Постанова

від 02.03.2023 по справі 906/987/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року Справа № 906/987/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Гарбарука В.А.

позивача Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області - не з`явився

позивача Чоповицької селищної ради - не з`явився

відповідача - не з`явився

третьої особи - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Головки-Агро"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.09.2022 р.

ухвалене у м. Житомирі, повний текст складено 19.09.2022 р.

у справі № 906/987/21 (суддя Прядко О.В.)

за позовом Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Чоповицької селищної ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Головки-Агро"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства імені Ніни Сосніної

про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Господарського суду Житомирської області від 07.09.2022 р. у справі № 906/987/21 позов задоволено повністю. Згідно з рішенням підлягає витребуванню у Товариства з обмеженою відповідальністю "Головки-Агро" до комунальної власності територіальної громади Чоповицької селищної ради земельні ділянки: площею 39,3084 га з кадастровим номером 1823482800:14:000:0025; площею 22,1062 га з кадастровим номером 1823482800:14:000:0026; площею 1,3152 га з кадастровим номером 1823482800:10:000:0044; площею 1,8242 га з кадастровим номером 1823482800:10:000:0045; площею 81,3358га з кадастровим номером 1823482800:10:000:0043; площею 22,3575 га з кадастровим номером 1823482800:10:000:0042; площею 3,3641 га з кадастровим номером 1823482800:10:000:0041; площею 3,007 га з кадастровим номером 1823482800:10:000:0039; площею 8,804 га з кадастровим номером 1823482800:10:000:0037; площею 2,7974 га з кадастровим номером 1823482800:10:000:0035; площею 3,6944 га з кадастровим номером 1823482800:10:000:0034; площею 3,2154 га з кадастровим номером 1823482800:10:000:0036; площею 24,5045 га з кадастровим номером 1823482800:10:000:0038; площею 3,4254 га з кадастровим номером 1823482800:10:000:0040; площею 3,1628 га з кадастровим номером 1823482800:11:000:0159; площею 1,2816 га з кадастровим номером 1823482800:11:000:0155; площею 2,6620 га з кадастровим номером 1823482800:11:000:0152; площею 66,7127 га з кадастровим номером 1823482800:11:000:0153; площею 3,6838 га з кадастровим номером 1823482800:11:000:0154; площею 1,3326 га з кадастровим номером 1823482800:11:000:0156; площею 1,3845 га з кадастровим номером 1823482800:11:000:0157; площею 3,4393 га з кадастровим номером 1823482800:11:000:0158; площею 8,8567 га з кадастровим номером 1823482800:11:000:0160; площею 5,3146 га з кадастровим номером 1823482800:09:000:0071; площею 5,125 га з кадастровим номером 1823482800:08:000:0001; площею 3,7773 га з кадастровим номером 1823482800:08:000:0002; площею 5,5663 га з кадастровим номером 1823482800:08:000:0117; площею 3,8646 га з кадастровим номером 1823482800:09:000:0072; площею 7,8888 га з кадастровим номером 1823482800:09:000:0073; площею 3,1482 га з кадастровим номером 1823482800:09:000:0074; площею 40,8859 га з кадастровим номером 1823482800:12:000:0205; площею 3,0026 га з кадастровим номером 1823482800:12:000:0204; площею 33,8585 га з кадастровим номером 1823482800:12:000:0203; площею 8,6872 га з кадастровим номером 1823482800:12:000:0202; площею 4,1612 га з кадастровим номером 1823482800:12:000:0198; площею 3,7911 га з кадастровим номером 1823482800:12:000:0199; площею 12,9336 га з кадастровим номером 1823482800:12:000:0200; площею 6,7226 га з кадастровим номером 1823482800:12:000:0201; площею 1,464 га з кадастровим номером 1823482800:13:000:0130; площею 16,4144 га з кадастровим номером 1823482800:13:000:0132; площею 16,216 га з кадастровим номером 1823482800:13:000:0129; площею 17,6018 га з кадастровим номером 1823482800:13:000:0128; площею 21,8194 га з кадастровим номером 1823482800:13:000:0127; площею 8,9167 га з кадастровим номером 1823482800:13:000:0126; площею 1,2065 га з кадастровим номером 1823482800:13:000:0125; площею 103,5006 га з кадастровим номером 1823482800:13:000:0124.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Житомирської області від 07 вересня 2022 року у справі № 906/987/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, внаслідок чого ухвалив помилкове рішення про задоволення позову.

Пояснює, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд зазначив, що відповідно до розпорядження голови Малинської РДА № 203 від 28.04.2001 р. скасовано реєстрацію колективних сільськогосподарських підприємств у зв`язку з їх ліквідацією, у тому числі КСП ім.Сосніної /а.с.137 у т.1/, і таке розпорядження голови Малинської РДА має принципове значення для вирішення спору, проте суд не надав йому належної оцінки.

Звертає увагу, що розпорядження № 203 було подано Керівником Коростенської окружної прокуратури в копії, яка не була засвідчена в порядку, встановленому чинним п.5.26 ДСТУ 4163:2020. Доводить, що в самому розпорядженні № 203 зазначено про Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999 р. № 1529/99 як одну з підстав, проте даний указ не говорить ні про ліквідацію КСП, ні про скасування їх державної реєстрації, навпаки - Указ передбачає «реформування колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування)».

Скаржник стверджує, що саме так і реформовано КСП ім. Ніни Сосніної в Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Ніни Сосніної. Доводить, що ліквідації КСП ім. Ніни Сосніної не було.

Звертає увагу, що розпорядження голови Малинської РДА № 203 від 28.04.2001 р. видано більше, ніж через рік після рішенням вищого органу управління КСП ім. Ніни Сосніної від 12.02.2000 р. про реформування в П(ПО)СП ім. Ніни Сосніної. Ніяких інших рішень після цієї дати (в тому числі рішення про ліквідацію КСП) не приймалось. Вказує, що суду не було надано достатніх належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження ліквідації КСП ім. Ніни Сосніної, а розпорядження № 203 не повинно братися судом до уваги відповідно до частини 6 статті 91 ГПК України.

Пояснює, що суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що розпорядженням голови Малинської РДА від 23.03.2006 р. № 68 (зі змінами, внесеними розпорядженнями голови Малинської РДА від 06.04.2012 р. №116 та від 29.05.2012 р. № 181) погоджено проектно-технічну документацію із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам із земель реформованого КСП ім.Н.Сосніної та вирішено вивести із сільськогосподарського обігу землі реформованого КСП ім.Н.Сосніної згідно додатку 1. Скаржник стверджує, що в частині припинення права колективної власності на земельні ділянки розпорядження голови Малинської РДА від 23.03.2006 р. № 68 є нікчемним і, крім того, в зазначеній частині розпорядження № 68 не було виконано і не могло бути виконано, оскільки в ньому не зазначено, які саме землі (площа та місцерозташування конкретних ділянок) передаються до земель запасу, а зазначення їхньої загальної площі не дозволяє ідентифікувати такі ділянки.

Стверджує, що вилучення земель з колективної власності КСП ім. Ніни Сосніної не було, при цьому третій особі і відповідачу про сам факт існування рішення сільради та розпорядження № 68 стало відомо тільки з поданого прокурором позову.

Звертає увагу апеляційного суду, що позивачем у цій справі визначено Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, але порушені, невизнанні або оспорювані права та законні інтересі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в даній справі відсутні. Посилання суду на наявність у позивача повноважень виконувати функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а також функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - є безпідставним, оскільки позивач не є розпорядником спірних земельних ділянок. Навіть якщо погодитися з позицією прокурора, за якою спірні земельні ділянки відносяться до комунальної власності, відповідно, їх розпорядником є інший позивач - Чоповицька селищна рада.

Звертає увагу, що позиція відповідного органу (виконавчого комітету або самої Чоповицької селищної ради) з цього питання невідома, а лист селищного голови не є належним підтвердженням позиції органу місцевого самоврядування, який він представляє.

За наведених обставин скаржник доводить, що позов безпідставно заявлено в інтересах Головного управління Держгеокадастру, і прокурор не мав достатніх підстав для звернення з позовом в інтересах Чоповицької селищної ради.

Щодо правонаступництва П(ПО)СП ім.Н.Сосніної за КСП ім.Н.Сосніної доводить, що перереєстрація КСП ім. Н. Сосніної в П(ПО)СП ім. Н. Сосніної не припинила юридичної особи, тоді як зміна організаційно-правової форми не вимагала оформлення будь-яких додаткових документів (як то передавальний акт чи баланс). Отже всі права та всі обов`язки КСП ім. Н. Сосніної, в тому числі права на землю, перейшли до П(ПО)СП ім. Н. Сосніної. Отже, що КСП ім.Н.Сосніної було правомірно перереєстроване в П(ПО)СП ім.Н.Сосніної до прийняття розпорядження про ліквідацію КСП.

Щодо відсутності підстав для виникнення права комунальної власності на спірні земельні ділянки відповідач/скаржник вказує, що норма пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачає, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані».

Наголошує, що дана норма набрала чинності з 01.01.2019 р., тоді як земельні ділянки, які є предметом спору, вже перебували у власності відповідача як правонаступника КСП, а тому в даному випадку норма пункту 21 Перехідних положень ЗК України не поширюється на спірні правовідносини, оскільки в ній прямо сказано «крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності».

На підставі викладеного просить рішення Господарського суду Житомирської області від 07 вересня 2022 року у справі № 906/987/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Коростенська окружна прокуратура подала до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти доводів відповідача відносно того, що не було ліквідації КСП імені Ніни Сосніної. Прокурор вказує, що до матеріалів справи залучена належним чином завірена копія розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації № 203 від 28.04.2001 р., і відповідачем у встановленому процесуальним кодексом порядку не ставиться під сумнів відповідність поданої копії розпорядження оригіналу.

Вважає, що відповідач безпідставно заперечує факт вилучення земель з колективної власності КСП імені Ніни Сосніної. Доводить, що волевиявлення власників земельної частки (паю) на передачу до земель запасу земель, які не підлягають використанню з метою сільськогосподарського виробництва, підтверджується протоколом загальних зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП ім.Н.Сосніної від 28.07.2005 р., яким затверджено акт обстеження сільськогосподарських угідь реформованого КСП ім.Н.Сосніної. Відповідно до вказаного акту прийнято до розпаювання загальну площу сільськогосподарських угідь 1613,36 га, вилучено із земель, переданих у колективну власність, земельні ділянки площею 760,25 га, у тому числі чагарники - 693,07 га, болота - 67,18 га, і передано вилучені земельні ділянки до земель запасу Головківської сільської ради.

Прокурор посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 р. у справі № 907/29/19 і доводить, що наявність єдиного коду ЄДРПОУ, посилання в статутних документах на перереєстрацію КСП та правонаступництво не свідчать про набуття правонаступництва на земельні ділянки, оскільки кількісний склад засновників правонаступника не відповідає кількісному складу припиненого КСП.

Доводить, що прокурором підтверджено наявність підстав для представництва інтересів держави. Так, судом досліджені повідомлення, які направлені прокурором в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до Чоповицької селищної ради та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, і відповідно до яких доводиться про стверджуване порушення інтересів держави та пропонується повідомити про самостійне звернення до суду щодо витребування земельних ділянок. Вказує, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області у відповіді на звернення прокуратури повідомило про неможливість самостійного звернення до суду.

На підставі викладеного просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Чоповицька селищна рада у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти задоволення апеляційної скарги, не погоджується з її доводами та вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене при правильному застосуванні норм процесуального права та з правильним застосуванням норм процесуального права.

Посилається на норми ст.37 ЦК Української PCP, Закону України "Про підприємства в Україні", Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» в редакції на час припинення КСП ім.Н.Сосніної і доводить, що розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформлюється розподільним актом (балансом) при виділенні чи поділі підприємства або передавальним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним балансом його зобов`язання та майно під їх забезпечення.

Звертає увагу, що розподільчі та передавальні акти в матеріалах справи відсутні, і стверджує, що КСП ім.Сосніної припинено у зв`язку з ліквідацією на підставі розпорядження голови Малинської РДА від 28.04.2001 р. № 203 «Про скасування державної реєстрації колективних сільськогосподарських підприємств».

Відповідно, користування землею КСП ім.Н.Сосніної на підставі Державного акту на право колективної власності на землю від 28.05.1995 р. серії ІІ-ЖТ № 000104 припинене внаслідок ліквідації КСП та припинення діяльності підприємства.

Звертає увагу, що законодавство України, чинне на момент реєстрації П(ПО)СП ім.Н.Сосніної і на даний час, не передбачає можливості набуття права приватної власності на земельні ділянки, право колективної власності на які припинено, у тому числі у порядку правонаступництва на підставі державного акта на право колективної власності на землю. Зазначає при цьому, що засновником (учасником) П(ПО)СП ім.Н.Сосніної була одна особа, у той час, коли згідно протоколів зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП ім.Н.Сосніної членами КСП були 554 особи.

Доводить, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП ім.Н.Сосніної шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП ім.Н.Сосніної автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

Підсумовує, що реорганізація КСП ім.Н.Сосніної шляхом перетворення у П(ПО)СП ім.Н.Сосніної не відбувалась, оскільки склад засновників (учасників) вказаних суб`єктів не співпадає, оскільки члени колективного сільськогосподарського підприємства не стали членами приватного (приватно-орендного) підприємства. Вважає, що П(ПО)СП ім.Н.Сосніної є новоствореною юридичною особою, яка не стала правонаступником КСП ім.Н.Сосніної.

Доводить, що члени КСП ім. Н. Сосніної застосували процедуру паювання до відповідної частини земель, що перебували у КСП ім. Н.Сосніної на праві колективної власності, то наслідком реалізації цієї процедури є припинення права колективної власності на розпайовані землі, що зумовлює припинення й інших правомочностей щодо спірних земельних ділянок. Пояснює, що відповідно до протоколу загальних зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП ім. Н. Сосніної від 28.07.2005 р. вилучено із земель колективної власності та передано до земель запасу Головківської сільської ради земельні ділянки площею 760,25 га, в тому числі: чагарники - 693,07 га, болота - 67,18 га. Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) погоджений рішенням двадцять першої сесії Головківської сільської ради четвертого скликання від 20.01.2006 р., розпорядженням голови Малинської районної державної адміністрації від 23.03.2006 р. № 68 та протоколом загальних зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП ім. Н. Сосніної від 06.04.2006 р. № 2.

Зазначає, що рішення сесій Головківської сільської ради та розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації у судовому порядку не оскаржувалися, не скасовувалися та не визнавалися нікчемними, а тому вони є чинними та обов`язковими до виконання.

Наголошує, що у ТОВ «ГОЛОВКИ-АГРО» незаконно оформило право приватної власності на 46 земельних ділянок загальною площею 649,4466 га. На підставі викладеного просить рішення Господарського суду Житомирської області від 07 вересня 2022 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судових засіданнях представник відповідача/скаржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Головки-Агро" підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення по суті спору, в т.ч. на стадії дослідження доказів у справі підтвердив, що спірні земельні ділянки загальною площею 649,4466 га є саме тими земельними ділянками, які вилучені як чагарники - 693,07 га і болота - 67,18 га.

Прокурор проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, Чоповицька селищна рада, Приватне (приватно-орендне) СГП імені Ніни Сосніної не забезпечили явку представників у судове засідання, тоді як були повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку, що підтверджено рекомендованими повідомленнями та реєстром відправки електронної кореспонденції.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка учасників справи, повідомлених в установленому порядку про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Визначальним з урахуванням наведених норм є можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, а не явка в судове засідання представників сторін/учасників.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Чоповицької селищної ради, Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства імені Ніни Сосніної за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника ТОВ "Головки-Агро" та прокурора, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Відповідно до рiшення 4-ої ceciї 22-го скликання Головківської сільської ради від 26.05.1995 р. Колективному сільськогосподарському підприємству імені Ніни Сосніної виданий Державний акт II-ЖТ № 000104 про право колективної власностi на землю площею 2736,80 га, у тому числі 2378,80 га сільськогосподарських угідь. Державний акт зареєстровано у Книзі записів державних актiв на право колективної власностi на землю за ЖТ №17-07-000001 від 26.05.1995 р. /а.с. 51-55, 133у т.1/.

Протоколом № 1 зборів уповноважених колгоспників КСП ім.Н.Сосніної вiд 12.02.2000 р. вирішено відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» від 03.12.1999 р. № 1529/99 реформувати КСП ім.Н.Сосніної в приватне (приватно-орендне) підприємство ім. Н.Сосніної /а.с.142 у т.1/.

Вiдповiдно до розпорядження голови Малинської РДА № 203 вiд 28.04.2001 р. скасовано реєстрацію колективних сiльськогосподарських підприємств у зв`язку з їх ліквідацією, у тому числi КСП ім.Сосніної /а.с.137 у т.1/.

Щодо твердження скаржника, що розпорядження № 203 від 28.04.2001 р. про скасування державної реєстрації колективних сільськогосподарських підприємств, в т.ч. КСП ім..Сосніної, було подано керівником Коростенської окружної прокуратури в копії, яка не була засвідчена в порядку встановленому чинним законодавством, колегія суддів зазначає, що таке твердження є безпідставним, оскільки зазначений документ засвідчений в установлено п.5.26 ДСТУ 4163:2020 порядку, містить напис «Згідно з оригіналом», посаду, прізвище та ініціали, а також підпис особи, що його засвідчила /а.с. 137 у т.1/.

Розпорядженням Малинської РДА від 04.06.2004 р. № 272 надано дозвіл науково-впроваджувальній фірмі «Нові технології» на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованих КСП, у тому числi i КСП ім.Н.Сосніної, та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам із земель реформованого КСП ім.Н.Сосніної /а.с.61-65 у т.1/.

Протоколом загальних зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП ім. Н.Сосніної від 28.07.2005 р. затверджено акт обстеження сiльськогосподарських угідь реформованого КСП ім.Н.Сосніної, відповідно до якого прийнято до розпаювання загальну площу сiльськогосподарських угідь 1613,36 га; вилучено із земель, переданих у колективну власність, земельні ділянки площею 760,25 га, у тому числі чагарники - 693,07 га, болота - 67,18 га, і передано вилучені земельні ділянки до земель запасу Головківської сільської ради /а.с.69-70, 71-73 у т.1/.

Протоколом № 2 загальних зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП ім.Н.Сосніної від 06.04.2006 р. /а.с.74-76 у т.1/ затверджено проектно-технічну документацію із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складання державних актiв на право власностi на земельнi дiлянки громадянам із земель реформованого КСП ім. Н.Сосніної Головківської сiльської ради, якою передбачено, що розпаюванню підлягає 1607,55 га с/г угідь /а.с. 56-129 у т.1/.

Рішенням 1-ої ceciї 5-го скликання Головківської сільської ради від 11.04.2006 р. затверджено протокол загальних зборів від 06.04.2006 р. «Про розподіл земельних ділянок власників земельних часток (паїв) щодо виділення їх в натурі (на місцевості)», погоджено виділення земельних часток (паїв) в натурі та вирішено звернутись до Малинської райдержадміністрації з клопотанням про затвердження протоколу «Про розподіл земельних ділянок мід власниками земельних часток (паїв) щодо виділення їх в натурі (на місцевості)»/а.с.77 у т.1/.

Рішенням 21-ої ceciї 4-го скликання Головківської сільської ради від 20.01.2006 р. (зі змінами, внесеними рішеннями 28-ої сесії 5-го скликання та 16-ої сесії 6-го скликання Головківської сільської ради від 19.02.2010 р. та 24.02.2012 р.) погоджено проектно-технічну документацію щодо організації території земельних часток (паїв) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадян із земель реформованого КСП ім.Н.Сосніної, якою передбачено, що розпаюванню підлягає 1607,55 га с/г угідь; із сiльськогосподарського обігу виведено 766,06 га земель, у тому числi 352,31 га ріллі, 186,42 га сiножаті, 227,33 га пасовищ, з яких передано до земель запасу Головківської сільської ради земельнi ділянки площею 760,25 га, у тому числi чагарники 693,07 га, болота 67,18 га (згідно акта обстеження), вiднесено до загального користування запроектовані під`їзні дороги площею 5,81 га, з ріллі - 5,81 га /а.с.83-84, 85, 86 у т.1/.

Розпорядженням голови Малинської РДА від 23.03.2006 р. № 68 (зі змiнами, внесеними розпорядженнями голови Малинської РДА вiд 06.04.2012 р. № 116 та від 29.05.2012 р. № 181) погоджено проектно-технічну документацію із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складання державних актiв на право власностi на земельнi ділянки громадянам із земель реформованого КСП ім.Н.Сосніної та вирішено вивести із сiльськогосподарського обігу землі реформованого КСП ім. Н.Сосніної згідно додатку 1.

Додатком 1 до вказаного розпорядження у редакції, викладеній у розпорядженні голови Малинської РДА вiд 06.04.2012 р. № 116, визначено припинити право колективної власності на земельні ділянки по реформованому КСП ім.Н.Сосніної загальною площею 766,06 га земель, у тому числi 352,31 га ріллі, 186,42 га сіножаті, 227,33 га пасовищ, з яких зарахувати до земель запасу Головківської сiльської ради земельнi ділянки площею 760,25 га, у тому числi чагарники 693,07 га, болота 67,18 га (згідно акта обстеження), зарахувати до земель загального користування запроектовані під`їзні дороги площею 5,81 га, у тому числі з ріллі - 5,81 га /а.с. 78-79, 80-81, 82 у т.1/.

Розпорядженням голови Малинської РДА від 24.05.2006 р. № 133 затверджено протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) реформованого КСП ім.Н.Сосніної; ухвалено виділити земельні частки (паї) в натурі (на місцевості) та видано державні акти на право власності на земельну ділянку, відповідно до затвердженого розподілу, власникам земельних часток (паїв) реформованого КСП ім.Н.Сосніної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із встановленням меж на місцевості /а.с.87 у т.1/.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, державним реєстратором Iгнатпільської сільської ради Овруцького району Неліпою В.В. 09.03.2021 р. зареєстровано право приватної власності за П(ПО)СП ім.Н.Сосніної на 46 спірних земельних дiлянок сiльськогосподарського призначення загальною площею 649,4466 га на території Чоповицької селищної ради (ОТГ) Коростенського району. Підставою реєстрації права приватної власностi є державний акт на право колективної власностi на землю вiд 26.05.1995 р. серії II-ЖТ № 000104 /а.с.29-43 у т.1/.

У подальшому відповідно до протоколу № 23-02 загальних зборів учасників П(ПО)СП ім.Н.Сосніної від 18.03.2021 р. вирішено створити нове підприємство ТОВ «Головки-Агро» шляхом виділу з П(ПО)СП ім.Н.Сосніної, створити комісію з виділу, уповноважити комісію з виділу на підготовку необхідних документів для проведення виділу, у тому числі проведення оцінки (переоцінки) та інвентаризації активів П(ПО)СП ім.Н.Сосніної, складання переліку активів і зобов`язань, які будуть передані ТОВ «Головки-Агро» за розподільчим балансом, складання та затвердження розподільчого балансу П(ПО)СП ім.Н.Сосніної; визначити строк для затвердження розподільчого балансу П(ПО)СП ім.Н.Сосніної - 5 робочих днів з дня прийняття цього рішення загальних зборів /а.с.263-264 у т.1/.

