Постанова

від 05.04.2023 по справі 303/1776/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/1776/19

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 квітня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідачки Готри Т. Ю.,

суддів Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Зубашкова М.,

розглянувши у відритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник-адвокат Мельник Павло Петрович, до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, треті особи: слідчий слідчого відділу Тячівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Волос Василь Васильович, Мукачівська окружна прокуратура Закарпатської області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник-адвокат Мельник Павло Петрович, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2019 року, ухвалене суддею Моничем В. О.,

в с т а н о в и в:

У березні 2019 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Мельник П.П., звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі ГУНП в Закарпатській області), треті особи: слідчий слідчого відділу Тячівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Волос Василь Васильович про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що 23 червня 2014 року належний йому та керований ним автомобіль марки «BMW 525», номерний знак НОМЕР_1 , був неправомірно зупинений інспектором ДПС Гриньо В.Ю., а згодом вилучений без складення жодного документа і поміщений на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів для проведення дослідження номера кузова.

Зазначав, що наступного дня (24.06.2014) він довідався про складення без його участі акту огляду та тимчасового затримання належного йому транспортного засобу від 23.06.2014 за підписом начебто двох свідків.

26 червня 2014 року поза межами будь-якого кримінального провадження було проведено експертне дослідження та підготовлено висновок № 2, згідно з яким нібито встановлено пошкодження у номерному позначенні кузова автомобіля.

28 червня 2014 року на підставі рапорту вказаного інспектора Гриня В.Ю. було зареєстровано кримінальне провадження № 12014070160000952, розслідування якого доручено слідчому поліції Волосу В.В.

04 липня 2014 року ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про тимчасовий доступ до його речей і документів.

07 липня 2014 року слідчим, за відсутності його як власника, складено протокол огляду місця події, згідно з яким оглянуто та вилучено автомобіль «BMW 525», номерний знак НОМЕР_1 , який у період із 27 червня 2014 року по 07 липня 2014 року незаконно був затриманий в адміністративному порядку.

04 грудня 2018 року Тячівським районним судом Закарпатської області у справі № 307/2665/14-к винесена ухвала про задоволення його скарги та зобов`язано слідчого повернути йому тимчасово вилучене майно (автомобіль).

Звертав увагу і на те, що 05 грудня 2018 року слідчим СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області Волосом В.В. у кримінальному провадженні № 12014070160000952 прийнято постанову про повернення йому речового доказу цього автомобіля, однак останній був знищеним і не підлягає використанню за призначенням.

З огляду на це стверджував, що цими діями органу досудового розслідування йому спричинено матеріальної та моральної шкоди.

Посилаючись на наведені вище обставини просив суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів із єдиного казначейського рахунку на свою користь завдану йому матеріальну та моральну шкоду спричинену незаконними діями уповноважених осіб державних органів України станом на 21 грудня 2018 року у розмірі 787 998 грн, що складається із матеріальної шкоди в розмірі 345 669 грн і моральної шкоди в розмірі 442 338 грн, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 травня 2019 року залучено до участі в цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної казначейської служби України, - Мукачівську місцеву прокуратуру Закарпатської області.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2019 року у задоволенні цього позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням суду позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Мельник П.П., подав на нього апеляційну скаргу внаслідок його незаконності та необґрунтованості через порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Скарга загалом мотивована тими же доводами, які наведені в позовній заяві та яким місцевим судом не надано належної оцінки, а також тим, що судом не звернуто уваги на виникнення в нього права на відшкодування завданої шкоди незалежно від вини посадових осіб та не надано оцінки діянням органу досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014070160000952, що має наслідком (підставою) для відшкодування йому шкоди.

Зазначав і те, що вказане кримінальне провадження триває вже понад 5 років і відповідачем не наведено жодної обґрунтованої причини необхідності вилучення в нього належного йому автомобіля та законності утримання тимчасово вилученого майна понад одну добу.

З огляду на наведене просив оскаржене рішення суду скасувати та задовольнити його позовні вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідач ГУНП в Закарпатській області, в інтересах якого діяла представниця ОСОБА_2 , посилалося на її безпідставність і надуманість.

