Постанова

від 17.04.2023 по справі 341/621/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 341/621/22

Провадження № 22-ц/4808/232/23

Головуючий у 1 інстанції КУЦЕНКО М. О.

Суддя-доповідач Мальцева

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мальцевої Є.Є.,

суддів: Баркова В.М., Девляшевського В.А.,

секретар Кузів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Галицька лікарня» Галицької міської ради, третя особа - Галицька міська рада Івано-Франківської області, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, обґрунтовуючи його тим, що 09.05.2022 р. генеральним директором Комунального некомерційного підприємства «Галицька лікарня» Галицької міської ради (далі - КНП «Галицька лікарня») виданий Наказ №21-к, відповідно до якого позивача звільнено з 0,5 ставки молодшої медичної сестри приймального відділення у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників, згідно п.1 ст.40 КЗпП України, залишивши за нею 0,5 ставки молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) патологоанатомічної лабораторії за основним місцем роботи.

Вважаючи звільнення незаконним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Просить суд визнати незаконним та скасувати Наказ №21-к генерального директора КНП «Галицька лікарня» від 09.05.2022 року про звільнення її з 0,5 ставки молодшої медичної сестри приймального відділення у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників, згідно п.1 ст. 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаді молодшої медичної сестри приймального відділення КНП «Галицька лікарня»; стягнути з КНП «Галицька лікарня» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, який розрахувати з 09 травня 2022 року по дату прийняття рішення виключно; стягнути з КНП «Галицька лікарня» 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; стягнути з КНП «Галицька лікарня» на її користь 3000 грн. в рахунок відшкодування витрат адвокату за надання правничої допомоги.

Рішенням Галицького районного суду від 17 листопада 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу. Просить рішення скасувати, позов задовольнити.

Вказує, що достатньо обґрунтувала свої вимоги, а висновок суду не відповідає встановленим обставинам справи.

Так, відповідач не довів суду наявності і необхідності змін в організації праці, які б потягнули скорочення штату.

Наказ від 07.03.2022 року про скорочення чисельності штату лікарні є незаконним, оскільки фактичних змін в організації праці не відбулося, і профспілковий орган не був повідомлений завчасно про наступне вивільнення.

Відповідач порушив процедуру звільнення при скороченні штату - не повідомляв позивача належним чином про скорочення, на надав їй можливості обрати вакантну відповідну посаду, і доказів, що вона відмовилася від таких пропозицій, суду не надав. Не надав також доказів того, що пропонував усі наявні вакантні посади, обмежившись лише тими, на які вона не могла б претендувати за її фахом.

Крім того, відповідач не забезпечив її переважне право на роботу, не врахував, що вона має двох утриманців в сім`ї, де немає інших працівників із самостійним заробітком.

Тому суд прийшов до помилкових висновків, оскільки не встановив усі обставини справи, відповідно, неправильно застосував норми матеріального права.

Представник відповідача КНП «Галицька лікарня» надав відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначив, що вимоги скарги є безпідставними, необґрунтованими.

Звільнення позивача проведено правомірно, з дотриманням норм закону. Генеральним директором на підставі Статуту вирішено питання про проведення скорочення штату у зв`язку із зменшенням фінансування закладу.

Процедура повідомлення про майбутнє звільнення і можливість ознайомлення із вільними вакантними посадами для позивача була проведена також у відповідності до вимог закону.

Рішення про скорочення саме позивача було прийнято спеціально створеною комісією, з проведенням перевірки даних працівників, в тому числі ОСОБА_1 , за результатами голосування. Профспілка надала згоду на звільнення.

Тому рішення суду на думку відповідача є правильним, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Представник третьої особи Галицької міської ради Івано-Франківської області також надав відзив, в якому вказав, що при звільненні позивача не було допущено порушень закону. Рішення судом ухвалено на підставі повно встановлених обставин, висновки суду їм відповідають, норми матеріального права судом застосовані у відповідності до правовідносин, що склалися між сторонами.

Просить розглянути справу без участі третьої особи, залишити оскаржене рішення без змін.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не явилися.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Шевчук-Філімон Н.М., які підтримали доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 02.11.2017 р. позивач ОСОБА_1 прийнята до КЗ «Галицька центральна районна лікарня» на посаду молодшої медичної сестри патологоанатомічного відділення з окладом 0,5 ставки (наказ №72-к від 28.09.2017 р.). У зв`язку із перейменуванням даного закладу з КЗ «Галицька центральна районна лікарня» в КНП «Галицька лікарня Галицької районної ради Івано-Франківської області» на підставі Наказу № 67-к від 09.09.2019 року її було переведено на посаду молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) на 1.0 ставки: 0.5 ставки молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) патологоанатомічної лабораторії та 0.5 ставки молодшої медичної сестри (санітарки) приймального відділення (а.с.22, 70, 71).

07.03.2022 року КНП «Галицька лікарня» Галицької міської ради Івано-Франківської області винесено наказ №56 «Про скорочення чисельності і штату працівників». Відповідно наказу рішення про скорочення чисельності і штату працівників прийнято у зв`язку з недофінансуванням закладу Національною службою здоров`я України, важким матеріальним становищем підприємства.