З протоколу вбачається, що на час ухвалення рішення про створення ТОВ «Головки-Агро» шляхом виділу єдиним учасником П(ПО)СП ім.Н.Сосніної, розмір частки якого у статутному капіталі становив 100%, була ОСОБА_1 .

Протоколом № 24-02 загальних зборів учасників П(ПО)СП ім.Н.Сосніної від 25.03.2021 р. /а.с.284 у т.1/ затверджено розподільчий баланс, на підставі якого П(ПО)СП ім. Н.Сосніної передано 46 земельних ділянок загальною площею 649,4466 га новоствореному підприємству ТОВ «Головки-Агро» /а.с.110-113 у т.2/.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, державним реєстратором Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області Байдюком С.В. 02.06.2021 р. та 08.06.2021 р. зареєстроване право приватної власності за ТОВ «Головки-Агро» на спірні земельні ділянки /а.с.21-109 у т.2/.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним засновником та членом ТОВ «Головки-Агро» та П(ПО)СП ім.Н.Сосніної є Тугучова В.В. /а.с.9-14 у т.2/.

Суду надана технічна документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) П(ПО)СП ім.Н.Сосніної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Головківської сільської ради Малинського району Житомирської області, затверджена 25.02.2021 р. П(ПО)СП ім.Н.Сосніної Тугучовою В.В. /а.с.123-168 у т.2/.

За фактом заволодіння П(ПО)СП ім.Н.Сосніної земельними ділянками державної власності 17.02.2020 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено запис № 12020060080000167 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України /а.с.45-46 у т.1/.

Прокурор доводить, що П(ПО)СП ім.Н.Сосніної та ТОВ «Головки-Агро» без будь-яких правових підстав набуло право приватної власностi на земельнi дiлянки площею 649,4466 га, якi вiдповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирiшення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сiльськогосподарського призначення, запобiгання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» передані у комунальну власність, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор, зокрема, звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокуратура здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Зверненню до суду із позовом у даній справі передувало листування Коростенської окружної прокуратури з позивачами щодо виявленого порушення інтересів держави.

Так, на Чоповицьку селищну раду як орган місцевого самоврядування покладено обов`язки щодо захисту земельних прав територіальної громади. Рішенням Чоповицької селищної ради вiд 16.12.2020 р. № 16 «Про початок реорганізації Владівської, Головківської, Скуратівської сільських рад Малинського району Житомирської області шляхом приєднання до Чоповицької селищної ради» Головківську сільську раду приєднано до Чоповицької територіальної громади та встановлено, що Чоповицька селищна рада є правонаступником Головківської сільської ради, відповідно до неї перейшли всі права і обов`язки на cпipнi земельнi ділянки /а.с.169-171 у т.2/.

Чоповицька селищна рада зверталася до Коростенської окружної прокуратури листом від 24.03.2021 р. № 348/02-20 про проведення перевірки законності приватизації у березні 2021 року П(ПО)СП ім.Н.Сосніної земель сільськогосподарського призначення, розташованих на території Чоповицької територіальної громади /а.с.229 у т.2/.

Коростенська окружна прокуратура листом № 52-87-2536вих-21 вiд 30.06.2021 р. проінформувала Чоповицьку селищну раду про виявлений факт неправомірного набуття П(ПО)СП ім.Н.Сосніної та ТОВ «Головки-Агро» права власностi на спірнi земельнi дiлянки та наявність підстав для вжиття заходів до поновлення інтересів держави в особi територіальної громади /а.с.172-175 у т.2/.

У листі № 764/02-20 вiд 27.07.2021 р. Чоповицька селищна рада повністю погодилася із викладеними прокурором обставинами, однак зазначила, що не має змоги звернутися до суду через відсутність у місцевому бюджеті призначень на сплату судового збору /а.с.176 у т.2/.

Крім того, Коростенська окружна прокуратура листом №52-87-2635вих-21 від 02.07.2021 р. проінформувала Головне управління Держгеокадастру у Житомирськiй областi про виявлений факт неправомірного набуття П(ПО)СП ім.Н.Сосніної та ТОВ «Головки-Агро» права власностi на спірнi земельнi дiлянки та наявність підстав для вжиття заходів до поновлення інтересів держави в особi Чоповицької територіальної громади /а.с.177-180 у т.2/. ГУ Держгеокадастру у Житомирськiй областi не повідомило прокуратуру про вжиті заходи до поновлення порушених прав.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. № 15 Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель, у частині родючості ґрунтів, у частині проведення планових та позапланових перевірок (пп.33 п.4 Положення).

Органи Держгеокадастру мають виконувати функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а також - функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Згідно зі ст.28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 р. у справі № 925/929/19 визначилась, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Таку позицію підтримано і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/5201/19. Такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.

За наведених вище обставин колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", щодо представництва інтересів держави у суді, обґрунтував та довів бездіяльність позивачів Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області та Чоповицької селищної ради.

Щодо суті заявлених у даній справі позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до норм ст..328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до частини 1 статті 82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.

Статтею 387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник, а відповідачем має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Апеляційний суд враховує, що власник з дотриманням вимог ст.388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 р. у справі № 911/3749/17, від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16, від 21.11.2018 р. у справі № 444/1786/15, і враховується колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта /а.с.29-43 у т.1/, технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) П(ПО)СП ім.Н.Сосніної /а.с.123-168 у т.2/ та не заперечується сторонами, підставою реєстрації права приватної власностi за П(ПО)СП ім.Н.Сосніної є Державний акт на право колективної власностi на землю серії II-ЖТ №000104, виданий 26.05.1995 р. Головківською сільською Радою народних депутатів Малинського району Житомирської області.

Прокурор, обгрунтовуючи позовні вимоги доводить, що П(ПО)СП ім.Н.Сосніної протиправно зареєструвало за собою право приватної власностi на cпipнi земельнi дiлянки у порядку правонаступництва за КСП ім.Н.Сосніної, а у подальшому незаконно передало їх за розподільчим балансом у власнiсть ТОВ «Головки-Агро», що призвело до порушення інтересів держави в особі територіальної громади. Натомість відповідача стверджує, що П(ПО)СП ім.Н.Сосніної є правонаступником реорганізованого КСП ім.Н.Сосніної, тому до нього перейшли усі майнові права і обов`язки колективного підприємства, в тому числі і право власності на спірні земельні ділянки.

Досліджуючи питання правонаступництва П(ПО)СП ім.Н.Сосніної за КСП ім.Н.Сосніної, яким обґрунтовується наявність права на спірні земельні ділянки, колегія суддів враховує наступне.

Власник землі вільно володіє, користується та розпоряджається нею. Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час видачі державного акта на право колективної власності на землю) власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними.

Суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (ст.5 ЗК України).

Згідно зі ст.60 Земельного кодексу України землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділялися на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Відповідно до ст.ст. 22, 23 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

За нормами ст.37 ЦК Української РСР (у редакції станом на час припинення КСП ім.Н.Сосніної) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» у разі поділу до новостворених підприємств переходять права і обов`язки реорганізованого підприємства за розподільчим актом у відповідних частках. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Отже, відповідно до норм ст. 37 ЦК Української РСР та ст.31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформлюється передавальним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним балансом його зобов`язання та майно під їх забезпечення.

Судами першої та судом апеляційної інстанцій встановлено, що розподільчі чи передавальні акти (баланси) відсутні, суду не надані на підтвердження передачі майна/землі повністю або частково.

Натомість матеріалами справи підтверджено, що КСП ім.Сосніної припинено у зв`язку з ліквідацією на підставі розпорядження голови Малинської РДА № 203 вiд 28.04.2001 р. «Про скасування державної реєстрації колективних сiльськогосподарських підприємств» /а.с.137 у т.1/. Інше рішення засновника або органу влади відсутнє.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що відсутність у вищевказаному розпорядженні № 203 вiд 28.04.2001 р. «Про скасування державної реєстрації колективних сiльськогосподарських підприємств» ідентифікаційних реквізитів, як то назва, не дає можливості ідентифікувати ліквідовану юридичну особу. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що зазначення у розпорядженні № 203 вiд 28.04.2001 р. лише КСП ім.Сосніної без будь-яких додаткових відомостей не дає підстав стверджувати, що було ліквідовано будь-яке інше підприємство, а не КСП імені Ніни Сосніної. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Крім того, перевіряючи доводи відповідача щодо правонаступництва П(ПО)СП ім.Н.Сосніної за КСП ім.Н.Сосніної, колегія суддів враховує наступне.

Реєстраційна картка це документ встановленго зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру, але жодним чином не доводить факт правонаступництва.

Статут КСП ім.Н.Сосніної сторонами до матеріалів справи не надано.

Згідно зі статутом Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства ім.Н.Сосніної, нова редакція якого затверджена засновником 03.05.2018 р., засновником підприємства є фізична особа Вовк Сергій Анатолійович /а.с.189-196 у т.1/. У розділі 7 цього статуту зазначено, що майно підприємства становлять основні засоби та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображена в балансі, і підприємство є власником майна і коштів, переданих учасниками підприємства.

Окремо визначено, що підприємство в процесі своєї діяльності та у відповідності до чинного законодавства України використовує земельні ділянки, відповідно до державного акта на право колективної власності на землю від 26.05.1995 р. згідно з рішенням Головківської сільської ради народних депутатів Малинського району Житомирської області, а саме про передачу у колективну власність для сільськогосподарського використання 2736,8 га землі в межах згідно з планом (акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за ЖТ № 17-07-00000I, II-ЖТ-000104 від 26.05.1995 р.).

Судом звертається увага, що таке положення статуту приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства про використання у своїй діяльності земель колективної власності не є свідченням правонаступництва за КСП ім.Н.Сосніної права на ці землі та набуття приватного права на землю.

Натомість у статуті П(ПО)СП ім.Н.Сосніної (у редакції 2000 року), який зареєстрований розпорядженням голови Малинської РДА № 112 вiд 03.03.2000 р., зокрема у розд.1, визначено, що підприємство засноване за рішенням засновника, створене на базі власних земель i майна засновника для виробництва сільськогосподарської продукції та товарів i діє на засадах підприємства. Засновником приватного /приватно-орендного/ сільськогосподарського підприємства, яким затверджений статут є фізична особа ОСОБА_2 /а.с.143-149 у т.1 /.

Згідно з п.2.2 статуту засновник одноосібно здійснює право власностi на майно та інші активи підприємства в тому числі через призначених ним осiб.

За п.4.4 статуту підприємство є правонаступником КСП ім. Н.Сосніної.

Підприємство є власником майна, земельних угідь, коштів, майнових та інших прав, переданих йому засновником; майна, земельних угідь, коштів, одержаних у результаті його фінансово-господарської діяльності; інших майна, коштів та прав, набутих на підставах не заборонених законом (п.4.6 статуту).

За п.4.7 статуту майно i земля, передані в оренду підприємству при реструктуризації КСП бувшими його членами, знаходиться в строковому договірному платному сільськогосподарському користуванні i володінні.

Статутний фонд підприємства формується за рахунок разової передачі засновником майна, землі і коштів, що є його власністю (п.5.2 статуту).

Відповідно до п.6.1 статуту підприємство в процесі своєї діяльності у відповідності до чинного законодавства використовує земельні угіддя, передані йому засновником і орендовані землі членів реструктуризованого колективного сільськогосподарського підприємства та інших громадян України.

Засновник передає підприємству земельні угіддя на умовах безстрокового платного користування, а члени КСП свої земельні паї на умовах оренди (п.6.2 статуту).

За змістом статутів (у редакції 2019, 2020, 2021 років) П(ПО)СП ім.Н.Сосніної є правонаступником основних і оборотних фондів та майнових прав, що передалися йому в результаті реорганізації «Колективного сільськогосподарського підприємства ім.Ніни Сосніної», яке знаходилось в с. Головки Малинського району Житомирської області згідно розподільчого балансу /а.с.205-212, 229-236, 250-257, 277-284 у т.1/.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання в Статуті П(ПО)СП ім.Н.Сосніної на те, що останнє є правонаступником КСП ім. Н.Сосніної, не може слугувати належним та допустимим доказом, оскільки статут юридичної особи є її одностороннім актом, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

Колегія суддів також звертає увагу, що зміст положень статуту П(ПО)СП ім.Н.Сосніної (у редакції 2000 року), який затверджений 12.02.2000 р. засновником ОСОБА_2 та реєстрований розпорядженням голови Малинської РДА № 112 вiд 03.03.2000 р., є суперечливим /а.с.143-149 у т.1 /. Так, у п.4.4 статуту визначено, що підприємство є правонаступником КСП ім. Н.Сосніної.

Разом з тим, положення п.4.6 статуту визначають, що підприємство є власником майна, земельних угідь, коштів, майнових та інших прав, переданих йому засновником, тоді як у п.4.7 статуту зазначено, що бувшими членами КСП ім. Н.Сосніної майно i земля передані підприємству в оренду та знаходяться в строковому договірному платному користуванні. Тобто, положення п.4.6-4.7, а також положення п.5.2, 6.1-6.2 статуту щодо оренди земель суперечать п.4.4 статуту щодо правонаступництва за КСП ім. Н.Сосніної, оскільки землі, в т.ч. спірні площі, були надані Колективному сільськогосподарському підприємству імені Ніни Сосніної на підставі Державного акту II-ЖТ № 000104 про право колективної власностi на землю.

Враховано при цьому, що крім зазначеного у статуті, відсутні будь які належні і допустимі докази правонаступництва будь які акти та передаточні баланси тощо. Так само будь які відомості про власні землі засновника ОСОБА_2 підстави набуття, площі тощо відсутні.

Колегія суддів, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 р. у справі № 907/29/19, зазначає, що у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП ім.Н.Сосніної шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП ім.Н.Сосніної автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

Разом з тим, відповідно до наведених вище положень статутів Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства ім.Н.Сосніної, засновником (учасником) П(ПО)СП ім.Н.Сосніної була одна фізична особа, тоді як згідно з протоколами зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП ім.Н.Сосніної членами КСП були 554 особи /а.с.69-70, 74-76 у т.1/.

Таким чином, перетворення КСП ім.Н.Сосніної у П(ПО)СП ім.Н.Сосніної не відбулось, і П(ПО)СП ім.Н.Сосніної не набуло статусу власника спірних земельних ділянок КСП ім.Н.Сосніної, які є предметом спору.

Колегія суддів Колегія суддів зазначає, що правовідносини у справі № 906/987/21, що розглядається, та у справі № 907/29/19 є подібними, і суд апеляційної інстанції враховує висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 щодо застосування статті 37 Цивільного кодексу України та положень Закону України "Про підприємства в Україні" про те, що у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, оскільки перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

За відсутності розподільчого/передаточного балансу чи акту, з якого можливо було б встановити, які частки могли перейти до новоствореного підприємства, враховуючи зменшення кількісного складу вищевказаних суб`єктів з невідомих причин, суд вважає недоведеним той факт, що спірні земельні ділянки могли перейти у власність П(ПО)СП ім.Н.Сосніної, тоді як земельнi дiлянки, приватними власниками яких стали інші колишні члени КСП ім.Н.Сосніної, до статутного фонду П(ПО)СП ім.Н.Сосніної не увійшли.

Щодо доводів відповідача/скаржника, що доказом правонаступництва (перереєстрації) суб`єкта господарської діяльності є однаковий ідентифікаційний код правонаступника прав і майнових зобов`язань П(ПО)СП ім.Н.Сосніної та його попередника КСП ім.Н.Сосніної, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що П(ПО)СП ім.Н.Сосніної має код ЄДРПОУ 02138381, натомість відомості про ідентифікаційний код КСП ім.Н.Сосніної в матеріалах справи відсутні.

Посилання скаржника на лист Головного управління статистики у Житомирській області від 28.01.2021 р. № 03.5-08/55-21 /а.с.12-18 у т.5/, який за доводами скаржника підтверджує, що КСП ім. Н. Сосніної (код ЄДРПОУ 02138381) згідно з рішенням Малинської районної державної адміністрації від 03.03.2000 р. № 112 перереєстровано у Приватне (приватно-орендне) сільськогосподарське підприємство ім. Н. Сосніної (код ЄДРПОУ 02138381), колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною третьою статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Норми частини 3 статті 269 ГПК України передбачають наявність критеріїв, що є обов`язковою умовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме - "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи". Отже, при поданні доказів, які не були подані до суду першої інстанції, учасником справи має бути обгрунтовано, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також неможливість надання відповідних доказів їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Відповідач не надав такого обґрунтування, що виключає прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів (листа Головного управління статистики у Житомирській області від 28.01.2021 р. № 03.5-08/55-21) у порядку статті 269 ГПК України. В кожному випадку листи управління статистики з урахуванням наведених вище обставин та норм ст..ст.77,79 ГПК України щодо допустимості та достовірності доказів не можуть бути оцінені як беззаперечні докази повного правонаступництва однієї юридичної особи щодо іншої юридичної особи.

Натомість реалізація розпорядження голови Малинської РДА № 203 вiд 28.04.2001 р. про скасування реєстрації колективних сiльськогосподарських підприємств у зв`язку з їх ліквідацією, у тому числi КСП ім.Сосніної /а.с.137 у т.1/, із розпаюванням сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам підтверджена доказами у справі.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів встановила, що реорганізація/перетворення КСП ім.Н.Сосніної шляхом перетворення у П(ПО)СП ім.Н.Сосніної не підтверджена належними та допустимими доказами у справі відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України. Інших підстав набуття права приватної власності на спірні земельні ділянки не встановлено. Колегія суддів встановила, що будь які належні та допустимі докази на підтвердження набуття права приватної власності на спірні земельні ділянки відповідач суду не надав. При цьому колегія суддів враховує наступне.

Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 р. № 720/95 встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі майна радгоспів. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства відповідно до списку, який додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Також необхідно зазначити, що Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" від 03.12.1999 р. № 1529/99 передбачалося реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Як зазначено вище, розпорядженням голови Малинської РДА від 23.03.2006 р. № 68 (зі змiнами, внесеними розпорядженнями голови Малинської РДА вiд 06.04.2012 р. № 116 та від 29.05.2012 р. № 181) погоджено проектно-технічну документацію із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складання державних актiв на право власностi на земельнi ділянки громадянам із земель реформованого КСП ім.Н.Сосніної та вирішено вивести із сiльськогосподарського обігу землі реформованого КСП ім. Н.Сосніної згідно додатку 1.

Додатком 1 до вказаного розпорядження у редакції, викладеній у розпорядженні голови Малинської РДА вiд 06.04.2012 р. № 116, визначено припинити право колективної власності на земельні ділянки по реформованому КСП ім.Н.Сосніної загальною площею 766,06 га земель, у тому числi 352,31 га ріллі, 186,42 га сіножаті, 227,33 га пасовищ, з яких зарахувати до земель запасу Головківської сiльської ради земельнi ділянки площею 760,25 га, у тому числi чагарники 693,07 га, болота 67,18 га (згідно акта обстеження), зарахувати до земель загального користування запроектовані під`їзні дороги площею 5,81 га, у тому числі з ріллі - 5,81 га /а.с. 78-79, 80-81, 82 у т.1/.

Розпорядженням голови Малинської РДА від 24.05.2006 р. № 133 затверджено протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) реформованого КСП ім.Н.Сосніної; ухвалено виділити земельні частки (паї) в натурі (на місцевості) та видано державні акти на право власності на земельну ділянку, відповідно до затвердженого розподілу, власникам земельних часток (паїв) реформованого КСП ім.Н.Сосніної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із встановленням меж на місцевості /а.с.87 у т.1/.

Отже, відповідно до зазначених Указів Президента України та на підставі розпоряджень Малинської РДА сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність Колективному сільськогосподарському підприємству ім.Н.Сосніної, були розподілені/розпайовані між членами колективного сільськогосподарського підприємства. При цьому передання сільськогосподарських угідь від колективного сільськогосподарського підприємства до власності юридичної особи, землі якої не підлягають розпаюванню відповідно до вказаних указів, спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 р. у справі № 907/29/19.

Внаслідок припинення у зв`язку з ліквідацією КСП ім.Сосніної користування землею КСП ім.Н.Сосніної, що посвідчене Державним актом на право колективної власностi на землю вiд 28.05.1995 р. серiї II-ЖТ № 000104, є припиненим внаслiдок ліквідації колективного сільськогосподарського підприємства.

При цьому до розпаювання прийнято загальну площу сiльськогосподарських угідь 1613,36 га; натомість із земель, переданих у колективну власність, вилучені земельні ділянки площею 760,25 га, у тому числі чагарники - 693,07 га, болота - 67,18 га, із передачею їх до земель запасу Головківської сільської ради /а.с.71-73 у т.1/.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.02.2023 р. стверджував, що спірні земельні ділянки загальною площею 649,4466 га є саме тими земельними ділянками, які були визначені Головківської сільською радою як чагарники - 693,07 га і болота - 67,18 га /протокол судового засідання 14.02.2023 р. на а.с.127-132 у т.5/, що додатково свідчить про суперечливу і необґрунтовану позицію відповідача у спорі.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10.07.2018 р. № 2498-VIII, розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 21, яким встановлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Відповідно до ч.4 ст.7 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані, зокрема: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, які передаються до запасу та резервного фонду.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що cпipнi земельнi дiлянки загальною площею 649,4424 га були переданi до земель запасу Головківської сільської ради (правонаступником якої є Чоповицька селищна рада) та земель загального користування, паюванню та розподілу не підлягали, у колективній власностi не залишалися, відповідно, на вказані земельні дiлянки не могло бути зареєстровано право приватної власностi на підставі державного акта на право колективної власностi на землю.

За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що П(ПО)СП ім.Н.Сосніної неправомірно зареєструвало право приватної власностi на cпipнi земельнi дiлянки, а в подальшому передало їх за розподільчим балансом у власнiсть ТОВ «Головки-Агро», що призвело до порушення інтересів держави в особі територіальної громади. Тому позовні вимоги про витребування земельних ділянок на користьЧоповицької селищної ради з чужого незаконного володіння є обгрунтованими та підлягають задоволенню відповідно до ст..387-388 ЦК України.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Судом враховано, що спірні земельні ділянки зареєстровані згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 09.03.2021 р. права приватної власності за П(ПО)СП ім.Н.Сосніної, тобто - як такі, що вибули із володіння власника на користь іншої особи без належних правових підстав. Будь-які дані про те, що спірні земельні ділянки вибули з володіння позивача раніше встановлені не були.

25.03.2021 р. спірні земельні ділянки зареєстровані за ТОВ «Головки-Агро», тоді як прокурор звернувся з даним позовом до суду 06.09.2021 р., а тому строк позовної давності на час звернення з позовом не сплинув.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 07.09.2022 р. у справі № 906/987/21 ґрунтується на матеріалах справи, відповідає чинному законодавству, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Головки-Агро" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 07.09.2022 р. у справі № 906/987/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи № 906/987/21 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений 14.04.2023 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.