Постанова

від 06.12.2023 по справі 303/1776/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 303/1776/19

провадження № 61-6642св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції в Закарпатській області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: слідчий слідчого відділу Тячівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Волос Василь Васильович, Мукачівська окружна прокуратура Закарпатської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ), Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - ГУНП в Закарпатській області), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: слідчий слідчого відділу Тячівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області Волос В. В., Мукачівська окружна прокуратура Закарпатської області, про відшкодування шкоди.

2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що 23 червня 2014 року належний йому автомобіль марки «BMW 525», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був неправомірно зупинений працівниками поліції, згодом вилучений і поміщений на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів.

3. 26 червня 2014 року, поза межами будь-якого кримінального провадження, було проведено експертне дослідження, згідно з яким на вказаному автомобілі встановлено пошкодження у номерному позначенні кузова.

4. 28 червня 2014 року зареєстровано кримінальне провадження

№ 12014070160000952.

5. 04 липня 2014 року ухвалою Тячівського районного суду відмовлено в задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів

ОСОБА_1 .

6. 07 липня 2014 року слідчим, за відсутності власника, складено протокол огляду місця події, згідно з яким оглянуто та вилучено автомобіль «BMW 525», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який у період із 27 червня 2014 року до

07 липня 2014 року незаконно затриманий в адміністративному порядку.

7. 04 грудня 2018 року Тячівським районним судом у справі

№ 307/2665/14-к винесена ухвала про задоволення скарги ОСОБА_1

та зобов`язано слідчого повернути тимчасово вилучене майно (автомобіль).

8. 05 грудня 2018 року слідчим у кримінальному провадженні

№ 12014070160000952 прийнято постанову про повернення речового доказу - автомобіля, однак, останній виявився знищеним і таким, що не підлягає використанню за призначенням.

9. ОСОБА_1 вважав, що діями органу досудового розслідування йому завдано майнової та моральної шкоди.

10. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів із єдиного казначейського рахунку майнову та моральну шкоду завдану незаконними діями уповноважених осіб державних органів України, яка станом

на 21 грудня 2018 року становить 787 998 грн, з яких 345 669 грн - майнова шкода, 442 338 грн - моральна шкода.

Інформація про рух справи

11. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 24 травня 2019 року, яке залишене без змін постановою Закарпатського апеляційного суду

від 03 грудня 2019 року, у позові відмовлено.

12. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди. Проте позивач не навів жодної із підстав, яка передбачена Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР), та яка б давала йому право на відшкодування шкоди.

13. Постановою Верховного Суду від 02 грудня 2020 рокукасаційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

14. Верховний Суд виходив з того, що відсутність обвинувального вироку чи будь-яких інших рішень про визнання незаконними дій чи бездіяльності посадових осіб Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області не може ставиться у пряму залежність з наявністю підстав для відшкодування шкоди у цивільних правовідносинах, оскільки суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, оцінює надані сторонами докази, а крім того, з огляду на статтю 1174 ЦК України для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади встановлення наявності їх вини не є обов`язковою. Натомість судами не було встановлено фактичних обставин справи, не з`ясовано дійсного розміру втрати вартості транспортного засобу, який належить позивачеві та перебуває на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

15. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Мельник П. П., задоволено частково. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 229 008 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 70 000 грн - моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

16. Задовольнивши позов частково, суд апеляційної інстанції виходив

з того, що у Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області виник обов`язок забезпечення схоронності та повернення автомобіля ОСОБА_1 у стані та комплектації, в яких він вилучався. З урахуванням висновку експерта

ОСОБА_1 було завдано матеріальну шкоду в розмірі 229 008 грн. Крім того, керуючись принципами справедливості і розумності та враховуючи фактичні обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що розмір моральної шкоди має бути визначений в сумі 70 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. У касаційній скарзі заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. 15 травня 2023 року заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року.

19. Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У липні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

20. Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про розгляд справи у судовому засіданні з викликом та участю сторін. Справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

21. Підставою касаційного оскарження судових рішень прокурор зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18, у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 211/7655/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Вважає, що неправильне застосування норм матеріального права полягає в помилковому тлумаченні апеляційним судом статті 56 Конституції України, статей 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, статей 1-3 Закону

№ 266/94-ВР.