Позивач була повідомлена про винесення вищезазначеного наказу та скорочення чисельності і штату працівників 07.03.2022 року (а.с. 75).

27.04.2022 року профспілковим комітетом лікарні надано згоду на скорочення 0,5 посади молодшої медсестри приймального відділення ОСОБА_1 , залишити за нею 0.5 ставки молодшої медсестри паталогоанатомічної лабораторії. (а.с.11)

Наказом № 21-к, від 09.05.2022 позивача звільнено з 0.5 ставки молодшої медичної сестри приймального відділення у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників, згідно п.1 ст.40 КЗпП України, залишивши за нею 0.5 ставки молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці) патологоанатомічної лабораторії за основним місцем роботи (а.с.72).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянам права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності чи штату працівників.

Пленуму Верховного суду України в постанові п. 19 «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року звернув увагу на те, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Суд, перевіривши обставини справи, встановив, що КНП «Галицька лікарня» є комунальним некомерційним підприємством, яке діє на підставі Статуту.

Відповідно до пункту 6.1.2. статуту підприємство має право самостійно планувати, організовувати і здійснювати свою статутну діяльність, визначати основні напрямки свого розвитку відповідно до своїх завдань і цілей. Відповідно до пункту 8.1 Статуту структура підприємства, порядок внутрішньої організації та сфери діяльності структурних підрозділів підприємства затверджуються генеральним директором. Відповідно п.8.3 штатну чисельність підприємства генеральний директор визначає на власний розсуд на підставі фінансового плану підприємства, затвердженого засновником в установленому законодавством та Статутом порядку, з урахуванням необхідності створення відповідних умов для забезпечення належної доступності та якості медичної допомоги (а.с. 54-69).

Частиною третьою статті 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Питання щодо визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, відносяться до виключної компетенції власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством.

Як правильно зазначено судом, аналогічний висновок містить Постанова Верховного Суду від 22.01.2020 р. у справі № 451/706/18.

Суд прийшов до висновку, що наказ №56 «Про скорочення чисельності і штату працівників» від 07.03.2022 року КНП «Галицька лікарня» Галицької міської ради Івано-Франківської області є законним. Відповідно наказу рішення про скорочення чисельності і штату працівників прийнято у зв`язку з недофінансуванням закладу Національною службою здоров`я України, важким матеріальним становищем підприємства. Як вбачається з матеріалів справи, рішення про скорочення чисельності і штату працівників прийнято в межах повноважень з дотриманням вимог діючого законодавства про працю та Статуту підприємства. І ці обставини позивачем не спростовані.

На підтвердження обставини, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме скорочення чисельності та штату працівників, відповідачем надано суду штатні розписи КНП «Галицька лікарня» станом на 01.04.2022 та станом на 09.05.2022, які фактично підтверджують факт реального скорочення чисельності та штату працівників (а.с. 115-146).

Апеляційним судом у зв`язку із доводами апеляційної скарги про те, що судом не було перевірено, чи відбувалося реально скорочення штату лікарні, перевірилися дані стосовно прийняття на роботу працівників у період після винесення оспореного наказу про скорочення. Так, з інформації КНП «Галицька лікарня» вбачається, що за період з 07.03.2022 року по 09.05.2022 року було прийнято працівників на посаду медичної сестри терапевтичного відділення (декретне місце) та на посаду інспектора кадрів (декретне місце).

Кваліфікація позивача не відповідає вказаним посадам.

Отже, доводи позивача про те, що її звільнення було визвано необ`єктивними причинами, не у зв`язку із скороченням штату, не знайшли свого підтвердження.

Доводи представника позивача стосовно того, що судом не перевірено, кого з працівників, зазначених у списку посад до скорочення наказу №56, фактично звільнили, або хтось з них продовжує працювати, не мають значення для спору. Так, позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що вказувала про відсутність повної пропозиції їй рівнозначних посад, порушено її переважне право на залишення на роботі у порівнянні з іншими працівниками, які підлягали скороченню. Крім того, питання про можливість звільнення у зв`язку із скороченням штату вирішуються підприємством в результаті певної процедури, яку проходила й позивач, відтак, подібні порівняння не вплинуть на результат розгляду справи. Також твердження представника позивача, що кошторис лікарні не зменшувався у порівнянні з попередніми періодами, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки нічим не підтверджені, мають характер припущень, крім того, не мають значення з огляду на положення Статуту підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Реалізація зазначеного обов`язку повинна відбуватися з урахуванням принципу рівності трудових прав громадян і не може бути обумовлена виключно розсудом роботодавця.

Частиною 2 статті 42 КЗпП України передбачено переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, яке враховується лише у випадку скорочення на підприємстві рівнозначних посад.

Позивач в позовній заяві зазначає, що має переважне право на залишення на роботі відповідно ст. 42 КЗпП України.

Статтею 42 КЗпП України встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Вбачається, що частина 2 зазначеної статті регулює зазначене питання у разі наявності рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

Так, пунктом 4 наказу № 56 від 07.03.2022 «Про скорочення чисельності і штату працівників» прийнято рішення про визначення працівників, стосовно яких законодавством передбачена пряма заборона на звільнення під час реорганізації та працівників, які мають переважне право на залишення на роботі.

Відповідно до протоколу засідання комісії по визначенню працівників, які мають переважне право на залишення на роботі у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників КНП «Галицька лікарня» ГМР від 08.04.2022 року комісія вирішила подати на звільнення кандидатуру ОСОБА_1 , так як у неї серед інших молодших медичних сестер приймального відділення найменший безперервний стаж роботи та відмічається порушення правил етики, деонтології, що впливає на продуктивність праці (а.с. 76-80).

Колегією суддів перевірені доводи апеляційної скарги про те, що кандидатуру позивача необґрунтовано було висунуто на звільнення, і що рішення комісії по визначенню працівників, які мають переважне право на залишення на роботі у зв`язку із скороченням штатів, є суб`єктивними. Однак, крім припущень, позиція ОСОБА_1 нічим не підтверджена, висновку суду про відсутність порушень правил ч. 2 ст. 42 КЗпП в даному випадку не спростовує. Так, судом правильно вказано, що вищезазначена норма застосовується в разі рівних умов щодо кваліфікації та продуктивності праці працівників, які обіймають рівнозначні посади, чого в даному випадку не було. Зазначена обставина підтверджується протоколом засідання комісії від 08.04.2022 та фактичними обставинами справи, встановленими в судовому засіданні, що вказує на відсутність в позивача переважного права на залишення на роботі, і спростовує твердження апеляційної скарги про те, що роботодавцем не врахований її статус особи, яка має двох повнолітніх дітей, що навчаються, на утриманні, не має інших осіб в родині із самостійним заробітком, як і те, що позивача має інвалідність 3 групи.

Відповідно до частини 2 статті 40 КЗпП України, звільнення з підстав зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частини 1, 3 статті 49-2 КЗпП України).

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

27.04.2022 року відбулось засідання профспілкового комітету КНП «Галицька лікарня» на якому була присутня також позивач ОСОБА_1 де розглядалось подання генерального директора КНП «Галицька лікарня» про надання дозволу на звільнення ОСОБА_1 . Відповідно до протоколу № 33 засідання профспілкового комітету КНП «Галицька лікарня» Галицької міської ради Івано-Франківської області від 27.04.2022 року постановлено: дати дозвіл на скорочення 0,5 посади молодшої медичної сестри приймального відділення ОСОБА_1 та залишити за нею 0,5 посади молодшої медичної сестри паталогоанатомічної лабораторії (а.с. 11).

Судом встановлено, що 07.03.2022 року (не менш як за два місяця до звільнення) позивач ОСОБА_1 повідомлена про скорочення посади молодшої медичної сестри приймального відділення, яку вона обіймала, та її повідомлено про всі наявні вакантні посади на підприємстві, а саме: старша медична сестра відділення анестезіології та інтенсивної терапії - 1,0 ставки; лікар-терапевт терапевтичного відділення - 0,5 ставки; старша медична сестра терапевтичного відділення - 1,0 ставки; сестра медична поліклініки урологічного кабінету - 0,25 ставки. З наявними вакантними посадами на підприємстві позивач була ознайомлена 07.03.2022 року, що підтверджується її особистим підписом, заяв на переведення на будь-яку посаду не писала. (а.с. 75). Тому твердження апеляційної скарги позивача про те, що суд не перевірив наявність її письмової відмови від наданих вакантних посад, які не відповідають її кваліфікації, і на які вона вочевидь не могла претендувати, не заслуговують на увагу.

На підтвердження, що позивачу було запропоновано всі вакантні посади, які були на підприємстві, відповідачем надано було суду відповідну інформацію, яка була перевірена і колегією суддів у свою чергу.

Це підтверджується і штатними розписами КНП «Галицька лікарня» станом на 01.04.2022 та станом на 09.05.2022 (а.с. 113, 115-146).

Сама позивач не вказує на те, що існували інші вакантні посади, на які б вона мала претендувати, і які б їй не пропонували.

Таким чином судом першої інстанції встановлено, що відповідач належним чином виконав свій обов`язок щодо пропозицій всіх вакансій наявних на підприємстві, та порушень з цих підстав судом не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що звільнення позивача ОСОБА_1 оскаржуваним Наказом №21-к від 09.05.2022р. відбулось за відсутності порушень з боку відповідача та з дотриманням вимог КЗпП, тому відмовив у позовних вимогах про визнання наказу незаконним, поновлення на посаді, відшкодування моральної шкоди.

З наведеного вбачається, що суд вичерпно і аргументовано відповів у рішенні на всі доводи позивача, якими вона обґрунтовувала порушення власних прав. Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони повністю відповідають встановленим обставинам справи, вимогам закону, і позивачем, крім власного переконання, нічим на спростовані.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам позовних вимог, які суд перевіряв в суді під час розгляду справи, дав їм мотивовану оцінку.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 18 квітня 2023 року.

Головуюча Є.Є. Мальцева

Судді: В.М. Барков

В.А. Деляшевський