Зазначало управління, що відповідно до довідки по кримінальному провадженню за № 12014070160000952 від 28.06.2014 належний позивачу автомобіль на законних підставах зберігався на штрафному майданчику в Тячівському РВ УМВС на підставі постанови від 07.07.2014 про визнання автомобіля марки BMW 525, реєстраційний номер НОМЕР_1 , речовим доказом. При цьому ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду зі скаргами про визнання дій слідчого з неповернення автомобіля неправомірними, однак ухвалами суду від 02.04.2015 та 06.07.2016 йому було відмовлено в їх задоволені. Також 04.05.2016 і 02.02.2017 позивач звертався до Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області з приводу розкрадання запчастин належного йому автомобіля і, як наслідок, було зареєстровано кримінальне провадження № 12016070160000601.

Звертало увагу і на те, що кримінальне провадження № 12014070160000952 від 28.06.2014 (ст. 290 КК України) та кримінальне провадження № 12016070160000601 (ч. 1 ст. 185 КК України) тривають дотепер, уживаються заходи по встановленню причетних осіб і кінцевого рішення немає, а тому позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх прав та передчасно заявлено вимогу про відшкодування завданої йому шкоди за рахунок Державного бюджету України.

За таких обставин просило апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У поясненнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 керівник Мукачівської місцевої прокуратури Братюк О. також її не визнав, просив таку залишити без задоволення.

Інші учасники справи своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористалися.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Мельник П.П., залишено без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2019 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні представник апелянта (позивача) ОСОБА_1 адвокат Мельник П.П. апеляційну скаргу підтримав, просив таку задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати та позов задовольнити.

Представник відповідача ГУНП в Закарпатській області - Олексій В.В. та прокурор Закарпатської обласної прокуратури Роман М.С. у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечили, просили у задоволенні такої відмовити, а оскаржене рішення місцевого суду залишити без змін.

Інші учасники справи, їх представники у судове засідання не з`явилися повторно, хоча були належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, а тому, на переконання колегії суддів і відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представників апелянта, поліції та прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з приписами частин 1 і 3 ст. 419 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Положеннями частин1,2ст.417ЦПК Українирегламентовано,що вказівки,які містятьсяв постановісуду касаційноїінстанції,є обов`язковимидля судупершої таапеляційної інстанціїпід часнового розглядусправи.Постанова судукасаційної інстанціїне можемістити вказівокдля суду,зокрема апеляційноїінстанції продостовірність чинедостовірність тогочи іншогодоказу,про перевагиодних доказівнад іншими,про те,яка нормаматеріального праваповинна бутизастосована таяке рішеннямає бутиприйнято зарезультатами новогорозгляду справи.

Так, у цій справі суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та зазначив, зокрема, що судами не було встановлено всіх фактичних обставин справи, не з`ясовано дійсного розміру втрати вартості колісного транспортного засобу, який належить позивачеві і перебуває на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів, не встановлено вину, не визначено розмір матеріальної та моральної шкоди.

Судом під час нового апеляційного розгляду встановлено, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є власником автомобіля «BMW 525», реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.1 а.с.21).

23 червня 2014 року належний позивачу та керований ним автомобіль марки «BMW 525», номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений інспектором ДПС Гриньо В.Ю., а згодом вилучений і поміщений на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів.

28 червня 2014 року було зареєстровано кримінальне провадження № 12014070160000952, яке доручено розслідувати слідчому Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області Волосу В.В., що підтверджується витягом із цього кримінального провадження від 31.05.2017 (т.1 а.с.22).

У липні 2014 року слідчий Волос В.В. звернувся до Тячівського районного суду Закарпатської області з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, в якому просив суд надати йому тимчасовий доступ із можливістю вилучення автомобіля марки «BMW 525», номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Як наслідок, за результатами розгляду цього клопотання ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 липня 2014 року у задоволенні клопотання слідчого Волоса В.В. відмовлено (т.1 а.с.23).

07 липня 2014 року слідчим Волосом В.В. складено протокол огляду місця події зі світлинами до нього в присутності двох понятих, яким було оглянуто та вилучено автомобіль «BMW 525», номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (т.1 а.с.24-26).

Із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12016070160000601 від 04.05.2016, вбачається, що 04 травня 2016 року до Тячівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області із Тячівської місцевої прокуратури надійшла ухвала Тячівського районного суду Закарпатської області про те, що із належного ОСОБА_1 автомобіля марки «BMW 525», номерний знак НОМЕР_1 , який знаходиться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області у м. Тячів на вулиці Комсомольській, невідома особа викрала запчастини (т.1 а.с.28).

01 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до поліції з заявою про викрадення запчастин з його автомобіля «BMW 525», номерний знак НОМЕР_1 , який знаходиться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області на загальну суму біля 200 000 грн, дата внесення відомостей до ЄРДР 02.02.2017 (т.1 а.с.28).

10 вересня 2016 року слідчим складено протокол огляду місця події зі світлинами до нього в присутності двох понятих. Оглянуто автомобіль «BMW 525», номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Тячівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області та виявлено факт крадіжки запчастин автомобіля (т.1 а.с.29-32).

16 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області зі скаргою в порядку передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України (т.1 а.с.33,34).

За результатами розгляду цієї скарги ОСОБА_1 04 грудня 2018 року слідчим суддею Тячівського районного суду Закарпатської області (справа № 307/2665/14-к) було прийнято ухвалу про задоволення скаргита зобов`язання слідчого повернути ОСОБА_1 тимчасово вилучене від нього майно автомобіль «BMW 525», номерний знак НОМЕР_1 (т.1 а.с.36).

05 грудня 2018 року старшим слідчим слідчого відділу Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області Волосом В.В. у кримінальному провадженні № 12014070160000952, відомості про яке внесено до ЄРДР 28.06.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, винесено постанову про повернення речового доказу - автомобіля «BMW 525», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під розписку на зберігання ОСОБА_1 (т.1 а.с.37).

Висновком експерта за результатами проведеної судової транспортно-товарознавчої експертизи в цій справі від 17 лютого 2022 року № 4339 /проведення якої було призначено ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 15.09.2021 (т.2а.с.16-19)/ зроблено такі висновки: 1) середня ринкова вартість (ціна) легкового автомобіля «BMW-525 td (E39), 1999 року випуску, з пробігом 220000 км, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в нормальному середньостатистичному технічному, експлуатаційному та укомплектованому стані, без пошкоджень і суттєвих дефектів, виходячи з даних формулювання поставленого питання, станом на задану дату оцінки 23.06.2014, становила 143424 грн, а станом на момент завершення експертизи 16.02.2022 148848 гривень; 2) вартість матеріального збитку завданого власнику цього автомобіля після вилучення 23.06.2014, виходячи з результатів його експертного обстеження 12.11.2021, визначається урозмірі ринковоївартості даногоавтомобіля пойого стануна моментвилучення ів цінахна моментзавершення експертизи16.02.2022,становить 229008гривень (т.2 а.с.48-64).

Учасники справи цей висновок експерта під сумнів не ставили, оскільки клопотань про призначення додаткової чи повторної експертизи апеляційному суду не подавали.

Згідно зіст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Статтею 56 Конституції Українивизначено, що кожен маєправо навідшкодування зарахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому розмірі.

За загальними положеннями, передбаченими у частинах 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках учинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Утім, цими нормами визначається обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків, а саме: неправомірність дій (бездіяльності) цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою.

Як регламентовано частинами 2, 4 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість.

У пункті 20 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження (далі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України», передбачено, що зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно (пункт 27 Порядку).

Статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку разом із протоколами до неї суд на підставі ч. 4 ст. 10 ЦПК України застосовує при розгляді справ, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

Отже, з урахуванням наведеного вище колегія суддів доходить висновку, що у Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області виник обов`язок за схоронність та повернення автомобіля ОСОБА_1 у стані та комплектації, в яких він вилучався після затримання на стоянку (майданчик тимчасового утримання транспортних засобів) територіального органу Національної поліції.

Заразом колегія суддів констатує, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносинпозивача тадержави. Водночас відсутність обвинувального вироку чи будь-яких інших рішень про визнання незаконними дій чи бездіяльності посадових осіб Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області не може ставитися у пряму залежність із наявністю підстав для відшкодування шкоди у цивільних правовідносинах, оскільки суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, оцінює надані сторонами докази, крім того, з огляду на вимоги ст. 1174 ЦК України для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади встановлення наявності їх вини не є обов`язковою.

Апеляційний суд відхиляє як безпідставні твердження відповідача ГУНП в Закарпатській області про те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх прав та передчасно заявлено вимогу про відшкодування завданої йому шкоди з підстав не завершення ще кримінальних проваджень № 12014070160000952 від 28.06.2014 (ст. 290 КК України), № 12016070160000601 від 02.02.2017 (ч. 1 ст. 185 КК України), продовження вжиття заходів по встановленню причетних осіб та відсутності остаточного рішення у цих провадженнях, а також через не встановлення неправомірних діянь (вини) з боку органу поліції.

З урахуваннямнаведеного,на думкуколегії суддів,не єправомірними діянняТячівського відділуполіції внаслідокчого позивачу ОСОБА_1 було завданоматеріальної шкоди,яка (відповіднодо вказаноговище висновкуексперта щодо вартості матеріального збитку) становить 229008 грн, а тому цей розмір і підлягає стягненню на користь позивача. Відтак позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення завданої йому матеріальної шкоди із заявлених 345660 грн підлягає до часткового задоволення, а саме в розмірі 229008 гривень.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст.23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).

За наведених обставин колегія суддів уважає, що ОСОБА_1 було заподіяно моральної шкоди, а тому керуючись принципами справедливості і розумності та враховуючи фактичні обставин цієї справи, апеляційний суд доходить висновку, що розмір цієї шкоди, із заявленого позивачем у 442338 грн, слід визначити у розмірі 70000 грн, який буде належним йому відшкодуванням у цьому випадку.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, апеляційний суд уважає, що позивач частково довів належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв`язку між собою достатніми доказами свої вимоги, які поза розумним сумнівом знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів уважає частково слушними, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону і фактичних обставинах справи та спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а відтак апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин рішення місцевого суду не може вважатись законним та обґрунтованим, а тому, відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, підлягає до скасування з одночасним ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову, а саме стягнення з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача 229008 грн у відшкодування завданої йому матеріальної шкоди та 70000 грн - моральної шкоди, а в задоволенні решти вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Із приводу понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на оплату послуг адвоката, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 15 ЦПК України).

Цей розмір має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Отже, на підставі статей133,137, 141 ЦПК Україниз відповідача ГУНП в Закарпатській області на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути понесені ним витрати, пов`язані з розглядом цієї справи на професійну правничу допомогу адвоката Мельника П.П. у розмірі 20100 грн, які підтверджені відповідними доказами, а саме: договором № 521 про надання правової допомоги від 09.07.2018 і додаткової угоди № 1 до нього від 09.07.2018 (т.1 а.с.16, 17); квитанцією до прибуткового касового ордера № 7 від 11.08.2018 на суму 8000 грн (т.1 а.с.18); актом № 1 приймання-передачі наданих послуг правової допомоги від 05.12.2018 (т.1 а.с.38); квитанцією до прибуткового касового ордера № 11 від 05.12.2018 на суму 12100 грн (т.1а.с.39).

Також відповіднодо положеньстатей 133,139,141ЦПК України з відповідача ГУНП в Закарпатській області на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути понесені ним витрати, пов`язані із проведенням експертизи, вартість проведення якої становила 12012,70 гривень (т.2 а.с.23).

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник-адвокат Мельник Павло Петрович, задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2019 року скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник-адвокат Мельник Павло Петрович, задовольнити частково.

Стягнути з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) - 229008 (двісті двадцять дев`ять тисяч вісім) гривень у відшкодування матеріальної шкоди та 70000 (сімдесят тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.

У решті вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 20100 (двадцять тисяч сто) гривень за надання правничої допомоги та 12012 (дванадцять тисяч дванадцять) гривень 70 копійок судових витрат за проведення експертизи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 квітня 2023 року

Суддя-доповідачка

Судді