23. Крім того, апеляційним судом допущено порушення та неправильне застосування норм процесуального права, а саме статей 81, 263 ЦПК України та статті 303 КПК України що призвело до помилкового вирішення справи.

24. Апеляційний суд не взяв до уваги, що ухвала Тячівського районного суду від 04 грудня 2018 року про зобов`язання слідчого повернути тимчасово вилучене майно не може бути розцінена як така, що свідчить про неправомірність дій слідчого, а є механізмом реалізації прав особи на судовий контроль у кримінальному судочинстві, тому, відсутня така обов`язкова складова для відшкодування шкоди як неправомірність дій.

25. Позивач не має права на відшкодування шкоди, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.

26. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності завданої йому моральної шкоди, причинного зв`язку між шкодою

і протиправними діяннями відповідачів.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив

Обставини справи, встановлені судами

27. Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2

ОСОБА_1 є власником автомобіля «BMW 525», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

28. 23 червня 2014 року автомобіль марки «BMW 525», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був зупинений інспектором ДПС Гриньо В. Ю., а згодом вилучений і поміщений на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів.

29. 28 червня 2014 року було зареєстровано кримінальне провадження

№ 12014070160000952, яке доручено розслідувати слідчому Тячівського

ВП ГУНП в Закарпатській області Волосу В. В.

30. Ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 липня 2014 року у задоволенні клопотання слідчого Волоса В. В. про тимчасовий доступ до речей і документів, в якому він просив надати йому тимчасовий доступ із можливістю вилучення автомобіля марки «BMW 525», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності

ОСОБА_1 , відмовлено.

31. 07 липня 2014 року слідчим Волосом В. В. складено протокол огляду місця події зі світлинами до нього в присутності двох понятих, яким було оглянуто та вилучено автомобіль «BMW 525», реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

32. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12016070160000601 вбачається, що 04 травня 2016 року до Тячівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області із Тячівської місцевої прокуратури надійшла ухвала Тячівського районного суду Закарпатської області про те, що із належного ОСОБА_1 автомобіля марки «BMW 525», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області у м. Тячів на вул. Комсомольській, невідома особа викрала запчастини.

33. 01 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до органів поліції із заявою про викрадення запчастин з його автомобіля «BMW 525», номерний знак НОМЕР_1 , який знаходиться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області.

34. 10 вересня 2016 року слідчим складено протокол огляду місця події

зі світлинами до нього в присутності двох понятих. Оглянуто автомобіль «BMW 525», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Тячівського ВП ГУНП

в Закарпатській області та виявлено факт крадіжки запчастин автомобіля.

35. 16 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області зі скаргою в порядку, передбаченому пунктом 1 частини першої статті 303 КПК України.

36. 04 грудня 2018 року слідчим суддею Тячівського районного суду Закарпатської області (справа № 307/2665/14-к) прийнято ухвалу про задоволення скарги та зобов`язано слідчого повернути ОСОБА_1 тимчасово вилучене від нього майно - автомобіль «BMW 525», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

37. 05 грудня 2018 року старшим слідчим слідчого відділу Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області Волосом В. В. у кримінальному провадженні

№ 12014070160000952, відомості про яке внесено до ЄРДР 28 червня

2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 290 КК України, винесено постанову про повернення речового

доказу - автомобіля «BMW 525», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під розписку на зберігання ОСОБА_1 .

38. За висновком судової транспортно-товарознавчої експертизи

від 17 лютого 2022 року № 4339 вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «BMW-525 td (E39)», 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження (розукомплектування) після вилучення 23 червня 2014 року становить 229 008 грн.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

39. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

40. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

41. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

42. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

43. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55 Конституції України).

44. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

45. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів,

з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

46. Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другою цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

47. За загальними положеннями, передбаченими частинами першою, другою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

48. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою

статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

49. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176

ЦК України в інших випадках завдання шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

50. Згідно із частинами другою, четвертою статті 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання

у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

51. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа вона зобов`язана відшкодувати володільцю витрати, пов`язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката.

52. Відповідно до частини четвертої статті 168 КПК України після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

53. У пункті 20 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження (далі - Порядок

у редакції на час переміщення автомобіля на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України», передбачено, що, зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках Державтоінспекції МВС для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

54. Схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку

з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно (пункт 27 Порядку).

55. Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним.

56. За змістом статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

57. Верховний Суд у постанові від 02 грудня 2020 року, направляючи розглядувану справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зокрема вказував, що

- належний позивачу автомобіль зберігався на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів, а тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відсутність у Тячівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області обов`язку за схоронність та повернення автомобіля у стані та комплектації, в якій він вилучався після затримання на стоянку територіального органу Національної поліції;

- наявність між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин позивача та держави. Разом із тим, відсутність обвинувального вироку чи будь-яких інших рішень про визнання незаконними дій чи бездіяльності посадових осіб Тячівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області не може ставиться у пряму залежність з наявністю підстав для відшкодування шкоди у цивільних правовідносинах, оскільки суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, оцінює надані сторонами докази, крім того, з огляду на статтю 1174 ЦК України для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади встановлення наявності їх вини не є обов`язковою.

58. У справі, яка переглядається, суди встановили, що позивач є власником автомобіля «BMW 525», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який було вилучено працівниками поліції та поміщено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів. З огляду на викладене, у Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області виник обов`язок забезпечити схоронність автомобіля та, за наявності до того законних підстав, повернути його ОСОБА_1 у стані та комплектації, в яких він вилучався.

59. Натомість під час зберігання автомобіля на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області він зазнав пошкодження (розукомплектування), що підтверджено як складеним слідчим 10 вересня 2016 року протоколом огляду місця події, так і висновком судової транспортно-товарознавчої експертизи від 17 лютого

2022 року № 4339.

60. Таким чином, позивачем доведено, що після вилучення в нього транспортного засобу та у період перебування майна під контролем органу Національної поліції, автомобіль отримав пошкодження.

61. З огляду на викладене, правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 має право на відшкодування майнової шкоди в розмірі 229 008 грн за рахунок держави.

62. Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема,

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку

з протиправною поведінкою щодо неї, а також у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

63. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина

є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

64. 04 грудня 2018 року ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області, яка набрала законної сили (справа № 307/2665/14-к), зобов`язано слідчого повернути ОСОБА_1 тимчасово вилучений автомобіль. При цьому слідчий суддя звернув увагу, що з моменту внесення даних в ЄРДР 28 червня 2014 року арешт на тимчасово вилучене майно (автомобіль) не накладався, повідомлення про підозру на протязі чотирьох років розслідування нікому не вручено, а останні слідчі дії в кримінальному провадженні проводились у 2017 році.

65. Верховний Суд з урахуванням встановлених обставин справи, тривалості порушення прав позивача, глибини душевних страждань, з огляду на вимоги розумності і справедливості вважає, що апеляційний суд дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 70 000 грн.

66. У рішенні від 30 травня № 7-рп/2001 в справі № 1-22/2001 Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов`язків держави (статті 3, 16, 22). Така відповідальність не зводиться лише до політичної чи моральної відповідальності публічної влади перед суспільством, а має певні ознаки юридичної відповідальності.

67. Доводи касаційної скарги щодо помилкового тлумачення апеляційним судом норм матеріального права та їх незастосування, а саме статті 56 Конституції України, статей 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, статей 1-3 Закону № 266/94-ВР не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

68. Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки судом надано оцінку доказам відповідно до положень статті 89 ЦПК України.

69. За встановлених обставин, висновки судів по суті вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди не суперечать висновкам, що викладені

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18, у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 211/7655/15-ц, на які посилався прокурор у касаційній скарзі.

70. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду та за своїм змістом переважно спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, що за приписами

статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

71. Оскаржуване судове рішення є достатньо вмотивованим та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

72. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так

і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

73. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

74. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

75. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович