Постанова

від 07.09.2023 по справі 755/14315/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №755/14315/21 Головуючий у І інстанції - Катющенко В.П.

апеляційне провадження №22-ц/824/9705/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Гуля В.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.

за участю секретаря судового засідання Линок В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року у справі за позовом Київської міської ради, Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролог», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Рент Інвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Вектор Плюс» про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року Київська міська рада, Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» звернулися до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просили: витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради: групу нежитлових приміщень № 1, 2, 3, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та ІІ поверху (літ. А), загальною площею 283,3 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; групу нежитлових приміщень № 4, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та ІІ поверху (літ. А), загальною площею 276,5 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; покласти судові витрати на відповідача.

В обґрунтування позову, з урахуванням зміни підстав позову, зазначали, що Київська міська державна адміністрація на підставі Акту №2 від 11.03.2002 передала КП «Житло-Сервіс» адміністративний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить до комунальної власності. Так, у вказаному акті зазначено: «...всього передається спорткомплекс-ЖЕК, загальною площею 581,0 кв.м в рахунок 2 % відрахувань за житлові будинки, прийняті на обслуговування по бул. Верховної Ради №21-А ; 21-Б, по вулиці Червоноткацька, 16-Б ; 18-Б...».

На підставі наказу КП «Житло-Сервіс» від 14.03.2002 №22 «Про розміщення відділення №3 підприємства» частина будинку використовується під розміщення відділення №3 КП «Житло-Сервіс», яке на день звернення до суду функціонує та надає комунальні послуги населенню, а інша частина вказаного будинку з 2009 року використовується ОСОБА_1 для розміщення тренажерного залу.

Розпорядженням Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації «Про надання житлової площі та інші квартирні питання» від 08.12.2014 №573 задоволено клопотання КП «Житло-Сервіс» про включення частини будинку до складу службових квартир, а саме однокімнатної квартири АДРЕСА_4 (далі-квартира).

Розпорядженням Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації «Про розгляд житлових питань окремих громадян» від 24.04.2015 затверджено спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету КП «Житло-Сервіс» про надання житлової площі та видано ордер на однокімнатну службову квартиру АДРЕСА_4 , ОСОБА_2

31.03.2021 КП «Житло-Сервіс» отримало листа від ОСОБА_1 , в якому останній повідомив, що він є власником частини приміщень в адміністративному будинку, а тому вимагає від КП «Житло-Сервіс» звільнити вказані приміщення.

Наголошували на тому, що відповідно до копій технічних паспортів на вказані приміщення, які вилучені слідчим у межах кримінального провадження №120021100040001490 від 14.05.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, загальні план та площа цих нежитлових приміщень ідентичні загальному плану будинку, що виконаний КП КМР «КМБТІ» на замовлення ДГО «Житло-Інвест», таким чином, на даний час будинок складається із набутих ОСОБА_1 нежитлових приміщень.

Щодо належності будинку до комунальної власності територіальної громади міста Києва позивачами було зазначено наступне.

На підставі п.16 рішення Київської міської ради від 08.07.1999 № 348/449 «Про надання та вилучення земельних ділянок» надано Державній госпрозрахунковій організації «Житло-інвест» за умови виконання п.1 додатка 16 до цього рішення в тимчасове довгострокове користування строком на 5 років земельну ділянку площею 3,37 га для будівництва житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення (на період будівництва) на бульварі Верховної Ради, 21 у Дніпровському районі за рахунок земель закритого акціонерного товариства «Дарна» ДШК, право користування якими припинено даним рішенням.

Між Київською міською радою та ДГО «Житло-Інвест» 11.02.2000 був укладений договір на право тимчасового довгострокового користування землею, відповідно до п.1.1. якого ДГО «Житло-Інвест» прийняла земельну ділянку у тимчасове користування. ДГО «Житло-Інвест» побудувало на вказаній ділянці житловий комплекс з приміщеннями громадського призначення, якому присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_5 . Разом із вказаним житловим комплексом, ДГО «Житло-Інвест» побудувало на земельній ділянці адміністративний будинок, технічну інвентаризацію якого замовило у КП КМР «КМ БТІ», а факт розташування адміністративного будинку у межах земельної ділянки підтверджується висновком судового експерта ОСОБА_3 від 26.07.2021.

Актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 24.05.2001 №109 житловий комплекс та адміністративний будинок введені в експлуатацію.

ДГО «Житло-інвест» передала адміністративний будинок Київській міській раді, виконавчий орган якої (КМДА) на підставі акту від 11.03.2002 передав будинок у володіння КП «Житло-Сервіс».

Вказали про те, що будинок переданий КП «Житло-Сервіс» 11.03.2002 та з цього часу вказаний будинок перебуває у володінні КП «Житло-Сервіс», а викладені у позовній заяві обставини, підтверджують передачу вказаного будинку територіальній громаді м. Києва, а отже і набуття останньою права власності на вказане майно, до 11.03.2002.

Посилалися на те, що з інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право власності на групу нежитлових приміщень № 1, 2, 3, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та II поверху (літ. А), площею 283,3 кв.м. (далі - нежитлові приміщення 1), та групи нежитлових приміщень №4, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та II поверху (літ. А), площею 276,5 кв.м., (далі - нежитлові приміщення 2) зареєстроване за ТОВ «Пролог» 16.12.2019 приватним нотаріусом КМНО Івченко А.В. на підставі договору купівлі-продажу від 22.10.2002, укладеного між ПП «Нива» та ТОВ «Пролог».

18.12.2019 між ТОВ «Пролог» та ТОВ «Гарант Рент Інвест» був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Івченко А.В., на підставі якого ТОВ «Пролог» відчужило ТОВ «Гарант Рент Інвест» нежитлові приміщення 1.

12.05.2020 ТОВ «Гарант Рент Інвест» відчужило нежитлові приміщення 1 ОСОБА_4

18.12.2019 між ТОВ «Пролог» та ТОВ «Нью Вектор Плюс» був укладений договір купівлі-продажу, на підставі якого ТОВ «Пролог» відчужило ТОВ «Нью Вектор Плюс» нежитлові приміщення 2.

30.04.2020 ТОВ «Нью Вектор Плюс» відчужило нежитлові приміщення 1 ОСОБА_4 .

Зауважували, що ПП «Нива» не мало права відчужувати ТОВ «Пролог» адміністративний будинок, оскільки не було його власником, а сам договір купівлі-продажу між ПП «Нива» та ТОВ «Пролог» порушує публічний порядок, наслідком чого є його нікчемність.

ПП «Нива» не передавало ТОВ «Пролог» нежитлові приміщення після укладення договору купівлі-продажу, що підтверджується тим, що у частині приміщень весь час перебувало відділення КП «Житло-Сервіс», а інша частина використовувалась ОСОБА_1 під розміщення спортзалу.

Зазначали, що починаючи з 22.10.2002 ТОВ «Пролог» не набувало право власності на адміністративний будинок. Право власності на адміністративний будинок зареєстроване за ТОВ «Пролог» лише 16.12.2019 на підставі договору купівлі-продажу від 22.10.2002.

Зауважували, що ТОВ «Пролог» ніколи не придбавало спірні нежитлові приміщення, що підтверджується підробленням підпису ОСОБА_5 на договорі, скріпленням цього договору печаткою, яка не використовувалася ТОВ «Пролог» у 2002 році, а з`явилася лише у 2019 році при посвідчені договорів, на підставі яких відчужувався будинок, та показами ОСОБА_6 , який був учасником ТОВ «Пролог» до 2014 року.

Вважають, що вказаний договір спрямований на незаконне заволодіння майном територіальної громади міста Києва, він порушує публічний порядок, у зв`язку із чим є нікчемним та таким, що не створює жодних правових наслідків.

Посилалися на те, що відповідно до п. 4 договору купівлі-продажу групи нежитлових приміщень від 13.04.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Нью Вектор Плюс», вказаний договір укладається в рахунок погашення боргу ТОВ «Нью Вектор Плюс» по виконавчому документу на підставі постанови про арешт майна боржника ВП НОМЕР_2 від 08.04.2020, забезпечення виконання виконавчого напису, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Меженською К.С. 18.03.2020 за 750 000 грн.

Також, згідно п. 4 договору купівлі-продажу групи нежитлових приміщень від 12.05.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Гарант Рент Інвест», цей договір укладається в рахунок погашення боргу ТОВ «Гарант Рент Інвест» по виконавчому документу на підставі постанови про арешт майна боржника ВП НОМЕР_1 від 29.04.2020, забезпечення виконання виконавчого напису, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Меженською К.С. 10.04.2020 за 600 000 грн.

Вказували про те, що відповідач починаючи з 2009 знав про те, що адміністративний будинок належить КП «Житло-Сервіс». Проте, придбаваючи цей будинок, відповідач не з`ясував у КП «Житло-Сервіс» обставин, за яких адміністративний будинок відчужується іншими особами.

Уважали, що вказані нежитлові приміщення у адміністративному будинку, який був переданий територіальною громадою м. Києва у володіння КП «Житло-Сервіс», вибули із володіння КП «Житло-Сервіс» поза волею останнього, а тому мають бути витребувані у ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Києва, від імені та в інтересах якої діє Київська міська рада.

На підставі викладеного, позовні вимоги просили задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року позов задоволено.

Витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради:

- групу нежитлових приміщень № 1, 2, 3, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та ІІ поверху (літ. А), загальною площею 283,3 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- групу нежитлових приміщень № 4, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та ІІ поверху (літ. А), загальною площею 276,5 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» 33 081,55 грн.

Не погоджуючись з указаним рішенням відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, уважаючи оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У мотивування вимог зазначає, що позивач не є власником спірного нерухомого майна, оскільки право власності за ним зареєстровано не було, а будь-які документи, які б могли свідчити про протилежне в матеріалах справи відсутні.

ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки отримав його у порядку, визначеному для виконання судових рішень. Відповідач, придбаваючи нерухоме майно, не міг знати, що власником такого майна міг би бути позивач, оскільки будь-які докази того, що вказане майно належало на праві власності позивачу або будь-яким іншим особам, відсутні.

Уважає, що відповідно до частини другої статті 388 ЦК України нерухоме майно не може бути витребувано у відповідача, оскільки останній придбав це майно в порядку, визначеному для виконання судових рішень.

16 червня 2023 року апеляційним судом отримано відзив на апеляційну скаргу від представника КП «Житло-Сервіс», в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Також 16 червня 2023 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника Київської міської ради Хрущ А.П., в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

05 липня 2023 року надійшли додаткові пояснення від представника відповідача ОСОБА_1 - Боровець А.М., в яких представник, зокрема, вказує, що частина восьма статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року передбачає механізм реалізації арештованого майна шляхом взаємної домовленості боржника зі стягувачем, що виключає собою обов`язкове проведення електронного аукціону.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що процедура передачі земельної ділянки територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради до ДГО «Житло-інвест» шляхом її вилучення з користування у ЗАТ «Дарна» ДШК з метою будівництва житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення на бульв. Верховної Ради, 21, відбувалася у порядку, визначеному законодавством, право власності на новостворене майно не реєструвалося за будь-якими юридичними чи фізичними особами, а відтак, новостворене майно відноситься до комунальної власності територіальної громами, від імені якої діє Київська міська рада.

З аналізу вищенаведених норм у розрізі спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що спірне майно належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та було закріплено за КП «Житло-Сервіс» на праві господарського відання, відтак підприємство у належний спосіб володіло спірним нерухомим майном, що підтверджується належними у матеріалах справи доказами.

Проте, колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що на підставі Рішення Київської міської ради від 08.07.1999 №348/449 «Про надання та вилучення земельних ділянок» затверджено проект відведення земельної ділянки Державній госпрозрахунковій організації «Житло-інвест» для будівництва житлового комплексу з вбудованими приміщення громадського призначення на бульварі Верховної Ради, 21 у Дніпровському районі. Припинено право користування закритому акціонерному товариству «Дарна» ДШК земельною ділянкою площею 3,37 га. Надано Державній госпрозрахунковій організації «Житло-інвест» за умови виконання п.1 додатка 16 до цього рішення в тимчасове довгострокове користування строком на 5 років земельну ділянку площею 3,37 га для призначення (на період будівництва) на бульварі Верховної Ради, 21 у Дніпровському районі за рахунок земель закритого акціонерного товариства «Дарна» ДШК, права користування якими припинено даним рішенням (т.1 а.с. 41-42).

Положеннями додатку 16 до рішення Київради від 08.07.1999 № 348/449 «Умови надання Державній госпрозрахунковій організації «Житло-інвест» земельної ділянки на бульварі Верховної Ради, 21 у Дніпровському районі», Державній госпрозрахунковій організації «Житло-інвест», зокрема, але не виключно, визначено: виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог ст. 40 Земельного кодексу України; у місячний термін замовити у Київському міському управлінні земельних ресурсів документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою; майново-правові питання вирішувати у встановленому порядку (т.1 а.с. 62).

11.02.2000 між Київською міською радою та Державною госпрозрахунковою організацією «Житло-інвест» було укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею, за умовами якого Київська міська рада на підставі рішення від 08.07.99 № 348/49 надає, а Державна госпрозрахункова організація «Житло-інвест» приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 3,3704 га в тому числі: землі, що зайняті поточним будівництвом - 3,37.04 га. Земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування строком на 5 (п`ять) років (період будівництва) для будівництва житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення на бульв. Верховної Ради, 21 у Дніпровському районі (т.1 а.с. 45).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №615 від 30.03.2001 «Про розподіл загальної площі у жилих будинках на 2001 рік» визначено (п.5): «...беручі до уваги рішення Київської міської ради від 26.12.2000 №156/1133 «Про бюджет м. Києва на 2001 рік встановити такі розміри відрахувань від загальної жилої площі у будинках, які вводяться у 2001 році, або коштів на день їх нарахування, які необхідні для будівництва цієї площі: при будівництві житла всіма забудовниками, незалежно від джерел фінансування 7%, якщо інші розміри не передбачені рішеннями Київради на відведення земельних ділянок, у тому числі: 5% для забезпечення житлом громадян, що перебувають на квартобліку, в районних державних адміністраціях, відселення з ділянок забудов, ветхих та непридатних для проживання будинків; 2% службова жила площа...» (т.1 а.с.63).

Відповідно до п.п. 1.4. Додатку 16 «Умови надання Державній госпрозрахунковій організації «Житло-Інвест» земельної ділянки на бульварі Верховної Ради, 21 у Дніпровському районі»: «...державній госпрозрахунковій організації «Житло-Інвест» передбачити передачу Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 5% загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 36 рішення Київської міської ради від 30.03.99 №182/283 «Про бюджет м. Києва на 1999 рік» (дію пункту продовжено на 2001 рік рішенням Київської міської ради від 26.12.2000 №156/1133) (т. 1 а.с.62).

Згідно акту про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 21.05.2001 №109, житловий комплекс з приміщеннями громадського призначення (корпус 1 і 2), будівельна адреса: бульвар Верховної Ради, 21, в Дніпровському районі міста Києва, що розміщений на земельній ділянці для будівництва житлового комплексі ДГО «Житло-інвест» згідно з рішенням Київської міської ради №348/449 від 08.07.1999 «Про надання в тимчасове довгострокове користування строком на 5 років 3,3704 га», прийнято в експлуатацію ДГО «Житло-інвест» (т. 1 а.с. 48-50).

З листа Державної госпрозрахункової організації «Житло-інвест» вбачається, що ДГО «Житло-інвест» зверталось до БТІ м. Києва з проханням видати поповерхові плани та технічні паспорти на приміщення ЖЕКу та спортивного комплексу на бульварі Верховної Ради, 21-в та відповідно такі документи було виготовлено та видано, що підтверджується листом та копією інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, бульв. Верховної Ради, 21-В, що містяться у матеріалах справи (т. 2 а.с. 110-124).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації 19.07.2000 №1205 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.01.2018 №20 затверджено статут Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс», ідентифікаційний номер: 31025659 (т.1 а.с. 16-20) (далі-Статут).

Так, згідно п.п. 1.1. розділу 1 «Загальні положення» Статуту, Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» створено відповідно до рішення Київської міської ради від 08.06.2000 № 183/904 «Про створення комунального підприємства для експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс». Засновником та власником підприємства є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада. Підприємство є юридичною особою, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, має право укладати угоди, набувати майнові та немайнові права, нести відповідальність, може бути позивачем та відповідачем у суді, має самостійний баланс, свій розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатки, штампи, а також бланки із власним найменуванням.

Відповідно до п.п. 3.1.2. розділу 3 «Права та обов`язки підприємства», підприємство має право отримувати в установленому законодавством порядку в господарське відання об`єкти комунальної власності територіальної громади міста Києва.

У відповідності до положень п.п.5.1. розділу 5 «Майно та кошти підприємства», майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплюється за ним на праві господарського відання.

На підставі акту № 2 від 11.03.2002, заступник голови Київської міської державної адміністрації - начальник Головного управління житлового забезпечення Голиця М.М. здав, а директор Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» Архипенко В.А. прийняв перший та другий поверх адміністративного будинку по бульвару Верховної Ради №21-В, загальною площею 581,0 кв.м, а всього було передано спорткомплекс-ЖЕК, загальною площею 581,0 кв.м в рахунок 2% відрахувань за житлові будинки, прийняті на обслуговування по бульвару Верховної Ради № 21-А; 21-Б, по АДРЕСА_3 ; 18-Б (т.1 а.с. 21).

Згідно відповіді Комунального підприємства Київської міської ради «Київського міського бюро технічної інвентаризації» від 31.12.2021 № 062/14-17623 (И-2021), за даними реєстрових книг комунального підприємства Київської міської ради «Київського міського бюро технічної інвентаризації» реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня. Остання технічна інвентаризація об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Київ, бульв. Верховної Ради, 21-В, була проведена на підставі замовлення Державної госпрозрахункової організації «Житло-інвест» (т.2 а.с.109).

22.10.2002 між ПП «НІВА» та ТОВ «ПРОЛОГ» було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, за умовами якого продавець продав, а покупець купив належні продавцеві на праві власності об`єкти нерухомого майна, а саме нежитлові приміщення: група нежитлових приміщень № 1, 2, 3, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та ІІ поверху (літ. А), загальною площею 283,3 кв.м, та група нежитлових приміщень № 4, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та ІІ поверху (літ. А), загальною площею 276,5 кв.м, що знаходяться в будинку під АДРЕСА_6 (т.2 а.с.125).

18.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОЛОГ» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НЬЮ ВЕКТОР ПЛЮС» (покупець) було укладено договір купівлі продажу, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити у відповідності до умов цього договору майно - групу нежитлових приміщень № 4, що складається з приміщень І поверху (літ.А) та ІІ поверху (літ.А) загальною площею 276,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 » (т.2 а.с.126-127).

Цього ж дня, 18.12.2019, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОЛОГ» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ РЕНТ ІНВЕСТ» (покупець) було укладено договір купівлі продажу, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити у відповідності до умов цього договору майно - групу нежитлових приміщень №1,2,3 що складається з приміщень І поверху (літ.А) та ІІ поверху (літ.А) загальною площею 283,3 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ) » (т.2 а.с.128-129).

01.04.2020 та 29.04.2020 були відкриті виконавчі провадження стягувачем у яких є ОСОБА_7 , а боржниками відповідно є ТОВ «НЬЮ ВЕКТОР ПЛЮС» та ТОВ «ГАРАНТ РЕНТ ІНВЕСТ», які були завершені на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

У межах вказаних виконавчих проваджень, 30.04.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «НЬЮ ВЕКТОР ПЛЮС», та 12.05.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «ГАРАНТ РЕНТ ІНВЕСТ» укладені договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, предметом яких стала: група нежитлових приміщень № 1, 2, 3, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та ІІ поверху (літ. А), загальною площею 283,3 кв.м, та група нежитлових приміщень № 4, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та ІІ поверху (літ. А), загальною площею 276,5 кв.м, що знаходяться в будинку під АДРЕСА_6 .

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦК УРСР цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки.

Таким чином, цивільні права і обов`язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування.

Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр; представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення; право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 17 вказаного закону, відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

За змістом п.п.1 п. а статті 30 та п.п. 1 п. а статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, але не виключено: управління об`єктами житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.

Згідно частин першої, другої статті 60 вказаного Закону, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить, крім іншого, право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, землю, підприємства, установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» у місті Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування - Київська міська рада, районні в місті ради, які є юридичними особами. Порядок формування та повноваження міської, районних у місті рад визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» з особливостями, передбаченими цим Законом.

Відповідно до статей 9, 10 Закону України «Про власність» земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони є об`єктами права виключної власності народу України. Народ України здійснює право власності на об`єкти, перелічені в статті 9 цього Закону, через Верховну Раду України, а також через місцеві Ради народних депутатів.

До державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність) (стаття 31 Закону України «Про власність»). Суб`єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів (частина друга статті 32 Закону України «Про власність»).

Відповідно до статті 35 Закону України «Про власність» об`єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об`єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров`я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв`язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб`єктами права власності.

Згідно статті 87-1 ЦК УРСР майно, закріплене за державними, міжколгоспними, державно-колгоспними та іншими державно-кооперативними організаціями, перебуває в оперативному управлінні цих організацій, які здійснюють у межах, встановлених законом, відповідно до цілей їх діяльності, планових завдань і призначення майна, права володіння, користування і розпорядження майном.

Відповідно до частини першої статті 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У відповідності до положень частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За нормою частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, згідно вимог статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з позовом Київська міська рада та КП «Житло-Сервіс» посилалися на те, що спірні нежитлові приміщення належали на праві комунальної власності територіальній громаді м. Києва та вибули з її володіння поза її волею.

В обґрунтування набуття права власності на спірні нежитлові приміщення вказували про те, що Актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 24.05.2001 №109 житловий комплекс та адміністративний будинок введені в експлуатацію. ДГО «Житло-інвест» передала адміністративний будинок Київській міській раді, виконавчий орган якої (КМДА) на підставі акту від 11.03.2002 передав будинок у володіння КП «Житло-Сервіс». Будинок переданий КП «Житло-Сервіс» 11.03.2002 та з цього часу перебуває у володінні КП «Житло-Сервіс».

Разом з тим, як зазначено вище, на підставі п.16 рішення Київської міської ради від 08.07.1999 № 348/449 «Про надання та вилучення земельних ділянок» надано Державній госпрозрахунковій організації «Житло-інвест» за умови виконання п. 1 додатка 16 до цього рішення в тимчасове довгострокове користування строком на 5 років земельну ділянку площею 3,37 га для будівництва житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення (на період будівництва) на бульварі Верховної Ради, 21 у Дніпровському районі за рахунок земель закритого акціонерного товариства «Дарна» ДШК, право користування якими припинено даним рішенням.

Згідно Додатку 16 до рішення Київської міської ради від 08.07.1999 № 348/449 передбачено передачу Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 5% загальної площі будинку (крім службової) на підставі пункту 36 рішення Київської міської ради від 30 березня 1999 року №182/283 «Про бюджет м. Києва на 1999 рік» (дію пункту продовжено на 2001 рік рішенням Київської міської ради від 26 грудня 2000 року №156/1133).

Між Київською міською радою та ДГО «Житло-Інвест» 11.02.2000 був укладений договір на право тимчасового довгострокового користування землею, відповідно до п.1.1. якого ДГО «Житло-Інвест» прийняла земельну ділянку у тимчасове користування. ДГО «Житло-Інвест» побудувало на вказаній ділянці житловий комплекс з приміщеннями громадського призначення, якому присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_5 . Разом із вказаним житловим комплексом, ДГО «Житло-Інвест» побудувало на земельній ділянці адміністративний будинок, технічну інвентаризацію якого замовило у КП КМР «КМ БТІ».

Актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 24.05.2001 №109 житловий комплекс та адміністративний будинок введені в експлуатацію.

Київська міська державна адміністрація на підставі Акту №2 від 11.03.2002 передала КП «Житло-Сервіс» адміністративний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить до комунальної власності.

Так, згідно вказаного акту: «...всього передається спорткомплекс-ЖЕК, загальною площею 581,0 кв.м в рахунок 2% відрахувань за житлові будинки, прийняті на обслуговування по бул. Верховної Ради №21-А; 21-Б, по вулиці Червоноткацька, 16-Б; 18-Б...».

Проте, з вищевказаних документів, наданих позивачами на підтвердження права комунальної власності на спірні нежитлові приміщення, не вбачається, що територіальна громада міста Києва отримала від забудовника ДГО «Житло-інвест» у комунальну власність саме нежитлові приміщення: № 1, 2, 3, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та ІІ поверху (літ. А), загальною площею 283,3 кв.м, розташованих за адресою: бульвар Верховної Ради, 21-в, м. Київ; групу нежитлових приміщень № 4, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та ІІ поверху (літ. А), загальною площею 276,5 кв.м, розташованих за адресою: бульвар Верховної Ради, 21-в, м. Київ, та саме ці приміщення на підставі Акту №2 від 11.03.2002 Київська міська рада передала КП «Житло-Сервіс».

У жодному з перелічених вище документів не зазначено, що у комунальну власність передаються саме нежитлові приміщення: № 1, 2, 3, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та ІІ поверху (літ. А), загальною площею 283,3 кв.м, розташованих за адресою: бульвар Верховної Ради, 21-в, м. Київ; групу нежитлових приміщень № 4, що складається з приміщень І поверху (літ. А) та ІІ поверху (літ. А), загальною площею 276,5 кв.м, розташованих за адресою: бульвар Верховної Ради, 21-в, м. Київ.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за №157/6445, реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, за рахунок коштів особи, що звернулася до БТІ (п.1.4).

За змістом пункту 1.5 вказаного Положення обов`язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно (пункт 8.1 Положення).

Разом з тим, згідно відповіді Комунального підприємства Київської міської ради «Київського міського бюро технічної інвентаризації» від 31.12.2021 № 062/14-17623 (И-2021), за даними реєстрових книг комунального підприємства Київської міської ради «Київського міського бюро технічної інвентаризації» реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня.

Отже, будь-які відомості, які б свідчили про те, що право власності на спірні нежитлові приміщення було зареєстровано за позивачем, у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, із наданих до матеріалів справи доказів не вбачається наявності будь-яких первинних правовстановлюючих документів, які б підтверджували набуття позивачами речових прав на спірні нежитлові приміщення, а також тієї обставини, що вказане майно належить до комунальної власності та має статус нежитлових приміщень.

Окрім того, площа та адреса нерухомого майна, переданого згідно Акту №2 від 11.03.2002, не співпадає з площею та адресою спірних нежитлових приміщень.

Згідно частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до положень вказаної статті, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Разом з тим, оскільки позивачами не доведено наявності речових прав на спірне нерухоме майно, відсутні підстави вважати, що спірні нежитлові приміщення вибули з володіння територіальної громади не з її волі іншим шляхом.

Враховуючи викладене, позивачі не наділені правом звертатися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки Київською міською радою не доведено, що вона є або була власником спірного нерухомого майна.

Таким чином, суд першої інстанції на вказані обставини справи уваги не звернув, не встановив наявності права власності Київської міської ради на спірні нежитлові приміщення, а відповідно і права заявляти позивачами вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Зважаючи на те, що позивачем не доведено порушення його прав як власника чи колишнього власника спірного майна, інші доводи позивачів не мають вирішального значення при розгляді цієї справи.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Наведені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для задоволення апеляційної скарги частково, скасування рішення суду згідно з вимогами частини першої статті 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, з Київської міської ради, КП «Житло-Сервіс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 851,25 грн з кожного.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року - скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову Київської міської ради, Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролог», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Рент Інвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Вектор Плюс» про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Стягнути з Київської міської ради, Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 851,25 грн з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий В.В. Гуль

Судді Ю.О. Матвієнко

Я.С. Мельник