Ухвала

від 18.04.2023 по справі 522/8574/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

18.04.2023

Справа № 522/8574/22

Провадження № 1-кс/522/1466/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.01.2023 року у кримінальному провадженні №120211645000001480 від 26.11.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України,

за участі учасників кримінального провадження:

власника майна - ОСОБА_3 ,

встановив:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшло власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.01.2023 року у кримінальному провадженні №120211645000001480 від 26.11.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України.

Клопотання про скасування арешту майна обґрунтовано тим, що потреба у застосуванні такого заходу, як арешт майна, який був здійснений оскаржуваною ухвалою, відпала оскільки кримінальне провадження начальником СД ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області майором поліції ОСОБА_4 закрито постановою від 05.04.2023 року.

Учасники провадження були повідомлені про час та місце судового засідання, однак в судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення судового засідання не заявляли.

Власник майна ОСОБА_3 просив розглядати клопотання за його відсутності.

Дізнавач та прокурор до суду не з`явилися. Прокурором ОСОБА_5 були надані матеріали кримінального провадження №120211645000001480 від 26.11.2021 року. Також прокурором ОСОБА_5 була надана заява про розгляд клопотання без його участі, проти скасування арешту він не заперечує.

Відповідно ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Таким чином, вважаю, що оскільки учасники судового розгляду, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду клопотання, в судове засідання не з`явилися, письмових заяв про відкладення розгляду клопотання не надали, клопотання має бути розглянуто у відсутності зазначених осіб, відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України без фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження.

Дослідивши клопотання про скасування арешту майна, докази, на які посилається власник майна в обґрунтування вищевказаних вимог клопотання, суд приходить до висновку, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004 року).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Таким чином, вважаю про відсутність необхідності у подальшому накладення арешту на вилучене майно, оскільки підстава для накладення арешту на майно, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів відсутня, в зв`язку з чим вилучене майно на час розгляду клопотання не відповідає критеріям ст. 98 КПК України та не може бути використане, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Тобто, на даний час не вбачається підстав для обмеження ОСОБА_3 в праві володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що власником майна доведено та стороною обвинувачення не спростовано, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба, оскільки кримінальне провадження закрито, тому заявлене клопотання підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, слідчий суддя, враховуючи доводи клопотання та надані в його обґрунтування матеріали, а також вищевикладені приписи закону, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог вищевказаного клопотання про скасування арешту майна.

Керуючись ст. ст. 170 - 173, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -

ухвалив:

Клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна, - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.01.2023 року у кримінальному провадженні №120211645000001480 від 26.11.2021 року на майно, а саме на:

- об`єкт нерухомого майна (домоволодіння загальною площею 1262,5 м2), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2603863051100, що на підставі приватної власності належать ОСОБА_3 ;

- об`єкт нерухомого майна (дача загальною площею 265, 9 м2, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1921269151101 що на підставі приватної власності належать ОСОБА_3 ;

- земельну ділянку із кадастровим номером 5110137500:52:005:0010 загальною площею 0,647 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2181889851101, що на підставі права приватної власності належать ОСОБА_3 ;

- земельну ділянку із кадастровим номером 5110137500:52:005:0099 загальною площею 0, 615 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1921312251101, що на підставі права приватної власності належать ОСОБА_3 .

Виконання ухвали покласти на працівників ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, в провадженні якого перебувало кримінальне провадження №120211645000001480 від 26.11.2021 року.

Копію ухвали направити ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області для виконання та прокурору - процесуальному керівнику у кримінальному провадженні 120211645000001480 від 26.11.2021 року для відому та контролю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: