Рішення

від 22.03.2023 по справі 686/26229/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/26229/22

Провадження № 2/686/498/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2023

Хмельницький міськрайонний суд

в складі : головуючої судді - Салоїд Н.М.,

при секретареві - Лоб І.А.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1 ,

та представника відповідача - Орєхова А.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Хмельницького інклюзивно-ресурсного центру № 2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, який мотивує тим, що він працював в Хмельницькому інклюзивно-ресурсному центрі № 2 на посаді практичного психолога до 19 жовтня 2021 року.

Наказом директора Хмельницького інклюзивно-ресурсного центру №2 від 12 жовтня 2021 року за № 70-к його було звільнено із займаної посади на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Однак, у день звільнення з ним не було здійснено повного розрахунку по заробітній платі.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2022 року було зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити йому доплату за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника у період з 19 липня по 23 липня 2021 року та премію за результатами роботи у межах коштів на оплату праці пропорційно відпрацьованому часу з 20 жовтня 2020 року по березень 2021 року та з серпня по19 жовтня 2021 року. Стягнуті з відповідача кошти в сумі 905,37 грн. було зараховано на реквізити позивача, що підтверджується квитанцією від 03.11.2022 року.

Починаючи з наступного дня після звільнення працівнику починає нараховуватись середній місячний заробіток до повної виплати належних працівнику коштів.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 відповідно до довідки про доходи від 24.03.2022 року складає 582,95 грн., кількість робочих днів, належних до оплати за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 жовтня 2021 року по 03 жовтня 2022 складає 261 календарний день. Звідси 261 х 582,95 грн. = 152 149,95 грн.

Окрім того, підприємство має компенсувати втрату частини доходів у зв`язку з не своєчасною виплатою.

Відповідно до Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 року за № 100 розмір його середньоденної заробітної плати відповідно довідки про доходи за два останніх місяці роботи складає 582,95 грн.

Просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні з жовтня 2020 року по листопада 2022 року у розмірі 152 430,75 грн., зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів за цей період в сумі 280.8 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просить його задовольнити із викладених підстав. Суду пояснив, що вказаний розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні здійснений, виходячи із постанови КМ України № 100 від 08.02.1995 року. Вважає, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має становити 152 149,95 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні заявленого позову не визнав, вважає його безпідставним та просить у його задоволенні відмовити з огляду на таке . Відповідно до положень статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювань ним суму.

Проте, позивач жодних претензій чи скарг відповідачу стосовно невиплати складових премії на момент, коли вони підлягали виплаті (в рамках заробітної плати за відповідний місяць), також на момент звільнення не пред`являв.

Лише через місяць, одразу після звільнення звернувся до суду з позовом до ХІРЦ №2, що свідчить про порушення приписів ч.2 ст.116 КЗПП України, тобто повідомив роботодавця про свою незгоду із нарахованою сумою при звільненні.

Вважає, що позивач включив у розрахунок усі дні жовтня 2020 та листопада 2022 року, провівши нарахування за 14 місяців, хоча загалом кількість робочих днів має становити 127. Відповідно середній заробіток позивач має складати 489,65 грн.

У рамках справи № 781/9584/15-ц ВП ВС у своїй постанові від 26.06.2019 року вказує, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника та роботодавця.

З огляду на очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку із встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості слід відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доводи представника позивача, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи доказами, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом достовірно установлено, що позивач ОСОБА_3 працював в Хмельницькому інклюзивно-ресурсному центрі № 2 на посаді практичного психолога до 19 жовтня 2021 року.

Наказом директора Хмельницького інклюзивно-ресурсного центру №2 від 12 жовтня 2021 року за № 70-к його було звільнено із займаної посади на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

При звільненні йому було проведено виплату заробітної плати в не оспорюваній сумі. Позивач не пред`являв претензій роботодавцю щодо розміру нарахованої заробітної плати.

Однак, у листопаді 2021 року звернувся до суду із позовом про визнання недійсним наказу в частині укладення строкового трудового договору, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, зарахування та виплати надбавки, інших компенсаційних виплат.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 18 квітня 2022 року у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було задоволено частково. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити йому доплату за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника у період з 19 липня по 23 липня 2021 року та премію за результатами роботи у межах коштів на оплату праці пропорційно відпрацьованому часу з 20 жовтня 2020 року по березень 2021 року та з серпня по 19 жовтня 2021 року.

03 листопада 2022 на банківський рахунок позивача було зараховано 905.37 грн. з відрахуванням обов`язкових платежів за призначенням платежу: перерахування премії та доплати за 2020-2021 роки, тому періодом невиплати заробітної плати буде жовтень 2020 - липень 2022 року.

Позивач вважає, що не виплатою в повному обсязі заробітної плати порушено його права, а тому він має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з жовтня 2020 року по листопад 2022 року в сумі 152 149,95 грн. При цьому, розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_3 відповідно до довідки про доходи від 24.03.2022 року складає 582,95 грн., кількість робочих днів за період з 20 жовтня 2021 року по 03 жовтня 2021 року становить 261 календарний день.

Розмір інфляційних нарахувань за період невиплати заробітної плати становить 280,8 грн.

Розмір середньомісячного заробітку позивача становив 13 523,5 грн., розмір нарахованої премії та доплати згідно постанови Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2022 року становив 905.37 грн. та перерахований на картковий рахунок позивача 03.11.2022.

Мотивована оцінка аргументів сторін, порушення прав.

Як достовірно установлено судом відповідачем не оспорюваний розмір заробітку було виплачено відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України у день його звільнення.

Посилання представника відповідача про те, що позивач не оспорював такого розміру у день його звільнення спростовується і рішеннями судів про оспорювання не тільки розміру заробітку, але й поновлення на посаді, доплати надбавок та премій, що свідчить про існування спору між сторонами.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2022 року рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18 квітня 2022 року про відмову у задоволенні позову скасовано та зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити йому доплату за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника у період з 19 липня по 23 липня 2021 року та премію за результатами роботи у межах коштів на оплату праці пропорційно відпрацьованому часу з 20 жовтня 2020 року по березень 2021 року та з серпня по 19 жовтня 2021 року.

Означені присуджені виплати було нараховані позивачеві в розмірі 905,37 грн. та 03.11.2022 зараховані безготівковим платежем на картку позивача, що підтверджується документально.

Позивач вважає, що має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи із середньоденного заробітку в розмірі 582.95 грн. у період з жовтня 2020 по листопада 2022 року.

Суд вважає таку позицію позивача та його представника неприйнятною, такою, що не відповідає вимогам закону.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року у справі № 6-788цс16.

Враховуючи зазначені законодавчі положення та виходячи із того, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2022 року зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити йому доплату за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника у період з 19 липня по 23 липня 2021 року та премію за результатами роботи у межах коштів на оплату праці пропорційно відпрацьованому часу з 20 жовтня 2020 року по березень 2021 року та з серпня по 19 жовтня 2021 року, і остаточний розрахунок при цьому було здійснено з позивачем лише 03 листопада 2022 року, суд визначив, що за вказаний період є періодом затримки повного розрахунку при звільненні ОСОБА_3 .

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що спору про розмір заробітку при звільненні позивача не існувало, тому слід відмовити у задоволенні позову про стягнення заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, адже положенням статті 117 КЗпП України встановлено, що така виплата здійснюється при відсутності спору про розмір належних звільненому працівникові сум, а між сторонами такий спір існував, і він вирішений судом.

Так, згідно положень частини другої статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Тобто, вказаною нормою права встановлено, що у разі вирішення судом спору про розміри належних працівнику сум на його користь, роботодавець не звільняється від оплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Однак, заявлений розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку порівняно із розміром виплаченого є наспів мірно великим від нарахованого розміру, тому суд вважає задовольнити такі вимоги частково в розмірі 5 000 грн. Суд визначаючи саме такий розмір заробітку виходить перш за все з того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16, і зазначила, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з таким висновком у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), постанові Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 569/6583/16 (провадження № 61-25562св18), постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-39цс11.

Зазначена сума заявленого позову позивачем не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

У трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Тому, суд визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача у розмірі 5 000,00 грн., урахував, що позивач був звільнений 12 жовтня 2021 року. Позивач не довів, що звертався на момент звільнення до відповідача з вимогою про виплату заборгованості із заробітної плати, а лише таке право реалізував лише звертаючись до суду в листопаді 2021 року з позовом.

Суд вважає необхідним відмовити в частині задоволення позову щодо стягнення індексу інфляції за період невиплати заробітної плати в розмірі 280,8 грн., оскільки позивач просив стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Зв`язку із частковим задоволенням позову слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 0,20 грн. (1 524.75 грн. присуджено 5000 грн. : 152 430,75 грн. = 49.99 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 7, 10, 12, 13, 17, 18, 81, 141, п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 259, ч. 6, 8 ст. 259, ст. ст. 263 - 267, ч. 6, 7 ст. 268, ч. 1, 2 ст. 273, ч. 1 ст. 352, ст. 354 ЦПК України, ст. ст. 207, 526, 549, 551, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд -

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Хмельницького інклюзивно-ресурсного центру № 2 на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5000,00 грн. та судовий збір 0,2 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 діб з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд.

Повний текст рішення складено 22 березня 2023 року.

Позивач: ОСОБА_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Хмельницький інклюзивно-ресурсний центр №2, місце знаходження м. Хмельницький, вул. Хотовицького, 6, код ЄДРПОУ 43422894

Суддя: