона відповідача у поданому відзиві посилалася на те, що позивачами був невірно обраний спосіб захисту прав.

13.07.2022 до суду від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Діни Петрівни надійшли витребувані судом докази.

20.07.2022 до суду від представника позивачів - ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій останній просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Додатково зазначив, що відповідач у відзиві зазначає, що у Акті №2 від 11.03.2002 зазначено, що загальна площа адміністративного будинку становить 581,0 кв.м., тоді як загальна площа нежитлових приміщень, належних відповідачу складає 559,8 кв.м. Проте, у заяві про зміну підстави позову зазначено, що відповідно до матеріалів технічної інвентаризації будинку, проведеної 07.12.2002 на замовлення ДГО «Житло- Інвест» загальна площа складає будинку 559,8 кв.м., а ці приміщення відносяться до приміщень житлово-експлуатаційних організацій. Тобто, зазначена у акті №2 від 11.03.2002 загальна площа приміщень була скоректована після проведення технічної інвентаризації на замовлення ДГО «Житло-Інвест», отже, територіальній громаді міста Києва належали приміщення ЖЕК та спортивного комплексу, загальною площею 559,8 кв.м. Також, відповідач у відзиві зазначає про те, що предметом позову є витребування у нього групи нежитлових приміщень №1, 2, 3, що складається з приміщень 1 поверху (літ. А) та II поверху (літ. А), загальною площею 283,3 кв.м., та групи нежитлових приміщень № 4, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та II поверху (літ. А), загальною площею 276,5 кв.м., розташованих за адресою: м.Київ, бульвар Верховної Ради, 21-в., натомість акт №2 від 11.03.2002 складений відносно площі спорткомплексу - ЖЕК, отже об`єкти нерухомого майна є нетотожними між собою. Проте, щодо ідентичності загальної площі спорткомплексу - ЖЕК загальній площі витребуваних у відповідача груп нежитлових приміщень (559,8 кв.м.) зазначено вище. Щодо витребування приміщень спорткомплексу - ЖЕК, фактично поділених на дві групи нежитлових приміщень, було зазначено, що у заяві про зміну підстави позову з копій технічних паспортів на групи нежитлових приміщень вбачається, що загальні план та площа цих нежитлових приміщень ідентичні загальному плану, належного Київській територіальній громаді приміщень спорткомплексу - ЖЕК, що виконаний КП КМР «КМ БТІ» на замовлення ДГО «Житло- Інвест» у 2002 році. Тобто, Київська міська рада просить витребувати у відповідача належне їй майно, яке було поділене, що не суперечить закону. Щодо твердження відповідача про відсутність доказів будівництва спірного нерухомого майна ДГО «Житло-Інвест», останнім було зазначено, що на підтвердження факту будівництва ДГО «Житло-Інвест» приміщення ЖЕК та спортивного комплексу позивачами надано: витяг з рішення Київської міської ради від 08.07.1999 № 348/449 «Про надання та вилучення земельних ділянок» п.16 якого надано Державній госпрозрахунковій організації «ЖИТЛО-ІНВЄСТ» за умови виконання п.1 додатка 16 до цього рішення в тимчасове довгострокове користування строком на 5 років земельну ділянку площею 3,37 га для будівництва житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення (на період будівництва) на бульварі Верховної Ради, 21, у Дніпровському районі за рахунок земель закритого акціонерного товариства «Дарна» ДШК, право користування якими припинено даним рішенням (витяг з рішення в матеріалах справи); копію договору на право тимчасового довгострокового користування землею, укладеного 11.02.2000 між Київською міською радою та Державною госпрозрахунковою організацією «Житло-Інвест», відповідно до якого ДГО «Житло-Інвест» прийняла земельну ділянку у тимчасове користування; копію Акту про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 24.05.2001 №109, відповідно до якого введено в експлуатацію нерухоме майно, побудоване ДГО «Житло-Інвест» на земельній ділянці; висновок судового експерта Лісниченко Сергія Васильовича від 26.07.2021, відповідно до якого спірне нерухоме майно розташоване у межах земельної ділянки; копію листа КП КМР «КМ БТІ» від 31.12.2021 відповідно до якого замовником технічної інвентаризації спірного нерухомого майна була ДГО «Житло-Інвест»; копію листа ДГО «Житло-Інвест» №044/16/928-68-98, в якому останнє просить видати поповерхові плани та технічні паспорти на приміщення ЖЕКу та спортивного комплексу на бульварі Верховної Ради, 21-в; копії виготовлених КП КМР «КМ БТІ» на замовлення ДГО «Житло-Інвест» поповерхового плану вказаного приміщення разом із копіями журналів підрахунку площі житлового будинку із нежитловими (вбудованими) приміщеннями з яких вбачається журналів, що технічна інвентаризація приміщень проведена 07.12.2002, вказані приміщення відносяться до приміщень житлово-експлуатаційних організацій, а їх загальна площа складає 559,8 кв.м. Вказані докази, як зазначено представником позивачів, у своїй сукупності дають можливість дійти до висновку, що ДГО «Житло-Інвест» побудувало на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення ЖЕК у та спортивного комплексу, загальною площею 559,8 кв.м. Також, наголошує на тому, що ці докази є більш переконливими для підтвердження вказаної обставини, ніж припущення відповідача про те, що ДГО «Житло-Інвест» не будувало вказане майно.

Щодо твердження відповідача про те, що договір купівлі-продажу від 22.10.2002, укладений між ПП «Нива» та ТОВ «Пролог» не порушує публічний порядок, останнім було вказано про те, що саме договір купівлі-продажу від 22.10.2002, укладений між ПП «Нива» та ТОВ «Пролог» став підставою для реєстрації права власності на спірне майно за ТОВ «Пролог» 16.12.2019, тобто, саме на підставі цього договору майно вибуло з комунальної власності територіальної громади м. Києва. Проте, як зазначено у заяві про зміну підстав позову, ТОВ «Пролог» ніколи не придбавало спірні нежитлові приміщення. Це підтверджується підробленням підпису ОСОБА_8 на договорі, скріпленням цього договору печаткою, яка не використовувалася ТОВ «Пролог» у 2002 році, а з`явилася лише у 2019 році при посвідчені договорів, на підставі яких відчужувався будинок, та показами ОСОБА_9 , який був учасником ТОВ «Пролог» до 2014 року. Зазначив, що з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що з протоколу №2-2 загальних зборів учасників ТОВ «Пролог» від 12.12.2019 та договорів купівлі-продажу нерухомого майна між ТОВ «Пролог» та ТОВ «Гарант Рент Інвест», «Нью Вектор Плюс» єдиним учасником ТОВ «Пролог» станом на вказану дату була ОСОБА_14 , яка також була директором цього товариства. Саме ОСОБА_14 вчинила дії з реєстрації права власності на спірне майно за ТОВ «Пролог» та відчуження вказаного майна від імені цього товариства на підставі підробленого договору купівлі продажу від 22.10.2002. Викладене підтверджує наявність умислу останньої на заволодіння комунальним майном на підставі вказаного договору, тобто на порушення публічного порядку.

Щодо твердження відповідача про обрання позивачами неналежного способу захисту порушених прав, було зауважено про те, що оскільки позивачі фактично продовжують володіти спірним майном, то позивачі мають захищати свої права шляхом визнання право власності на це майно, а не витребування його від відповідача. Проте, у п.122 постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.09.2021 по справі №359/5719/17 зазначено: «...як Велика Палата Верховного Суду нагадувала неодноразово, за загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183161716 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 07.11.2018 у справі № 488 5027 14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 19.05.2020 у справі № 916/1608 18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80) та багатьох інших...». Отже, твердження відповідача про обрання позивачем невірного способу захисту є надуманими. Вказав, що інші підстави заперечень проти позову, викладені відповідачем у відзиві, не спростовують позовні вимоги позивачів, у зв`язку із чим останні не бачать необхідності викладати пояснення, міркування і аргументи вказаних заперечень.

26.07.2022 до суду до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшло клопотання про призначення експертизи, у задоволенні якого відмовлено ухвалою суду від 26.07.2022.

01.08.2022 надійшли до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , у яких остання просила залишити позовні вимоги без задоволення. У поданих запереченнях, остання вказала про те, що на противагу доводів позивача у відповіді на відзив, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що свідчили б про те, що нерухоме майно загальною площею 559,8 кв.м. належало на праві власності позивачу.

Вказала, що позивач просить витребувати у відповідача нерухоме майно - групу нежитлових приміщень №№ 1, 2, 3, 4 першого поверху (літ.А) та другого поверху (літ. А), загальною площею 559,8 кв.м., на підтвердження чого надає акт № 2 про передачу площі спорткомплексу-ЖЕК загальною площею 581,0 кв.м. Посилалася на те, що територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради або окремо ніколи не передавала до КП «Житло-сервіс» площу спорткомплексу-ЖЕК загальною площею 581,0 кв.м. В свою чергу, площа приміщення, яка на думку позивача належала на праві власності територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради значно відрізняється від площі, якою володіє відповідач. Так, різниця в розрахунках становить більше 20 м.кв., що спричиняє сумніви стосовно ідентичності нерухомого майна. Більше того, проведена позивачем технічна інвентаризація площі, як вважає сторона відповідача, жодним чином не підтверджує те, що нерухоме майно площею 559,8 кв.м. належало територіальній громаді міста Києва, а доводи позивача в цій частині є безпідставними та не можуть братися судом до уваги. Водночас, позивач зазначає, що належне йому на праві власності нерухоме майно було поділено в подальшому, що і спричинило їх нетотожність між собою, однак, як вважає сторона відповідача, даними доводами позивач вводить в оману, оскільки, станом на 2002 рік, нерухоме майно уже було поділено на групу нежитлових приміщень №№ 1, 2, 3, 4 першого поверху (літ.А) та другого поверху (літ. А), а не в подальшому, як про це зазначає позивач.

Зауважувала про те, що у поданій відповіді на відзив позивачами зазначено, що надані суду докази у своїй сукупності дають підстави для висновку, що ДГО «Житло-Інвест» побудувало на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 приміщення ЖЕКу та спортивного комплексу загальною площею 559,8 кв.м. Вказані докази, на думку позивача, є більш переконливими, ніж припущення відповідача про те, що ДГО «Житло-Інвест» не будувало вказане нерухоме майно, однак, подані позивачем докази в своїй сукупності жодним чином не стосуються питання будівництва нерухомого майна за ДГО «Житло-Інвест», а відтак, не можуть вказувати на те, що таке майно було побудоване ДГО «Житло-Інвест». Вважає, що подані позивачем докази у своїй сукупності не можуть свідчити про те, що нерухоме майно було побудоване ДГО «Житло-Інвест», оскільки такі докази жодним чином не підтверджують дану обставину, а відтак, не можуть вважатися належними та допустимими стосовно обґрунтування вимог позивача. Вказала, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження підстав позовних вимог в цій частині, в свою чергу, саме посилання на такі обставини за концепцією негативного доказу не можуть вважатися належним виконанням обов`язку доказування обставин у даній справі.

Представник відповідача у поданих запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву посилалася на те, що у відповіді на відзив позивачем було зазначено, що саме на підставі договору купівлі-продажу від 22.10.2002 нерухоме майно вибуло з комунальної власності територіальної громади м. Києва, однак вважає такі твердження помилковими, посилаючись на те, що нерухоме майно ніколи не перебувало у власності останнього, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження цього. Разом з цим, вважала доводи позивача про наявність умислу ОСОБА_14 на заволодіння комунальним майном на підставі договору купівлі продажу від 22.10.2022, не можуть братись до уваги , оскільки такий умисел не може гуртуватися лише на здогадках позивача, а має встановлюватися виключно вироком суду, або відповідними висновками, зробленими за наслідком порушення кримінальної справи. Таким чином, належними та допустимими доказами, як вважає сторона відповідача, не підтверджено порушення публічного порядку при укладенні між ПП «Нива» та ТОВ «Пролог» спірного правочину, відтак така підстава позовних вимог є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Крім того, зважали на те, що позивачем невірно обраний спосіб захисту, оскільки позивач не є власником нерухомого майна, тому не може звертатися до суду з віндикаційним позовом.

29.08.2022 до суду представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення, у яких остання надала додаткові пояснення щодо наданих приватним виконавцем матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 18.03.2020. Вказала, що зі змісту постанови щодо арешту майна боржника від 08.04.2020 вбачається, що з метою забезпечення реального виконання рішення, приватним виконавцем Мойсеєнко Д.П. було накладено арешт на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 276,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , що належить боржнику - ТОВ «НЬЮ ВЕКТОР ПЛЮС». Разом з цим, в матеріалах справи міститься витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження на зазначене вище нерухоме майно, що на думку сторони відповідача додатково свідчить про факт накладення арешту та спростовує доводи позивача, наведені ним у заяві про зміну підстав позову. Посилається, що в матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_3 також міститься постанова про арешт майна боржника від 29.04.2020, з якої вбачається, що з метою забезпечення реального виконання рішення, приватним виконавцем Мойсеєнко Д.П. було накладено арешт на нерухоме майно, а саме: група нежитлових приміщень № 1,2, 3, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та II поверху (літ. А) загальною площею 283,30 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , що належить боржнику - ТОВ «ГАРАНТ РЕНТ ІНВЕСТ». Зазначила, що в матеріалах згаданого виконавчого провадження також міститься витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, що, як вважає остання, додатково свідчить про факт такого арешту та спростовує доводи позивача, наведені ним у заяві про зміну підстав позову. Відтак, як вважає сторона відповідача, зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про вчинення приватним виконавцем дій щодо накладення арешту на нерухоме майно та повністю спростовують доводи позивача в частині відсутності таких арештів, а в своїй сукупності підтверджує те, що відповідач придбав нерухоме майно в порядку, встановленому для примусового виконання рішень, та як наслідок, таке майно не може бути витребуване в останнього.

Додатково вказала про те, що твердження позивача про відсутність в договорах купівлі-продажу погодження стягувача на продаж нерухомого майна, а відтак, такий продаж вчинено без його погодження, що свідчить про те, що нерухоме майно реалізовано не в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» не відповідають дійсності, оскільки в матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 29.04.2020 та в матеріалах виконавчого провадження НОМЕР_2 від 18.03.2020 містяться заяви стягувача - ОСОБА_15 , в яких міститься інформація стосовно погодження добровільного продажу майна боржників на підставі ч.8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», таким чином, вважає, що доводи позивача в цій частині є неспроможними, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Разом із тим посилалася на те, що в матеріалах виконавчого провадження містяться платіжні доручення, що підтверджують внесення грошових коштів за нерухоме майно покупцем - ОСОБА_2 за укладеним попереднім договором купівлі- продажу.

Заперечуючи проти доводів позивача щодо проведеного порядку реалізації майна посилалася на те, що наведена позивачем практика Верховного Суду побудована на законодавстві, яке втратило чинність та не стосується правовідносин у даній справі, то такі доводи не заслуговують на увагу та не можуть бути враховані судом під час прийняття рішення у справі № 755/14315/21.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.09.2022 закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою за позовом Київської міської ради, Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролог», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Рент Інвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Вектор Плюс» про витребування майна з чужого незаконного володіння, яку призначено до судового розгляду по суті із викликом свідків: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_18

21.02.2023 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшли пояснення, які остання просить враховувати під час судового розгляду у справі № 755/1315/21, та у яких остання повідомила про отримані від відповідача відповіді на поставлені судом питання, що виникли під час судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивачів, ОСОБА_1 , підтримав заявлений позов у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, викладених у заяві про зміну підстав позову. Пояснив суду, що спірний будинок був побудований у 2001-2002 роках ДГО «Житло-Інвест» на підставі договору з Київською міською радою. У подальшому, вказані приміщення були передані КП «Житло-Сервіс», частина з яких використовувалась для ЖРЕО, а інша частина з 2009 року була передана ОСОБА_2 під спортивний зал на підставі договору оренди з КП «Житло-Сервіс». В 2014 році частина приміщень була переведена у службове користування та надана ОСОБА_4 як службове житло. У 2021 році КП «Житло-Сервіс» отримало від відповідача вимогу про звільнення землі.

Представник позивача Київської міської ради - Хрущ А.П. підтримала заявлений позов, з підстав викладених у заяві про зміну підстав позову та просила його повністю задовольнити, підтримала надані представником КП «Житло-Сервіс» Гудзерою Т.С. пояснення по суті справи.

Відповідач, ОСОБА_2 , у судовому засіданні пояснив суду, що чотирнадцять років орендує приміщення під спортивний зал, у якому два рази робив капітальний ремонт, декілька разів поточний ремонт, змінював декілька разів обладнання у спортивному залі, на прохання КП «Житло-Сервіс» робив поточний ремонт і їх приміщень. Вказав, що приміщення під спортивний зал орендував саме у КП «Житло-Сервіс» та не цікавився на підставі яких документів вони йому передають в оренду приміщення. Про продаж спірних приміщень дізнався від стягувача ОСОБА_19 , якого знає давно, оскільки навчалися разом. Зазначив, що у нього не виникало питань стосовно того, що у будівлі знаходить офіс КП «Житло-Сервіс». Він переглянув реєстр права власності, а у продавців не запитував яким чином приміщення було набуто у власність, усі приміщення що купував не оглядав, оскільки не вважав за потрібне. Директора ТОВ Стрижака не знав, познайомилися під час укладення угоди. Про наявність службової квартири не знав, також і про те, що у ній хтось мешкає. Зазначив, що там був клуб собаководів, але у подальшому він закрився. Вказав, що клуб працює з 7 до 23 і персонал клубу не бачив, що у квартирі живуть люди, там лише кілька разів горіло світло за весь час, що він орендує приміщення. Як ТОВ «Гарант Рент Інвест» набуло право власності на приміщення не цікавився, як і тим, на яких підставах у вказаному приміщенні знаходиться КП «Житло-Сервіс». Вказав, що не пам`ятає обставини за яких, через рік після укладення договору купівлі-продажу, направив вимогу про звільнення приміщень.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала надані пояснення у заявах по суті справи та просила у задоволенні позову відмовити повністю. Пояснила суду, що майно було набуто в межах виконавчого провадження. Вказала, що першим власником спірного майна було ПП «Нива», потім ТОВ «Пролог». До наданого висновку експерта ставиться критично, оскільки для проведення такої експертизи не були відібрані вільні зразки підпису ОСОБА_8 , а експерта не можливо допитати, оскільки експертиза проведена в рамках кримінальної справи. При цьому, у кримінальному провадженні не вручено підозру та не направлено обвинувальний акт. Відповідач набув у власність спірне майно у законний спосіб. Укладаючи договори купівлі-продажу, відповідач керувався відомостями з Єдиного державного реєстру права власності. Вже під час розгляду справи відповідач дізнався, що безпідставно сплачував оренду плату.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показав, що в Дніпровському управлінні поліції йому було показано документ на якому нібито містився підпис його батька, але то був не його підпис. Зазначив, що ТОВ «Пролог» було засноване його батьком на початку 90-х років, метою діяльності якого була купівля хімічних реагентів та їх подальший продаж на ринку. Він був співзасновником цього товариства для того, щоб у батька у цьому підприємстві була більша перевага. Під час здійснення такої діяльності великих грошей підприємство не заробляло. Іншим засновником цього товариства була ОСОБА_20 . В 2011-2012 роках підприємство припинило діяльність. Ним у спадок було отримана частка у цьому товаристві і він став його директором, втім у товариства були проблеми із орендою та заробітними платами. Зазначив, що у 2015 році звернувся до юридичної компанії і відбулася ліквідація ТОВ «Пролог». Вказав, що ТОВ «Пролог» не мало у власності приміщення, а офіс для здійснення діяльності цього товариства орендувався на Борщагівці, на хімічних складах. Пояснив, що є засновником з часу реєстрації товариства, але жодного разу не приймав участі у зборах ТОВ, раз у рік підписував протоколи зборів, але заднім числом. Ним видавалися на батька довіреності і батько користувався його голосом. Станом на 2002-2003 роки доходів у ТОВ «Пролог» не було, тому були позбавлені можливості придбати приміщення. Печатка ТОВ знаходилася у сейфі в офісі. Зазначив, що експертом з почерку не є, але знає почерк його батька та ОСОБА_20 . Остання знає свідка з садочку. А батька підпис знає з дитинства, оскільки той його тренував 5 років і навіть він не міг його відтворити. У той час у батька проблем із здоров`ям не було, стан був задовільний, все було гаразд. Щодо наданого на огляд у судовому засіданні договору купівлі-продажу, що міститься у матеріалах справи, а саме: у другому томі матеріалів справи на аркуші справи 125, свідок ОСОБА_8 вказав: «Я оглядав у поліції цей договір, його оригінал і це не підпис мого батька.»

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 по суті справи пояснив, що у 2015 році отримав квартиру АДРЕСА_8 , від КП «Житло-Сервіс» як службове житло. В 2021 році вказане житло вивів із службової квартири через Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію, хотів приватизувати, але адвокат попередив, що на приміщення накладений арешт. Квартира розташована на 1 поверсі будинку по АДРЕСА_1 . В цьому будинку також знаходиться приміщення ЖЕКу КП «Житло-Сервіс», а також спортзал, про власника якого нічого не знає. У спортзалі знали, що він із родиною проживає у цій квартирі, оскільки він та його родина ходять у квартиру через спортивний зал і через це, постійно стикалися із адміністратором залу. В 2016 році відключили у приміщенні опалення, оскільки спортзал мав заборгованість, тому був вимушений зробити автономне опалення у квартирі. Сплачував комунальні платежі за проживання у службовій квартирі. Станом на 2015 рік був працівником КП «Житло-Сервіс» до 2018 року, потім було скорочення штату та його було звільнено. З того часу займався питаннями щодо виведення квартири зі службової, проте РДА було відмовлено, оскільки не пропрацював 5 років. Потім пішов працювати у Керуючу компанію з обслуговування житлового фонду. В КП «Житло-Сервіс» працював зварювальником. Квартиру отримував на підставі ордер та розпорядження районної адміністрації, про документи, які б підтверджували б права РДА на квартиру нічого не знає. В подальшому, представник КП «Житло-Сервіс» прийшов до нього і повідомив, що приміщення по бульвару Верховної Ради, 21-В продане, в тому числі і з його квартирою. Однак до його квартири ніхто не приходив, приміщення не оглядав, та не цікавився питаннями щодо його проживання у квартирі.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні показав, що працює з 28.09.2008 у КП «Житло-Сервіс» на посаді головного інженера, безпосередньо у відділення № 3 в приміщенні по бул. Верховної Ради, 21-В, яке обслуговується та знаходиться у власності КП «Житло-Сервіс». Він бачив акт приймання-передачі, підписаний між КУЖЗ м. Києва до КП «Житло-Сервіс» щодо передачі приміщення по бул. Верховної Ради, 21-В в управління КП. У цьому приміщенні в нього знаходиться персонал, відділи та його робоче місце. Підписував від імені КП угоди на тепло, водопостачання і надавали пакет документів в підтвердження права власності та користування будівлею.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , показала суду, що вона є бухгалтером КП «Житло-Сервіс». По бульвару Верховної Ради, 21 знаходиться Лівобережне відділення КП «Житло-Сервіс», у якому вона працює з 01.09.2008. Документів щодо належності об`єкту до КП «Житло-Сервіс» або територіальної громади м. Києва не бачила.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, вислухавши позиції сторін, пояснення свідків, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі Рішення Київської міської ради від 08.07.1999 № 348/449 «Про надання та вилучення земельних ділянок», затверджено проект відведення земельної ділянки Державній госпрозрахунковій організації «Житло-інвест» для будівництва житлового комплексу з вбудованими приміщення громадського призначення на бульварі Верховної Ради, 21 у Дніпровському районі. Припинено право користування закритому акціонерному товариству «Дарна» ДШК земельною ділянкою площею 3,37 га. Надано Державній госпрозрахунковій організації «Житло-інвест» за умови виконання п.1 додатка 16 до цього рішення в тимчасове довгострокове користування строком на 5 років земельну ділянку площею 3,37 га для призначення (на період будівництва) на бульварі Верховної Ради, 21 у Дніпровському районі за рахунок земель закритого акціонерного товариства «Дарна» ДШК, права користування якими припинено даним рішенням (т.1 а.с. 41-42).

Положеннями додатку 16 до рішення Київради від 08.07.1999 № 348/449 «Умови надання Державній госпрозрахунковій організації «Житло-інвест» земельної ділянки на бульварі Верховної Ради, 21 у Дніпровському районі», Державній госпрозрахунковій організації «Житло-інвест», зокрема, але не виключно, визначено: виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог ст. 40 Земельного кодексу України; у місячний термін замовити у Київському міському управлінні земельних ресурсів документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою; майново-правові питання вирішувати у встановленому порядку (т.1 а.с. 62).

11.02.2000 між Київською міською радою та Державною госпрозрахунковою організацією «Житло-інвест» було укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею, за умовами якого Київська міська рада на підставі рішення від 08.07.99 № 348/49 надає, а Державна госпрозрахункова організація «Житло-інвест» приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 3,3704 га в тому числі: землі, що зайняті поточним будівництвом - 3,37.04 га. Земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування строком на 5 (п`ять) років (період будівництва) для будівництва житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення на бульв. Верховної Ради, 21 у Дніпровському районі (т.1 а.с. 45).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №615 від 30.03.2001 «Про розподіл загальної площі у жилих будинках на 2001 рік» визначено (п.5): «...беручі до уваги рішення Київської міської ради від 26.12.2000 №156/1133 «Про бюджет м. Києва на 2001 рік встановити такі розміри відрахувань від загальної жилої площі у будинках, які вводяться у 2001 році, або коштів на день їх нарахування, які необхідні для будівництва цієї площі: при будівництві житла всіма забудовниками, незалежно від джерел фінансування 7%, якщо інші розміри не передбачені рішеннями Київради ні відведення земельних ділянок, у тому числі: 5% для забезпечення житлом громадян, що перебувають на квартобліку, в районних державних адміністраціях, відселення з ділянок забудов, ветхих та непридатних для проживання будинків; 2% службова жила площа...» (т.1 а.с.63).

Відповідно до п.п.1.4. Додатку 16 «Умови надання Державній госпрозрахунковій організації «Житло-Інвест» земельної ділянки на бульварі Верховної Ради, 21 у Дніпровському районі»: «...державній госпрозрахунковій організації «Житло-Інвест» передбачити передачу Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 5 % загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 36 рішення Київської міської ради від 30.03.99 №182/283 «Про бюджет м. Києва на 1999 рік» (дію пункту продовжено на 2001 рік рішенням Київської міської ради від 26.12.2000 № 156/1133) (т.1 а.с.62).

Згідно акту про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 21.05.2001 № 109, житловий комплекс з приміщеннями громадського призначення (корпус 1 і 2), будівельна адреса: бульвар Верховної Ради, 21, в Дніпровському районі міста Києва, що розміщений на земельній ділянці для будівництва житлового комплексі ДГО «Житло-інвест» згідно з рішенням Київської міської ради № 348/449 від 08.07.1999 «Про надання в тимчасове довгострокове користування строком на 5 років 3,3704 га», прийнято в експлуатацію ДГО «Житло-інвест» (т.1 а.с. 48-50).

З листа Державної госпрозрахункової організації «Житло-інвест» вбачається, що ДГО «Житло-інвест» зверталось до БТІ м. Києва з проханням видати поповерхові плани та технічні паспорти на приміщення ЖЕКу та спортивного комплексу на бульварі Верховної Ради, 21-в та відповідно такі документи було виготовлено та видано, що підтверджується листом та копією інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, бульв. Верховної Ради, 21-В, що містяться у матеріалах справи (т.2 а.с. 110-124).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації 19.07.2000 № 1205 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.01.2018 № 20 затверджено статут Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс», ідентифікаційний номер: 31025659 (т.1 а.с. 16-20) (далі-Статут).

Так, згідно п.п. 1.1. розділу 1 «Загальні положення» Статуту, Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» створено відповідно до рішення Київської міської ради від 08.06.2000 № 183/904 «Про створення комунального підприємства для експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс». Засновником та власником підприємства є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада. Підприємство є юридичною особою, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, має право укладати угоди, набувати майнові та немайнові права, нести відповідальність, може бути позивачем та відповідачем у суді, має самостійний баланс, свій розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатки, штампи, а також бланки із власним найменуванням.

Відповідно до п.п. 3.1.2. розділу 3 «Права та обов`язки підприємства», підприємство має право отримувати в установленому законодавством порядку в господарське відання об`єкти комунальної власності територіальної громади міста Києва.

У відповідності до положень п.п.5.1. розділу 5 «Майно та кошти підприємства», майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплюється за ним на праві господарського відання.

На підставі акту № 2 від 11.03.2002, заступник голови Київської міської державної адміністрації - начальник Головного управління житлового забезпечення Голиця М.М. здав, а директор Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» Архипенко В.А. прийняв, перший та другий поверх адміністративного будинку по бульвару Верховної Ради № 21-В, загальною площею 581,0, а всього було передано спорткомплекс-ЖЕК, загальною площею 581,0 кв.м.в. в рахунок 2% відрахувань за житлові будинки, прийняті на обслуговування по бульвару Верховної Ради № 21-А; 21-Б, по вулиці Червоноткацька № 16-Б; 18-Б (т.1 а.с. 21).

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦК УРСР цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування.

Статтею 1 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр; представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення; право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 17 вказаного закону, відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до п.п.1 п.а ст. 30 та п.п.1 п.а ст. 33 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, але не виключено: управління об`єктами житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 60 Закону, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить, крім іншого, право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, землю, підприємства, установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про столицю України - місто-герой Київ» у місті Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування - Київська міська рада, районні в місті ради, які є юридичними особами. Порядок формування та повноваження міської, районних у місті рад визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» з особливостями, передбаченими цим Законом.

Відповідно до ст. ст. 9, 10 ЗУ «Про власність» земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони є об`єктами права виключної власності народу України. Народ України здійснює право власності на об`єкти, перелічені в статті 9 цього Закону, через Верховну Раду України, а також через місцеві Ради народних депутатів.

До державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність) (ст.31 ЗУ «Про власність»). Суб`єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів (ч. 2 ст. 32 ЗУ «Про власність»).

Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про власність» об`єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об`єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров`я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв`язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб`єктами права власності.

Згідно із ст. 87-1 ЦК УРСР майно, закріплене за державними, міжколгоспними,

державно-колгоспними та іншими державно-кооперативними організаціями, перебуває в оперативному управлінні цих організацій, які здійснюють у межах, встановлених законом,

відповідно до цілей їх діяльності, планових завдань і призначення майна, права володіння, користування і розпорядження майном.

Відповідно до ч.1 ст. 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не

передбачено законом або договором.

За викладених судом обставин, з урахуванням вказаних норм права, суд доходить до висновку, що процедура передачі земельної ділянки територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради до ДГО «Житло-інвест», шляхом її вилучення з користування у ЗАТ «Дарна» ДШК, з метою будівництва житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення на бульв. Верховної Ради, 21, відбувалася у порядку, визначеному законодавством, право власності на новостворене майно не реєструвалося за будь-якими юридичними чи фізичними особами, а відтак, новостворене майно відноситься до комунальної власності територіальної громами, від імені якої діє Київська міська рада.

З аналізу вищенаведених норм у розрізі спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що спірне майно належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та було закріплено за КП «Житло-Сервіс» на праві господарського відання, відтак підприємство у належний спосіб володіло спірним нерухомим майном, що підтверджується належними у матеріалах справи доказами.

Разом із тим, судом було встановлено, що нерухоме майно, а саме: група нежитлових приміщень № 1, 2, 3, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та ІІ поверху (літ. А), загальною площею 283,3 кв.м, розташованих за адресою: бульвар Верховної Ради, 21-В, м. Київ та група нежитлових приміщень № 4, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та ІІ поверху (літ. А), загальною площею 276,5 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , вибула з власності територіальної громади міста Києва, закріплена на праві господарського відання за КП «Житло-Сервіс», поза волею позивачів, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи, 22.10.2002 між ПП «НІВА» та ТОВ «ПРОЛОГ» було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, за умовами якого продавець продав, а покупець купив належні продавцеві на праві власності об`єкти нерухомого майна, а саме нежитлові приміщення: група нежитлових приміщень № 1, 2, 3, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та ІІ поверху (літ. А), загальною площею 283,3 кв.м, та група нежитлових приміщень № 4, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та ІІ поверху (літ. А), загальною площею 276,5 кв.м, що знаходяться в будинку під АДРЕСА_9 (т.2 а.с.125).

За положень п. 11 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.10.2002, зазначений договір в обов`язковому порядку підлягає реєстрації в місцевому бюро технічної інвентаризації (т.2 а.с.125).

При цьому, згідно відповіді Комунального підприємства Київської міської ради «Київського міського бюро технічної інвентаризації» від 31.12.2021 № 062/14-17623 (И-2021), за даними реєстрових книг комунального підприємства Київської міської ради «Київського міського бюро технічної інвентаризації» реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня. Остання технічна інвентаризація об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , була проведена на підставі замовлення Державної госпрозрахункової організації «Житло-інвест» (т.2 а.с.109).

Як вже зазначалося вище, відповідно до ч.1 ст. 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

За вимог ст.ст. 224, 225 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказ Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. № 7/5, з ареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445, реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням

права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, за рахунок коштів особи, що звернулася до БТІ (п.1.4).

Згідно із п. 1.5. Положення, обов`язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

В той же час, як встановлено судом, ПП «НІВА» не мало право на відчуження спірного майна, оскільки не було його власником, та ТОВ «ПРОЛОГ», відповідно, не набув прав такого власника, оскільки майно не отримував та своє право власності, відповідно до умов договору та чинного, на той час, законодавства, не реєстрував. При цьому суд наголошує, що право комунальної власності територіального громади міста Києва, в даному випадку, виникло з адміністративних актів державних органів.

У подальшому, 18.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОЛОГ» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НЬЮ ВЕКТОР ПЛЮС» (покупець) було укладено договір купівлі продажу, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити у відповідності до умов цього договору майно - групу нежитлових приміщень № 4, що складається з приміщень І поверху (літ.А) та ІІ поверху (літ.А) загальною площею 276,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 » (т.2 а.с.126-127).

Цього ж дня, 18.12.2019, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОЛОГ» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ РЕНТ ІНВЕСТ» (покупець) було укладено договір купівлі продажу, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити у відповідності до умов цього договору майно - групу нежитлових приміщень № 1,2,3 що складається з приміщень І поверху (літ.А) та ІІ поверху (літ.А) загальною площею 283,3 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ) » (т.2 а.с.128-129).

З аналізу умов та положень цих договорів судом встановлено, що умови вказаних договорів є фактично аналогічними, за виключенням суб`єктного складу сторін договорів. При цьому, судом встановлено, що правовідносини, що склалися внаслідок укладення вищевказаних договорів стали підставою для порушення кримінального провадження та є предметом розгляду даної цивільної справи.

Разом із цим, 01.04.2020 та 29.04.2020 були відкриті виконавчі провадження стягувачем у яких є ОСОБА_15 , а боржниками відповідно є ТОВ «НЬЮ ВЕКТОР ПЛЮС» та ТОВ «ГАРАНТ РЕНТ ІНВЕСТ», які були завершені на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Посилаючись на ч. 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у межах вказаних виконавчих проваджень, 30.04.2020 між ОСОБА_2 та ТОВ «НЬЮ ВЕКТОР ПЛЮС», та 12.05.2020 між ОСОБА_2 та ТОВ «ГАРАНТ РЕНТ ІНВЕСТ» були укладені договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, предметом яких стала: група нежитлових приміщень № 1, 2, 3, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та ІІ поверху (літ. А), загальною площею 283,3 кв.м, та група нежитлових приміщень № 4, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та ІІ поверху (літ. А), загальною площею 276,5 кв.м, що знаходяться в будинку під АДРЕСА_9 , що на думку відповідача стало підставою для набуття ним у власність вказаних нежитлових приміщень.

Згідно ч. 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо при відкритті виконавчого провадження виконавцем накладено арешт на майно боржника, боржник за погодженням із стягувачем має право передати йому таке майно або реалізувати його та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Після передачі майна стягувачу або внесення покупцем коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця арешт з проданого майна боржника знімається за постановою виконавця.

Разом з цим, судом встановлено, що арешти у вказаних виконавчих провадженнях накладені не були, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10.08.2021, за об`єктами нерухомого майна: 1989520880000, 1989567680000, оскільки відповідні записи про обтяження в реєстрах відсутні (т.1 а.с.66-73).

Разом із цим, суд не бере до уваги витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження щодо об`єктів нерухомого майна: 1989520880000, 1989567680000, що містяться у матеріалах виконавчого провадження, які перебувають на примусовому виконанні у приватного виконавця Мойсеєнко Д.П.

За встановлених судом обставин у розрізі спірних правовідносин, суд доходить до висновку, що відповідач, ОСОБА_2 спірне нерухоме майно, а саме: групу нежитлових приміщень № 1, 2, 3, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та ІІ поверху (літ. А), загальною площею 283,3 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; групу нежитлових приміщень № 4, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та ІІ поверху (літ. А), загальною площею 276,5 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , набув у власність без законних на те підстав.

Вирішуючи питання про витребування від ОСОБА_2 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради: групу нежитлових приміщень № 1, 2, 3, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та ІІ поверху (літ. А), загальною площею 283,3 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; групу нежитлових приміщень № 4, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та ІІ поверху (літ. А), загальною площею 276,5 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , суд приходить наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно із ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За нормою ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Правовими підставами для звернення позивача за захистом порушених прав є положення ст. 387 Цивільного кодексу України, за якими власник має право витребувати своє майно, від особи яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. За змістом частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року в справі № 522/14900/19 (провадження № 61-10361св22) вказано, що: «можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17).

З аналізу наведених норм права, з урахуванням вказаних правових позицій Верховного суду, у розрізі спірних правовідносин, суд доходить до висновку, що відповідач є недобросовісним набувачем спірних нежитлових приміщень, оскільки як було встановлено під час розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи та показаннями свідків, останньому було достеменно відомо про те, що розпорядником приміщень, що ним орендуються для здійснення своєї підприємницької діяльності, є КП «Житло-Сервіс», оскільки саме з комунальним підприємством останній укладав договори оренди.

Частиною 2 ст. 328 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності набуття права власності та за умовами ч. 3 ст. 397 Цивільного кодексу України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Згідно із ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі інше майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За приписами ст. 400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем, ОСОБА_2 , не надано суду доказів щодо спростування викладених позивачем обставин та доказів на спростування позовних вимог.

Таким чином, оцінюючи вказані факти в їх сукупності, судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 , було достеменно відомо про належність спірних нежитлових приміщень до комунальної власності територіальної громади м. Києва, що підтверджується матеріалами справи та показаннями свідків, що зумовлювало перехід вказаного спірного нерухомого майна у приватну власність для подальшого відчуження іншим особам, без згоди власника майна, що є підставою для задоволення позову.

Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, керуючись положеннями вищенаведеного діючого законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Київської міської ради, Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролог», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Рент Інвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Вектор Плюс» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 33 081,55 грн , який був сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 87-1, 128, 224, 225 ЦК УРСР, ст.ст. 1, 17, 30, 33, 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 9 ЗУ «Про столицю України - місто-герой Київ», ст.ст. 9, 10, 32, 35 ЗУ «Про власність», Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказ Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445, ст.ст. 4, 5, 16, 177, 316, 319, 321, 328, 387, 388, 397, 400, 1212 ЦК України, ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 10, 13, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 102, 133, 137, 141, 158, 209, 210, 247, 263, 265, 280, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Київської міської ради (код ЄДРПОУ: 22883141, м. Київ вул. Хрещатик, 36), Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» (код ЄДРПОУ: 31025659, м. Київ вул. Дніпровська набережна, 25-Б) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_10 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролог» (код ЄДРПОУ: 22905629, м. Київ вул. Виборзька, 59-А кв. 98), Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Рент Інвест» (код ЄДРПОУ: 34401350, м. Київ вул. Нижній вал, 51), Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Вектор Плюс» (код ЄДРПОУ: 34400839, м. Київ вул. П.Сагайдачного, 25-Б) по витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_2 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради:

- групу нежитлових приміщень № 1, 2, 3, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та ІІ поверху (літ. А), загальною площею 283,3 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- групу нежитлових приміщень № 4, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та ІІ поверху (літ. А), загальною площею 276,5 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» 33 081,55 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 03.04.2023.

Суддя: